Рішення № 88983601, 29.04.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №380/2451/20

29 квітня 2020 року

зал судових засідань №10

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кінологічного навчального центру Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2418) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Кінологічного навчального центру Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2418) (місцезнаходження: 80074, Львівська область, Сокальський район, м.Великі Мости, вул.Львівська, 166, код ЄДРПОУ 14321495), в якому просить суд:

- визначити протиправною бездіяльність Кінологічного навчального центру (в/ч 2418) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 на день звільнення, а саме 15.02.2018, індексації грошового забезпечення за період часу з 19.07.2016 по 15.02.2018;

-зобов`язати Кінологічний навчальний центр (в/ч 2418) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 з урахування змін, які внесені Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» взявши при розрахунку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком наступний місяць законодавчо встановленого (підвищеного) посадового окладу із лютого 2008 року, та виплатити ОСОБА_1 заборгованість індексації грошового забезпечення за період часу з 19.07.2016 по 15.02.2018 у сумі 62799,06грн.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що після звільнення 15.02.2018 позивача з військової служби, 15.02.2020 ним до відповідача подано заяву про виплату індексації грошового забезпечення. Вказує, що гарантована чинним законодавством України індексація грошового забезпечення йому не виплачувалася протягом 2016-2018 років. Проте, відповідач листом повідомив про неможливість виплати такої індексації за вказаний період через відсутність в Міноборони на це коштів. Посилаючись на те, що індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, зазначає, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань. Вважає такі дії відповідача протиправними. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що оскільки кошторисними призначеннями Державної прикордонної служби України з липня 2015 року не передбачено виплату індексації грошових доходів військовослужбовцям та кошти для виплати індексації не надходили, а тому протягом 2015 - 2019 років за фондом грошового забезпечення Державної прикордонної служби України, затвердженого вищим розпорядником бюджетних коштів, видатки на виплату індексації грошового забезпечення не було передбачено. Враховуючи вказані обставини, відповідач вважає, що заборгованість з індексації грошового забезпечення відсутня.

Суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Кінологічному навчальному центрі Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2418)

Наказом начальника Кінологічного навчального центру Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2418) від 19.07.2016 №117-ос «По особовому складу» старшого прапорщика ОСОБА_1 зараховано у списки особового складу навчального центру та на всі види забезпечення 19.07.2016.

Наказом начальника Кінологічного навчального центру від 15.02.2018 №34-ос «Про особовий склад» підполковника ОСОБА_2 звільнено з військової служби в запас за підпунктом «і» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та наказом від 09.02.2018 за №28-ос - виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Як вбачається з довідки №242 від 27.02.2020 року, позивачу за період з 19.07.2016 по 15.02.2018 включно індексація не проводилась (не нараховувалася та не виплачувалася).

Водночас, як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву на звернення позивача, індексація грошового забезпечення військовослужбовцям в період з 2016року по даний час не здійснювалась через відсутність фінансування.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача щодо ненарахування індексації протиправною, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх порушених законних прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з такого.

Згідно абз.1 ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до абз.2 ч.3 ст.9 цього ж Закону, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (надалі - Закон №1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (надалі - Порядок №1078).

Згідно з ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно - правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до абз.2 ч.4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.9 цього ж Закону, до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Судом встановлено, що позивачу за період з 19.07.2016 по 15.02.2018 не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Ця обставина визнається сторонами.

Стосовно наявності у позивача права на проведення індексації його доходів, суд зазначає таке.

Згідно із ч.1 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. (ст.9 Закону)

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме:

1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів;

2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету;

3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів;

4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються;

6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів;

7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці (грошового забезпечення). За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Проте, як вже зазначалося, позивачу за період з 19.07.2016 по 15.02.2018 (підтверджується довідкою №242 від 27.02.2020), що не заперечується Військовою частиною 2418 у відзиві на позовну заяву, не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, оскільки будь-які дії стосовно вказаних виплат ним не вчинялися.

Відсутність механізму виплати індексації не може позбавляти позивача права на отримання належних йому сум невиплаченого доходу.

Суд зауважує, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі.

Наведене в сукупності свідчить про те, що доводи відповідача щодо відсутності коштів для виплати індексації судом не заслуговують на увагу, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №825/874/17.

З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідачів, викладені у відзиві на позовну заяву.

Індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

За таких підстав, бездіяльність відповідача, яка полягала у ненарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період є протиправною.

Суд також вважає безпідставними посилання відповідача на п. 6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», згідно до якого проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, оскільки будь-яких застережень щодо не здійснення у зв`язку з цим індексації з 01.01.2016 вказана норма не містить.

Суд зазначає, що індексація безпосередньо не пов`язана з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів усіх рівнів. Виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

Окрім цього, відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується Кінологічний навчальний центр Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, відсутні кошти на індексацію грошового забезпечення.

Саме такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 по справі № 825/874/17, який враховано судом при вирішенні даної справи.

Відповідно до ч. 5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку з 19.07.2016 по 15.02.2018.

Щодо покликання відповідача на те, що з 01.07.2016 по 31.07.2016 грошове забезпечення позивачу виплачувалося у військовій частині 1494 ДПС України, то на підтвердження зазначеного відповідач доказів не надав, водночас у справі є наказ начальника Кінологічного навчального центру Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 19.07.2016 №117-ОС, відповідно до якого позивач зарахований до списків особового складу центру на всі види грошового забезпечення з 19.07.2016.

Отже, аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби є протиправною, а тому належить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження ним військової служби.

Водночас вимога про зобов`язання нарахувати та виплатити конкретно визначену суму індексації грошового забезпечення з 19.07.2016 по 15.02.2018 задоволенню не підлягає, оскільки нарахування сум є виключними дискреційними повноваженнями відповідача, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

З огляду на наведене з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача основні позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період, а похідні позовні вимоги (задоволення яких відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України залежить від задоволення основної вимоги) підлягають задоволенню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення 19.07.2016 по 15.02.2018.

Щодо судового збору, то оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.12 ч.1 ст.15 Закону України «Про судовий збір», такий відповідно до ст.139 КАС України, стягненню на користь позивача не підлягає.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

в и р і ш и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Кінологічного навчального центру Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2418) (місцезнаходження: 80074, Львівська область, Сокальський район, м.Великі Мости, вул.Львівська, 166, код ЄДРПОУ 14321498)про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визначити протиправною бездіяльність Кінологічного навчального центру (військова частина 2418) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 на день звільнення, а саме 15.02.2018, індексації грошового забезпечення за період часу з 19.07.2016 по 15.02.2018.

Зобов`язати Кінологічний навчальний центр (військова частина 2418) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період часу з 19.07.2016 по 15.02.2018.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати зі сторін не стягуються.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лунь З.І.