Ухвала суду № 8900572, 08.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" квітня 2010 р.                                                                       К-10801/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчук О.А.

при секретарі Коротковій О.В.

за участю представників сторін

позивача:не з’явився

відповідача:не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства «Троттола»

на постановуГосподарського суду Львівської області

від20.02.2007 р.

та ухвалуЛьвівського апеляційного господарського суду

від18.04.2007 р.

у справі№5/20-28/9А

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Троттола»

доДержавної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова

провизнання нечинною першої податкової вимоги, ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Троттола»(надалі –позивач, ВАТ «Троттола») звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова (надалі –відповідач, ДПІ у Франківському районі м. Львова) про визнання нечинною першої податкової вимоги №1/975 від 18.12.2006 р..

Постановою Господарського суду Львівської області (суддя А.Я.Морозюк) від 20.02.2007 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду (судова колегія у складі: головуючий суддя –С.М.Бойко, судді: Т.Б.Бонк, О.Л.Мирутенко) від 18.04.2007 р., у даній справі, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що податкову вимогу прийнято відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства у зв’язку з несплатою позивачем суми узгодженого податкового зобов’язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням, правомірність якого оскаржувалася останнім у судовому порядку та була підтверджена судовими рішеннями, що набрали законної сили.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій з підстав порушення норм матеріального права, просить їх скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Відповідачем, на підставі акта проведеної документальної перевірки №240/23-239/20835669 від 12.07.2004 р., було прийнято податкове повідомлення-рішення №13658/10/23-2 від 13.07.2004 р., яким визначено позивачу суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 4.774.146,00 грн., в т.ч. за основним платежем –2.808.321,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями –1.965.825,00 грн..

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем у судовому порядку. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2006 р. у справі №5/1232-12/212, яка набрала законної сили, відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №13658/10/23-2 від 13.07.2004 р.. Крім того, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.12.2006 р., у цій же справі, заяву позивача про перегляд зазначеного рішення за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

У зв’язку з несплатою позивачем вказаної суми узгодженого податкового зобов’язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №13658/10/23-2 від 13.07.2004р., податковим органом було направлено позивачу першу податкову вимогу №1/975 від 18.12.2006 р. на суму 4.770.217,48 грн. (в т.ч. 2.808.321,00 грн. –сума основного платежу, 1.961.896,48 грн. –штрафних (фінансових) санкцій).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, надані сторонами докази в їх сукупності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 р. сумою податкового боргу платника податків визнається узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею.

Нормами пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 вказаного Закону передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги (письмову вимогу податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу).

Вказаними законодавчими нормами чітко передбачено обов’язок податкового органу надіслати платнику податків податкову вимогу у випадку несплати останнім суми узгодженого податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи та як правильно встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим повідомленням-рішенням №13658/10/23-2 від 13.07.2004 р. позивачу було донараховано суму податкового зобов’язання з податку на прибуток на суму 4.774.146,00 грн. (в т.ч. за основним платежем –2.808.321,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями –1.965.825,00 грн.).

З урахуванням того, що у результаті судового оскарження позивачем зазначеного податкового повідомлення-рішення судовими рішеннями його було залишено без змін, визначене ним податкове зобов’язання набуло статусу узгодженого та несплаченого вчасно, а тому судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що податковим органом правомірно та у відповідності до норм чинного законодавства надіслано позивачу першу податкову вимогу.

Посилання позивача у касаційній скарзі на невідповідність суми податкового боргу, визначеного у спірній податковій вимозі, сумі податкового боргу, визначеній у податковому повідомленні-рішенні №13658/10/23-2 від 13.07.2004 р., є безпідставними, оскільки вказана розбіжність виникла внаслідок врахування відповідачем наявної у позивача переплати по податках на момент формування спірної податкової вимоги, про що вже зазначалося у рішеннях судів попередніх інстанцій.

Крім того, слід зазначити, що суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника відносно невідповідності спірної податкової вимоги Рішенню Конституційного суду України №2-рп/2005 в частині встановлення ним обмеження поширення права податкової застави лише на суму податкового боргу з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, спірною податковою вимогою було попереджено позивача, що починаючи з 12.12.2006 р. на його активи буде розповсюджуватися право податкової застави згідно з Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 р.. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що вказане не свідчить про розповсюдження податкової застави на всі активи платника податків.

Доводи позивача спростовуються також встановленим судовими інстанціями фактом того, що згідно з витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень майна від 29.01.22007 р., об’єктом податкової застави виступають не всі активи позивача, а лише майно, перелік якого наведений в листі бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 16.01.2007 р. №7321, а саме –приміщення за адресою: м. Львів, вул. Тобілевича, 8, вартість яких не перевищує суму податкової заборгованості.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування норм матеріального права не вбачається, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, а касаційна скарга не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Троттола»на постанову Господарського суду львівської області від 20.02.2007 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2007 р. у справі №5/20-28/9А залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду львівської області від 20.02.2007 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2007 р. у справі №5/20-28/9А залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Конюшко К.В. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Сергейчук О.А.