Рішення № 89008807, 24.04.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 квітня 2020 р. Справа № 120/448/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Козятинського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

05 лютого 2020 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Козятинського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області щодо визнання протиправною відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, а також зобов`язання відповідача оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 13 грудня 2019 року звернувся до відповідача із заявою щодо видачі йому паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26 червня 1992 року, у зв`язку із втратою паспортного документа.

За наслідками розгляду його заяви Козятинський районний відділ Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області листом вих. №0520-886/0520.1-19 від 13 грудня 2019 року відмовив в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, посилаючись на те, що для оформлення паспорта громадянина України замість втраченого або викраденого заявник подає відповідне рішення суду. Відтак, за відсутності рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державну міграційну службу оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року орган державної міграційної служби позбавлений можливості видати паспорт громадянина України у формі книжечки.

На думку позивача, така відмова є протиправною, оскільки чинним законодавством не заборонено отримання паспорту громадянина України у формі книжечки, у зв`язку із чим звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою від 07 лютого 2020 року вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено семиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків з тих підстав, що позивачем сплачено судовий збір за невірними реквізитами.

На виконання вимог ухвали від 07 лютого 2020 року позивачем 18 лютого 2020 року подано заяву, до якої долучено квитанцію №47874017 від 18 лютого 2020 року, якою підтверджується оплата судового збору в розмірі 840,80 гривень за вірними реквізитами.

Ухвалою від 24 лютого 2020 року відкрито провадження у даній справі, задоволено клопотання позивача щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

26 лютого 2020 року до суду надійшла заява позивача про повернення сплаченого судового збору в розмірі 840,80 гривень, за результатами розгляду якої суд ухвалою від 27 лютого 2020 року відмовив у її задоволенні.

11 березня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві представник відповідача вказав на неможливість видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки взамін втраченого з огляду на те, що до заяви про оформлення та видачу паспорту у формі книжечки не було долучено всіх необхідних документів, передбачених Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №456 від 06 червня 2019 року. Відтак, заявником не дотримано порядку звернення для отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року взамін втраченого. Крім того, у відзиві вказано на те, що відповідачем розглянуто заяву-звернення позивача, надавши відповідне роз`яснення щодо порядку оформлення паспорту громадянина України. Таким чином, на думку відповідача, підстави для задоволення позову відсутні.

Ухвалою суду від 16 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

При ухваленні судового рішення в порядку письмового провадження слід враховувати особливості складення повного тексту судового рішення.

Так, при ухваленні судового рішення суд зважає на положення частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Разом із тим, частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, аналіз приписів статей 243 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що у разі постановлення рішення у письмовому провадженні воно має бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення строку розгляду відповідної справи; при цьому, дата ухвалення рішення в порядку письмового провадження має співпадати із датою складення повного рішення.

Зважаючи на те, що ухвалою від 24 лютого 2020 року вирішено розгляд цієї справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (тобто в письмовому провадженні), тому повний текст рішення складено до закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

13 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Козятинського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області із заявою щодо оформлення йому паспорта громадянина України у формі книжечки взамін втраченого. При цьому, у заяві заявник вказав на те, що з релігійних переконань не має наміру оформляти паспорт у формі пластикової картки типу ID-1, згоду на обробку персональних даних не дає.

До заяви позивач додав заяву про видачу паспорта (Додаток 1 до Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України), заяву про втрату паспорта (Додаток 8 до Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України), копію свідоцтва про народження, копію свідоцтва про розірвання шлюбу, довідку про реєстрацію місця проживання та дві фотокартки розміром 3,5х4,5 см для оформлення бланку паспорта.

За результатами розгляду заяви відповідач листом вих. №0520-886/0520.1-19 від 13 грудня 2019 року відмовив заявнику в оформленні та видачі паспорта у формі книжечки, посилаючись на те, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року №398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302» Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Відтак, за відсутності рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державну міграційну службу оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року орган державної міграційної служби позбавлений можливості видати паспорт громадянина України у формі книжечки.

Вирішуючи спір та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує норми Постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" (надалі - Положення від 26.06.1992 № 2503-ХІІ).

Згідно з пунктом 1 Положення від 26.06.1992 №2503-ХІІ паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до пункту 3 Положення від 26.06.1992 №2503-ХІІ бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Варто звернути увагу на тому, що 19 вересня 2018 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) за позовом фізичної особи до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Вказаною постановою визнано протиправною відмову Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області у видачі позивачу (фізичній особі) паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, та зобов`язано Коростенський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області оформити та видати позивачу (фізичній особі) паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ.

У постанові від 19 вересня 2018 року суд касаційної інстанції за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17 навів такі ознаки типової справи:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;

б) відповідач - територіальні органи ДМС України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Крім того, у вказаному рішенні Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що висновки у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт № 2503-XII.

Відтак, обставини адміністративної справи №120/448/20-а, склад її учасників, предмет спору між сторонами та заявлені позовні вимоги свідчать про те, що ця адміністративна справа є типовою справою, яка відповідає ознакам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Отже, в силу вимог чинного законодавства обов`язковими для врахування є висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас, заперечення відповідача в цій частині суд оцінює критично, оскільки вони не відповідають фактичним обставин справи, згідно з якими позивач звернувся до територіального підрозділу міграційної служби за отриманням паспорта у формі книжечки взамін втраченого, та не надав згоду на обробку персональних даних саме через свої релігійні переконання.

У судовому рішенні від 19 вересня 2018 року у зразковій справі №806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID -картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних відмова територіальних органів ДМС України у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, є протиправною.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Козятинського районного відділу Управління Державної міграційної служби України України у Вінницькій області щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки взамін втраченого та при цьому вказав, що через свої регілігійні переконання не бажає оформляти паспорт у формі ID-картки та не дає згоду на обробку персональних даних.

Однак, відповідач відмовив в оформленні і видачі вказаного паспорта, посилаючись на те, що згідно з Тимчасовим порядком, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України №456 від 06 червня 2019 року, це можливо зробити лише за рішенням суду.

Аналізуючи зміст листа, яким позивачеві відмовлено у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, слід врахувати те, що наказом Міністерства внутрішніх справ України №456 від 06 червня 2019 року затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (надалі - Тимчасовий порядок), який розроблений відповідно до абзацу п`ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року №398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302", Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 № 2503-XII.

Вказаним Тимчасовим порядком визначено порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.

Отже, вказаний Тимчасовий порядок додатково підтверджує, що у випадку наявності в особи рішення суду про зобов`язання органу ДМС оформити та видати цій особі паспорт громадянина України зразка 1994 року, орган ДМС зобов`язаний видати такий паспорт.

Посилання у відзиві на позовну заяву як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог на те, що заявником подано не всі необхідні для отримання паспорта документи, судом не беруться до уваги з огляду на приписи частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, законодавцем передбачено обмеження щодо можливості посилання суб`єкта владних повноважень на ті докази, які не були враховані ним при прийнятті рішення, що оскаржується, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до відповідного прийняття рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, оскільки відповідачем не було покладено в основу відмови у видачі позивачу паспорта громадянина України доводи щодо неподання заявником інших документів, окрім рішення суду про зобов`язання Державну міграційну службу оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, тому такі судом не беруться до уваги.

Визначаючись з приводу способу захисту порушених прав позивача, суд враховує наступне.

Так, за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є визнання відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № 2503-XII протиправною та зобов`язання територіального органу УДМС оформити та видати позивачу такий паспорт.

Отже, порушені права позивача підлягають судовому захисту саме у спосіб визнання протиправною відмови Козятинського районного відділу Управління Державної міграційної у Вінницькій області у видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, та зобов`язання відповідача оформити та видати позивачу такий паспорт.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі статтею 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд з огляду на положення частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 витрат, пов`язаних із оплатою судового збору, в розмірі 840,80 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 243, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною відмову Козятинського районного відділу Державної міграційної служби України у Вінницькій області у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26 червня 1992 року.

Зобов`язати Козятинський районний відділ Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26 червня 1992 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Козятинського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину (пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )

Відповідач: Козятинський районний відділ Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (місцезнаходження: 22100, Вінницька обл., м. Козятин, вул. Кондрацького 1А)

Повний текст рішення складено 24.04.2020

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович