Рішення № 88983603, 29.04.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №380/2327/20

29 квітня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лунь З.І. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43143039), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-64827-17У від 17.07.2018.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що не повинен сплачувати єдиний соціальний внесок, оскільки ще в 2008році припинив свою діяльність як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа, звітної документації до контролюючого органу не подавав. На думку позивача, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування сплати єдиного внеску, звітності, що подаються платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» нараховується єдиний внесок, але перевірки органом доходів і зборів проведене не було. Вважає, що оскільки не має статусу фізичної особи-підприємця, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тому не є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. З 2008 року працює як найманий працівник, на його зарплату роботодавець нараховує та сплачує єдиний соціальний внесок. Тому оскаржена податкова вимога не відповідає вимогам чинного законодавства, та винесена внаслідок виконання відповідачем своїх повноважень з порушенням вимог щодо діяльності органу державної влади на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак - підлягає визнанню протиправною і скасуванню.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що позивач як ФОП перебував на обліку як платник податків з 19.01.2006, тому він повинен сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначений ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» як фізична особа-підприємець, залежно від обраної системи оподаткування. Натомість на дату формування оскарженої вимоги платник знаходився не перебував у стані припинення чи ліквідації. Крім того, зазначає, що в ІС «Податковий блок» в реєстрі страхувальників відсутня інформація щодо наявності у скаржника пільги по сплаті єдиного внеску відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». З огляду на зазначене, ГУ ДПС у Львівській області вважає, що у позивача наявна заборгованість по єдиному внеску та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

У строк, встановлений судом, від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, є необґрунтованими, в т.ч. на їх підтвердження не подано жодних доказів. А тому, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Суд встановив таке.

ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, виконавчим комітетом Львівської міської ради 13.01.2006 за номером запису 24150000000013204, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно із заповненою реєстраційною карткою на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, вид діяльності, що був позивачем обраний - 51.33 «Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією та жирами».

19.01.2006 ОСОБА_1 узятий на облік у ДПІ у Галицькому районі м.Львова за №9248. Згідно з повідомленням про взяття на облік фізичної особи-підприємця від 18.01.2006 № 326/04, взятий на облік в органах Пенсійного фонду України, реєстраційний номер 07.11-15713.

Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 01.06.2018 до реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Згідно з відомостями, які містяться в інтегрованій картці платника по єдиному внеску (71040000) за позивачем рахується борг у сумі 12512,36грн. як за особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Позивач як суб`єкт підприємницької діяльності припинив подавати звітність до органів доходів і зборів у 2005.

З 2008 по 2019 позивач працював як найманий працівник, на суми його заробітку нараховувався та сплачувався єдиний соціальний внесок.

05.06.2018 ГУ ДФС у Львівській області сформовано вимогу №Ф-64827-17У про сплату боргу (недоїмки), що виникла станом на 31.05.2018 у сумі 7598,00 грн., відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Вказана вимога позивачу не надсилалася, а про її винесення позивачу стало відомо з постанови державного виконавця від 21.08.2018 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги ГУ ДФС у Львівській області від 05.06.2018 №Ф-64827-17У про стягнення з позивача 7598,00грн. боргу по ЄСВ.

01.06.2018 позивач був знятий з податкового обліку та повністю погасив заборгованість перед контролюючим органом по єдиному внеску по вищевказаній вимозі, що підтверджується постановою державного виконавця від 21.08.2018 про закінчення виконавчого провадження (а.с.34).

Розрахунок недоїмки у сумі 7598,00грн. за вказаною вимогою відповідач суду не надав.

Проте, 17.07.2018 ГУ ДПС у Львівській області повторно сформувало позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-64827-17У, в якій позивача зобов`язано протягом 10 календарних днів від дня отримання вимоги сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальну суму 4914,36рн.

Вказана вимога позивачу не надсилалася, а про її винесення позивачу стало відомо з постанови державного виконавця від 24.01.2020 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги ГУ ДФС у Львівській області від 17.07.2018 № Ф-64827-17У про стягнення з позивача 4914,36 грн. боргу по ЄСВ.

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (надалі Закон № 2464-VI).

Пунктом 14.1.195 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що працівник це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.4 ч.1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абз.1 п.1 та п.3 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI (у редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

-для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

-для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до ч.5 ст.8 8 Закону №2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За приписами ч.4 ст. 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до абза.2 п. 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.18 №469), (надалі Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

За змістом п.3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У випадках, передбачених абз.3 та/або 4 цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у п.п.1, 2 п.1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у п.п. 3, 4, 6 п. 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Абзацом 1 п. 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Як видно з матеріалів справи позивач був зареєстрований 13.01.2006 як суб`єкт підприємницької діяльності – фізична особа виконавчим комітетом Львівської міської ради та 19.01.2006 взятий на облік в ДПІ у Галицькому районі м.Львова.

Соціальне страхування є складовим елементом системи соціального захисту.

Сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Суд зазначає, що за висновками суду касаційної інстанції, викладеними у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 (провадження №К/9901/28514/19), особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Суд зазначає, що в інтегрованій картці по єдиному внеску (код платежу 71040000) станом на 30.06.2018 за ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) рахується заборгованість в сумі 12512,36 грн.

За доводами контролюючого органу, усупереч обов`язків платника єдиного внеску, ФОП ОСОБА_1 , не нарахував та не сплатив у встановлений строк єдиний внесок.

Водночас, суд звертає увагу на те, що позивач з 12.11.2007 до 16.09.2009 працював у ТзОВ «Ультімо», з 17.09.2009 по 31.10.2012 працював у ВАТ «Кредитпромбанк», з 01.12.2012 по 13.05.2013 перебував на обліку як безробітний у Львівському міському центрі зайнятості, з 14.05.2013 по теперішній час працює на посаді начальник відділу збору та аналізу інформації-заступником начальника служби безпеки ПрАТ «Трускавецькурорт», що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 , серії НОМЕР_2 від 01.07.1998 (а.с. 52-54), однак за цей період йому, як фізичній особі-підприємцю, нараховувався до сплати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до наданої до суду позивачем довідки №25/1 від 27.01.2020 ПрАТ «Трускавецькурорт»(а.с.50), ОСОБА_1 у період із 14.05.2013 по теперішній час працює у ПрАТ «Трускавецькурорт», на посаді начальника відділу збору та аналізу інформації-заступником начальника служби безпеки (Наказ про прийняття на роботу №568-К від 13.05.2013).

Згідно із довідкою ПрАТ «Трускавецькурорт» №15 від 10.03.2020 (а.с.55) підтверджено, що ПрАТ «Трускавецькурорт» нараховано та виплачено ЄСВ за працівника – ОСОБА_1 у таких розмірах:

- з травня 2013року- 11182,13грн.;

- за 2014 рік – 13883,79 грн.;

- за 2015 рік -15466,14грн.;

- за 2016 рік -11314,19грн.;

- за 2017 рік -10748,97грн.;

- за 2018 рік – 13170,15грн.;

- за 2019 рік -14751,29грн.

Отже, наданою позивачем до суду довідкою ПрАТ «Трускавецькурорт» підтверджено сплату роботодавцем єдиного внеску за застраховану особу (позивача) протягом спірного періоду.

Зважаючи на те, що основоположним принципом збору єдиного внеску є обов`язковість законодавчого визначення умов і порядку його сплати, відсутність у законі конкретної вказівки на необхідність сплати єдиного внеску у вищеописаному випадку свідчить на користь висновку про відсутність у позивача обов`язку з його сплати.

Визначальним у контексті саме цього спору на думку суду є мета сплати єдиного внеску - отримання особою права на соціальне забезпечення у разі настання страхового випадку.

Позивачу таке право гарантоване за рахунок його участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування як найманого працівника та сплати єдиного внеску за нього роботодавцем за основним місцем роботи.

При цьому, роботодавці сплачували за позивача єдиний внесок, що підтверджується довідкою форми ОК-7 «Індивідуальні відомості про застраховану особу», сформованої засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 27.02.2020, з якої слідує про сплату страхових внесків за 2011-2020роки.

Відповідач не надав докази, які б спростовували факт працевлаштування позивача найманим працівником у вказаний період.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність у позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску за спірний період.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-64827-17У від 17.07.2018 винесена контролюючим органом є протиправною, а тому підлягає скасуванню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Львівській області на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

в и р і ш и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43143039) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-64827-17У від 17.07.2018.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43143039) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 840(вісімсот сорок)грн. 80коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п 15.5 п.5 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лунь З.І.