Ухвала суду № 88989461, 28.04.2020, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/2101/18

1-кп/214/361/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2020 року, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Ткаченка А.В.,

за участю:

секретаря – Фастовець Ю.Ю.,

прокурора – Личаної С.В.,

обвинуваченої – ОСОБА_1 ,

захисника – Умріхіна О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, об`єднане кримінальне провадження № 12018040750000554 (12019040750001127, 12019040750001240) відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ч.3 ст.15 ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України,–

ВСТАНОВИВ:

Головуючим суддею було поставлено на обговорення питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_1 .

В судовому засіданні прокурор надав письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_1 на 60 днів. В обґрунтування свого клопотання прокурор зазначає на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України і в обґрунтування продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_1 є запобігання її спробам: переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення. Так, ОСОБА_1 , розуміючи тяжкість покарання, що загрожує їй за вчинення вказаних злочинів в разі доведення перед судом її вини, а саме позбавлення волі до 5 років, може переховуватися від суду та не зявлятися в судові засідання. ОСОБА_1 незаміжня, неповнолітніх дітей на утриманні не має, що свідчить про відсутність в неї міцних соціальних зв`язків, які б могли стримувати її залишити межі міста. Крім того, ОСОБА_1 до моменту затримання не працювала, тобто не мала законних, належних та достатніх засобів для існування. При цьому, ОСОБА_1 раніше судима за вчинення умисних корисливих злочинів та обвинувачується у вчиненні двох умисних корисливих злочинів в період іспитового строку за вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 27.03.2019 року. Також відносно ОСОБА_1 перебувають на розгляді обвинувальні акти в Корабельному районному суді м. Миколаєва, Центрально-Міському районному суді м. Кривого Рогу та Жовтневому районному суді м. Кривого Рогу. Вказані обставини в сукупності свідчать про неможливість зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який.

Обвинувачена ОСОБА_1 проти задоволення клопотання заперечувала та просила змінити їй запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник Умріхін О.В. проти клопотання прокурора також заперечував та просив обрати обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Вислухавши думки сторін кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора в повному обсязі виходячи з таких підстав.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ч.3 ст.15 ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України.

Суд вважає, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачена ОСОБА_1 не має міцних соціальних зв`язків, до затримання не працювала, тобто не має належних і достатніх засобів для існування, незаміжня, неповнолітніх дітей на утриманні не має.

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні двох епізодів кримінальних правопорушень, які нею вчинено в період іспитового строку, призначеного за попереднім вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 27.03.2019 року. При цьому, відносно ОСОБА_1 перебувають на розгляді обвинувальні акти в Корабельному районному суді м. Миколаєва, Центрально-Міському районному суді м. Кривого Рогу та Жовтневому районному суді м. Кривого Рогу.

Зазначене вище дає підстави вважати, що ОСОБА_1 , знаходячись на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

З урахування вищевикладеного, особи ОСОБА_1 , яка обвинувачується у вчиненні умисних, корисливих злочинів середньої тяжкості, згідно ст. 12 КК України, маються всі підстави вважати, що більш м`який запобіжний захід, крім тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання наведеним вище ризикам.

Таким чином, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у пункті 35 рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Летельє проти Франції», оцінивши у сукупності всі обставини, з урахуванням цілей п. 1ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, суд вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_1 та вважає за неможливе застосування більш м`якого запобіжного заходу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав та доцільність продовження обвинуваченій ОСОБА_1 строку тримання під вартою на 60 днів.

Керуючись ст.ст. 110, 331, 369, 371 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 – задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 27 червня 2020 року.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали буде складений 29.04.2020 року о 13 год. 00 хв.

Суддя А.В. Ткаченко