Ухвала суду № 88949672, 27.04.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/8686/18

Провадження по справі № 1-кп/752/1530/20

У Х В А Л А

"27" квітня 2020 р. Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Єсауленко М.В.

при секретарі - Царанковій Д.В.,

провівши в приміщенні суду в м. Києві підготовче судове засідання у кримінальному проваджені, данні про яке 07.03.2018р. винесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018100010001951 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця Сакського району АР Крим, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , судимого вироком Оріхівського районного суду Запоріжської області від 14.03.2016 року за ст.391 КК України, із застосуванням положень ст.71 КК України, до 2 років і 7 місяців позбавлення волі, звільненого 17.01.2018 року за закінченням строку відбування покарання,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Житомир, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 06.03.2009р. за ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України із застосуванням положень ст.ст.70, 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 15.05.2012 року умовно-достроково на невідбутий строк 11 місяців 14 днів,

обвинувачених обох у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України,

за участю сторін і учасників кримінального провадження:

прокурора - Віннікова В.В.,

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників - Гончарова В.М., Поповченка Т.І.

встановив:

У квітні 2018 року з Київської місцевої прокуратури №1 до Голосіївського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт відносно вищезазначених осіб, який був неодноразовим предметом судового розгляду на наслідками якого, Голосіївським районним судом м. Києва від 03.01.2019р. ухвалений вирок, яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винуватими у пред`явленому обвинуваченні.

Між тим, за наслідками апеляційного розгляду вищезазначений вирок скасований, про що винесена ухвала Київського апеляційного суду від 04.03.2020р., та провадження повернуто до суду першої інстанції для повторного розгляду.

Вищезазначені обставини стали підставою призначення у дійсному провадженні підготовчого судового засідання, в ході якого прокурор просив призначити провадження до судового розгляду, вважаючи, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, провадження підсудне Голосіївському районному суду м. Києва.

Сторона захисту заперечувала щодо призначення провадження до судового розгляду не заперечувала.

Потерпіла в судове засідання не з`явилася. Падала електронне клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Суд, заслухавши думку сторін, вивчивши обвинувальний акт, долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, ухвалу Київського апеляційного суду від 04.03.2020р., у відповідності до положень статей 314-317 КПК України, яка регламентує порядок та межі підготовчого судового засідання, приходить до висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України зі стадії підготовчого судового засідання суд має право повернути обвинувальний акт прокурору у тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього кодексу.

Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті КК України та формулювання обвинувачення. Формулювання обвинувачення має бути конкретним, тобто в ньому повинно бути детально описано місце вчинення злочину, час, спосіб вчинення, зокрема конкретні дії (бездіяльність), які були скоєні обвинуваченим, ознаки суб`єктивної сторони злочину (форма вини, мотив, мета) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, так як зазначені обставини, відповідно до положень ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Так, ознайомившись зі змістом обвинувального акту, судом було встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 висунуте обвинувачення у вчиненні замаху на незакінчений злочин, що не залежали від їх волі, а саме: таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у сховище за попередньою змовою групою осіб. Такі їх дії органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.3 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України.

Між тим, положеннями Загальної частини КК України, які регламентують стадії вчинення злочину, не передбачено такої стадії злочину, як замах на незакінчений злочин. За своїм змістом таке формулювання обвинувачення суперечить основним поняттям Загальної частини КК України і указує на неконкретність пред`явленого обвинувачення, що призвело до порушення процесуальних прав обвинувачених, у тому числі і порушення права на захист.

Так, скасовуючи вирок суду, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що, пославшись на вчинення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, прокурор (слідчий) у обвинувальному акті не зробив жодних висновків щодо того, чи усі чи не усі дії, що є необхідними для доведення злочину до кінця, вчинили обвинувачені, та які обставини, які не залежали від їх волі, перешкодили їм вчинити усі дії необхідні для доведення злочину до кінця, чи із яких причин, що не залежали від волі обвинувачених злочин не було доведено до кінця. За змістом висунутого обвинувачення не можливо зробити однозначний висновок про те, чи поєднується стороною обвинувачення факт виявлення обвинувачених поліцейськими із фактом припинення ними злочинного посягання. Із висунутого обвинувачення не можливо зробити однозначний висновок про те, чи мали обвинувачені можливість розпорядитись викраденим майном на момент затримання їх поліцейськими. Встановлення цих обставин є необхідним для висунення обвинуваченим конкретного обвинувачення, а їх не установлення указує на неконкретність висунутого обвинувачення, що указує на порушення прав обвинувачених на захист.

Зазначене протиріччя (неузгодженість) суд вважає таким, що свідчить про невідповідність обвинувального акту вимогам п. 5 ч. 1 ст. 291 КПК України. Доводи прокурора про можливе використання прокурором в наступному під час судового розгляду можливостей відповідно до вимог статті 338 КПК України змінити обвинувачення суд вважає безпідставними, оскільки закон дозволяє прокурору змінити обвинувачення в суді не для виправлення описок, граматичних помилок, неузгодженості окремих частин тексту обвинувального акта, а виключно для зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення і тільки за результатами судового розгляду при встановленні нових фактичних обставин кримінального правопорушення. При цьому, суд при поверненні обвинувального акта прокурору враховує також відсутність правового механізму для примусу прокурора змінити обвинувачення в суді.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 291, 314-317 КПК України, суд

ухвалив:

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , обвинувачених у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України, повернути прокурору Київської місцевої прокуратури №1, для усунення виявлених порушень.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги через Голосіївський районний суд м. Києва.

Суддя М.В. Єсауленко