Рішення № 88983190, 29.04.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 квітня 2020 року Справа № 280/1362/20 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 (зареєстрований: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного Фонду України Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-6, ЄДРПОУ 20490012)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного Фонду України Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління обслуговування громадян Мелітопольського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, повідомлення за № 1 від 02 січня 2020 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до пільгового стажу період роботи з 01 січня 1988 року по 21 серпня 1992 року, згідно з записами в трудовій книжці;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити з 02 січня 2019 року та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , дострокову пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до статті 114 Закону № 1058.

Ухвалою суду від 03 березня 2020 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак, відповідач своїм повідомленням №1 від 02 січня 2020 року відмовив у призначенні пенсії посилаючись на недостатність пільгового стажу та не врахував у пільговий стаж період роботи 04 січня 1988 року по 09 травня 1988 року та з 01 жовтня 1990 року по 21 серпня 1992 року через відсутність документів, яку підтверджують зайнятість повний робочий день на будівництві нових споруд. Однак з трудової книжки вбачається, що працював на посаді майстра будівельної дільниці у період з 02 вересня 1985 року по 12 квітня 2001 року.

На підставі викладеного, просить позовні вимоги задовольнити.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№13686 від 23 березня 2020 року), відповідно до якого зазначено, що розглянувши заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. Оскільки записи в трудовій книжці позивача підтверджують загальний страховий стаж та не містять відомостей передбачених підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» то, для спеціального стажу-потрібні уточнюючи довідки (у тому числі архівні). Враховуючи відсутність документів щодо зайнятості позивача повний робочий день на будівництві нових споруд, комісією повернуто документи з висновком, що відсутні підстави для прийняття рішення щодо зарахування періодів роботи з 04 січня 1988 року по 09 травня 1988 року та з 01 жовтня 1990 року по 21 серпня 1992 року за Списком №2.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

01 січня 2019 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, оформленим у вигляді повідомлення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 25 від 22 лютого 2019 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки на час звернення його пільговий стаж складає 4 роки 7 місяців 19 днів, що є меншим ніж визначений законодавством - 6 років 3 місяці.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив суд:

- визнати протиправним рішення Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за № 25 від 22 лютого 2019 року;

- зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу період роботи позивача з 02 вересня 1985 року по 21 серпня 1992 року, згідно з записами в трудовій книжці, та призначити з 02 січня 2019 року та виплачувати позивачу дострокову пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до статті 114 Закону № 1058.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року по справі №280/3799/19 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за № 25 від 22 лютого 2019 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до пільгового стажу період роботи ОСОБА_1 з 02 вересня 1985 року по 31 грудня 1987 року включно, згідно з записами в трудовій книжці, призначити та виплачувати з 02 січня 2019 року ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до статті 114 Закону № 1058.

ОСОБА_1 повторно звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Мелітопольським відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного Фонду України Запорізькій області, оформленим у вигляді повідомлення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1 від 02 січня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії з підстав відсутності документів щодо зайнятості позивача повний робочий день на будівництві нових споруд, комісією повернуто документи з висновком, що відсутні підстави для прийняття рішення щодо зарахування періодів роботи з 04 січня 1988 року по 09 травня 1988 року та з 01 жовтня 1990 року по 21 серпня 1992 року за Списком №2. Загальний страховий стаж складає 32 роки 11 місяців з них стаж за списком №2 складає 2 роки 4 місяці, чого не достатньо для призначення пенсії.

Позивач не погодившись з відмовою та не врахуванням пільгового стажу з 04 січня 1988 року по 09 травня 1988 року та з 01 жовтня 1990 року по 21 серпня 1992 року, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ІІ відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

За приписами частини 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно частини 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Частиною 1 статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено право органів, що призначають пенсії, вимагати відповідні документи від підприємств, організацій та окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.3. Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах управління має право проводити планові та позапланові перевірки на будь-яких підприємствах, в установах, організаціях, фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, інших документів, пов`язаних із призначенням пенсії, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості, зокрема письмові, з питань, що виникають у процесі таких перевірок.

Згідно пунктами 3, 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом від 18 листопада 2005 року № 383 Міністерства праці та соціальної політики України (надалі Порядок) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до пунктів 3,4 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій та посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою КМУ від 01 серпня 1992 року №442, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків, за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. При призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинно бути підтверджено за результатами атестації. Результати атестації застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно пункту 10 Порядку застосування Списків №1 та №2 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Тобто, основним документом який підтверджує наявний трудовий стаж є трудова книжка, і лише за її відсутності або відсутності у трудовій книжці відповідних записів, приймають уточнюючі довідки про періоди роботи не зазначені у трудовій книжці.

Таким чином, з аналізу наведених норм законодавства суд дійшов висновку, що використання норм Постанови № 637 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників. Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.

Отже суд дійшов висновку, що згідно пункту 1.1 Розділу 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993року за № 110 (далі Інструкція) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Суд звертає увагу, що аналогічні висновки викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду справи № 334/11778/13-а (адміністративне провадження № К/9901/12505/18), від 19 грудня 2018 року (яке набрало законної сили 19 грудня 2018 року).

Суд зазначає, що в якості підстави для відмови позивачу у призначенні пільгової пенсії пенсійний фонд зазначає, що відсутні документи щодо зайнятості позивача повний робочий день на будівництві нових споруд, зазначених у найменуванні розділу ХХІХ (без ремонтних робіт та будівництва об`єктів сільськогосподарського призначення), тому комісією повернуто документи з висновком, що відсутні підстави для прийняття рішення щодо зарахування періодів роботи з 04 січня 1988 року по 09 травня 1988 року та з 01 жовтня 1990 року по 21 серпня 1992 року за Списком №2. Зазначено, що загальний страховий стаж складає 32 роки 11 місяців, з них стаж за списком №2 складає 2 роки 4 місяці, чого не достатньо для призначення пенсії.

З цього приводу суд зазначає, що при вирішенні даного спору необхідно встановити наявність у ОСОБА_1 спеціального стажу роботи у періоди з 04 січня 1988 року по 09 травня 1988 року та з 01 жовтня 1990 року по 21 серпня 1992 року.

Судом досліджені наступні документи.

Згідно долученою до матеріалів справи копії трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 02 липня 1982 року судом встановлено, що:

- 02 серпня 1985 року прийнятий інженером-геодезистом в СПМК-557 Мелітопольського сільського будівельного комбінату (Наказ № 49-к від 01 серпня 1985 року; запис № 7);

- 02 вересня 1985 року переведений майстром будівельної дільниці № 1 (Наказ 56-к від 01 серпня 1985 року; запис № 8);

- 30 червня 1987 року звільнений по переводу в ПМК-127 за ст. 36 п. 5 КзПП УРСР (Наказ № 82 МСБК від 08 червня 1987 року; запис № 9), що завірено печаткою підприємства;

- 01 липня 1987 року прийнятий по переводу в ПМК-127 за ст. 36 п. 5 КзПП УРСР майстром будівельної дільниці (Наказ № 35-к від 01 липня 1987 року, записи №№ 10-11);

- 01 січня 1988 року ПМК-127 ліквідоване і увійшло до складу Мелітопольського сільського будівельного комбінату (Наказ № 178 Мелітопольського сільського будівельного комбінату від 22 грудня 1987 року; запис № 12);

- 01 жовтня 1990 року на базі Мелітопольського сільського будівельного комбінату створений Мелітопольський орендно-будівельний комбінат (Наказ № 429 від 29 вересня 1990 року; запис № 13);

- 12 квітня 2001 року звільнений з роботи за власним бажанням, ст. 38 КзПП України (Наказ № 7 від 05 квітня 2001 року; запис № 14).

Судом встановлено, що з 10 січня 1995 року Мелітопольський орендно-будівельний комбінат перейменований у ВАТ «Мелітопольський сільський будівельний комбінат» відповідно до розпорядження 2 р. Мелітопольської райдержадміністрації від 10 січня 1995 року.

Також, судом прийнято до уваги рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року у справі № 280/3799/19, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за № 25 від 22 лютого 2019 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до пільгового стажу період роботи ОСОБА_1 з 02 вересня 1985 року по 31 грудня 1987 року включно, згідно з записами в трудовій книжці, призначити та виплачувати з 02 січня 2019 року ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до статті 114 Закону № 1058.

Суд також зазначає, що вищевказаним рішенням встановлено, що період роботи позивача за період з 01 січня 1988 року по 21 серпня 1992 року не є спірним, та зарахований відповідачем до пільгового стажу позивача, а тому вимога щодо зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу період роботи позивача з 02 вересня 1985 року по 21 серпня 1992 року підлягає частковому задоволенню.

Рішення суду набрало законної сили 20 листопада 2019 року.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином наявними доказами, які знаходяться у матеріалах справи, підтверджується стаж роботи ОСОБА_1 у періоди з 04 січня 1988 року по 09 травня 1988 року та з 01 жовтня 1990 року по 21 серпня 1992 року на роботах за Списком №2.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач має достатньо стажу, зокрема і пільгового стажу, для призначення пенсії, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 розділуХІV-1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV, пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Крім цього суд вважає, що позивачем надано передбачені законодавством документи щодо підтвердження пільгового стажу, зокрема, передбачені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) та Порядком № 637.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем разом із заявою надано трудову книжку із зазначенням в них відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах і це підтверджено відповідними записами у трудовій книжці, а також те, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року у справі № 280/3799/19 встановлено, що період роботи позивача за період з 01 січня 1988 року по 21 серпня 1992 року є зарахованим відповідачем до пільгового стажу позивача, а відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, - отже відповідач неправомірно дійшов висновку про відсутність у ОСОБА_1 права на призначення пенсії відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за Списком № 2.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач необґрунтовано і безпідставно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, тому рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії позивачу є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, вимоги позовної заяви про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити з 02 січня 2019 року та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , дострокову пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до статті 114 Закону 1058 - суд вважає обґрунтованими, оскільки у відповідача, відповідно до наданих документів, не було законних підстав для відмови у призначенні пенсії за Списком № 2.

Разом з цим, при ухваленні рішення суд керується приписами частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», у відповідності до яких, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 січня 2011 року (остаточне) у справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань, становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п.45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п.25, ECHR 2002-II)".

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) гарантує кожному право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо порушення передбаченого Конвенцією права було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що належним, повним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу період роботи з 01 січня 1988 року по 21 серпня 1992 року, згідно з записами в трудовій книжці.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу на те, що будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень має бути законним та обґрунтованим, прийнятим чи вчиненим в межах наданих повноважень, містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з урахуванням вище викладеного, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваної відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 розділу ХІV-І Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV, пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року як працівнику зайнятому повний робочий день на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком №2, тому з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина 1 статті 132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 840,80 грн.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 77, 78, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстрований: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-6, ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління обслуговування громадян Мелітопольського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, повідомлення за № 1 від 02 січня 2020 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 (зареєстрований: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-6, ЄДРПОУ 20490012) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 (зареєстрований: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) період роботи з 01 січня 1988 року по 21 серпня 1992 року, згідно з записами в трудовій книжці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-6, ЄДРПОУ 20490012) призначити з 02 січня 2019 року та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), дострокову пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до статті 114 Закону України № 1058-IV від 09 липня 2003 року «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути на користь ОСОБА_1 (зареєстрований: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-6 ЄДРПОУ 20490012) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуваннями доповненнь пункту 3 розділу VІ «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України до закінчення карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 29 квітня 2020 року.

Суддя Д.В. Татаринов