Ухвала суду № 88955005, 28.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

28 квітня 2020 р.Справа №160/4669/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В., розглянувши заяву товариства з обстеженою відповідальністю «Скайторг» (вул. Старокозацька, 40-б/4, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 38954216) про забезпечення позову до відповідача 1: головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015), відповідача 2: Державної податкової служби України ( пл Львівська, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2020 року товариства з обстеженою відповідальністю «Скайторг» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача 1: головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, відповідача 2: Державної податкової служби України, у якій просить:

- визнати протиправним рішення головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 31.03.2020 року № 19846 щодо внесення товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙТОРГ» (ЄДРПОУ - 38954216) до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості та зобов`язати головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області виключити товариство з обмеженою відповідальністю «СКАЙТОРГ» (ЄДРПОУ -38954216) із переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні товариства з обмеженою відповідальністю «Скайторг».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного проівадження без виклику сторін.

Разом з позовною заявою товариство з обмеженою відповідальністю подано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить:

- зупинити дію рішення Комісії головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 31.03.2020 № 19846 «Про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку» в частині включення товариства з обмеженою відповідальністю «Скайторг» до переліку ризикових платників податків до набрання рішення суду у даній справі законної сили;

- заборонити комісії головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області вчинити дії, щодо прийняття рішення про включення товариства з обмеженою відповідальністю «Скайторг» до переліку ризикових платників податків до набрання рішення суду у даній справі законної сили.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявником зазначено, що рішенням комісії головного управління ДПС у Дніпропетровській області, оформлене протоколом, в частині внесення до переліку ризикових платників податків порушує права ТОВ «Скайторг», як платника податків, оскільки прийняте за відсутності правових підстав.

На думку позивача, протиправні дії позивача направлені на ТОВ «Скайторг» виключно з тих підстав, що за ланцюгом придбання відповідного товару за 2019 рік відсутня інформація, що підтверджує придбання товару контрагентами ТОВ «Скайторг», у яких він придбав такий товар. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Положеннями ч. 1 ст. 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз наведених вище норм права дозволяє зробити висновок, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Для задоволення судом заяви про забезпечення адміністративного позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви належними та допустимими доказами та довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.

При цьому, суд звертає увагу, що, у даному випадку, така обов`язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як «наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення», може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, суд не встановив, а позивач не надав докази на підтвердження наявності жодної з обставин, передбачених ч.2 ст.150 КАС України, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову.

Факти протиправності оскаржуваного рішення комісії головного управління ДПС у Дніпроптеровській області, оформлене протоколом, в частині внесення до переліку ризикових платників податків, потребує доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх зібраних доказів в судовому засіданні по справі.

Контролюючий орган збирає та використовує податкову інформацію для виконання своїх повноважень та функцій що покладені на нього податковим законодавством та іншими нормативними актами, в даному випадку постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117.

Відтак, сам по собі протокол засідання комісії про віднесення ТОВ «Скайпторг» (код ЄДРПОУ 38954216) до переліку платників, що відповідають критеріям ризиковості, не породжує для позивача негативних наслідків, оскільки є лише відображенням певної інформації бази даних контролюючого органу, яка сама по собі не порушує прав платника.

В даному випадку, порушенням права платника буде неправомірне рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, яке спричинить для платника негативні наслідки.

Таким чином, відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає право на забезпечення позову шляхом зупинення рішення комісії головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 31.03.2020 року № 19846 «Про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку» в частині включення товариства з обмеженою відповідальністю «Скайторг» до переліку ризикових платників податків до набрання рішення суду у даній справі законної сили.

Стосовно вимоги про забезпечення позову шляхом заборони комісії головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області вчиняти дії щодо прийняття рішення про включення товариства з обмеженою відповідальністю «Скайторг» до переліку ризикових платників податків до набрання рішення суду у даній справі законної сили, суд зазначає наступне.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому, завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Комісія головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області у спірних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень, яка законами України наділена повноваженнями вирішувати питання приймання будь-яких рішень з перевірки платників податків відповідно до закону. Вказані повноваження є дискреційними.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

З огляду на вищевикладене, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

В той же час, судове рішення має забезпечувати можливість відновлення порушеного права позивача.

У відповідності до ч.2 ст.76 КАС України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч.1 ст.77 КАС України).

Згідно з п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він зробив висновок про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Посилання позивача на те, що вжиття заходів забезпечення позову зазначених вище не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, грунтується лише на припущеннях позивача та не підтвердується жодними доказами.

Інші підстави для вжиття заходів забезпечення, окрім наведеної вище, позивачем не вказано і судом не встановлено.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд вважає, що заявником не доведено, що у разі не забезпечення позову - це істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Заборона ж комісія головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області вчиняти будь-які дії, зокрема, прийняття рішення про включення товариства з обмеженою відповідальністю «Скайторг», на думку суду, є втручанням в дискреційні повноваження комісії головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області і виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Отже, суд вважає, що подане клопотання про забезпечення позову є необґрунтованим та підстави для задоволення клопотання про забезпечення позову відсутні.

Керуючись статтями 150-154, 241-243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви товариства з обстеженою відповідальністю «Скайторг» (вул. Старокозацька, 40-б/4, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 38954216) про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення та заборони вчиняти дії - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук