Ухвала суду № 88991128, 28.04.2020, Приазовський районний суд Запорізької області

2/325/180/2020

325/564/20

УХВАЛА

Іменем України

28 квітня 2020 року суддя Приазовського районного суду Запорізької області Апалькова О.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Приазовської селищної ради Приазовського району Запорізької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

Встановив:

27 квітня 2020 року до суду надійшла вказана позовна заява.

Перевіривши дотримання позивачем вимог, які пред`являються до форми і змісту позовних заяв, суддя вважає, що зазначена заява не відповідає вимогам ст..ст. 175, 177 ЦПК України.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений до справи відповідач відповідальним за це.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до ст.48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник, а у відповідності до ч.2 цієї ж статті під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Повноваження представників сторін та інших учасників справи, згідно до ст.62 ЦПК України, мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.

Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.

Згідно ч.9 ст.62 ЦПК України довіреності або інші документи, які підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про міжнародне приватне право"документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

З 22 грудня 2003 року в Україні діє Гаазька Конвенція 1961 року, відповідно до положень якої відмінено вимогу консульської легалізації іноземних документів і змінено цю процедуру шляхом проставлення штампу «апостиль».

Статтею 3 цієї Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Проставлення штампу «Апостиль» є обов`язковою умовою для визнання юридичної сили документа на території іншої держави, яка підписала Гаазьку конвенцію. Для всіх інших країн необхідно виконати процедуру консульської легалізації документів. РФ є учасником Гаазької конвенції 1961 року, а тому здійснюють процедуру легалізації документів шляхом проставлення штампа «Апостиль».

Відповідно до ст.95 ППК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Позовну заяву від імені ОСОБА_1 підписала ОСОБА_2 , матеріали додані до позову також засвідчені представником позивача ОСОБА_2 .

На підтвердження повноважень представника позивача ОСОБА_2 , в матеріалах справи міститься копія довіреності серії НОМЕР_1 , посвідчена 12.07.2019 року нотаріусом міста Москва РФ Ромашевою Т.Г. (довіреність складена російською мовою, РФ). Однак в порушення ч.9 ст.62 ЦПК України, ст.13 Закону України "Про міжнародне приватне право" до позовної заяви не додано доказів, що вказана довіреність легалізована в Україні.

З огляду на вищевказане довіреність серії НОМЕР_2 1747443, яка посвідчена 12.07.2019 року нотаріусом міста Москва РФ Ромашевою Т.Г., не відповідає вимогам ст. 3 Гаазької конвенції 1961 року.

Таким чином повноваження ОСОБА_2 представляти інтереси ОСОБА_1 , зокрема, вчиняти від її імені дії, передбачені статтями 43,49 ЦПК України, в тому числі завіряти копії документів, які додаються до позовної заяви, та представляти її інтереси в будь-яких державних органах, у тому числі й у судах, або лише в судах є непідтвердженими.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що у відповідності до ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

А згідно п. 2 ч. 4 1 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо спадкування. Тобто справа за позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не може бути визнана судом малозначною, а тому представником у даній справі може бути лише особа, визначена ч. 1 ст. 60 ЦПК України.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

За таких обставин суд вважає необхідним надати позивачу термін для виправлення недоліків позовної заяви, шляхом подачі позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 95, 175, 177, 185, 260 ЦПК України, суд

Ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Приазовської селищної ради Приазовського району Запорізької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити, що у разі невиконання ухвали суду, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О.М.АпальковаЗ я