Постанова № 8900332, 01.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2010 р. К-6846/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчук О.А.

при секретарі Коротковій О.В.

за участю представників сторін

позивача:ОСОБА_7

позивача:ОСОБА_8

відповідача:не зявився

третьої особи:ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго»

на постановуГосподарського суду Запорізької області

від 27.04.2007 р.

та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду

від20.02.2008 р.

у справі№22а-73/08(1092) (18/401/06-АП-3/216/07-АП номер справи у суді першої інстанції)

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго»

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_10 з обмеженою відповідальністю «КТК»

проскасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Запорізької області (суддя В.М.Соловйов) від 27.04.2007 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (судова колегія у складі: головуючий суддя О.А.Проценко, судді: А.О.Коршун, С.А.Уханенко) від 20.02.2008 р. у справі №22а-73/08(1092) (18/401/06-АП-3/216/07-АП номер справи у суді першої інстанції), повністю відмовлено у задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго»(надалі позивач, ВАТ «Дніпроенерго») до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (надалі відповідач, СДПІ по РВПП у м. Запоріжжі), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_10 з обмеженою відповідальністю «КТК»(надалі третя особа, ТОВ «КТК»), про скасування податкових повідомлень-рішень.

Висновки попередніх судових інстанцій стосовно правомірності донарахування відповідачем податкових зобовязань з податку на прибуток позивачу, а відповідно і правильності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються на тому, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат суму коштів, сплачених за товар контрагенту, установчі документи якого визнано недійсними з моменту їх видачі.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у запереченні на касаційну скаргу позивача просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів без змін.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі. Представниками відповідача було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток та податку на додану вартість стосовно правових відносин з ТОВ «КТК»за період з 01.05.2003 р. по 31.01.2004 р.. Перевіркою, крім інших, встановлено порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 р. (надалі Закон України №334/94-ВР), а саме: включено до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2004 рік на суму 4.363.900,00 грн..

За результатами вказаної перевірки складено акт №16/08-03-00130872 від 09.11.2005 р., на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0000241313/0 від 18.11.2005 р., яким визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 8.727.800,00 грн., в т.ч. 4.363.900,00 грн. за основним платежем та 4.363.900,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За наслідками адміністративного оскарження позивачем зазначеного податкового повідомлення-рішення було прийнято нові, аналогічні за змістом, №0000241313/1 від 25.01.2006 р., №0000241313/2 від 04.04.2006 р., №0000241313/3 від 20.06.2006 р..

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, надані сторонами письмові докази в їх сукупності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем визнано незаконним включення позивачем до складу валових витрат 4.363.900,00 грн., оскільки підставою для включення вказаної суми до валових витрат стали отримані від контрагента (ТОВ «КТК») податкові накладні за оплачений у повному обсязі позивачем товар, в той час як рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25.08.2005 р. у справі №2-5987/14 визнано недійсними установчі документи, статут, зміни до статуту, нову редакцію статуту, свідоцтво про держану реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «КТК». Податковий орган, приймаючи податкове повідомлення-рішення, про визнання недійсним якого заявлено позов, виходив з того, що позивачем товар не було придбано і господарська операція з його придбання є фіктивною.

З огляду на викладене, судовими інстанціями було визнано правомірним зроблений відповідачем висновок, що видані ТОВ «КТК»позивачу податкові накладні за поставлений товар не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для включення позивачем витрат на придбання такого товару до валових витрат підприємства.

Проте, судова колегія Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та як встановлено попередніми судовими інстанціями, між позивачем та його контрагентом (ТОВ «КТК») у 2003 році було укладено договори на поставку товарів (мазуту, бензину, дизельного палива), на виконання яких ТОВ «КТК»було поставлено позивачу товарів на загальну суму 20.946.581,16 грн. (в т.ч. ПДВ 3.491.096,87 грн.).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР валовими витратами виробництва та обігу визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) платником протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Нормами пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати платника, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Попередніми судовими інстанціями правильно встановлено, що виконання зазначених договорів позивачем належним чином підтверджується долученими до матеріалів справи податковими накладними. Крім того, відповідачем не наведено доказів, які б підтверджували його доводи відносно недійсності податкових накладних та безтоварності проведених позивачем господарських операцій.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на те, що рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25.08.2005 р. у справі №2-5987/14 не може вважатися беззастережним та безперечним доказом в підтвердження доводів податкової інспекції про безтоварність та фіктивність спірної господарської операції, а будь-яких інших доказів відповідачем надано не було, суди дійшли хибних висновків, відносно того, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаних у контрагента товарів на підставі отриманих від останнього податкових накладних.

Отже, донарахування позивачу суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 4.363.900,00 грн. є неправомірним.

Оскільки донарахування відповідачем позивачу податку на прибуток необґрунтовано визнано судами правомірним, відповідно податкове повідомлення-рішення у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України №2181-III, також підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.229 КАС України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Таким чином, враховуючи, що суди повно і правильно встановили фактичні обставини справи, але невірно застосували норми матеріально права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго»на постанову Господарського суду Запорізької області від 27.04.2007 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2008 р. у справі №22а-73/08(1092) (18/401/06-АП-3/216/07-АП номер справи у суді першої інстанції) задовольнити.

2. Постанову Господарського суду Запорізької області від 27.04.2007 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2008 р. у справі №22а-73/08(1092) (18/401/06-АП-3/216/07-АП номер справи у суді першої інстанції) скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго»задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, №0000241313/0 від 18.11.2005 р., №0000241313/1 від 25.01.2006 р., №0000241313/2 від 04.04.2006 р., №0000241313/3 від 20.06.2006 р..

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго»6,80 грн. судового збору.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Конюшко К.В. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Сергейчук О.А.