Ухвала суду № 88993402, 28.02.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/3133/20

Провадження №2/521/2024/20

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

28 лютого 2020 року місто Одеса

Суддя Малиновського районного суду міста Одеси Плавич І.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну порядку зустрічей батька з дітьми, третя особа – Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування,

УСТАНОВИВ:

Через канцелярію суду в порядку статті 14, пункту 15 розділу ХІІІ ЦПК України надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну порядку зустрічей батька з дітьми, третя особа – Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування.

Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як встановлює частина 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Зважаючи на зміст даних норм, у разі порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи інтересів особа може звернутись до суду й таке звернення повинне відповідати певним вимогам, що регламентуються процесуальним законом, зокрема статтями 175, 177 ЦПК України.

Однак дослідивши відповідні матеріали суд виявив, що дана заява подана без додержання певних вимог закону, а саме: не наведений виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини; не здійснений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; до позовної заяви не додано документу про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачем заявлено вимогу про зміну порядку зустрічей дітей з батьком. Вимога є немайновою.

Згідно із частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана: фізичною особою або фізичною особою-підприємцем – 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак суддя зазначає, що за подачу позову оплаті від ОСОБА_1 підлягає: 840,80 гривень у порядку, що визначений Законом України «Про судовий збір» за наступними реквізитами: отримувач коштів: УК у місті Одесі / Малиновський район / 22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38016923; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача: UA138999980313121206000015007; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу: 101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Малиновський районний суд міста Одеси.

Підстави для відстрочення або розстрочення сплати судового збору відсутні.

Звертаючись до суду позивач не наводить, як саме належить змінити порядок зустрічей дітей з батьком, обмежуючись при цьому зазначенням про зміну як таку.

Згідно з частинами 1, 5 статті 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

При цьому як регламентують частини 1, 5 статті 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Водночас учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Однак звертаючись до суду заявником подано документи не засвідчені належним чином.

Як встановлює стаття 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з частиною 1 статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з параграфом 22 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine», заява №23436/03), право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. «Голдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom», рішення від 21 лютого 1975 року, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. «Герин проти Франції» («Guеrin v. France», рішення від 29 липня 1998 року, п. 37).

Водночас відповідно до параграфів 59, 60 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland», заява №28249/95), суд ще раз нагадує, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду (див. «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» («Tolstoy-Miloslavsky v. the United Kingdom», рішення від 13 липня 1995 року, п. 54, 61). Більше того, суд вважає, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див., mutatis mutandis, «Ейрі проти Ірландії» («Airey v. Ireland», рішення від 09 жовтня 1979 року, п. 25, 26). Відповідно суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Як встановлюють частини 1, 2 статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

На підставі викладеного суддя вбачає, що дана заява підлягає залишенню без руху із наданням позивачеві строку для усунення наведених недоліків.

Керуючись статтями 2, 10, 13, 136, 175, 177, 185, 258, 259, 260, пунктами 8, 15.5 розділу ХІІІ ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну порядку зустрічей батька з дітьми, третя особа – Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування – залишити без руху.

Надати позивачеві строк для усунення недоліків впродовж десяти днів з дня вручення копії ухвали суду.

Роз`яснити позивачеві, що у разі, якщо позивач відповідно до ухвали в установлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважатиметься поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу в частині визначення розміру судових витрат подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду або через Малиновський районний суд міста Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду

У іншій частині ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Ухвала підписана суддею 28 лютого 2020 року.

Суддя: І.В. Плавич