Рішення № 88992300, 28.04.2020, Токмацький районний суд Запорізької області

Справа№328/3099/19

28.04.2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2020 року м.Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі головуючої судді Гавілей М.М., за участі секретаря судового засідання Корольковій К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області Пляшечнік Ольги Володимирівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, інспектора 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області Пляшечнік Ольги Володимирівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 1870335 від 16.12.2019 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП.

В обґрунтування позову зазначив, що 16.12.2019 року відносно нього інспектором 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у Запорізькій області лейтенантом поліції Пляшечнік Ольгою Володимирівною складена постанова серії ЕАК №1870335, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.

В постанові вказано, що 16.12.2019 року о 22 год. 20 хв. на автодорозі по вул. Космічна, 140 в м. Запоріжжі він керував автомобілем ВАЗ 21103 д/н НОМЕР_1 , не маючи чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 2.1 ґ) Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, є незаконним, необґрунтованим з наступних підстав.

Інспектором поліції було порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення в скороченому провадженні, зокрема, проведення фіксації накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення не було здійснено. Протокол про адміністративне правопорушення не складався. Розгляду адміністративної справи насправді не було. Під час складання оскаржуваної постанови йому не були роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, чим порушено його права і обмежено можливості для їх захисту.

Крім того, в ч.1 ст. 126 КУпАП вказано: «керування транспортними засобами водіями, які не мають при собі або не пред`явили чи не передали для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, талона до нього, реєстраційних та інших документів, що підтверджують право користування чи розпорядження транспортним засобом, а у випадках, передбачених законодавством, належно оформленого дорожнього (маршрутного) листа або документів на вантаж, що перевозиться, ліцензійної картки на транспортний засіб, а так само поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти п`яти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»

Тобто адміністративна відповідальність за даною статтею настає лише у тому випадку, якщо водій не передав чи не пред`явив договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів лише у випадках передбачених законодавством України.

А такі випадки передбачені Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ч. 2 статті 21 даного закону, контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод. Інших причин складення протоколу про відсутність полісу автоцивілки у поліції немає.

Отже є лише два випадки, коли поліцейський може перевірити поліс автоцивілки та виписати протокол за його відсутність:

при складанні протоколу щодо порушень правил дорожнього руху;

при оформленні дорожньо-транспортної пригоди.

Тобто, якщо водій нічого не порушив і на нього не складається протокол, то штрафувати його за відсутність полісу страхування поліцейський не має права.

Таким чином, обов`язок водія пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки поліс страхування виникає лише у випадках складання відносно даного водія протоколу.

Позивач вказав, що порушень Правил дорожнього руху України не допускав, не створював дорожньо-транспортної пригоди або ж участі не брав, оскільки ДТП не було.

Оскільки інспектор поліції зупинила автомобіль під його керуванням та здійснила перевірку наявності полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів без передбачених ч. 2 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підстав, то постанова про накладення штрафу в розмірі 425,00 грн. за ч. 1 ст. 126 КУпАП є протиправною і підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі через відсутність складу правопорушення.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, відзив на позов не надали.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи, тому судом визнано за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що визначено ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 16.12.2019 року серії ЕАК №1870335, складеної інспектором 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області Пляшечнік О.В., зазначено, що позивач 16.12.2019 року о 22 год. 20 хв. на автодорозі по вул. Космічна, 140 в м. Запоріжжі керував автомобілем ВАЗ 21103 д/н НОМЕР_1 , не маючи чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 2.1 ґ) Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 425,00 грн.

Відповідно до ст. 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 126 КУпАП, розглядають органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

Частиною 2 ст.258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Згідно з ч.4 ст.258 КУпАП, у випадках, передбачених частиною другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Таким чином, винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення можливе лише після розгляду справи про адміністративне правопорушення.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Частиною 1 ст. 268 КУпАП визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, серед яких: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Таким чином, приписами КУпАП встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Позов обґрунтовано тим, що інспектор поліції здійснив перевірку наявності у нього полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, не склавши протокол про адмінправопорушення.

Вказані доводи позивача є помилковими. Відповідно до вищевказаних норм КУпАП у випадку виявлення ознак адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП, складення протоколу про адміністративне правопорушення не вимагається, а постанова у справі про адмінправопорушення виноситься безпосередньо на місці вчинення правопорушення посадовою особою органу (підрозділу) Національної поліції.

Щодо доводів позивача про те, що інспектор поліції не мав законних підстав для перевірки наявності у позивача поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з огляду на відсутність обставин, передбачених законодавством для здійснення такого контролю, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний: мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно із ст.53 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У відповідності до п.2.1 «ґ» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Згідно із п.2.4 «а» ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

З огляду на вказані норми права, суд вважає помилковими доводи позивача щодо відсутності, у спірному випадку, правових підстав у інспектора поліції для перевірки наявності у позивача полісу обов`язкового страхування, оскільки такі повноваження інспектора поліції передбачені чинним законодавством, і вказані повноваження кореспондуються з обов`язком водія мати при собі поліс обов`язкового страхування та пред`являти його на вимогу працівників поліції.

Так, пунктом 21.2 статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється:

відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.

В той же час, пунктом 21.3 статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.

Тобто, вказаною нормою права визначено обов`язок водія мати при собі страховий поліс і такий страховий поліс має бути пред`явлений посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу. При цьому, п.21.3 ст. 21 Закону не вказує на те, що поліс страхування може бути пред`явлений на вимогу повноважної особи лише у випадку складання нею протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Аналогічна позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.11.2019 року (справа N 522/22180/16-а , провадження N К/9901/34167/18)

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи, підтвердженої належними доказами.

В той же час відповідачами суду не надано доказів на підтвердження порушень позивачем п.2.1 «ґ» ПДР України.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються серед іншого протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.9 ст.80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Ухвалами суду від 27.12.2019 року, 18.03.2020 року відповідачів зобов`язано надати суду матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП, але ухвали суду залишися не виконаними відповідачами.

Справа про адміністративне правопорушення має вирішальне значення для встановлення обставин правопорушення та аналізу правомірності накладення стягнення на правопорушника.

Виходячи з вищевикладеного, суд, дійшов висновку, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується жодним допустимим доказом, окрім постанови про накладення адміністративного стягнення, складеної інспектором поліції без зазначення доказів правомірності винесення даної постанови.

Відповідачами не представлено суду достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, не надано жодних документів (матеріалів), які стали підставою для прийняття рішення про притягнення позивача до відповідальності. В матеріалах справи взагалі відсутні будь-які показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та які, в свою чергу, стверджували про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відсутні показання свідків.

Враховуючи вище вказане, суд встановив, що у діях позивача ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.

Висновки суду, зазначені в даному рішенні узгоджуються з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду щодо надання достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, викладеним у постанові від 23.10.2019 року у справі N 357/10134/17 (провадження № К/9901/32368/18).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕАК № 1870335 від 16.12.2019 року є незаконною і підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

При цьому суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п`ята статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції, а отже не можуть виступати відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган (підрозділ) Національної поліції (така правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 року № 724/716/16-а).

Отже, інспектор 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області Пляшечнік Ольга Володимирівна не є належним відповідачем по справі.

За таких обставин у задоволенні позову до інспектора 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області Пляшечнік Ольги Володимирівни слід відмовити, а позовні вимоги до Департаменту патрульної поліції слід задовольнити у повному обсязі.

В порядку ст.139 КАС України, судові витрати віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6-9, 244-246, 286 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області Пляшечнік Ольги Володимирівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1870335 від 16.12.2019 року, якою на ОСОБА_1 накладене стягнення у вигляді штрафу у сумі 425 гривень за адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.126 КУпАП.

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

У задоволенні позовних вимог до інспектора 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області Пляшечнік Ольги Володимирівни - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Токмацький районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Реквізити сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідачі:

Інспектор 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області Пляшечнік Ольги Володимирівни, місцезнаходження: 69000, місто Запоріжжя, вул. Перемоги, 96.

Департамент патрульної поліції, місце знаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя: