Ухвала суду № 88967443, 27.04.2020, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/1343/20

провадження № 4-с/753/97/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Мицик Ю.С.,

при секретарі Пугач Д.С.,

за участю:

представника скаржника Кобилецького В.В.

представника заінтересовані особи ОСОБА_1 .- ОСОБА_4

інші учасники справи не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_2 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Крайчинський Сергій Станіславович, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на дії приватного виконавця,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 ОСОБА_2 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва із скаргою, відповідно до якої просив визнати неправомірними дії приватного виконавця Крайчинського Сергія Станіславовича щодо призначення суб`єкта оціночної діяльності ПП «Консалтингова група «Арго-Експерт» для проведення оцінки вартості майна боржника, а саме: 1/2 частини в спільному майні подружжя - садовому будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,44 га з кадастровим номером НОМЕР_1 та земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,36 га з кадастровим номером НОМЕР_2 та скасувати постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності від 09.01.2020. Скарга обгрунтована тим, що призначення оцінки частки майна для звернення стягнення на неї можливе лише після виконання вимог ст. 73 СК України та ст. 371 ЦК України та забезпечення прав іншого співвласника, передбачених законом. Таким іншим власником є ОСОБА_3 , яка не повідомлялась про можливу оцінку майна та не залучалась до опису майна приватним виконавцем. А оцінка частки в майні, яка не виділена в натурі не дає можливості ідентифікувати ту частину майна, яка оцінюється виконавцем. Отже, приватним виконавцем прямо порушено вимоги ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» - призначено оцінку майна боржника, яке належить не лише боржнику. Крім того, опис та арешт майна був проведений приватним виконавцем без фактичного проведення опису, без залучення та навіть без повідомлення про проведення опису боржника, чим порушено п.10 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2832/5). Це підтверджується доповідною запискою охоронця ДП «Колос», згідно з якою 24.12.2019 з 06.00 до 18.00 год. на територію ДП «Колос» для відвідування будинку по АДРЕСА_1 ніхто не заходив.

В судове засідання ОСОБА_2 не з`явився, водночас його представник в судовому засіданні вимоги скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник стягувача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги. Надав суду письмові заперечення та зазначив, що частка ОСОБА_2 у нерухомому майні визначена судом за поданням виконавця в ході примусового виконання рішення суду, що набрало законної сили. Доводи ОСОБА_2 про необхідність виділення в натурі частки боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, для проведення оцінки такої частки при зверненні на неї стягнення є необгрунтованими та заснованими на невірному тлумаченні положень Цивільного кодексу України та Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, здійснюючи оцінку 1/2 частки ОСОБА_2 у нерухомому майні Приватним виконавцем було визначено вартість його ідеальної частк, яка є самостійним об`єктом цивільних прав, та яка належить саме ОСОБА_2 , а не конкретної частини у такому майні. З огляду на те, що у скарзі, яка розглядається у даній справі, ОСОБА_2 оскаржується постанова Приватного виконавця про призначення суб`єкта оціночної діяльності від 09.01.2020, а не постанова Приватного виконавця про опис та арешт майна від 24.12.2019, доводи ОСОБА_2 про незаконність дій Приватного виконавця в ході виконавчої дії, що не є предметом оскарження, не може бути предметом розгляду даної скарги. Більше того, дії Приватного виконавця щодо проведення опису та арешту майна були предметом розгляду у справі №753/301/20 (провадження №4-с/753/83/20) за іншою скаргою ОСОБА_2 на дії Приватного виконавця, що також розглядалася Дарницьким районним судом міста Києва. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 06.02.2020 у справі №753/301/20 у задоволенні скарги відмовлено. Враховуючи викладене, вважав, що підстави для задоволення скарги відсутні.

Приватний виконавець Крайчинський С.С. надіслав копії матеріалів виконавчого провадження та письмові пояснення у справі, відповідно до яких просив відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі через її безпідставність. В судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином, з заявами до суду про неможливість розгляду справи у його відсутність не звертався, доказів поважності причин неявки суду не надав, а тому судом визнано за можливе розглянути справу в його відсутності.

Заінтересована особа ОСОБА_3 до суду також не з`явились повторно, про дату і місце розгляду справи була повідомлена судом належним чином, з заявами до суду про неможливість розгляду справи у її відсутність не зверталася.

Заслухавши представника скаржника та представника стягувача, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі рішення).

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Дотримання принципу обов`язковості судових рішень є однією із складових права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року.

У своєму рішенні від 15.10.2009 року «Іванов проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій із сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення.

Обов`язковість виконання судового рішення, яке набрало законної сили, закріплене в ст.129-1 Конституції України, ст.18 ЦПК України та ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Як встановлено судом, на виконанні у приватного виконавця Крайчинського С.С. перебуває виконавче провадження № 55225986 з примусового виконання виконавчого листа Дарницького районного суду м. Києва від 08.11.2017, виданого у справі №753/6449/17 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 72 651,43 доларів США заборгованості за договором позики від 10.10.2016, відкритого згідно постанови від 22.11.2017.

З матеріалів справи вбачається, і це встановлено судом, що в добровільному порядку рішення суду боржником ОСОБА_2 про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 грошових коштів не виконане, в зв`язку із чим приватним виконавцем, зважаючи на його обов`язок здійснювати всі заходи, необхідні для виконання рішення суду, були вжиті заходи примусового виконання рішення.

В межах виконання виконавчого провадження № 55225986 по виконанню виконавчого листа, виданого Дарницьким районним судом м. Києва 08.11.2017, приватним виконавцем Крайчинським С.С. була винесена постанова від 09.01.2020 про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ПП «Консалтиногова група «Арго-Експерт» для участі у виконавчому провадженні.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон України № 2658-ІІІ).

Згідно з частиною 4 статті 3 цього Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Статтею 32 Закону України № 2658-III передбачено відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, а згідно з частиною 2 цієї статті оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Отже, чинним законодавством України передбачено підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема недостовірності чи необ`єктивності оцінки майна) ним своїх обов`язків.

Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина 1 статті 12 Закону України № 2658-III).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18 цс18).

У статті 447 ЦПК України передбачено право сторін виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У частині п`ятій статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Аналіз статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що учасники виконавчого провадження, яким є, у тому числі і заявник, мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України № 2658-ІІІ.

Доводи скарги, що приватним виконавцем порушено вимоги ст .56 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема призначено оцінку майна боржника, яке не виділене в натурі, що не дає можливості ідентифікувати ту частину майна, яка оцінюється приватним виконавцем, суд вважає помилковим.

Відповідно до статті 355 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність є різновидом права власності, що ускладнена множинністю суб`єктів. Крім того, специфіка правовідносин спільної власності полягає в єдності об`єкта права власності відносно зазначеної множинності суб`єктів такого права.

Відповідно до статті 177 ЦК України частка у праві спільної власності є об`єктом цивільних прав.

Так, частиною 1 статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

З урахуванням наведеного, правовий режим спільної власності може передбачати визначення часток кожного із співвласників у праві спільної власності (спільна часткова) або відсутність такого визначення у праві спільної власності (спільна сумісна). Згідно з наведеним критерієм спільна власність поділяється на спільну часткову і спільну сумісну.

Розмір часток у праві спільної часткової власності вважається рівним. При цьому, якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

За змістом статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до положень частини другої статі 366 ЦК України кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

Правовий аналіз положень статей дає підстави для висновку, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав та на неї кредитором може бути звернуто стягнення у рахунок погашення боргу шляхом вимоги продажу цієї частки з публічних торгів.

Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс 19).

Так у постанові Великої Палати Верховного Суду вказано, що поняття «визначення частки» і «виділення частки в натурі» є різними за своїм змістом правовими поняттями. Частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об?єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 01.11.2018 у справі № 753/16562/18 (провадження № 6/753/915/18), залишеної без змін постановою Київського апеляційного суду (справа №359/6969/18 від 11.12.2019), визначено частку боржника в розмірі 1/2 частини в спільному сумісному майні подружжя садовому будинку, розташованому в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна НОМЕР_3 , який належить на праві власності ОСОБА_2 підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_4 від 10.12.2009№3153, виданого Гнідинською сільською радою в розмірі 1/2 частини в спільному сумісному майні подружжя земельній ділянці розташованій в Київській області, Бориспільському районі, Гнідинська сільська рада, дачне поселення «Колос», кадастровий номер 3220882600:04:002:0536, площею 0,4400 га, цільове призначення: для дачного будівництва, яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі державного акту направо власності на земельну ділянку від 18.04.2007 серія ЯЕ №590385, виданого Бориспільським районним відділом земельних ресурсів в розмірі 1/2 частини в спільному сумісному майні подружжя земельній ділянці розташованій в Київській області, Бориспільському районі, Гнідинськасільська рада, дачне поселення «Колос», кадастровий номер 3220882600:04:002:0333, площею 0,3600 га, цільове призначення: для дачного будівництва, яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 16.12.2005 серія ЯБ №507578 виданого Бориспільським районним відділом земельних ресурсів.

Тож, суд вважає необґрунтованими доводи скаржника та його представника щодо необхідності виділення частки майна боржника в натурі для проведення його оцінки, за наведени вище підстав.

Що стосується посилання скаржника на складання постанови про опис майна без виїзду виконавця за адресою його фактичного місцезнаходження, то дані обставини з`ясовувалися при розгляді скарги ОСОБА_2 , суб`єкт оскарження: Приватний виконавець Крайчинський Сергій Станіславович, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , на дії приватного виконавця у справі № 753/301/20, за результатами розгляду якої ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 06.02.2020 у задоволенні скарги було відмовлено.

З мотивувальної частини зазначеної ухвали вбачається, що відповідно до вимоги приватного виконавця від 13.12.2019 направленої на адресу сторін виконавчого провадження, приватним виконавцем було зобов`язано боржника та інших учасників виконавчого провадження, бути присутніми за адресою проведення виконавчих дій 24.12.2019 об 11:00 год., а саме: АДРЕСА_1.

Копія даної вимоги направлена Боржнику рекомендованим відправленням та підтверджується відповідним чеком № НОМЕР_5 ПАТ «Укрпошта» від 16.12.2019.

Огляд, опис садового будинку, розташованого АДРЕСА_1 проводився приватним виконавцем тричі. 11.01.2018 за участю понятих та представника стягувана, про що була складена відповідна постанова; 02.08.2019 за участі представника стягувана, Експерта ПП «Арго-Експерт», представників патрульної поліції ГУ Національної поліції Київської області, про що було складено відповідний акт та здійснено фотофіксація об`єкта нерухомості; 24.12.2019 за участю понятих, представника стягувача про що також було складено відповідну постанову та здійснено фотофіксацію об`єктів нерухомості за допомогою квадрокоптеру, оскільки провести огляд іншим чином не представилось можливості, через не допуск охорони на територію, де розташований об`єкт.

Суд звернув увагу, що заперечуючи правомірність таких дій, скаржник та представник останнього не надали доказів про те, що боржника не було повідомлено про час та місце проведення виконавчих дій належним чином, зокрема направлений виконавцем лист не був запрошенням, а є іншим документом, що ставилось під сумнів представником скаржника в судовому засіданні. Крім того, спосіб огляду майна обраний виконавцем з урахуванням наведеного, на думку суду є вимушеним, не заборонений законом і спрямований на дієву реалізацію виконання судового рішення. При цьому порушень прав осіб при такому способі фіксації судом не встановлено. Скаржник та представник скаржника не довели фактів та не надали доказів, що фотофіксація зроблена виконавцем 24.12.2019 не відображає переліку майна, яке було описано виконавцем.

Отже, зважаючи на встановлені обставини та вищенаведені законодавчі норми, суд дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Крайчинський Сергій Станіславович діяв правомірно, в межах своїх повноважень та у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстави для задоволення скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 447, 448, 450, 451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_2 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Крайчинський Сергій Станіславович, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на дії приватного виконавця.

Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів через Дарницький районний суд м. Києва з дня складання повного тексту ухвали.

СУДДЯ: МИЦИК Ю.С.