Ухвала суду № 8896711, 08.12.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2009 р.Справа № 2-а-40876/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Скороходової-Серопян Е.С.

за участю представника позивача Короткової Наталії Миколаївни та представника відповідача Лазаренко Ірини Вадимівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2009р. по справі№2-а-40876/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок Хладопром" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

12.08.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок Хладопром» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова, в якому просило:

- визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення – рішення від 31.07.2009 року за № 0001662302/0 щодо донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 185143,00 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 92571,5 грн. та від 31.07.2009 року № 0001652302/0 щодо донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 476939,00 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 238469,5 грн.

26.08.2009 року Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова подано заперечення на адміністративний позов, в якому відповідач просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2009 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок Хладопром» до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання не чинними податкових повідомлень – рішень задоволено . Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення – рішення від 31.07.2009 року за № 0001662302/0 щодо донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 185143,00 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 92571,5 грн. та від 31.07.2009 року № 0001652302/0 щодо донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 476939,00 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 238469,5 грн.

Не погодившись з рішенням суду, Державною податковою інспекцію у Фрунзенському районі м. Харкова подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2009 року по справі № 2-а-40876/09/2070.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми чинного законодавства, а саме: ст.ст. 70,86,136,163,185, 186, 187, 202 Кодексу адміністративного судочинства України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про захист суспільної моралі», Конституції України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» Закону України «Про бухгалтерській облік та податкову звітність в Україні».

04.12.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок Хладопром» подало заперечення на апеляційну скаргу, в якій просить залишити апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2009 року по справі № 2-а-40876/09/2070 – без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова була проведена виїзна планова перевірка ТОВ "Торговий будинок Хладопром" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р., про що було складено акт перевірки від 20.07.2009 р. № 5151/23-212/31733725.

За висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 185 143,00 грн., та п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що спричинило заниження податку на додану вартість у розмірі 476 939,00 грн. На підставі вказаних висновків акту перевірки відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31.07.2009 р. № 0001662302/0 та № 0001652302/0. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не довів правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 31.07.2009 року № 0001662302/0 та від 30.07.2009 року №0001652302/0.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як зазначено в акті перевірки, позивачем безпідставно включено до складу валових витрат витрати, які не підтверджені первинними документами, в зв'язку з чим неможливо підтвердити і пов'язаність цих витрат з їх подальшим використанням у власній господарській діяльності у. сумі І 41628,51 грн., у тому числі у 1 кварталі 2008 року - на суму 11 418, 07 грн., у 2 кварталі 2008 року - на суму 6 960,00 грн., у З кварталі 2008 року - на суму 14 048,42 грн., чим порушено п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

На думку відповідача, в наданих до перевірки документах, а саме в актах виконаних робіт, податкових накладних, банківських виписках не визначено, які саме послуги були надані контрагентами позивача із зазначенням змісту таких послуг (ринковий попит та існуючі ціни якої групи товарів вивчалися), обсяг проведеного дослідження ринку (скільки робочого часу та коштів на це витрачено виконавцем), та одиницю виміру такого дослідження (скільки коштує одна людино-година такої роботи або складання одного звіту дослідження ринку певної групи товарів, тощо), як того потребують норми ст.1, ст.3 та ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-Х1У із змінами та доповненнями.

Відповідно п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-Х1У із змінами та доповненнями, бухгалтерській облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції (ст.ст.1, 9 Закону).

          Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток було здійснено з підстав ненадання вказаних вище документів, які б на думку ДПІ підтверджували використання даних послуг у власній господарській діяльності, оскільки, згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегія суддів не погоджується з таким твердження відповідача та зазначає, що для здійснення прибуткової господарської діяльності щодо реалізації продукції, з метою отримання інформації щодо дослідження ринку і збуту продукції, виявлення факторів попиту споживача, оптимального розміщення товарів у торгівельній мережі, розміщення рекламних матеріалів тощо, у перевіряємому періоді позивачем укладено наступні угоди: договір поставки № 26.06./8 від 01.01.2008 р. з підприємством "БІЛЛА-Україна", договір надання послуг від 18.06.2008 р. з ТОВ "Збутова мережа "П'ятий елемент", договір про надання послуг № 119/01/08 від 01.01.2008 р. з ПФ "Апія", договір поставки та надання послуг № 22262 від 01.12.2007 р. з ТОВ "МЕТРО Кеш енд Кері Україна".

Згідно з відповідними договорами позивач отримував маркетингові та мерчандайзингові послуги.

Так, відповідно до умов п.1,3 Додатку №1 «Угода стосовно умов торгівлі» до Договору поставки товарів та надання послуг № 22262 від 01.12.2007 р., укладеного ТОВ «Торговий будинок Хладопром» з ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна», чітко визначено перелік послуг, який надавався позивачу. Крім того, результати наданих послуг були оформлені у закріплених формах додатків до зазначеного договору, а саме, додатки №7А- послуги по організації просування товарів Постачальника - ТОВ «Торговий будинок Хладопром», маркетингові послуги стосовно товарів Постачальника та №7Б - послуги по організації збуту Товарів Постачальника та послуги з введення нових товарів Постачальника у кожний торгівельний центр.

Пунктом 1.1 Договору про надання послуг від 01.01.2008р. № 119/01/08, укладеного між позивачем та ПФ «Апія», передбачено надання певного кола послуг, серед яких послуги, направлені на збільшення товарообігу товарів Замовника -ТОВ «Торговий будинок Хладопром» у роздрібніх магазинах торгівельної мережі Виконавця, послуги пов'язані з введенням позицій товарів, які надаються Замовником, на кожний роздрібний магазин торгівельної мережі Виконавця, послуги, пов'язані з випуском реклами в рекламно-інформаційному бюлетені »Сунерпронозиція», та інші рекламні послуги, узгоджені Сторонами шляхом подання заявок на проведення рекламних послуг, форми яких затверджені сторонами у додатках до Договору. На виконання даних умов договору між сторонами укладено угоду про проведення рекламних заходів.

Згідно умов Договору від 18.06.2008 р. б/н, укладеного між ТОВ «Торговий будинок Хладопром» та ТОВ «Збутова мережа «П'ятий елемент», контрагент Позивача взяв на себе обов'язки щодо надання інформаційно-маркетингових послуг та послуг по передпродажній підготовці товарів та мерчандайзингу товарів ТОВ «Торговий будинок Хладопром» в супермаркетах «Вопак» та гуртівнях «ПАККО».

Договором поставки від 01.01.2008 р. № 26.06./8, укладеним між позивачем та підприємством «БІЛЛА-Україна», а саме ст.6, передбачено сплату Постачальником - ТОВ «Торговий будинок Хладопром» грошових коштів за внесення відомостей про Постачальника та його товар до інформаційної бази супермаркетів БІЛЛА, проведення рекламних акцій та ін.

Відповідно до п.1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Частинами 2, З ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Отже, законодавцем визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції, є акт приймання-передачі виконаних (наданих) товарів (робіт, послуг). Таким документом в даному випадку є Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за спірний період, які містять всі необхідні реквізити, передбачені Ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема містить зміст господарської операції, а саме: інформаційно-маркетингові послуги. Вказані акти підписано особами, що брали участь при їх складанні, і дають змогу їх ідентифікувати.

Обсягом господарської операції в даному випадку є вартість виконаних робіт.

Вартість виконаних послуг визначена відповідно до пункту 4 договорів за формулою : 8 (сума, яку належить сплатити) = 250 грн.*КП (кількість нових позицій товару, що поставляється замовником) *КМ (кількість магазинів в роздрібних торгових мережах виконавця на момент введення нової позиції товару, що поставляється замовником) та підтверджується Актами здачі-прийняття виконаних робіт за спірний період, які повністю узгоджуються з вимогами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування; прибутку підприємств", згідно якого валові витрати повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідачем не надані суду докази того, що у цих документах повинні міститися більш детальний зміст та обсяг господарської операції. А також не надано доказів, які підтверджують та встановлюють спеціальні вимоги по обов'язковому складанню та наявності вказаних вище документів.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України, забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом.

Враховуючи викладене, обов'язкова наявність інших документів, окрім тих, які засвідчують факти здійснення господарських операцій, чинним законодавством не передбачена. А тому посилання контролюючого органу на ненадання ТОВ «Торговий будинок Хладопром» до перевірки актів виконаних робіт, які б давали розуміння про те, які саме послуги були надані контрагентами позивача з зазначенням змісту таких послуг (ринковий попит та існуючі ціни якої групи товарів вивчалися), обсягів проведеного дослідження ринку (скільки робочого часу та коштів на це витрачено виконавцем), та одиниці виміру такого дослідження (скільки коштує одна людино-година такої роботи або складання одного звіту про дослідження ринку певної групи товарів, тощо є неправомірним.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що витрати на маркетингові та мерчандайзингові дослідження були здійснені позивачем у зв'язку з проведенням господарської діяльності, а саме з метою виконання своїх зобов'язань за вищепереліченими договорами. Копії цих договорів та актів виконаних робіт, податкових накладних, а також платіжних доручень та банківських виписок про перерахування грошових коштів позивачем на. користь контрагентів, які надавали зазначені послуги, досліджено судом та встановлено, що обов'язки договорами позивачем виконано повністю. До того ж, копії актів виконаних робіт (наданих послуг) мають всі необхідні обов'язкові реквізити.

Як вбачається з матеріалів справи, докази того, що вказані акти виконаних робіт (наданих послуг) не мають юридичної сили, визнані недійсними або протирічать діючому законодавству, відсутні.

Отже, в даному випадку, відповідачем було безпідставно збільшено вимоги до наданих до перевірки документів, якими були підтверджені факти надання маркетингових та мерчандайзингових послуг, оскільки діюче законодавство не встановлює спеціальних вимог щодо їх оформлення та їх змісту безпосередньо при наданні вказаних послуг.           

Згідно ч.2 ст.67 Господарського Кодексу України, підприємства вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських відносин, що не суперечать законодавству України.

Укладання договорів щодо надання маркетингових та мерчандайзингових послуг не суперечить діючому законодавству, оскільки відсутній нормативно-правовий акт, який би заборонив або обмежив таку діяльність.

Відповідно до норм діючого законодавства, а саме п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваготься (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 ст.5 зазначеного нормативно-правового акту передбачено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки витрати, понесені Позивачем, безпосередньо пов'язані з веденням господарської діяльності, впливають на отримання ним прибутку та підтверджені відповідними розрахунковими документами, висновки відповідача про порушення позивачем приписів п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" є безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Окрім цього, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що відповідно до п.п.5.11 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється..

Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведеної перевірки фахівцями відповідача було встановлено, що позивач проводив коригування валових витрат у зв'язку з самостійно виявленою помилкою за результатами минулих податкових періодів - 1 півріччя 2008 року на суму 698 941,00 грн.

Так, в акті перевірки з посиланням на п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зазначено, що до перевірки не були надані первинні документи, що підтверджують включення до складу валових витрат, відображених у рядку 05.2 „Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів" Декларації з податку на прибуток 2008 року в сумі 49628 гри., за півріччя 2008р. у сумі 698941 грн.

          На підставі викладеного, відповідачем зроблено висновок щодо порушення товариством п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки віднесено до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, та завищено суму валових витрат за 1 квартал 2008р. у сумі 49 628,0 грн., за півріччя 2008 р. у сумі 698 941,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідачу було надано декларацію з податку на прибуток за 1 квартал 2008 р. у рядку 05.2 «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» якої відображена сума 49 628,00 грн. (отримано податковим органом 08.05.2008 р.) та декларація з податку на прибуток за 1 півріччя 2008 р., у рядку 05.2 якої вказана сума у розмірі 698 941,00 грн. (отримано податковим органом 11.08.2008 р.).

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, вказане коригування було здійснено товариством, в зв'язку з виявленою арифметичною помилкою у розрахунку амортизаційних відрахувань за 4 квартал 2008 р.

Відповідно до п.2.1 розділу 2 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України № 143 від 29.03.2003 р. із змінами та доповненнями, якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону N 2181 (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок.          

Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.          

Крім того, відповідно до п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" органи державної податкової служби зобов'язані під час перевірок виявляти факти не лише заниження сум податкових зобов'язань податків, зборів, обов'язкових платежів, але й факти їх завищення та самостійно здійснювати їх розрахунок.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач, здійснивши відповідні коригування суми задекларованих валових витрат, скористався своїм законодавчо наданим правом щодо самостійного виявлення помилок за результатами минулих періодів.          

Щодо встановленого в акті перевірки порушення позивачем приписів п.п.7.4.5 п.7.4 та п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", яке полягає у завищенні податкового кредиту за рахунок включення до його складу податкових накладних не звітного періоду на загальну суму 318 729,00 грн., в тому числі у січні 2008 року в сумі 149 073,00 гри., лютому 2008 року в сумі 25 992,00 грн., травні 2008 року в сумі 16 409,00 гри., червні 2008 року в сумі 96 419,00 грн., липні 2008 року в сумі 30 371,00 грн., вересні 2008 року в сумі 469,00 грн. та в грудні 2008 року в сумі 59,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України № 168/97-ВР. Згідно з цими правилами, формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку.

Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Під час перевірки позивачем, і це не спростовано представником відповідача, перевіряючим були надані належним чином оформлені податкові накладні, які були включені позивачем до складу податкового кредиту за фактом їх отримання.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту є податкова накладна.

Приписами п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що дата виникнення права платника податків на податковий кредит визначається по даті здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не заперечується факт списання коштів з банківського рахунку платника ПДВ підприємства позивача у відповідному податковому періоді, як підстави для збільшення валових витрат, як першої події, визначеної п.п.11.2.1 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на включення сплачених сум податку на додану вартість в разі настання першої із подій, встановлених п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», заборона на включення до складу податкового кредиту стосується лише тих сум, які не підтверджені податковими накладними.          

При цьому колегія суддів зазначає, що дане право позивач не втрачає, якщо на дату виникнення права на податковий кредит позивач не скористався реалізацією своїх прав на отримання податкового кредиту. Тобто, позивач має право самостійно приймати рішення щодо реалізації свого права на податковий кредит у майбутніх періодах.

Як вбачається з пояснень представника відповідача, актами перевірок за 2006 та 2007 роки порушень податкового законодавства на підприємстві позивача не виявлено, тому посилання на обов’язковість подання скарги на контрагентів позивача в даному випадку не приймається колегією суддів до уваги, оскільки обов’язковість надання таких скарг передбачена лише у випадку віднесення до податкового кредиту по першій з подій, а саме списання коштів з банківського рахунку, при цьому не підтверджене податковими накладними.          

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо розцінювати, як порушення, що передбачені п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки зазначеними нормами не заборонено включати суми ПДВ до складу податкового кредиту звітного податкового періоду за податковими накладними, виписаними у минулих податкових періодах.

Також, в ході перевірки відповідачем було встановлено, що позивачем було укладено договір купівлі-продажу морозильних ларів на умовах товарного кредиту без номеру від 01.10.2007 р. з ПП «Інтер Універсал Трейд» на загальну суму 1 198 500,00 грн. Згідно договору товарного кредиту від 06.10.2007 р., предметом якого є, відповідно до договору купівлі-продажу від 01.10.2007 р., відстрочка розрахунку за поставлений товар на умовах товарного кредиту на визначений строк та під відсотки за кожний день користування товарним кредитом. Розрахунки між підприємствами проведені векселями на суму 2 097 480,0 грн., емітентом яких є позивач. Дата передачі векселів 20.11.2007 р., термін погашення-20.11.2012 р.

В зв'язку з наданням послуги по відстроченню платежу (товарному кредиту), ПП «Інтер універсал трейд» видав ТОВ «Торговий будинок Хладопром» податкову накладну від 31.10.2007 р. № 575, яку позивач включивдо складу податкового кредиту липня 2008 р. Відповідно до даної податкової накладної вартість послуги використання товарного кредиту складає 898 920,00 грн., в тому числі ПДВ -149 820,00 грн. На думку відповідача, відповідно до п.1.17 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», проценти розуміються у значенні, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так, згідно з п. 1.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», процеі''' - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. Зазначене не відповідає визначенню об'єкта оподаткування, яке регламентоване п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 вказаного Закону. Відповідно до наведеного, відповідач вважає, що проценти, сплачені товариством у сумі 898 920,00 грн., є платою за використання послуг на умовах товарного кредиту і не можуть визнаватися поставкою товарів у розумінні Закону України «Про податок на додану вартість». Отже, внаслідок вищевказаного позивачем завищено податковий кредит у липні 2008 р. на суму 149 820,00 грн.

Колегія суддів зауважує, що під час розгляду справи судом було з'ясовано, що 06.10.2007 р. між ПП „Інтер універсал трейд" та позивачем на підставі договору купівлі-продажу було укладено договір товарного кредиту без номеру, відповідно до п.2.4 ст.2 якого передбачено надання послуг товарного кредиту.

Розрахунки за поставлений товар та надану послугу товарного кредиту були проведені векселями (акт приймання-передачі векселів від 20.11.2007 р.), емітентом яких є Позивач, на суму 2 097 480,0 грн

Відповідно до п.п. 1.11.2 п.і.11 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств ", товарний кредит - товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.

Згідно п.1.4 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість", поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Підпунктом 3.1.1 н.3.1 ст.З Закону України „Про податок на додану вартість", на порушення якого . посилається в даному випадку відповідач, визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п.п.5.5.1 п.5.5. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням відсотків по борговим зобов'язанням на протязі звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються в зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Тобто, відсотки по товарному кредиту включаються до складу валових витрат, відповідно до норм вищевказаного Закону.

Згідно п.п.3.2.5 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», не є об'єктом оподаткування операції по наданню фінансових кредитів, однак, стосовно оподаткування товарних кредитів по вказаній операції, діюче законодавство не містить виключень або пільг відносно її оподаткування податком на додану вартість. Тобто, операції по наданню товарних кредитів оподатковуються податком на додану вартість на загальних підставах.

Враховуючи норми п.7.1 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", якими передбачено, що поставка послуг здійснюється по договірним (контрактним) цінам з додатковим нарахуванням податку на додану вартість та положення п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону, яким за платниками податку закріплено обов'язок щодо надання покупцю податкової накладної, підприємство - контрагент . видало позивачу податкову накладну від 31.10.2007 р. № 575, в якій у графі „номенклатура поставки товарів (послуг) продавця" зазначено „послуги використання товарного кредиту".

З огляду на викладене та беручи до уваги положення п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", згідно яких підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту є податкова накладна, колегія суддів приходить до висновку, що позивач правомірно включив суму ПДВ, зазначену у податковій накладній у розмірі 149 820,0 грн. до складу податкового кредиту липня 2008р.

Відносно використання позивачем товарно-матеріальних цінностей, придбаних на умовах товарного кредиту та розрахунку векселями, колегією суддів з'ясовано, що матеріалами перевірки податкового органу не встановлювався факт відсутності товару за договором без номеру від 01.10.2007 р. або порушень з боку позивача під час використання морозильних ларів в господарській діяльності. До того ж відповідачем не з'ясовано факт руху векселів, оскільки акт перевірки не містить відомостей щодо проведення з даного питання зустрічної перевірки ПП «Інтер універсал трейд».

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірность прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 31.07.2009 р. № 0001662302/0 та від 30.07.2009 р. № 0001652302/0.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спіпних правлвідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2009р. по справі№2-а-40876/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Дюкарєва С.В.

Судді<підпис >

<підпис >Зеленський В.В. Катунов В.В. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 14.12.2009 р.