Рішення № 88955977, 21.04.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

21 квітня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/584/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Ірметової О.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Попової Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

06 лютого 2020 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Луганській області від 03.01.2020 №27 «Про покарання окремих працівників Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області» в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Луганській області від 08.01.2020 №14 о\с «По особовому складу» в частині звільнення позивача зі служби поліції;

- поновити позивача на службу поліцейським в Головне управління Національної поліції в Луганській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганської області суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 09.01.2020 до дня ухвалення рішення суду.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , перебував на службі в Головному управління Національної поліції України в Луганській області з 18.01.2018. За час перебування на службі в поліції отримав звання сержанта поліції. З 08.01.2020 відповідно до наказу відповідача від 08.01.2020 №14 о\с, та наказу від 03.01.2020 №7 «Про покарання окремих працівників Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області» я позивач був звільнений зі служби з Національної поліції в Луганській області згідно ст..77 ч.1 п.б Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Своє звільнення позивач вважає незаконним, Наказ №24 від 03.01.2020 про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення та наказ №14 о\с від 08.01.2020 про звільнення вважає протиправними, та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що надав відзив на позовну заяву (а.с. 57-68), в обґрунтування якого зазначено наступне.

Наказом ГУНП в Луганській області від 26.12.2019 року № 3398 було призначено проведення службового розслідування у формі письмового провадження за фактом надзвичайної події, під час якої відносно сержанта поліції ОСОБА_1 складено адміністративні матеріали та можливого порушення службової дисципліни з боку окремих працівників ГУНП в Луганській області та визначений склад дисциплінарної комісії.

Під час проведення службового розслідування матеріали, встановлено факт грубого порушення вимог ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18. Закону України «Про Національну полінію», Присяги працівника поліції, порушення вимог п. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, ігнорування вимог посадової інструкції - водієм Новодружевського ВП Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області сержантом поліції ОСОБА_1 , що виразилося у не дотриманні норм професійної етики, скоєнні дій, які перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, не щирості спрямованій на укриття Факту керування автомобілем з метою уникнення Адміністративної відповідальності, відмови у виконанні законних вимог поліцейських й неадекватній поведінці під час проходження медичного огляду на стан сп`яніння, а також навмисному приховуванні факту притягнення до адміністративної відповідальності й керуванні транспортним засобом 26.12.2019 не маючи при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Наказом ГУНП в Луганській області від 03.01.2020 № 7 позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, з яким 08.01.2020 позивач був ознайомлений під особистий підпис.

Щодо пропорційності дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції фактичним обставинам скоєного проступку відповідач зазначив, що імперативних обмежень щодо встановлення того чи іншого виду дисциплінарної відповідальності нормативно-правовими приписами не встановлено, визначення виду дисциплінарного стягнення належить безпосередньо до дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень, який вільний у виборі останнього.

На підставі викладеного позивач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 11 лютого 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні на 05 березня 2020 року (а.с. 51-52).

05 березня 2020 року в судовому засіданні оголошено перерву до 23 березня 2020 року (а.с. 109-112).

23 березня 2020 року судове засідання відкладено до 10 квітня 2020 року (а.с. 95-97).

10 квітня 2020 року в судовому засіданні оголошено перерву до 21 квітня 2020 року (а.с. 132-137).

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, розгляд справи просив проводити без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Представник відповідача надав клопотання про відкладення розгляду справи до закінчення карантинних заходів.

Суд зазначає, що підставами для відкладення розгляду справи передбачені ст. 205 КАС України.

За клопотанням сторони та з урахуванням обставин справи суд може відкласти її розгляд у випадку, визначеному пунктом 3 частини третьої цієї статті.

Оскільки нормами КАС України чітков визначені підстав, за яких суд може відкласти розгляд справи, враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження та на день подання представником клопотання про відкладення розгляду справи суд досліджує докази по справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження розгляду справи за відсутністю сторін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 КАС України, судом встановлено такі обставини справи.

ОСОБА_1 у період з 18.01.2018 по 08.01.2020 проходив службу у Національній поліції України, що підтверджується його трудовою книжкою серії НОМЕР_1 (а.с. 19-21).

На підставі рапорту Начальника УКЗ ГУНП в Луганській області (а.с. 69), 05.08.2019 Головним управлінням Національної поліції в Луганській області було видано наказ №33 від 26.12.2019 «Про призначення службового розслідування та створення дисциплінарної комісії» зі змісту якого вбачається, що 25.12.2019 поліцейськими УПП в Луганській області ДПП відносно поліцейского-водія Новодружеського відділення поліції Лисичанського ГУНП в Луганській області сержанта поліції Опишняка М.А. складено матеріали про вчинення адміністративних правопорушень, у тому числі передбаченого ч.1 ст.130 (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння) КУпАП (а.с. 70).

Суд зазначає, що з даним наказом ОСОБА_1 ознайомлений під особистий підпис, що підтверджується відповідною відміткою на зазначеному наказі (а.с. 70 зворотній бік).

Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області №1263 о/с від 26.12.2019 «По особовому складу», відсторонено по Лисичанському відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області - сержанта поліції ОСОБА_1 , від виконання службових обов`язків (посади) поліцейського-водія Новодружеського відділення поліції Лисичанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, на час проведення службового розслідування з 26.12.2019 (а.с. 71).

В ході службового розслідування згідно висновку від 03.01.2020, складеного за результатами проведення службового розслідування, встановлено, що 25.12.2019 о 03:41 по пр. Перемоги м.Лисичанська, поліцейськими УПП в Луганській області ДПП НПУ, за порушення Правил дорожнього руху (не горів задній габаритний ліхтар) було зупинено автомобіль ВАЗ 2105, н.з. НОМЕР_2 під керуванням поліцейського водія Новодружеського відділення поліції Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області сержанта поліції Опишняка ОСОБА_2 . При перевірці документів встановлено, що водій не має діючого полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів, за результатами медичного огляду проведеного в ЛОНД, згідно висновку лікаря від 25.12.2019 №1244, громадянин ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим відносно ОСОБА_1 , поліцейськими УПП в Луганській області ДПП, складено постанову про накладення адміністративного стягнення за скоєння адміністративного порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП та складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с. 92-98).

Суд зазначає, що під час проведення службового розслідування ОСОБА_1 надавав письмові пояснення щодо подій 25.12.2019 (а.с.86). Так, в поясненнях зокрема зазначено, що ОСОБА_1 не перебував за кермом автомобіля ВАЗ 2105 номерні знаки НОМЕР_2 в момент його зупинки поліцейськими УПП ДПП, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився у зв`язку з тим, що за кермом автомобілю не перебував (а.с. 86).

За результатами службового розслідування Дисциплінарною комісією ГУНП в Луганській області було складено висновок, яким комісією запропоновано за порушення вимог ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту п.п. 1, 2 ч. 1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, порушення вимог п.3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, що виразилося у не дотримані норм професійної етики, скоєнні дій, які перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, нещирості, спрямованій на укриття факту керування автомобілем з метою уникнення адміністративної відповідальності, невиконанні законних вимог поліцейських й неадекватній поведінці під час проходження медичного огляду на стан сп`яніння, а також навмисному прихованні факту притягнення до адміністративної відповідальності й керуванні транспортним засобом без посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, поліцейського - водія Новодружеського відділення поліції Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області сержанта поліції ОСОБА_1 звільнити із служби поліції (а.с. 92-98).

На підставі проведеного службового розслідування 03.01.2020 Головним управлінням Національної поліції в Луганській області № 7 було видано наказ «Про покарання поліцейського Центру забезпечення ГУНП в Луганській області», яким за порушення вимог ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п. 1, 2, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію», Присяги працівника поліції, порушення п.3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, поліцейського-водія Новодружеського відділення поліції Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області сержанта поліції ОСОБА_1 звільнено із служби в поліції (а.с. 99).

Відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області №14 о/с від 08.01.2020 ОСОБА_1 з 08.01.2020 звільнено зі служби в поліції за ст. 77 ч.1 п.6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) (а.с. 100).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), Правилами етичної поведінки поліцейських, затвердженими наказом МВС України від 09.11.2016 №1179 (далі - Правила №1179) та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 1 Закону №580-VIII визначено, що Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із Законом.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно із ч.ч. 1, 2 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно із статтею 60 Закону України "Про Національну поліцію", проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII було затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до преамбули Дисциплінарного статуту цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Статтею 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Згідно із ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту, у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 стала інформація щодо складення відносно нього адміністративних матеріалів з ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В ході службового розслідування встановлено вчинення позивачем дисциплінарного проступку, зокрема складення 25 грудня 2019 року протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №192148 від 25.12.2019, що передбачене ст. 130 КУпАП (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння) (а.с. 79).

Під час службового розслідування відповідачем було відібрано пояснення у ОСОБА_1 , в яких позивач підтвердив факт вживання ним 24.12.2019 алкогольних напоїв, проте заперечував проти факту керуванням ним 25.12.2019 транспортним засобом ВАТ 2105, н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння, зазначивши, що на момент зупинки вказаного транспортного засобу працівниками поліції, він не перебував за кермом (а.с. 86).

При дослідженні висновку про результати службового розслідування відносно ОСОБА_1 встановлено, що Дисциплінарна комісія дійшла висновку, що відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, а саме вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 1 ст. 126 КУпАП, визнано такими, що знайшли своє підтвердження (п. 2 Висновку).

Суд не погоджується з вказаними висновками Дисциплінарної комісії, з огляду на наступне.

Відповідно до закріпленого у ч. 1 ст. 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу презумпції невинуватості особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законом, і встановлено рішенням суду, що набрало законної сили.

У рішенні від 10 лютого 1995 року в справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Суд зазначає, що складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 є лише суб`єктивним твердженням працівників патрульної поліції про вчинення позивачем відповідного адміністративного правопорушення, оскільки в даному випадку лише судовим рішенням у справі про адміністративне правопорушення можливо встановити вину особи, оскільки таке рішення приймається із повним з`ясуванням усіх обставин адміністративного правопорушення та дотриманням прав та законних інтересів особи, що притягується до адміністративної відповідальності.

Сам по собі факт складення протоколу про адміністративне правопорушення, не свідчить про доведеність вини у його вчиненні,

Разом з тим, постановою Лисичанського міського суду Луганської області у справі №415/24/20 від 27.01.2020, провадження за результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , закрито за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (а.с. 31-32).

Приймаючи рішення про закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, Лисичанський міський суд виходив з того, що особами, які склали протокол про адміністративне правопорушення, не доведено факту перебування ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу ВАЗ 2105, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Однак, комісією, яка проводила службове розслідування, даний факт не прийнято до уваги вимоги ч. 1 ст. 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (принципу презумпції невинуватості). Особи, які проводили службове розслідування зробили висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі лише протоколу про адміністративне правопорушення та пояснень поліцейських.

Крім того, з дослідження в судовому засіданні відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, доданих до матеріалів справи (а.с. 33, 105-106), вбачається, що 25.12.2019 о 03 год. 41 хв. поліцейськими УПП в Луганській області ДПП НПУ було зупинено транспортний засіб ВАЗ 2105, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Разом з тим, з вказаних відеоматеріалів не можливо встановити хто саме перебував за кермом транспортного засобу ВАЗ 2105, державний номерний знак НОМЕР_2 , оскільки ані на момент зупинки автомобілю, ані на момент наближення поліцейських до автомобілю не вбачається можливим встановити особу, що керувала вказаним транспортним засобом.

При цьому, на момент на наближення поліцейських до транспортного засобу на водійському місці нікого не було, а ОСОБА_1., перебував поряд з автомобілем, попередньо вийшовши з переднього пасажирського сидіння.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту перебування ОСОБА_1 за кермом автомобілю в стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, в ході службового розслідування обставини вчинення відповідачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП не з`ясовані, вина позивача належним чином не доведена, а тому підстав у відповідача для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за вказане правопорушення не було.

Щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище судом, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

При цьому, відповідно до пункту 2 розділу V «Проведення службового розслідування дисциплінарною комісією», Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов`язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області №33 від 26.12.2019 призначено службове розслідування за фактом складення відносно поліцейського-водія Новодружеського відділення поліції ОСОБА_1 матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння).

Отже, службове розслідування за вказаним фактом розпочате 26 грудня 2019 року.

З висновків службового розслідування вбачається, що ОСОБА_1 26.12.2019 здійснено виїзд на службовому автомобілі «Toyota Prius», не маючи при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, у зв`язку з чим за результатами проведення службового розслідування позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення ч. 1 ст.126 КУпАП

Разом з тим, жодних змін до вказаного наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області №33 від 26.12.2019, а саме щодо проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 за фактом керування ним транспортним засобом не маючи при собі посвідчення на право керування відповідної категорії, відповідачем не вносилось.

При цьому, у відповідності до частини сьомої статті 14 Дисциплінарного статуту, у разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування.

Отже, за фактом порушення позивачем ч. 1 ст. 126 КУпАП, який було встановлено вже після початку проведення службового розслідування за фактом вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідач мав розпочати нове службове розслідування, як то вимогає Закон.

Таким чином, відповідачем протиправно включено до висновків службового розслідування відносно ОСОБА_1 факт керування ним транспортним засобом без відповідного посвідчення на право керування.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 77 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки відповідачем в порушення вимог частини сьомої статті 14 Дисциплінарного статуту одержані докази щодо порушення ОСОБА_1 ч. 1 ст. 126 КУпАП (а.с. 87, 90), суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за вказане правопорушення.

Вирішуючи питання щодо наявності інших підстав, які слугували підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби, суд зазначає таке.

Представником відповідача в судовому засіданні було зазначено, що підставою для притягнення позивача у вигляді звільнення, було порушення ним правил етичної поведінки, зокрема, перешкоджання іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, що виразилась у відмові позивача від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Представник відповідача, зокрема, посилався на правові висновки Верховного Суду, що викладені в постанові від 17 липня 2019 року у справі №806/2555/17 щодо притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за відмову від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Проте, суд вважає, що вказані твердження відповідача не відповідають дійсності, з огляду на наступне.

З пояснень працівників поліції, зокрема ОСОБА_3 , що викладені у висновку службового розслідування відносно ОСОБА_1 від 03.01.2020, вбачається, що позивач прибувши на місце проведення медичного огляду затягував процес проходження ним огляду. Разом з тим, суд зазначає, що затягування часу проведення медичного огляду не є відмовою від його проведення.

Крім того, з дослідження доданих до матеріалів справи відеозаписів вбачається, що працівниками поліції було запропоновано позивачу пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння в Луганському обласному наркологічному диспансері, на що ОСОБА_1 одразу погодився.

По прибуттю на місце проведення медичного огляду, позивач не заперечував проти проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння, а лише наголошував на тому, що на це не має законних підстав, оскільки він не перебував за кермом зупиненого транспортного засобу.

В самому медичному закладі позивач також жодним чином не перешкоджав проходженню ним медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, та відмовився від його проходження лише з використанням спеціального технічного приладу газоаналізатора "Drager Alkotest", зазначивши, що бажає пройти медичний огляд в інший спосіб.

Крім того, факт проходження позивачем медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння підтверджується висновком Луганського обласного наркологічного диспансеру від 25.12.2019, яким підтверджується факт перебування позивача в стані алкогольного сп`яніння (а.с. 80).

Щодо посилань представника відповідача на постанову Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі №806/2555/17, суд зазначає наступне.

В постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі №806/2555/17, судом було встановлено факт відмови позивача по справі № 806/2555/17 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння. В той час, під час розгляду даної справи судом не встановлено такого факту, більш того позивач пройшов медичний огляд, що підтверджується належними доказами.

Отже, в даному випадку суд не враховує правові висновки Верховного Суду, що викладені в постанові від 17 липня 2019 року у справі №806/2555/17, оскільки вони не відповідають обставинам даної справи.

При цьому суд зазначає, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила).

Відповідно до пунктів 1-3 розділу І Правил ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.

Ці Правила ґрунтуються на Конституції України, Законах України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції», інших законах України, актах Президента України та постановах Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України.

Пунктом 5 Розділу І Правил, поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності.

Відповідно до пункту 3 Розділу ІV Правил, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику.

Отже, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

При цьому суд зазначає, що підвищені вимоги до поліцейського висуваються як під час несення ним служби у робочий час, так і в неробочий час.

Таким чином, поліцейський в будь-який час та за будь-яких обставин зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики та чинного законодавства, бути взірцем для громадян, та не допускати зі свого боку дій, які підривають авторитет та довіру громадян до поліції.

Суд зазначає, що факт порушення відповідачем Правил етичної поведінки поліцейських, а саме приховування факту проходження ним служби в поліції під час складання адміністративного протоколу та не повідомлення керівництву про складення відносно нього матеріалів про адміністративне правопорушення, знайшов своє підтвердження в матеріалах службового розслідування та в наданих матеріалів справи відеоматеріалах.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

При цьому, відповідно до частини першої статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту визначено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:

1) зауваження;

2) догана;

3) сувора догана;

4) попередження про неповну службову відповідність;

5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;

6) звільнення з посади;

7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

При цьому, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, який повинен застосовуватись у виключних випадках, з урахуванням співмірності характеру дисциплінарного проступку з таким видом дисциплінарного стягнення, та враховуючи усі обставини дисциплінарного проступку.

Суд зазначає, що в даному випадку відповідачем порушено принцип пропорційності дисциплінарного стягнення фактичним обставинам та характеру скоєного позивачем дисциплінарного проступку.

Крім того, суд враховує те, що службове розслідування відносно ОСОБА_1 , проведене без з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, без врахування призумції невинуватості позивача за складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за яким вказане службове розслідування було розпочато, та з порушенням процедури його проведення, шляхом неправомірного включення до службового розслідування іншого дисциплінарного проступку, вчиненого під час проведення службового розслідування.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що накладення відповідачем на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є протиправним, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування п.1 наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 03.01.2020 № 7 "Про покарання окремих працівників Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області", визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 08.01.2020 № 14 о/с в частині звільнення зі служби сержанта поліції ОСОБА_1 та як наслідок поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції та на посаді поліцейського-водія Новодружеського відділення поліції Лисичанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області з 09.01.2020 є обґрунтованими.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді підлягають негайному виконанню.

Вирішуючи питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та періоду його стягнення, суд виходить з такого.

Вимушеним прогулом є час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати (постанова Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року по справі № 6-2123цс15).

Згідно з пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Абзацами першим, третім пункту 3 Порядку № 100 врегульовано, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку № 100).

Згідно з пунктом 9 розділу І "Загальні положення" Порядку № 260 при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

При прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно (пункт 15 розділу І "Загальні положення" Порядку № 260).

Відповідно до пункту 23 розділу І "Загальні положення" Порядку № 260 поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення. При цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць (абзац перший пункту 8 розділу III "Окремі питання виплати грошового забезпечення" Порядку № 260).

За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення (абзаци сьомий, восьмий пункту 8 розділу III "Окремі питання виплати грошового забезпечення" Порядку № 260).

З системного аналізу вищенаведених норм Порядку № 100 та Порядку № 260 можна дійти висновку, що згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу поліцейським проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення поліцейського обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період. Нарахування середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу поліцейським здійснюється з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням. При цьому, до розрахунку не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду.

Як вбачається з матеріалів справи позивача звільнено зі служби в поліції з 08.01.2020.

Відповідно до довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Луганській області №94/111/22-2020, грошове забезпечення ОСОБА_1 у листопаді 2019 року склало 11599,72 грн, у грудні 2019 року - 15712,06 грн (без урахування матеріальної допомоги в розмірі 1700,00 грн), разом - 27311,78 грн (а.с. 17).

Отже, середньоденна заробітна плата позивача за останні 2 календарні місяці роботи, що передували звільненню склала 447,73 грн (27311,78 грн / 61 календарний день).

Вимушений прогул позивача слід обраховувати з 09 січня 2020 року по день ухвалення судового рішення - 21 квітня 2020 року.

У періоді вимушеного прогулу з 09 січня 2020 року по 21 квітня 2020 року було 104 календарних днів.

Таким чином, середня заробітна плата за весь час вимушеного прогулу за період з 09 січня 2020 року по 21 квітня 2020 року складає 46563,92 грн (104 календарних днів х 447,73 грн (середньоденна заробітна плата).

Згідно з пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Таким чином, відповідач як податковий агент відповідно до норм Податкового Кодексу України та як страхувальник відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" зобов`язаний виплатити позивачеві середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 січня 2020 року по 21 квітня 2020 року складає 46563,92 грн, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем в позовній заяві заявлено вимогу щодо відшкодування на його користь витрат на правову допомогу в розмірі 5667,60 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст. 134 КАС України. Відповідно до ч. 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу було надано договір про надання правової допомоги від 20.01.2020, акт надання послуг, квитанцію до прибуткового касового ордеру від 20.01.2020 (а.с. 36-48).

При цьому, як вбачається з акту надання послуг позивачу, адвокатом Арусханян Н.Л. надано юридичні послуги:

- представництва в Луганському окружному адміністративному суді, в кількості 1 години, винагорода визначена в розмірі 1416,90 грн;

- з складання позовної заяви, в кількості 1 години, винагорода визначена в розмірі 1416,90 грн;

- з складання запиту від у ГУ НП в Луганській області від 20.01.2020 №1/20, в кількості 1 години, винагорода визначена в розмірі 1416,90 грн

- зустріч та усна консультація, в кількості 1 години, винагорода визначена в розмірі 1416,90 грн.

Пунктом 1 частиною 3 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Враховуючи вищевикладене, а також фактичний об`єм виконаної роботи та участь представника позивача у судовому засіданні 05.03.2020 у період часу з 09 год. 14 хв. по 10 год. 39 хв. (а.с.109-112), суд вважає наведені витрати позивача на професійну правничу допомогу обґрунтованими та співмірними наданим послугам, а тому такі витрати підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача в повному обсязі у розмірі 5667,60 грн за всіма визначеними акті надання послуг складових професійних правничих послуг.

Також суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.1603780082.1 від 03.02.2020 (а.с. 11).

З огляду на те, що позовні вимоги задоволені, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору на користь позивача у сумі 840,80 грн.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд. -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати п.1 наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 03.01.2020 № 7 "Про покарання окремих працівників Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області".

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Луганській області від 08.01.2020 № 14 о/с в частині звільнення зі служби сержанта поліції ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції та на посаді поліцейського-водія Новодружеського відділення поліції Лисичанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області з 09.01.2020.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 09.01.2020 по 21.04.2020 у розмірі 46563,92 грн. (сорок шість тисяч п`ятсот шістдесят три грн. 92 коп.) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Рішення суду в частині поновлення на посаді підлягає негайному виконанню.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 суму судових витрат у вигляді сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5667,60 грн (п`ять тисяч шістсот шістдесят сім грн. 60 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 27 квітня 2020 року.

Суддя О.В. Ірметова