Ухвала суду № 88949880, 27.04.2020, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/22914/19

провадження № 2/753/3569/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2020 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мицик Ю.С.

при секретарі Пугач Д.С.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача Абатуріної І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві питання про поновлення процесуального строку та прийняття зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності,-

в с т а н о в и в:

В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про матеріальну компенсацію за Ѕ частину квартири.

18.12.2019 ухвалою суду було відкрито провадження у вказаній справі та визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

06.04.2020 надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності та заява про поновлення строку на подання зустрічного позову. Заява обгрунтвана тим, що ОСОБА_2 працює в КНП «Київська міська клінічна лікарня № 1» на посаді молодшої медичної сестри. 10.03.2020 Державною комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій було прийнято рішення про необхідність запровадження карантину на усій території України. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «СОVID-19» з 12.03.2020 р. по 24.04.2020 р. на усій території України було установлено карантин. Таким чином, установлення на території України карантину та режиму надзвичайної ситуації зумовило необхідність обмеження особистого пересування, та неможливість доступу адвоката до матеріалів справи. Крім цього, обмеження та зупинення роботи окремих державних органів, підприємств, установ, організацій призвело до ускладнень в отриманні необхідних документів, що негативно вплинуло на можливості ОСОБА_2 та її адвоката Абатурової І.Г. у підготовці зустрічного позову, збиранні доказів та відомостей про факти, що можуть бути використані як докази.

В судовому засіданні відповідач та її представник підтримали заяву про поновлення строку та просили прийняти зустрічний позов для спільного розгляду з первісним.

Представник позивача, зазначив, що зустрічний позов сторона позивача не отримувала, він був вручений стороною відповідача безпосередньо перед початком судового засідання, а тому він позбавлений можливості висловити свою думку з приводу доцільності його прийняття.

Позивач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши думку учасників справи з приводу поданих заяв, дослідивши матеріали зустрічного позову, суд приходить до наступного висновку.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК).

Відповідно до ст.178 ЦПК України відзив подається у строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

А згідно ст. 193 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) відповідач має пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_2 подала зустрічний позов поза межами строку, що зазначені у ст. 193 ЦПК України.

За змістом статей 126, 127 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд зазначає, що Цивільний процесуальний кодекс України не встановлює неможливість поновлення строку на подання зустрічного позову.

У відповідності до частин другої - четвертої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Згідно з ч. 5 ст. 127 ЦПК України пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Виконавши свій обов`язок, до початку судового засідання сторона відповідача подала заяву з процесуальних питань з вимогами поновити строк на подання зустрічного позову.

Щодо поновлення процесуальних строків суд зазначає, що згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Відповідно до статі 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Залишення без розгляду заяви відповідача, в даному випадку суперечило б завданню цивільного судочинства та не відповідало б конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі ст. 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1,2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року №9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Крім цього, у низці рішень Європейського Суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті справи.

У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Таким чином, вказані обставини свідчать про необхідність розглянути заяву сторони відповідача про поновлення процесуального строку на подання зустрічного позову, визнати його обгрунтованим та поновити відповідачу процесуальний строк. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вирішуючи питання про прийняття зустрічної позовної заяви, суд приходить до висновку, що позов підлягає залишенню без руху, так як не відповідає вимогам статтям 175, 177 ЦПК України, виходячи з наступного.

Так, у порушення вимог ст.175 ЦПК України, позивачем невірно визначено ціну позову.

Згідно п.2 ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.

Відповідно до вимог п.9 ч.1 ст.176 ЦПК України у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам, ціна позову визначається дійсною вартістю нерухомого майна. Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Як вбачається із вимог зустрічного позову, ОСОБА_2 просить визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість квартири, згідно звіту про оцінку майна від 31.10.2019 становить 1 751 000,00 грн.

Таким чином ціна позову становить 875 500,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру, справляється судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на момент подання позовної заяви становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 840,80 грн. та не більше 10510,00 грн.).

З наданої до матеріалів зустрічної позовної заяви квитанції від 02.04.2020 вбачається, що ОСОБА_2 сплачений судовий збір за подання вказаної заяви в розмірі 3325,00 грн.

Тож ОСОБА_2 на виконання вимог ухвали суду слід доплатити судовий збір у розмірі 5430,00 грн. за реквізитами, що вказані на сайті Дарницького районного суду м. Києва.

На підтвердження сплати судового збору необхідно надати оригінал квитанції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, суддя приходить до висновку, що заява повинна бути залишена без руху із наданням строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Керуючись ст.ст. 126, 127, 175, 185, 193 ЦПК України, суддя, -

У х в а л и в :

Поновити ОСОБА_2 процесуальний строк на подання її зустрічного позову до ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності залишити без руху, надавши позивачу строк у десять днів з дня отримання ним копії ухвали, для усунення зазначених недоліків.

Роз`яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у встановлені строки, заява буде вважатися неподаною і повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ Ю.С.МИЦИК