Ухвала суду № 88957436, 23.04.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

23 квітня 2020 року справа № 580/1641/19 м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Руденко А.В., перевіривши матеріали заяви Міністерства соціальної політики України про роз`яснення рішення суду в адміністративній справі №580/1641/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання спрямувати кошти на погашення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2020 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Міністерство соціальної політики України із заявою про роз`яснення рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 у справі №580/1641/19.

Заява Міністерства соціальної політики України про роз`яснення рішення суду підписана представником Тімохіною Юлією Володимирівною, яка діє на підставі довіреності №3429/0/2-20/13 від 06.03.2020.

До заяви додана копія наказу №207 від 12.03.2020, згідно якого директору Юридичного департаменту Туліній О. доручено забезпечити здійснення самопредставництва інтересів Мінсоцполітики та його посадових осіб у судах України з правами та повноваженнями, наданими відповідно до довіреностей, зокрема, головним спеціалістом відділу правової експертизи Тімохіною Ю.В.

Відповідно до підпункту 19 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 2 червня 2016 року №1401-VIII, яким було внесено зміни до Конституції України, відповідно до яких розділ XV "Перехідні положення" Основного Закону України було доповнено пунктом 11, який передбачає, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 та статті 1312 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року (абзац перший пункту). Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюватиметься з 1 січня 2020 року (абзац другий пункту).

Згідно частини 1 статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно частини 4 статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Заявник до заяви про роз`яснення рішення суду не надав доказів, що Тімохіна Ю.В. є адвокатом.

Таким чином, довіреність №3429/0/2-20/13 від 06.03.2020, видана Міністерством соціальної політики України, не є належним доказом на підтвердження повноважень на представництво Тімохіною Ю.В. інтересів в суді.

Водночас, що пунктом 11 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України врегульовані саме питання представництва. Про "самопредставництво" в Конституції України не йдеться, воно передбачено лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.

За загальним правилом право на самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови колегіального виконавчого органу діяти від імені такої особи, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

Разом з тим, змінами, внесеними до Кодексу адміністративного судочинства України Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" від 18 грудня 2019 року № 390-IX розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноважень і визначено, що "юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені" та визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: закон, статут, положення, трудовий договір (контракт).

З аналізу цієї норми закону вбачається, що допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних прав можливий за умови сукупної наявності обох цих умов. Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

Відповідно до частини першої статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрім Цивільного кодексу України, спеціальним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Загальні засади державної реєстрації, а також її основні принципи визначені в статті 4 вказаного Закону. До них, зокрема, належать обов`язковість та публічність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі. З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр) (ч.1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань") .

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (ч.3 ст.9 Закону).

При цьому, відповідно до пункту другого частини першої статті першої цього закону Витяг з Єдиного державного реєстру (далі - Витяг) містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.

Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Вказані правові висновки викладені в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.02.2020 у справі №160/6823/19.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, особою, уповноваженими представляти заявника у правовідносинах з третіми особами, або особою, які мають право вчиняти дії від імені позивача без довіреності є: Лазебна Марина Володимирівна – керівник, ОСОБА_2 – підписант, ОСОБА_3 Тетяна ОСОБА_4 – підписант, Котик Євген Дмитрович – підписант, ОСОБА_5 Борис ОСОБА_6 – підписант.

Отже, ОСОБА_7 не уповноважена на вчинення будь-яких процесуальних дій від імені заявника у розумінні статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України, тому наказ №207 від 12.03.2020 не є належним доказом на підтвердження повноважень щодо здійснення самопредставництва інтересів Міністерства соціальної політики України.

Таким чином, заява Міністерства соціальної політики України підписана особою, яка не має права її підписувати.

Приписами Кодексу адміністративного судочинства України не врегульовано наслідки подання учасниками справи заяви про роз`яснення рішення суду, підписаної особою, яка не має права її підписувати.

При цьому, згідно з частиною 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

З огляду на зазначене суд застосовує пункт 3 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого позовна заява повертається позивачеві якщо позов підписано особою, яка не має права її підписувати.

Враховуючи викладене, заява Міністерства соціальної політики України про роз`яснення рішення суду підлягає поверненню.

Крім цього, в переліку додатків до заяви заявник зазначає доказ її направлення іншим учасникам справи, проте вказаних доказів до заяви не додає, про що працівниками канцелярії суду 21.04.2020 складений акт.

Згідно частин 1, 2 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Згідно частини 1 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діє з 10.02.2020, до заяви, яка подається на стадії виконання судового рішення, додаються докази її надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Заявник до заяви про роз`яснення рішення суду не додав доказів її направлення ОСОБА_1 та Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації.

Таким чином, заяву про роз`яснення рішення суду подано без додержання вимог частини 1 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України та підписана не уповноваженою особою.

Враховуючи викладене, заява про роз`яснення рішення суду підлягає поверненню заявнику.

Керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву Міністерства соціальної політики України про роз`яснення рішення суду в адміністративній справі №580/1641/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання спрямувати кошти на погашення заборгованості повернути заявнику разом із усіма доданими до неї матеріалами.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд.

Головуючий суддя А.В. Руденко