Ухвала суду № 88962465, 28.04.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/4712/20

Провадження 2/127/772/20

УХВАЛА

28 квітня 2020 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Луценко Л.В., розглянувши цивільну справу за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги,-

В С Т А Н О В И В:

В провадження судді Вінницького міського суду Вінницької області Луценко Л.В. згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2020 надійшла цивільна справа № 127/4712/20-ц за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги.

Згідно п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч.1 ст.39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

У відповідності до змісту частини 3 статті 39 ЦПК України самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу (ч.9 ст.40 ЦПК України).

При визначенні наявності підстав для самовідводу, судом має бути враховано положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

А тому, згідно з установленою практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право несправедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Одним з проявів верховенства права є положення про те,що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає інші соціальні регулятори.

Справедливість – одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Крім того, статтею 2 ЦПК України, як завдання цивільного судочинства визначено справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, що відповідає засадам "права на справедливий судовий розгляд", які закріплені у ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка була ратифікована Україною 17.07.1997р.

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні викликати у громадськості у демократичному суспільстві (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland).

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем у даній справі є ОСОБА_1 , який неодноразово був стороною у цивільних справах, розгляд яких проходив під головуванням судді Луценко Л.В. та під час розгляду яких ОСОБА_1 неодноразово наголошував на недовірі головуючому. Окрім того, з вуст ОСОБА_1 неодноразово звучали погрози в бік головуючого у разі прийняття рішення у тій чи іншій справі не на його користь, не погоджуючи з рішеннями суду, ухваленими під головуванням судді Луценко Л.В., він неодноразово подавав на них апеляційні скарги. Також з боку ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради правосуддя надходили скарги на дії судді Вінницького міського суду Вінницької області Луценко Л.В.

Таким чином, між ОСОБА_1 та суддею Луценко Л.В. наявна конфліктна ситуація.

А тому, вищевикладені обставини достеменно свідчать про наявність суб`єктивних обставин, які можуть викликати сумнів у моїй неупередженості як судді.

Окрім того, з метою недопущення в майбутньому безпідставних скарг з боку відповідача, що тягне за собою затягування розгляду справи понад розумні строки, з метою не порушення прав сторін на справедливий суд, вважаю за необхідне заявити самовідвід у даній справі, про що свідчить моя письмова заява від 27.04.2020 року, яка міститься в матеріалах справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.36, 39, 40, 260, 261 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву судді Вінницького міського суду Вінницької області Луценко Людмили Володимирівни про самовідвід – задовольнити.

Відвести суддю Вінницького міського суду Вінницької області Луценко Людмилу Володимирівну від розгляду цивільної справи №127/4712/20-ц за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги.

Справу передати до канцелярії Вінницького міського суду Вінницької області для визначення іншого судді в порядку, визначеному ст.33 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Суддя: