Вирок № 89002795, 29.04.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/169/17

Провадження № 1-кп/629/17/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2020 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., суддів: Мицик С.А., Харабадзе К.Ш., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лозова, Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016220380003141, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова, Харківської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 02.03.2000 року Лозівським міським судом Харківської області за ч. 2 ст. 141 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна, з застосуванням ст. 46-1 КК України з відстрочкою виконання вироку на 2 роки зі сплатою штрафу у розмірі 680 гривень;

- 22.09.2004 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 1 ст. 197 КК України до 2 років. Звільненого 12.12.2005 року на підставі постанови Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 02.12.2005 року умовно-достроково на невідбутий строк 8 місяців 2 дні;

- 25.10.2006 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 1 ст. 162 КК України до 1 року 1 місяця позбавлення волі;

- 18.09.2009 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ст. 297 КК України до 4 років 7 місяців позбавлення волі. Звільненого 04.07.2011 року по відбуттю строку покарання;

- 26.12.2011 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі. Звільненого 29.08.2013 року по відбуттю строку покарання;

- 26.03.2014 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт;

- 13.01.2015 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років 15 днів позбавлення волі;

- 26.10.2016 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 389, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років 12 днів позбавлення волі. Звільненого 01.11.2016 року по відбуттю строку покарання,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 187 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення - прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Черкаса О.О., представника потерпілого - адвоката Соколової Р.І.,

- захисту - обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника - адвоката Остапенко С.Ю., -

в с т а н о в и в:

26 листопада 2016 року о 15-00 годині ОСОБА_1 перебував за адресою: АДРЕСА_2 за вищевказаною адресою у ОСОБА_1 виник умисел на відкрите викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілій і бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, з метою наживи, повторно, відкрито, заволодів цинковим тазом об`ємом 80 літрів, який належить ОСОБА_2 . Після чого з місця події зник та викраденим розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду у розмірі 210 гривень.

Крім цього, 29 листопада 2016 року, у вечірній час, у ОСОБА_1 виник умисел на заволодіння чужим майном. Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_1 , близько 19-00 години, незаконно проник на територію домоволодіння, яке належить ОСОБА_3 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 за вищевказаною адресою ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою заволодіння чужим майном, з корисливого мотиву, знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, наніс ОСОБА_3 один удар кулаком по голові, повалив на землю та погрожував фізичною розправою, приставивши до шиї сокиру. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_1 заштовхав ОСОБА_4 до будинку, де почав вимагати у неї мобільний телефон, ключі від приміщення сараю та їжу, погрожуючи нанесенням тілесних ушкоджень сокирою, заволодів мобільним телефоном марки «Нокіа 2310» вартістю 140 гривень, 1 кг картоплі вартістю 5 гривень та гусячим жиром в банці об`ємом 1 л вартістю 15 гривень, які належать ОСОБА_3 . З місця події зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_3 згідно висновку судово-медичної експертизи № 512-ЛЗ/16 від 02.12.2016 року легкі тілесні ушкодження та майнову шкоду загальною вартістю 160 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 себе в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України визнав в повному обсязі, а в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України не визнав, але в подальшому в судовому засіданні 28.04.2020 року визнав свою вину повністю та пояснив, що щиро кається у скоєних ним злочинах. Також пояснив, що 26.11.2016 року, близько 15 години перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходився разом зі своєю знайомою ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , де познайомився з ОСОБА_6 . Випили пляшку горілки, після чого ОСОБА_2 пішла відпочивати, а він залишився з ОСОБА_5 . Побачивши в квартирі цинковий таз, у нього виник умисел на його заволодіння. Він підійшов до ОСОБА_2 та спитав чи можна забрати таз, однак вона проти цього заперечила та пояснила, що таз належить її мамі. Не дивлячись на заборону, ОСОБА_1 в присутності ОСОБА_2 забрав таз та здав його на металобрухт. За виручені гроші купив горілку. Йому відомо, що таз потерпілій повернуто.

Також пояснив, що 29.11.2016 року, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, зустрів знайомих йому ОСОБА_5 та ОСОБА_7 запропонувала йому сходити з ними до її знайомої ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 . Вони підійшли до будинку ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зайшла на подвір`я та закрила за собою хвіртку, а він з ОСОБА_8 залишилися чекати її за подвір`ям. Потім він вирішив подивитися, яке майно має ОСОБА_4 . Він відчинив хвіртку, зайшов на подвір`я і спробував зайти до сараю, але сарай був зачинений на замок. Коли він виходив із-за будинку, Наталія і ОСОБА_4 стояли біля відчиненої хвіртки. Потім він повалив ОСОБА_4 на землю і вдарив її кулаком по голові. Після цього підняв її та заштовхав до будинку, де приставивши до шиї сокиру почав вимагати у неї ключі від сараю, мобільний телефон та їжу. При цьому погрожував нанесенням їй тілесних ушкоджень сокирою. ОСОБА_4 віддала йому ключі від сараю, мобільний телефон «Нокіа 2310», картоплю близьмо 1 кг, гусячий жир, який знаходився в скляній банці ємністю 1л. Потім він вийшов з хати і вони пішли додому. Через декілька днів його затримали працівники поліції. Крім того вказав, що заявлений цивільний позов потерпілою ОСОБА_4 визнає в повному обсязі.

Незважаючи на повне визнання ОСОБА_1 своєї вини в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 187 КК України, його вина повністю доводиться наступними зібраними та дослідженими у кримінальному провадженні доказами, обсяг яких був визначений за погодженням з учасниками судового провадження, а саме зібраними доказами відповідно до вимог ст.ст. 352, 353 КПК України та дослідженими в судовому засіданні протоколами слідчих дій та долученими до матеріалів кримінального провадження документами, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінальних проваджень, що відповідає вимогам ст. 358 КПК України.

За епізодом відкритого викрадення майна ОСОБА_2 вина обвинуваченого доводиться зібраними та дослідженими у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- протоколом усного повідомлення ОСОБА_2 від 26.11.2016 року, де вона просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , який 26.11.2016 року близько 15-00 в її квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, відкрито заволодів металевим тазом об`ємом 80 літрів та пішов у невідомому напрямку;

- протоколом огляду місця події від 26.11.2016 року та фототаблицями до нього, з якого вбачається, що безпосереднім місцем огляду є відкрита ділянка місцевості біля будинку АДРЕСА_2 . В ході огляду на лавці біля під`їзду перебуває ОСОБА_1 , поряд з яким знаходиться металевий таз. Далі слідчо-оперативна група направилася до квартири АДРЕСА_6 . В ході огляду приміщення кімнати, зі слів власника, при вході відсутній металевий таз, яким ОСОБА_1 відкрито заволодів та направився в напрямку виходу. На момент огляду таз перебував у ОСОБА_1 та був вилучений;

- витягом з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 12016220380003141 від 27.11.2016 року, з фабулою про те, що 26.11.2016 року о 15-00 годині ОСОБА_1 , перебуваючи в квартирі ОСОБА_2 , розташованій за адресою: АДРЕСА_2 , відкрито заволодів металевим тазом об`ємом 80 літрів та скрився в невідомому напрямку;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 01.12.2016 року та диском з відеозаписом проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_2 , дослідженому в судовому засіданні, під час якого ОСОБА_2 надала пояснення стосовно обставин події, яка відбулася 26.11.2016 року;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 05.12.2016 року та диском з відеозаписом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_9 , дослідженому в судовому засіданні, під час якого свідок ОСОБА_9 надала пояснення стосовно обставин події, яка відбулася 26.11.2016 року;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.12.2016 року з додатком, в якому зазначено чотири фотокартки різних чоловіків, де ОСОБА_10 вказав, що впізнав чоловіка, який продав йому металевий таз та який зображений на фото під номером № 2 . В протоколі про пред`явлення особи для впізнання на фото № 2 зображений ОСОБА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , на фото №1,3,4 зображено сторонніх осіб;

- протоколом огляду предмету від 27.11.2016 року та фототаблицею до нього, згідно якого 27.11.2016 року в приміщенні Лозівського ВП ГУНП в Харківській області був проведений огляд речового доказу - цинкового тазу, без будь-яких механічних пошкоджень, на момент огляду у таза відсутня одна ручка, приблизний об`єм тазу 80 літрів, слідів впливу корозії не виявлено;

- постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 27.11.2016 року, згідно якої речовим доказом визнано цинковий таз об`ємом 80 літрів, який переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_2 ;

- довідкою товарної біржі «Лозова» з якої вбачається, що середня ринкова вартість цинкового корита об`ємом 80 літрів, радянського виробництва, станом на 26.11.2016 року складає 210 гривень.

Аналізуючи зібрані по даному кримінальному провадженню та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, визнання вини обвинуваченим ОСОБА_1 , суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України доведеною, оскільки вона підтверджується сукупністю зібраних доказів.

Здійснюючи вказані дії, ОСОБА_1 розумів їх суспільну небезпечність, усвідомлював можливість настання суспільно-небезпечних наслідків від вказаних дій та бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 мало місце і містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

Обвинувачений ОСОБА_1 винний у скоєнні даного кримінального правопорушення і підлягає покаранню.

За епізодом розбою вина обвинуваченого ОСОБА_1 доводиться зібраними та дослідженими у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_11 , яка пояснила, що коли саме відбувалися події вона не пам`ятає, але зазначила, що це було зимою, можливо 2018 року. Вона разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_12 знаходились у знайомих, які проживають за адресою: АДРЕСА_8 , де розпивали спиртні напої. Потім йшли від своїх друзів до себе додому за адресою: АДРЕСА_9 і по дорозі зустріли ОСОБА_1 , який запропонував, ще випити, на що вони погодилися та всі разом пішли розпивати спиртні напої за місцем її проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_9 . Під час розпиття спиртних напоїв у неї закінчилися цигарки, але коштів на їх придбання не було, в зв`язку з чим вона подзвонила своїй знайомій ОСОБА_3 та попросила у неї в борг кошти на придання цигарок, на що остання погодилася. Після цього, вона разом з ОСОБА_12 та ОСОБА_1 пішли до будинку ОСОБА_4 , який розташований в приватному секторі неподалік від її місця проживання. Підійшовши до будинку вона подзвонила у дзвінок, ОСОБА_4 відкрила хвіртку і вона разом з нею пішла у будинок, а чоловіки залишилися на вулиці. Зайшовши у будинок ОСОБА_4 дала їй в борг 20 гривень, а також дала смаженої картоплі та варені макарони, після чого вони разом з нею пішли до хвіртки, вона йшла попереду, а за нею йшла ОСОБА_4 . Підійшовши до хвіртки вона почула крик ОСОБА_4 та звук удару, обернувшись помітила, що ОСОБА_4 лежить на землі біля її ніг, а ОСОБА_1 в цей час вже був на порозі будинку. Вона допомогла ОСОБА_3 підвестися та довела її до будинку, коли вони зайшли в будинок ОСОБА_1 ходив по будинку, а потім підійшов до ОСОБА_4 та штовхнув її в крісло і розмахував перед її обличчям сокирою, погрожував їй та висловлювався в її бік нецензурною лайкою. В цей час її погукав співмешканець і вона разом з ним пішла додому, а ОСОБА_1 залишився у будинку разом з ОСОБА_4 , при цьому ОСОБА_1 повідомив, що наздожене їх. Вони прийшли за місцем свого мешкання, а через де-який час, прийшов ОСОБА_1 та при собі мав гроші, сокиру, мобільний телефон марки «Нокіа», який належить ОСОБА_3 та продукти харчування. ОСОБА_1 повідомив їм, що продукти харчування ОСОБА_4 дала йому сама, а телефон він забрав. Під час розмови ОСОБА_1 віддав мобільний телефон її співмешканцю, який в подальшому був вилучений працівниками поліції. Також повідомила, що сокира, якою ОСОБА_1 розмахував перед ОСОБА_4 належить їй і вона завжди знаходилась в передпокої її квартири. Коли саме ОСОБА_1 взяв сокиру, їй не відомо. Але після того, як ОСОБА_1 повернувся від ОСОБА_4 , сокиру він повернув, а вже в подальшому працівниками поліції під час огляду місця події сокира була вилучена. Зазначила, що сокира була невеликою, з дерев`яною ручкою. Також повідомила, що вона не бачила щоб ОСОБА_1 наносив удари потерпілій ОСОБА_3 , але на наступний день вона бачила ОСОБА_4 на обличчі та руках якої були синці;

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_12 , який пояснив, що в 2016 році, більш точної дати не пам`ятає, він разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_11 розпивали спиртні напої у друзів, які мешкають за адресою: АДРЕСА_10 . 8. Близько 18-00 години вони пішли додому за адресою: АДРЕСА_9 та біля 8 будинку на АДРЕСА_10 зустріли раніше не знайомого йому чоловіка, якого знала його співмешканка ОСОБА_11 , яка їх і познайомила, як з`ясувалося це був ОСОБА_1 . Вони почали спілкуватися, а потім пішли до них додому вживати спиртні напої. Під час спілкування співмешканка повідомила, що в неї закінчилися цигарки і вона зателефонувала знайомій ОСОБА_3 та попросила дати їй у борг кошти для придбання цигарок, на що остання погодилася. ОСОБА_11 зібралася йти до ОСОБА_4 , а він разом з ОСОБА_1 також вирішили прогулятися. Підійшли до будинку ОСОБА_4 , який розташований за адресою: АДРЕСА_14, де ОСОБА_11 подзвонила у дзвінок. Після чого ОСОБА_4 відкрила хвіртку, ОСОБА_11 разом з нею пішли у будинок, а він з ОСОБА_1 залишилися на вулиці. Потім ОСОБА_11 разом з ОСОБА_4 вийшли з будинку та спілкувалися на подвір`ї. Він окликнув ОСОБА_11 , після чого ОСОБА_4 запропонувала йому зайти у двір, що він і зробив. Вони продовжили розмовляти у дворі, а він забіг у будинок та схопив бідон, який в подальшому відніс на пункт прийому металобрухту. Надалі йому стало відомо, що поки він був у будинку, ОСОБА_1 накинувся на ОСОБА_4 , оскільки був в стані алкогольного сп`яніння, але сам він не бачив, що трапилося, а також не бачив, щоб ОСОБА_1 наносив удари потерпілій та тримав в руках сокиру. Вийшовши з будинку він відразу пішов здавати викрадений бідон на металобрухт, а потім вже біля під`їзду свого будинку зустрівся з ОСОБА_11 та ОСОБА_1 і вони пішли знов вживати спиртні напої. Під час розпиття ОСОБА_1 дістав мобільний телефон та повідомив, що забрав його у ОСОБА_4 несвідомо. ОСОБА_1 віддав йому даний телефон. Він його взяв, бо мав намір наступного дня віднести потерпілій та попросили вибачення, але не встиг, оскільки телефон був вилучений працівниками поліції. Повідомив, що не бачив щоб ОСОБА_1 в руках тримав сокиру. Зазначив, що сокира у них дома знаходилась у спальні, вона мала дерев`яну ручку та невеликий обух;

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_4 від 02.12.2016 року, де вона повідомила, що ОСОБА_1 , 29.11.2016 року близько 18-00 за адресою її проживання, а саме: АДРЕСА_3 відкрито заволодів її майном з погрозою її життю і здоров`ю, при цьому погрожував сокирою;

- витягом з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 12016220380003141 від 02.12.2016 року, з фабулою про те, що 29.11.2016 року близько 18-00 години за адресою: АДРЕСА_15 , ОСОБА_1 разом з двома раніше невідомими особами проникли на територію вищевказаного домоволодіння, де погрожуючи сокирою, відкрито заволодів майном ОСОБА_4 , чим завдав матеріальної шкоди на суму 1000 гривень;

- протоколом огляду місця події від 02.12.2016 року, з якого вбачається, що безпосереднім місцем огляду є домоволодіння АДРЕСА_3 , яке належить ОСОБА_3 . В ході огляду було встановлено, що вхід на територію здійснюється через металеву хвіртку, пофарбовану в темно-червоний колір. За хвірткою розташоване подвір`я, при огляді якого ОСОБА_4 пояснила, що на подвір`ї на відстані 1 метру від хвіртки ОСОБА_1 накинувся на неї з ножом, після чого утримуючи за одежу заштовхав її до приміщення будинку і зайшовши до вітальні, в якій з права від входу розташовані: трюмо, диван, тумбочка з телевізором та кинув її на крісло, яке розташоване прямо від входу в кімнату. Після цього ОСОБА_1 змусив її зібрати йому продукти харчування, а потім разом зі своїми знайомими, які теж знаходились в будинку, а саме ОСОБА_8 та його дружиною ОСОБА_5 , пішов з будинку. На момент огляду обстановка в будинку та в кімнаті, яка оглядалася, не була порушена. З місця пригоди нічого не вилучалося;

- заявою ОСОБА_13 з якої вбачається, що він добровільно видав мобільний телефон марки «Нокіа 2310», який йому віддав ОСОБА_14 ;

- протоколом огляду предмету від 03.12.2016 року, згідно якого 03.12.2016 року в приміщенні Лозівського ВП ГУНП в Харківській області був проведений огляд речового доказу - мобільного телефону «Нокіа», добровільно виданого ОСОБА_13 .. На момент огляду виявлено, що вищевказаний телефон має корпус прямокутної форми, передня панель з екраном чорно-сріблястого кольору, нижня панель з клавіатурою чорного кольору, на нижній панелі клавіатури плями бурого кольору, телефон обладнаний акумуляторною батареєю Nokia BL-5C, всередині телефону мається маркувальний напис Модель 2310, ІМЕІ НОМЕР_1 , виготовлений в Румунії;

- протоколом огляду місця події від 05.12.2016 року з доданими фототаблицями до нього, квартири за адресою: АДРЕСА_9 , згідно якого, під час огляду було виявлено та вилучено металеву сокиру зі слідами іржі з дерев`яною ручкою, яка зі слів ОСОБА_11 належить ОСОБА_1 , якою він погрожував потерпілій ОСОБА_4 ;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 06.12.2016 року та диском з відеозаписом проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_4 , дослідженому в судовому засіданні, під час якого ОСОБА_4 надавала пояснення стосовно обставин події, яка відбулася 29.11.2016 року;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 06.12.2016 року та диском з відеозаписом проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_11 , дослідженому в судовому засіданні, під час якого потерпіла ОСОБА_4 та свідок ОСОБА_11 , надавала пояснення стосовно обставин події, яка відбулася 29.11.2016 року;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 15.01.2017 року та диском з відеозаписом проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_12 , дослідженому в судовому засіданні, під час якого потерпіла ОСОБА_4 та свідок ОСОБА_12 надали пояснення стосовно обставин події, яка відбулася 29.11.2016 року;

- висновком експерта № 512-ЛЗ/16 від 21.12.2016 року, згідно якого встановлено, що у потерпілої ОСОБА_4 мали місце синці на волосистій частині голови в тім`яно-потиличній області ліворуч, по тильній поверхні правої кисті в області кісток зап`ястя, які утворилися від дії тупих твердих предметів, які не відобразили в пошкодженнях своїх індивідуальних особливостей, якими могли бути і руки людини можливо у строк і при обставинах, зазначених в постанові та засвідчуваної. Малоймовірно отримання вищевказаних тілесних ушкоджень в результаті падіння з висоти власного зросту як з наданням так і без такого тілу прискорення. За ступенем тяжкості - це легкі тілесні ушкодження (згідно п. 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тілесних ушкоджень Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року);

- висновком експерта № 537-ЛЗ/16 від 04.01.2017 року, згідно якого з урахуванням проведеного слідчого експерименту від 06.12.2016 року встановлено, що у потерпілої ОСОБА_4 мали місце синці на волосистій частині голови в тім`яно-потиличній області ліворуч, по тильній поверхні правої кисті в області кісток зап`ястя, які утворилися від дії тупих твердих предметів, які не відобразили в пошкодженнях своїх індивідуальних особливостей, якими могли бути і руки людини (кулак) можливо у строк і при обставинах, зазначених в постанові та засвідчуваної. Покази потерпілої ОСОБА_4 , надані нею при проведенні слідчого експерименту від 06.12.2016 року в цілому не протирічать об`єктивним судово-медичним даним в частині характеру, локалізації та механізму утворення тілесних ушкоджень. За ступенем тяжкості - це легкі тілесні ушкодження (згідно п. 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тілесних ушкоджень Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за голосом від 07.12.2016 року з додатком, згідно якого ОСОБА_4 впізнала ОСОБА_1 , як особу, яка 29.11.2016 року погрожувала їй в будинку та відкрито заволоділа її майном;

- постановою про визнання речових доказів від 06.12.2016 року, згідно якого визнано речовим доказом сокиру з дерев`яною ручкою, яка передана на зберігання до камери зберігання речових доказів Лозівського ВП ГУНП в Харківській області;

- постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 06.12.2016 року, згідно якої речовим доказом визнано мобільний телефон марки «Нокіа 2310», який переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_3 ;

- довідкою про витрати на проведення судової товарознавчої експертизи № 6284 від 15.12.2016 року, вартість якої складає 351,84 гривні;

- висновком судово-товарознавчого експерта №6284 від 15.12.2016 року, згідно якого ринкова вартість мобільного телефону Nokia 2310, без явних механічних пошкоджень, бувшого у використанні, без комплектуючих, придбаного у м. Лозова в 2005 році, який на момент розбійного нападу був у справному стані, станом на момент скоєння правопорушення, а саме на 29.11.2016 року становить 140 гривень.

Аналізуючи зібрані по даному кримінальному провадженню та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України доведеною, оскільки вона підтверджується сукупністю зібраних доказів.

Здійснюючи вказані дії, ОСОБА_1 розумів їх суспільну небезпечність, усвідомлював можливість настання суспільно-небезпечних наслідків від вказаних дій та бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.

Сумніви щодо осудності ОСОБА_1 у суду відсутні, оскільки згідно висновку комісійної амбулаторно судово-психіатричної експертизи № 960 від 26.12.2016 року, ОСОБА_1 на теперішній час ознак психозу та слабоумства не виявляє, виявляє дисоціальний розлад особистості, синдром залежності від алкоголю. За своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період часу, до якого відносяться правопорушення, ОСОБА_1 знаходився поза межами будь-якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, а також був у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В застосуванні примусових мір медичного характеру не потребує.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 мало місце і містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, поєднаний з проникненням у житло.

Обвинувачений ОСОБА_1 винний у скоєнні даного кримінального правопорушення і підлягає покаранню.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєних злочинів, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_1 скоїв тяжкий та особливо тяжкий злочин.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше неодноразово судимий, має не зняту та не погашену судимість, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, з 2006 року перебуває на обліку у лікаря нарколога з приводу синдрому залежності від алкоголю, має середню спеціальну освіту, розлучений, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується посередньо. Згідно висновку комісійної амбулаторно судово-психіатричної експертизи № 960 від 26.12.2016 року ознак психозу та слабоумства не виявляє, виявляє дисоціальний розлад особистості, синдром залежності від алкоголю. За своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових мір медичного характеру не потребує.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд визнає щире каяття.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд визнає рецидив злочинів та вчинення злочинів особою, що перебувала в стані алкогольного сп`яніння.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєних злочинів, не зменшують суспільну небезпеку злочинів до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст.69 КК України - призначення більш м`якого покарання, яке передбачено законом.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєних злочинів, особи обвинуваченого ОСОБА_1 , обставин скоєння злочинів та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо тільки в ізоляції від суспільства і призначає покарання ОСОБА_1 в межах санкцій ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 187 КК України, яке сприятиме його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

При призначенні покарання по сукупності злочинів, суд вважає за необхідне застосувати положення ч.1 ст. 70 КК України, призначив покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

До вступу вироку в законну силу, обвинуваченому ОСОБА_1 залишити раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з моменту взяття його під варту, тобто з 02 грудня 2016 року, згідно ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02.12.2016 року.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року, ухваленому у справі 663/537/17, вбачається, що якщо особа вчинила злочин в період з 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII). Якщо особа вчинила злочин в період до 23 грудня 2015 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (зворотна дія Закону № 838-VIII як такого, який «іншим чином поліпшує становище особи» у розумінні ч. 1 ст. 5 КК України). Таким чином, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі. Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається.

Враховуючи вищевикладене, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції Закону України № 838-VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання», суд зараховує обвинуваченому ОСОБА_1 у строк відбуття покарання строк тримання під вартою в період з 02 грудня 2016 року до набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Представником потерпілої - адвокатом Соколовою Р.І. заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_4 матеріальних збитків в сумі 1000 гривень та моральної шкоди у розмірі 5000 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Цивільний позов ОСОБА_4 в частині відшкодування матеріальної шкоди на загальну суму 1000 гривень суд задовольняє частково та стягує з обвинуваченого на її користь матеріальну шкоду в сумі 20 гривень, так як позовна вимога знайшла тільки часткове підтвердження в судовому засіданні, а саме: вартість 1 кг картоплі - 5 гривень та 1 л гусячого жиру - 15 гривень.

Що стосується цивільного позову ОСОБА_4 в частині стягнення з обвинуваченого моральної шкоди в розмірі 5000,00 гривень, то суд задовольняючи його повністю, виходить з наступного.

У відповідності зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, в спричиненні фізичного болю та страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду від 25.05.2001), згідно якого у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Крім того, у вказаній Постанові, в п. 9 звернуто увагу судів на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Способи відшкодування моральної шкоди передбачені ч. 1 ст. 1168 ЦК України, виходячи з якої вона може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

В результаті скоєння злочину потерпілій були завдані фізична біль та душевні страждання в зв`язку з ушкодженням здоров`я, внаслідок чого змінився звичний порядок її життя, а тому суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілої моральну шкоду у розмірі 5000 гривень, яка виходячи з вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, має бути відшкодована одноразово в грошовому вираженні.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого витрати за проведення судової експертизи.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 винним в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.186, ч. 3 ст. 187 КК України та піддати його покаранню:

за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 187 КК України у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

До вступу вироку в законну силу обвинуваченому ОСОБА_1 залишити раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з моменту взяття його під варту, тобто з 02 грудня 2016 року, згідно ухвали слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02.12.2016 року.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції Закону України № 838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання», суд зараховує обвинуваченому ОСОБА_1 у строк відбуття покарання строк тримання під вартою в період з 02 грудня 2016 року до набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов представника позивача - адвоката Соколової Р.І. в інтересах потерпілої ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Панютине, Лозівського району, Харківської області, громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_13 гривень в рахунок відшкодування матеріальних збитків та 5000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині цивільного позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (УК Слобідсь/мХар Слобідськи/24060300, код банку 37999680, Казначейство України (ЕАП), р/р UA298999980313050115000020005, код доходів 24060300, інші надходження) судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 6284 від 15.12.2016 року в розмірі 351,84 гривні.

Речові докази по справі:

- цинковий таз об`ємом 80 літрів, який належить потерпілій ОСОБА_2 та переданий їй на відповідальне зберігання під розписку - залишити останній;

- мобільний телефон марки «Нокіа 2310», який належить потерпілій ОСОБА_4 та переданий їй на відповідальне зберігання під розписку - залишити останній;

- сокиру із дерев`яною ручкою, яка передана на зберігання до камери речових доказів Лозівського ВП ГУНП в Харківській області (квитанція 1334, порядковий номер 000176) - знищити як таку, що не має цінності.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Головуючий суддя Н.А. Смірнова

Судді: С.А. Мицик

К.Ш. Харабадзе