Ухвала суду № 88988548, 06.03.2020, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/1577/20

Провадження № 1-кп/205/822/20

У Х В А Л А

06 березня 2020 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Скрипник К.О.

суддів - Басової Н.В., Калініченка Г.П.,

при секретарі - Водоп`янової А.О.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019040000000258 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

прокурора Королех І.В.,

захисників адвокатів Лисакової І.М., Пасічник С.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурором Королех І.В. було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 в межах граничного строку, встановленого чинним КПК України, посилаючись на те, що ризики, які послужили підставою для обрання йому саме такого запобіжного заходу під час досудового розслідування не змінилися, окрім того, перебуваючи на свободі, останній може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки у обвинуваченого відсутній офіційний дохід.

Захисник обвинуваченого Пасічник С.О. заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого, оскільки прокурором не було наведено будь-яких доказів існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, просив змінити на домашній арешт у нічний час доби, посилаючись на недоведеність прокурором ризиків зазначених у клопотанні.

Захисник обвинуваченого Лисакова І.М. просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку своїх захисників.

Колегія суддів, вислухавши доводи прокурора, заслухавши думку обвинуваченого, його захисника, приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

В той же час враховує, що п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

В свою чергу, відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед іншого – вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зав`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Враховуючи, що санкція ч. 3 ст. 307 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна, колегія суддів не вбачає іншої можливості запобігти ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду у інший спосіб, ніж тримання його під вартою.

Проте, розглядаючи можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, колегія суддів, враховуючи вищезазначене, відповідно до ст.183 КПК України вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, і необхідним та достатнім для виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобігання встановленим судом ризикам, є лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Крім того, при продовженні строку тримання обвинуваченому під вартою, колегія суддів враховує необхідність виконання процесуальних рішень суду та запобіганню спробам ухилення обвинуваченого від суду або переховування, скоєння нових злочинів, впливу на недопитаних свідків, що є винятковими підставами для продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв`язку з викладеним та наявністю фактів про існування реального суспільного інтересу, який за належним врахуванням принципу презумпції невинуватості, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи.

Також, як вбачається з матеріалів обвинувального акту, обвинувачений ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, одружений, на утриманні має неповнолітню дитину, раніше не судимий, проте документи в підтвердження позитивної репутації обвинуваченого стороною захисту не надано.

Ризики, які враховувалися ОСОБА_1 при обранні йому запобіжного заходу під час досудового розслідування на теперішній час не змінилися, перебуваючи на свободі, обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, які на теперішній час ще не допитані, вчинити інші злочини.

Керуючись ст.ст.110, 177, 182, 183, 315-317, 369, 371 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні клопотання захисника адвоката Пасічника С.О. щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 – відмовити.

Клопотання прокурора Королех І.В. про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24-00 години 03 травня 2020 року включно.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення до судової палати з кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду.

Головуючий К.О. Скрипник

Судді Н.В. Басова

Г.П. Калініченко