Рішення № 88957138, 28.04.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1136/20

РІШЕННЯ

іменем України

28 квітня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3053 про визнання відмови, бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини 3053 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив службу у військовій частині 3053, у 2015 році отримав статус учасника бойових дій, однак додаткова відпустка йому як учаснику бойових дій за період служби не надавалась і грошова компенсація за неї при звільнені не виплачувалась.

Вважає, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу військовою частиною не проведено повний розрахунок в частині виплати вказаної грошової компенсації. На звернення позивача про виплату компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки відповідач зазначив, що на момент виключення позивача зі списків військової частини грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки не проводилась, а виплата здійснюватиметься після отримання рішення суду.

Провадження у справі відкрите за правилами спрощеного позовного провадження, ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 04.03.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач відзив на позовну заяву у наданий строк не подав.

Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині 3053, 01 квітня 2015 року отримав посвідчення учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 та ніким у справі не заперечується.

Наказом командира військової частини 3053 від 31.10.2017 р. № 20 о/с позивача звільнено з військової служби у запас Збройних сил України, виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, проведено розрахунок за час служби.

Позивач звернувся до військової частини 3053 з заявою про виплату йому грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, на що отримав відповідь від 06.02.2020 року про те, що на момент звільнення позивача зі служби вказана грошова компенсація не виплачувалась, оскільки був відсутній порядок нарахування та виплати. Виплата компенсації проводиться після отримання рішення суду.

Судом встановлено, що за період проходження позивачем військової служби з 2015 року по 31.10.2017 року у військовій частині 3053 додаткова відпустка як учаснику бойових дій йому не надавалась, грошова компенсація за невикористані дні цієї відпустки при звільненні виплачена не була, що вбачається зі змісту наказу № 20 та відповіді №50/53/33-201 від 06.02.2020 року.

Згідно з п.12 статті 12 Закону №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються такі пільги, зокрема, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Стаття 4 Закону України від 05 листопада 1996 року «Про відпустки» передбачає у тому числі інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. Відповідно до статті 16-2 Закону №504/96-ВР учасникам бойових дій, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.

Як вбачається з п.17 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток (...), припиняється.

Визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України від 21 жовтня 1993 року №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та від 06 грудня 1991 року №1932-XII «Про оборону України» (далі - Закони №3543-XII та №1932-XII відповідно).

Згідно зі ст.1 Закону №1932-XII особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток.

Однак Законом №2011-XII не передбачене припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової відпустки, право на яку військовослужбовець - учасник бойових дій набув за період проходження ним військової служби. Водночас, у разі невикористання додаткової відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, особа не втрачає саме право на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізоване у один із таких способів:

1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін;

2) грошова компенсація відпустки.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо.

Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пунктом 8 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 16-2 Закону України від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР «Про відпустки».

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, а також за невикористані дні додаткової відпустки. Суд звертає увагу на те, що виплата компенсації повинна була бути здійснена під час остаточного розрахунку зі служби.

Відтак, норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуте під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою у Зразковому Рішенні Верховного Суду від 16.05.2019 року у справі №620/4218/18, яке залишене в силі постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року.

Також аналогічні висновки були зроблені у справі №620/4218/18 Великою Палатою Верховного суду у постанові від 21.08.2019 року.

Зважаючи на це, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу відповідачем не було проведено з ним повного розрахунку в частині виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої для учасників бойових дій, за період з 2015 року по дату звільнення.

Що стосується строків звернення до суду з вказаними вимогами, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 року у справі №620/4218/18, спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак за змістом пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.

Велика Палата Верховного Суду відхилила твердження щодо пропуску строку звернення до суду, оскільки стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю.

На час відпустки, яка хоча і непов`язана з виконанням службових обов`язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід`ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.

У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду будь-яких належних та достатніх доказів, які підтверджують правомірність бездіяльності, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов - задоволити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини 3053 щодо невиплати під час звільнення з військової служби ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Зобов`язати Військову частину 3053 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з його грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 28 квітня 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Військова частина 3053 (вул. Будівельників, 25,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 08803796)

Головуючий суддя І.С. Козачок