Рішення № 89008130, 28.04.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2020 року Справа № 915/239/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

без участі представника позивача

без участі представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кворум Нафта», 54003, м.Миколаїв, вул.Гречишникова, 52В

до відповідача: Комунального підприємства «Дорога», 54056, м.Миколаїв, вул.Новозаводська, буд.7

про: стягнення 22 001,84 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю Кворум Нафта звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №100 від 26.02.2020 про стягнення з Комунального підприємства Дорога заборгованості у розмірі 22 001,84 грн. з якої: 21 536,00 грн. основна заборгованість за Договором, 255,11 грн. 3% річних, 210,73 грн. інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору про закупівлю товару №тТВ-763 від 26.07.2019 в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 06.04.2020.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.04.2020 судове засідання відкладено на 28.04.2020.

13.04.2020 від позивача до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надійшло клопотання в якому просить суд розглянути справу №915/239/20 без участі представника позивача.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.04.2020 відповідач був повідомлений про час та місце судового засідання. Вказана ухвала була направлена відповідачу за адресою зазначеною у позовній заяві та у витязі з сайту Міністерства юстиції України, який був зроблений судом та повернулась до суду з зазначенням причин невручення «адресат відсутній».

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила № 270).

Так, у відповідності до п. 116 Правил № 270 у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Відповідно до п.п. 99-1 та 99-2 Правил №270 рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Таким чином, виходячи з комплексного аналізу вказаних норм у сукупності з обставинами справи слід вважати, що поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400140042125, яким на адресу місцезнаходження відповідача була направлена копія ухвали від 06.04.2020 у справі № 915/239/20, 16.04.2020 повернуто за зворотною адресою у зв`язку з тим, що «адресат відсутній».

За правилами п.5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що днем вручення відповідачу копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 06.04.2020 у справі № 915/239/20 є 16.04.2020.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника позивача та представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстав у своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

26 липня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кворум Нафта» (далі – постачальник) та Комунальним підприємством «Дорога» (далі – покупець) було укладено Договір про закупівлю товару №тТВ-763 (далі – Договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов`язується передати (поставити) покупцю товар, паливо « 09130000-9 – Нафта і дистиляти», а саме Лот 1: Бензин (А-92), а покупець – прийняти і оплатити товар. Найменування та кількість товару: бензин марки А-92 – 40 000 л. (п.п.1.1, 1.2 Договору).

Відповідно до п.3.1 Договору, ціна Договору становить: 979 200,00 грн. у тому числі ПДВ 163 200,00 грн.

Згідно п.4.1 Договору, розрахунки за товар отриманий протягом календарного місяця здійснюються на умовах відстрочки платежу до 10 числа наступного від розрахункового місяця. Розрахунки між сторонами проводяться в національній валюті України – гривні (п.4.2 Договору).

У відповідності до п.4.4 Договору, оплата за товар покупцем здійснюється по факту поставки згідно накладної.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що строк (термін) поставки (передачі) товару: до 31.12.2019. Місце поставки (передачі) товару: Миколаївська область, місто Миколаїв (п.5.2 Договору).

Відповідно до п.6.1 Договору, покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений (переданий) товар.

У відповідності до п.9.1 та п.9.2 Договору, у випадку виникнення спорів та розбіжностей, сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку, визначеному чинним законодавством України.

Відповідно до п.10.1 Договору, договір про закупівлі набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2019, а в частині розрахунків до повного виконання.

Згідно п.11.1.2 Договору, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10-15 відсотків у разі зміни середнього значення встановленого Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Пунктом 11.3 Договору визначено, що всі додатки та додаткові угоди, що підписані сторонами у зв`язку із виконанням цього Договору є його невід`ємною частиною, набирають юридичної сили з моменту їх підписання та діють протягом строку дії цього Договору.

Договір містить підписи та печатки сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем була підписана Специфікація (Додаток №1 до Договору) згідно якої поставці підлягає бензин марки А-92 в кількості 40 000 л. за ціною 24,48 грн. з ПДВ на загальну суму 979 200,00 грн. з ПДВ.

27 серпня 2019 року між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №1 до Договору про закупівлю товарів №тТВ-763, згідно якої постачальник і покупець згідно п.4 частини 2 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» та згідно п.п.11.1.2 Договору про закупівлю товарів №тТВ-763 від 26.07.2019 та згідно Довідки РТПП Миколаївської області №26-0089 від 05.08.2019 домовились щодо «зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі» та виклали Додаток №1 до Договору в наступній редакції: поставці підлягає бензин марки А-92 в кількості 1 000,00 за ціною 24,48 грн. з ПДВ на загальну суму 24 480,00 грн. та бензин марки А-92 в кількості 35465,082 за ціною 26,92 з ПДВ на загальну суму 954 720,00 грн. Загальна вартість продукції становить 979 200,00 грн.

Позивач, на виконання зобов`язань за Договором поставив відповідачу товар, який відповідач оплатив частково.

Позивач у позовній заяві зазначає, що заборгованість відповідача за поставлений товар складає 21 536,00 грн., згідно:

- видаткової накладної 16975 від 30.08.2019 на суму 13 460,00 грн. з ПДВ (а.с.17);

- видаткової накладної №19549 від 01.10.2019 на суму 8 076,00 грн. з ПДВ (а.с.23).

Товар згідно вказаних видаткових накладних був отриманий представником відповідача на підставі довіреності №45 від 30.08.2019 (а.с.18), довіреності №50 від 01.10.2019 (а.с.24), що підтверджується підписом уповноваженої особи на видаткових накладних. Зауважень щодо поставки, кількості та якості товару відповідачем не зазначено.

Для оплати поставленої продукції позивачем було виставлено відповідачу:

- рахунок на оплату №10047 від 30.08.2019 на суму 13 460,00 грн. (а.с.16);

- рахунок на оплату №101715 від 01.10.2019 на суму 8 076,00 грн. (а.с.22).

Відповідач грошові кошти за поставлений позивачем товар в сумі 21 536,00 грн. не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.712 Цивільного Кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст.655 Цивільного Кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (Товари), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного Кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п.1 ст.193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 21 536,00 грн. за поставлений товар є обґрунтованими відповідно до вимог Закону та Договору та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного Кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування – це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

За своєю правовою природою 3% річних є мірою виключної відповідальності за прострочку виконання грошового зобов`язання у вигляді плати боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобов`язання перед кредитором. 3 % річних та інфляційні нарахування не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

На підставі ст.625 Цивільного Кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у загальній сумі 255,11 грн. нараховані:

- на суму заборгованості 13 460,00 грн. (видаткова накладна 16975) за період з

11.09.2019 по 24.02.2020 в розмірі 184,75 грн.;

- на суму заборгованості 8 076,00 грн. (видаткова накладна №19549) за період

з 11.11.2019 по 24.02.2020 в розмірі 70,36 грн.

Судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних позивача та встановлено, що він виконаний неправильно, а саме позивачем використано неправильну початкову дату періоду нарахування 3% річних на заборгованість за видатковою накладаною №19549 від 01.10.2019 у розмірі 8 076,00 грн.

Так, позивач здійснює нарахування 3% річних на заборгованість 8 076,00 грн. на видатковою накладною №19549 від 01.10.2019 з 11.11.2019.

Господарський суд зазначає, що відповідно до п. 4.1. договору, відповідач повинен був сплатити за поставлений за накладною №19549 від 01.10.2019 товар у строк до 10.11.2019 включно., при цьому останній день оплати припадає на вихідний день неділю.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254Цивільного кодексу України).

Таким чином, відповідно до положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки останній день оплати припадає на вихідний день, днем закінчення цього строку є перший за ним робочий день, тобто 11.11.2019 понеділок.

Отже відповідач повинен був сплатити за поставлений за видатковою накладною №19549 від 01.10.2019 товар у строк до 11.11.2019 включно.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, прострочення виконання зобов`язання з оплати поставленого товару за видатковою накладною №19549 від 01.10.2019 починатиметься 12.11.2019, а отже й початковою датою періоду нарахування 3% річних на заборгованість за вказаною накладною також повинно бути 12.11.2019.

Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку, з урахуванням вірного періоду виникнення прострочення заборгованості, до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у загальному розмірі 254,35 грн. нараховані:

- на суму заборгованості 13 460,00 грн. (видаткова накладна 16975) за період з

11.09.2019 по 24.02.2020 в розмірі 184,75 грн.;

- на суму заборгованості 8 076,00 грн. (видаткова накладна №19549) за період

з 12.11.2019 по 24.02.2020 в розмірі 69,60 грн.

Вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 0,76 грн. (255,11 грн. – 254,35 грн.) задоволенню не підлягають.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування у загальному розмірі 210,73 грн. нараховані:

- на суму заборгованості 13 460,00 грн. за період з вересня 2019 року по січень 2020 року в розмірі 202,69 грн.;

- на суму заборгованості 8 076,00 грн. за період з листопада 2019 року по січень 2020 року в розмірі 8,04 грн.

Судом за допомогою програми «Законодавство» здійснено розрахунок інфляційних нарахувань та встановлено, що здійснений позивачем розрахунок є арифметично правильним, період нарахування визначено позивачем вірно, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у розмірі 210,73 грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором, відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості.

Судовий збір у розмірі 2102,00 грн. підлягаю стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 236, 237, 238, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Дорога» (54056, м.Миколаїв, вул.Новозаводська, буд.7, ідентифікаційний код 32333053) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кворум Нафта» (54003, м.Миколаїв, вул.Гречишникова, 52В, ідентифікаційний код 32938047) заборгованості у розмірі 21 536,00 грн., 3% річних у розмірі 254,35 грн., інфляційних втрат у розмірі 210,73 грн. та 2102,00 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням п.4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано та підписано 30.04.2020.

Суддя Н.О. Семенчук