Ухвала суду № 8900810, 13.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                              м. Київ                                        К-2499/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача          Рибченка А.О.

суддів:                                                  Голубєвої Г.К.                    

Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

на рішення Господарського суду Харківської області від 26 серпня 2005 року

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2005 року

у справі № 03/233-05

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем Імпекс»

до 1. Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

2. Відділення державного казначейства у Дзержинському районі м. Харкова

про відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26 серпня 2005 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2005 року, задоволено частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем Імпекс»(далі –ТОВ «Тандем Імпекс», позивач) та стягнуто (відшкодовано) з Державного бюджету України на його користь бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за грудень 2004 року в сумі 13913 грн., експортного податку на додану вартість за лютий 2005 року в сумі 12358 грн. та заборгованість по відсоткам за несвоєчасне повернення експортного та бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 4859 грн. 18 коп. за період з грудня 2004 року по березень 2005 року станом на 04 серпня 2005 року. В іншій частині позову провадження у справі припинено. Стягнуто з Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (далі –ДПІ) на користь позивача витрати по сплаті державного мита у розмірі 311 грн. 30 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 59 грн.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій вмотивовані тим, що доводи ДПІ про відсутність доказів надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету є безпідставними, оскільки ні в Законі Україні від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі –Закон № 168/97-ВР), ні в інших законодавчих актах з питань оподаткування не сформульовано вимоги щодо проведення відшкодування платникові податку сум податку на додану вартість лише після сплати відповідних сум цього податку до бюджету його контрагентами і неможливості такого відшкодування у разі несплати ними податку.

Не погоджуючись з судовими рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, ставиться питання про скасування рішення Господарського суду Харківської області від 26 серпня 2005 року та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2005 року та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач заперечення на касаційну скаргу суду касаційної інстанції не надав.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що ДПІ було проведено документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Тандем Імпекс»за період з 01 жовтня 2003 року по 31 грудня 2004 року, за результатами якої було складено акт № 1488/23-1/30238220 від 11 березня 2005 року.

25 квітня 2005 року ДПІ було проведено позапланову документальну перевірку з питань правомірності визначення сум податку на додану вартість, задекларованих до відшкодування з Державного бюджету ТОВ «Тандем Імпекс»за період з 01 січня 2005 року по 28 лютого 2005 року, за результатами якої складено довідку № 2369/23-40/30238220.

Перевіркою не встановлено розбіжностей між фактичними сумами податкового кредиту та сумами, заявленими позивачем.

Згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за період грудень 2004 року –березень 2005 року мало місце від’ємне значення по податку на додану вартість в сумі 114933 грн., з яких: 93 613 грн. - сума експортного відшкодування з податку на додану вартість, 21320 грн. - бюджетне відшкодування з податку на додану вартість (за грудень 2004 року бюджетне відшкодування в сумі 21 320 грн., експортне відшкодування - за січень 2005 року в розмірі 25 665 грн., за лютий 2005 року в розмірі 44 358 грн., за березень 2005 року в розмірі 23 590 грн.).

Зазначена сума була частково відшкодована позивачу в розмірі 88662 грн.

ДПІ було надіслано запити на проведення зустрічних перевірок підприємств –постачальників контрагентів позивача про сплату ними сум податку на додану вартість до Державного бюджету України.

Результатами зустрічних перевірок встановлено, що порушень підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР не виявлено, а саме: поставка товарів (робіт, послуг) за договорами купівлі-продажу контрагентами позивача проведена, суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних згідно з діючим законодавством, контрагентами позивача відображені в книгах обліку продажу товарів (робіт, послуг) та в деклараціях з податку на додану вартість.

У пункті 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Загальна сума бюджетної заборгованості по податку на додану вартість, яка залишилась невідшкодованою позивачу, складає 26271 грн.

З урахуванням часткового погашення заборгованості, проценти, що підлягають нарахуванню на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по податковим деклараціям за період грудень 2004 року –березень 2005 року, складають 4859 грн. 18 коп.

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена відповідно до підпункту 7.7.1 цієї статті, має від’ємне значення, вона підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету протягом місяця, наступного після подачі декларації. Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму такої заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національно банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Виходячи із вказаної норми Закону, позивачем правомірно нараховані проценти на суму заборгованості по податку на додану вартість, невідшкодовану у встановлені законом строки, в тому числі і по експортних операціях.

Підставою для отримання відшкодування були дані тільки податкової декларації за звітний період. Зазначений Закон не передбачав надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставив в залежність отримання бюджетного відшкодування платником. Питання від’ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку, що доводи ДПІ щодо неможливості проведення відшкодування до отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів, є безпідставними. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, а тому вони не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова відхилити, а рішення Господарського суду Харківської області від 26 серпня 2005 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий                                                   Рибченко А.О.

Судді                                                                       Голубєва Г.К.

                                        Карась О.В.

Маринчак Н.Є.

                    Федоров М.О.

Суддя А.О. Рибченко