Ухвала суду № 88956732, 28.04.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3181/20

УХВАЛА

28 квітня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою вернувся ОСОБА_1 до Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України про:

зобов`язання Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.05.2017 року по 18.08.2017 року на картковий рахунок НОМЕР_1 ;

скасування наказу Начальника Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України про виключення зі списків особового складу.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року, вищевказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем.

Вищевказаною ухвалою суду було визначено, що недоліки позовної заяви необхідно усунути шляхом надання до суду належним чином оформленого позову, відповідно до вимог статей 160, 161 КАС України, його копій та копій документів відповідно до кількості учасників справи, наданням відповідних, засвідчених належним чином доказів по справі, заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з зазначенням поважних причин його пропуску та наданням доказів на підтвердження їх поважності, доказів сплати судового збору у розмірі 1681,60 гривень (оригінал) чи доказів наявності пільг щодо сплати судового збору.

27 квітня 2020 року, через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№16746/20 від 27.04.2020р.) разом з позовною заявою ОСОБА_1 до Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України про:

визнання протиправною бездіяльність Азово-Чорноморського регіонального управління ДПС України, щодо відмови, яка відображена у листі Азово-Черноморського регіонального управління ДПС України №11/К-14 від 25.03.2020 року, у нарахуванні та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у період з 03.05.2017 року по 18.08.2017 року;

зобов`язання Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 03.05.2017 року по 18.08.2017 року.

Розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , від 27 квітня 2020 року, суд дійшов висновку, що недоліки позовної заяви зазначені в ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року – усунуті частково.

Зокрема, згідно з ч.4 ст.161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з ч.4 ст.79 КАС України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Позивачем не було надано достатньо доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Зокрема, але не виключно, доказів остаточного розрахунку з позивачем – 18.08.2017 року (банківська виписка з рахунку позивача, наказ про нарахування коштів, тощо).

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Тобто, збирати докази з власної ініціативи є правом суду, а не обов`язком. Позивач же навпаки, зобов`язаний надати до суду докази разом з позовною заявою.

Суд звертає увагу на те, що доказування - це діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів. Отже, доказування - з`ясування дійсних обставин справи.

Звідси мета доказування - переконати суд у достовірності наведених фактів. Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. У разі недостатності доказів суд вправі запропонувати представити докази тій стороні, яка несе обов`язок по доказуванню.

Однак це не означає, що суд зобов`язаний замість сторони у справі перекласти на себе тягар доказування та збирання доказів.

Суд звертає увагу, що завданням адміністративного судочинства є вирішення судом спорів, але він не є органом, який здійснює функцію суб`єкта на який покладений обов`язок щодо їх збирання.

Суд може сприяти в отриманні певних доказів, водночас лише за певних умов.

У тексті позовної заяви ОСОБА_1 звертається до суду з клопотанням про витребування доказів, а саме: наказу про виключення зі списків особового складу (копія якого повинна бути у позивача), наказу щодо виплати грошової компенсації за речове майно, довідку про нарахування грошової компенсації за не отримане речове майно, довідку про грошове забезпечення, проте не дає жодних доказів звернення до відповідача з відповідним запитом та наявністю відповідних ускладнень щодо самостійного отримання відповідних доказів.

Суд звертає увагу, що статтею 80 КАС України визначено, що учасник справи, лише у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Частиною 2 статті 80 КАС України визначено,поміж іншим, що повинні бути зазначені заходи, які особа, що подає клопотання вжила для отримання доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання доказу.

Всупереч п.8 ч.5 ст.160 КАС України, у позовній заяві не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності) та не зазначено наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Крім того, суд звертає увагу, що статтею 122 КАС України визначено, що позов може бути подано у межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Як вбачається з матеріалів доданих до позовної заяви, з ОСОБА_1 , відповідно до наказу №140-ос від 22.04.2017 року – припинено (розірвано) контракт та звільнено його з військової служби. Остаточний розрахунок, зі слів позивача, з ним проведено 18.08.2017 року. До суду ОСОБА_1 , звернувся 10.04.2020 року, тобто з пропуском встановленого законодавством строку.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року, позивачеві було зазначено про необхідність надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з зазначенням поважних причин його пропуску та наданням доказів на підтвердження їх поважності.

Позивачем вищевказані вимоги – не виконано. Заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з зазначенням поважних причин його пропуску та наданням доказів на підтвердження їх поважності, разом з позовною заявою від 27 квітня 2020 року – не подано.

У тексті позовної заяви від 27 квітня 2020 року, ОСОБА_1 , зазначив, що кошти (компенсацію) за не отримане речове майно, позивач отримав на свій картковий рахунок 18 серпня 2017 року, проте не отримав наказу про виплату вищевказаної компенсації.

Саме з отриманням наказу про виплату грошової компенсації за невикористане речове майно, не ознайомлення з ним, позивач пов`язує перебіг процесуального строку звернення до суду.

Крім того, ОСОБА_1 , аргументовано, що 18.03.2020 року, він звернувся з заявою про виплату середнього заробітку за час затримки при звільненні за період з 03.05.2017 року по 18.08.2017 року, проте отримав відмову.

Суд критично ставиться до посилань позивача, на відсутність прямих законодавчих норм регулюючих правовідносини у даних категоріях справ та висновки колегій касаційної інстанції про застосування до спірних правовідносин приписів Кодексу законів про працю, оскільки даний факт ніяк не впливає на факт встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, поновлення процесуального строку без об`єктивної наявності виключних підстав та наведення відповідних причин є порушенням принципу правової визначеності та порушує права учасників справи на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Крім того, частиною 3 статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановленому розмірі і порядку або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У свою чергу, правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» №3674-VІ від 08.07.2001 року (далі – Закон України «Про судовий збір»).

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про судовий збір», платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством (ч.1 ст. 3 Закону).

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору – 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою – підприємцем, встановлюється ставка - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 294-IX від 14.11.2019 року, встановлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року – 2102,00 гривень.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

ОСОБА_1 , заявлено дві позовні вимоги не майнового характеру та зазначено, що його звільнено від сплати судового збору на підставі підпункту 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Суд звертає увагу, що згідно з п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Проте, адміністративний позов ОСОБА_1 не пов`язаний зі спором з приводу виконання ним військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків. Даний спір пов`язаний з реалізацією права на соціальний захист та обумовлений виключно не нарахуванням середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у період з 03.05.2017 року по 18.08.2017 року.

Крім того, ОСОБА_1 , взагалі не надано доказів, що наразі він є військовослужбовцем. Як вбачається з матеріалів доданих до позовної заяви з ОСОБА_1 , відповідно до наказу №140-ос від 22.04.2017 року – припинено (розірвано) контракт та звільнено його з військової служби.

Враховуючи вищевикладене та кількість заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , останньому належить надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 1681,60 гривень.

Суд зазначає, що інститут залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання до відкриття провадження по справі.

Належним чином оформлений позов, який вважається поданим у день первинного - направляється сторонам, та саме за поданим належним чином оформленим позовом, суд вирішує питання про відкриття провадження по справі.

Відповідно до ч.2 ст.121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Суд роз`яснює, що недоліки позовної заяви необхідно усунути шляхом надання до суду відповідних, засвідчених належним чином доказів по справі відповідно до кількості сторін, заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з зазначенням поважних причин його пропуску та наданням доказів на підтвердження їх поважності, доказів сплати судового збору у розмірі 1681,60 гривень (оригінал).

Суд вважає за доцільне також зазначити, що у разі своєчасного виконання ухвали суду та направлення необхідних документів засобами поштового зв`язку, позивачу, з метою попередження повернення судом позовної заяви позивачеві з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху, необхідно завчасно повідомити суд відповідними засобами зв`язку (телефон, факс, електрона пошта, тощо) про надіслання матеріалів до суду, оскільки згідно з п.1 та п.2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року №958, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 року за №173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Також, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» у Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) розділ VI «Прикінцеві положення» доповнено пунктом 3 такого змісту: «…3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)…».

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що у випадку необхідності продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), позивачеві належить звернутися до суду з заявою про продовження процесуального строку у відповідності до ч.2 ст.121 КАС України, до закінчення встановленого судом строку.

Керуючись ст.ст.2, 79, 94, 121, 132, 133, 160, 161, 169, 171, 243, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) - продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви по адміністративній справі №420/3181/20.

Встановити строк для усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня отримання копії ухвали про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви позивачем.

В іншому випадку позов буде повернутий позивачеві.

У випадку необхідності продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), позивачеві належить звернутися до суду з заявою про продовження процесуального строку у відповідності до ч.2 ст.121 КАС України, до закінчення встановленого судом строку, надіславши її на офіційну електронну адресу Одеського окружного адміністративного суду - inbox@adm.od.court.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України та відповідно до ст.294 КАС України оскарженню не підлягає.

Суддя Балан Я.В.