Рішення № 89008795, 29.04.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 квітня 2020 р. Справа № 120/601/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2020 року до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернувся представник Корнійчук Сергій Анатолійович до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, в якій просить визнати протиправними та скасувати накази відповідача від 28 січня 2020 року, якими відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо поділу і об`єднання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га на кожного із позивачів окремо, що розташовані на території Олександрівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту), та зобов`язати відповідача затвердити технічні документації та передати земельні ділянки у власність.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивачів зазначив, що у листопаді 2018 року його довірителі звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із колективним клопотанням надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу і об`єднання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га на кожного із них окремо, що розташовані на території Олександрівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Проте, відповідач наказом від 10 грудня 2018 року відмовив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у наданні відповідних дозволів.

Не погодившись із такими рішеннями органу Держгеокадастру, позивачі оскаржили їх у судовому порядку.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року, постановленому у справі №120/697/19-а, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року, позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено шляхом визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 10 грудня 2018 року №2-16928/15-18-СГ про відмову у наданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дозволів на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства державної форми власності, орієнтовною площею по 2,0 гектари на кожного окремо, що знаходяться на території Олександрівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту), та зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання позивачів від 06 листопада 2018 року та прийняти рішення у виді наказу, яким надати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 дозволи на розробку технічної документації із землеустрою.

На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області прийняло накази від 10 жовтня 2019 року №2-18292/15-19-СГ, № 2-18295/15-19-СГ, якими надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки із кадастровим номером 0523980300:04:000:0321 із земель державної власності сільськогосподарського призначення, орієнтовною прощею по 2,0 га на кожного окремо, на території Олександрівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Однак, в подальшому наказами Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-2312/15-20-СГ, №2-2316/15-20-СГ від 28 січня 2020 року позивачам відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо поділу і об`єднання земельних ділянок у зв`язку із тим, що в порушення вимог статті 198 Земельного кодексу України відсутні погодження всіх суміжних землекористувачів.

Вважаючи, що відповідач безпідставно відмовив у затвердженні технічної документації щодо поділу і об`єднання земельних ділянок, представник позивачів звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 18 лютого 2020 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачам усунути недоліки, що вказані у мотивувальній частині ухвали.

19 лютого 2020 року на виконання вимог ухвали від 18 лютого 2020 року представником позивачів подано до суду заяву про усунення недоліків, що містила позовна заява, долучивши квитанції про сплату судового збору.

Ухвалою від 24 лютого 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

11 березня 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, за результатом розгляду якої ухвалою від 16 квітня 2020 року відмовлено в її задоволенні.

Крім того, 11 березня 2020 року на адресу суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та зазначає, що відповідно до вимог статті 198 Земельного кодексу України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок, що, окрім іншого, включає погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Відтак, відповідач вказує на неможливість затвердження технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Поряд з цим, щодо зобов`язання затвердити розроблену технічну документацію, то у відзиві йдеться про те, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень.

Зважаючи на те, що розгляд цієї справи здійснюється в порядку письмового провадження, суд при ухваленні даного рішення зважає на положення частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Разом із тим, слід враховувати приписи частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якими датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, аналіз приписів статей 243 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що у разі постановлення рішення у письмовому провадженні воно має бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення строку розгляду відповідної справи; при цьому, дата ухвалення рішення в порядку письмового провадження має співпадати із датою складення повного рішення.

З огляду на те, що ухвалою від 24 лютого 2020 року вирішено розгляд цієї справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (тобто в письмовому провадженні), тому повний текст рішення складено до закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із колективним клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу і об`єднання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га на кожного із них окремо, що розташована на території Олександрівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту), з кадастровим номером 0523980300:04:000:0321.

Проте, наказом від 10 грудня 2018 року Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повідомило заявників про неможливість надання дозволів на виготовлення технічної документації із землеустрою.

Не погодившись із прийнятим наказом, позивачі оскаржили його до суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року, ухваленим у справі №120/697/19-а, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року, позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено. Зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 10 грудня 2018 року №2-16928/15-18-СГ про відмову у наданні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 дозволів на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства державної форми власності орієнтовною площею по 2,0 гектари на кожного окремо, на території Олександрівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту) та зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання позивачів від 06 листопада 2018 року та прийняти рішення у виді наказу, яким надати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 дозволи на розробку технічної документації із землеустрою.

На виконання вказаного рішення суду Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області 10 жовтня 2019 року прийняло накази №2-18292/15-19-СГ, №2-18295/15-19-СГ, якими надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок із земель державної власності сільськогосподарського призначення орієнтовною прощею по 2,0 га на кожного окремо, що знаходиться на території Олександрівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту). Вказаними наказами також передбачено, що технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок подати на затвердження до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Віатерра" розроблено на замовлення позивачів технічну документацію щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, після чого вказану технічну документацію подано до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області для затвердження.

Однак, наказами Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-2312/15-20-СГ, №2-2316/15-20-СГ від 28 січня 2020 року позивачам відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо поділу і об`єднання земельних ділянок, оскільки не дотримано вимог статті 198 Земельного кодексу України, а саме: відсутні погодження всіх суміжних землекористувачів.

Надаючи правову оцінку рішенням відповідача, що оскаржуються, суд зважає на таке.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земельні відносини в Україні відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту "а" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частиною 2 статті 116 ЗК України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачені статтями 118, 122, 123 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (частина 7 статті 118 ЗК України).

Аналіз наведених приписів свідчить про те, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частини 8, 9 статті 118 ЗК України).

Відповідно до частин 10, 11 статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Разом із тим, особливості погодження і затвердження документації із землеустрою визначені статтею 186 ЗК України.

Так, відповідно до частини 12 статті 186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок щодо земельних ділянок державної або комунальної власності погоджується органом виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації (частина 17 статті 186 ЗК України).

При цьому, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, встановленого Законом України "Про землеустрій"; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт (частина 18 статті 186 ЗК України).

Отже, наведені приписи свідчать про те, що законодавцем передбачена певна процедура погодження та затвердження документації із землеустрою, до якої належить і технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, та встановлено вичерпні підстави для відмови у такому погодженні та затвердженні відповідної документації.

При цьому, варто звернути увагу на тому, що Земельним кодексом України встановлено заборону при погодженні та затвердженні технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок вимагати додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, встановленого Законом України "Про землеустрій", а також надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, погодження яких не передбачено статтею 186 ЗК України.

Про зміст технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок йдеться у статті 56 Закону України "Про землеустрій", частиною 1 якої передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає:

а) пояснювальну записку;

б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;

в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;

г) матеріали польових геодезичних робіт;

ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу;

д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути;

е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні);

є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Як свідчить зміст статті 56 Закону України "Про землеустрій", технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок не містить такої складової, як погодження суміжних землекористувачів, на відсутності яких у технічній документації вказував орган Держгеокадастру у рішеннях, що оскаржуються.

За наведених обставин накази Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-2312/15-20-СГ, №2-2316/15-20-СГ від 28 січня 2020 року є протиправними.

Більше того, на протиправність наказів, що оскаржуються, вказує й те, що частиною 18 статті 186 ЗК України встановлено заборону під час погодження та затвердження технічної документації із землеустрою вимагати надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, погодження яких не передбачено статтею 186 ЗК України.

З огляду на викладене позовна вимога щодо визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-2312/15-20-СГ, №2-2316/15-20-СГ від 28 січня 2020 року, якими відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо поділу і об`єднання земельних ділянок, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача затвердити розроблену на замовлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 технічну документацію із землеустрою щодо поділу і об`єднання земельних ділянок, то така вимога є похідною від основної вимоги щодо визнання протиправними та скасування наказів, а тому також підлягає задоволенню.

Водночас, слід критично оцінити посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву як на підставу для відмови у задоволенні позовної вимоги зобов`язального характеру на те, що зобов`язання відповідача вчинити конкретну дію буде втручанням у дискреційні повноваження, адже дискреція має місце в тому випадку, коли суб`єкт владних повноважень наділений правом вибору діяти на власний розсуд з двох чи декількох можливих варіантів управлінських рішень.

Проте, повноваження державних органів не є дискреційними за умови, коли існує лише один правомірний та законно обгрунтований варіант поведінки такого суб`єкта. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, тоді його слід зобов`язати до цього в судовому порядку.

В свою чергу, судом встановлено, що оскаржені накази від 28 січня 2020 року прийняті з підстав, не передбачених Земельним кодексом України, що свідчить про відсутність наміру у суб`єкта владних повноважень прийняти обгрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством, що є наслідком для зобов`язання такого суб`єкта вчинити конкретну дію.

З приводу позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача передати земельні ділянки у власність позивачів, то у задоволенні такої слід відмовити, оскільки передача земельних ділянок у власність є наслідком затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, а тому у разі затвердження технічної документації відбувається і передача їх у власність, що не потребує ухвалення рішення з цього питання.

Відтак, оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із відмовою у затвердженні технічної документації із землеустрою, тому, на переконання суду, належним способом захисту прав та інтересів позивачів є саме зобов`язання відповідача затвердити подану технічну документацію.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності відмови у затвердженні технічної документації із землеустрою та докази, надані позивачами, суд доходить висновку, що позовну заяву належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що кожним із позивачів при зверненні до суду з позовною заявою сплачено судовий збір в розмірі по 840,80 гривень.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відтак, з огляду на те, що позивачами при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в розмірі по 840,80 гривень кожним, а тому на користь позивачів слід стягнути по 420,40 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Визначаючись з приводу розміру судових витрат, які належить стягнути на користь позивачів, суд зважає на те, що позивачі звернулися до суду з позовними вимогами, які співвідносяться між собою як основна та похідна, сплативши при цьому судовий збір в розмірі по 840,80 гривень кожен як за звернення до суду з позовом з однією немайновою вимогою. А тому, задовольняючи позов частково, суд вважає, що половина від суми сплаченого судового збору кожним позивачем і є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-2312/15-20-СГ від 28 січня 2020 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу і об`єднання земельних ділянок для передачі у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, що розташована на території Олександрівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-2316/15-20-СГ від 28 січня 2020 року, яким ОСОБА_2 відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу і об`єднання земельних ділянок для передачі у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, що розташована на території Олександрівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані з оплатою судового збору в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину (пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачі: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (місцезнаходження: 21027, м. Вінниця, вул. Келецька, 63, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39767547)

Повний текст рішення складено 29.04.2020

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович