Ухвала суду № 88992447, 28.04.2020, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/466/20

Провадження № 2-з/288/3/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2020 року смт. Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді –Зайченко Є. О.,

з участю секретаря судових засідань - Добрянської В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня Житомирської області заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2020 року до Попільнянського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Одинадцята київська державна нотаріальна контора про встановлення факту батьківства, визнання права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельні ділянки.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 квітня 2020 року цивільна справа за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Одинадцята київська державна нотаріальна контора про встановлення факту батьківства, визнання права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельні ділянки, передана на розгляд судді Попільнянського районного суду Житомирської області Зайченко Є.О..

Одночасно з поданням позовної заяви позивач звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить заборонити Одинадцятій київській державній нотаріальній конторі видати свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилась після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заяву мотивовано тим, що ОСОБА_3 , являється спадкоємцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за законом у другу чергу, а тому не визнає жодних прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на спадкове майно.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважає ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїм батьком.

В зв`язку з тим, що відомості про народження ОСОБА_2 у Книзі реєстрації народжень були записані зі слів матері, відповідно до статті 135 СК України, так як вона не перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , а тому доведення батьківства ОСОБА_4 відносно ОСОБА_2 , можливе лише в судовому порядку.

Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 22 листлпада 2019 року, встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець міста Києва, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня смерті проживав в АДРЕСА_1 , доводився батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю села Романівка, Попільнянського району, Житомирської області.

У Одинадцятій київській державній нотаріальній конторі заведено спадкову справу № 808/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

За заявами про прийняття спадщини за законом звернувся ОСОБА_3 , як спадкоємець другої черги та ОСОБА_2 , як спадкоємець першої черги.

Таким чином, ОСОБА_2 , до кінця розгляду справи зможе оформити свої спадкові права на належне ОСОБА_4 майно, як спадкоємець за законом другої черги, а в подальшому і відчужити його, що приведе у випадку задоволення позову, до неможливості виконання судового рішення.

З метою захисту законних прав та інтересів позивача та з метою уникнення будь –яких дій з боку відповідача, спрямованих на оформлення права власності та відчуження нерухомості іншим особам, що в свою чергу, унеможливить виконання судового рішення, заявник вбачає доцільним забезпечити позов шляхом заборони нотаріальній конторі видати свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 .

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи в межах заявленої заяви про забезпечення позову, суд прийшов до наступного.

Частиною 1 статті 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 4 зазначеної постанови розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до роз`яснення Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006№ 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при вирішенні питання про забезпечення позову суди повинні оцінювати доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності і адекватності; встановити наявність зв`язку між даним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавств при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Таким чином, з метою захисту законних прав та інтересів заявника та з метою уникнення будь-яких дій з боку третіх осіб, спрямованих на заволодіння спадковим майном та подальшого його відчуження, що, в свою чергу, унеможливить виконання можливого рішення суд є всі підстави для застосування заходів забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Згідно Підпункту 4.13 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, видача свідоцтва про право на спадщину може бути відкладена у разі: витребування нотаріусом відомостей або документів від фізичних або юридичних осіб, при цьому строк, на який може бути відкладено видачу свідоцтва про право на спадщину, не може перевищувати одного місяця; необхідності отримання нотаріусом від заінтересованих осіб згоди на подачу спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, заяви про прийняття спадщини згідно з вимогами частини другої статті 1272 Цивільного кодексу України. За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Отже, суд бере до уваги характер спірних правовідносин, вагомість поданих доказів та на даній стадії та приходить до висновку про необхідність застосувати заходи забезпечення позову у вигляді заборони державному нотаріусу Одинадцятої київської державної нотаріальної контори, вчиняти будь-які дії щодо оформлення спадкових прав та видачі будь-яким особам свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання чинності рішенням у справі, оскільки видача такого свідоцтва може ускладнити подальше вирішення спору, а також суттєво порушити майнові права спадкоємців.

Заборона нотаріусу видавати свідоцтво про право на спадщину до вирішення даного спору є обґрунтованою та співмірною розміру позовних вимог та повністю відповідає їх змісту.

В даному випадку суд також враховує практику Верховного Суду при вирішенні аналогічних питань, зокрема по справі № 761/36415/18, провадження № 61-4492ск19 від 5 березня 2019 року.

Слід зазначити, що відповідно до ч.ч. 1-3 статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Разом із тим, враховуючи предмет позову та захід забезпечення позову, відсутність підстав щодо існування розміру збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову, суд приходить до висновку, що на даній стадії, зустрічне забезпечення судом не застосовується.

Разом із тим, суд роз`яснює учасникам судового розгляду, що згідно із вимогами частини 6 статті 154 ЦПК України вони мають право подати клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову, яке вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Керуючись ст. ст.149,150,153, 154, 353, 440 ЦПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 про забезпечення позову - задовольнити.

Заборонити державному нотаріусу Одинадцятої київської державної нотаріальної контор, розташованій за адресою: 04212, місто Київ, вулиця Тимошенка, 2-Д, видавати свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (спадкова справа 808/2019), до набрання чинності рішенням у справі.

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню.

Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Згідно ч. 10 ст. 153 ЦПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду Є. О. Зайченко