Рішення № 88957137, 27.04.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1183/20

РІШЕННЯ

іменем України

27 квітня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А2573 про стягнення коштів та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А2573, в якому просить стягнути з відповідача 161815,06 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 01.11.2018 по день прийняття рішення без утримання із зазначеної суми податку з доходів фізичних осіб, стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 25000,00 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що проходив військову службу в військовій частині А2573. Вважає, що станом на день виключення зі списків особового складу відповідач протиправно не провів повного розрахунку при звільненні в частині виплати грошової компенсації вартості неотриманого речового майна та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань. Вказав, що на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі №560/333/19 відповідач 23.09.2019 виплатив 1256,76 грн матеріальної допомоги та 18.10.2019 8999,92 грн компенсації. Вважає, що відповідач зобов`язаний виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні в сумі 161815,06 грн. Вказав, що такими діями відповідач заподіяв моральну шкоду. Просив позов задовольнити.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі №560/333/19 23.09.2019 позивачу виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально побутових питань в розмірі 1256,76 грн та 18.10.2019 компенсація вартості неотриманого речового майна в сумі 8999,92 грн. Спір у справі №560/333/19 стосувався розміру належних звільненому позивачу сум. Вважає, що положенням статті 117 Кодексу законів про працю України не розповсюджуються на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження заробітної плати. Просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою від 02.03.2020 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши докази, суд встановив такі обставини справи.

Позивач - ОСОБА_1 проходив військову службу в військовій частині А2573.

Наказом командувача оперативного командування "Північ" від 11.10.2018 №223 позивач звільнений з військової служби в запас на підставі підпункту "й" пункту 2 частини 5 статті 23 закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Наказом командира військової частини А2573 від 31.10.2018 №270 позивач виключений зі списків особового складу військової частини з 31.10.2018.

Постановою від 23.07.2019 у справі №560/333/19 Сьомий апеляційний адміністративний суд, зокрема, стягнув з військової частини А2573 на користь позивача грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в сумі 8999,92 грн, зобов`язав відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік у розмірі, визначеному відповідно до положень розділу ХХIV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260.

23.09.2019 на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі №560/333/19 23.09.2019 позивачу виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально побутових питань в розмірі 1256,76 грн.

18.10.2019 на виконання цієї постанови відповідач виплатив позивачу компенсацію вартості неотриманого речового майна в сумі 8999,92 грн.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо повного розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Оскільки Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України не містить норм, які б регулювали питання строку розрахунку при звільненні та відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, тому до спірних правовідносин необхідно застосувати приписи трудового законодавства щодо оплати праці.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлена статтею 117 Кодексу законів про працю України, згідно з якою в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Передбачений частиною 1 статті 117 Кодексу законів про працю України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України.

При цьому, стаття 117 Кодексу законів про працю України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.

Така позиція узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини, яка підлягає застосуванню згідно з частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Меньшакова проти України" від 08.04.2010 передбачено, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень статей 116, 117 Кодексу законів про працю України більше не застосовуються, а зобов`язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

За таких обставин, за наявністю спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розумінні частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України є безпідставним.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 27.06.2018 по справі №810/1543/17, від 06.06.2018 у справі №804/1782/16.

Враховуючи те, що компенсація вартості неотриманого речового майна та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань виплачені позивачу на виконання рішення суду, тому підстави для стягнення з військової частини 161815,06 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відсутні.

Вимога позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 25000,00 грн є похідною позовною вимогою. Тому підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди також відсутні.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини А2573 про стягнення коштів та моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) Відповідач:Військова частина А2573 (вул. Залізнична, 1, Ярмолинці, Ярмолинецький район, Хмельницька область, 32101 , код ЄДРПОУ - 24973440) Головуючий суддя О.Л. Польовий