Рішення № 88946881, 20.02.2020, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/1913/18

Провадження № 2/589/58/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Курбанової А.Р.

за участю секретаря судового засідання Нагорної Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» (після зміни найменування і типу - акціонерне товариство «Ідея Банк», далі - АТ «Ідея Банк», Банк) звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про звернення стягнення у рахунок погашення кредитних зобов`язань за кредитним договором № 910.19388 від 09 листопада 2012 року в загальній сумі 24791,48 грн. на предмет застави - автомобіль марки LIFAN 620 LF7162E LX, 2012 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 шляхом продажу зазначеного автомобіля Банком будь-якій третій особі - покупцю від імені власника за ціною не нижче ринкової, для чого надати Банку усі права та повноваження на відчуження транспортного засобу; вилучення у відповідача цього предмету застави та передачу його на період реалізації Банку.

Ухвалою від 20.02.2020р. судом відмовлено у прийнятті відмови Банку від частини позовної вимоги.

В обгрунтування позову Банк посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором № 910.19388 від 09 листопада 2012 року з повернення кредиту та сплати процентів за користування ним і неустойки, забезпечених заставою автомобіля марки LIFAN 620 LF7162E LX, 2012 року випуску, сірого кольору, шасі № НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 .

Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, правом на участь в судовому засіданні свого представника не скористався.

Відповідач та її представник також в судове засідання не з`явилися, від представника надійшла заява про проведення судового засідання без участі сторони відповідача, у задоволені позовних вимог просив відмовити.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

09 листопада 2012 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 (Позичальник) укладений кредитний договір № 910.19388, згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 93599,96 грн на купівлю автомобіля LIFAN 620 LF7162E LX, 2012 року випуску, шасі № НОМЕР_2 у сумі 89999грн. та сплату страхового платежу за страхування життя Позичальника у сумі 3600,96 грн, зі сплатою змінюваної відсоткової (процентної) ставки у розмірі 18,99 % річних та сплатою всіх інших обов`язкових платежів по договору за користування кредитними коштами, строком на 60 місяців, тобто до 09 листопада 2017 року /а.с. 8-20/.

В подальшому змінювана процентна ставка кредитодавецем декілька разів збільшувалася: з 09.07.2013р. до 19,77%, з 10.05.2014 р. до 23,37%, з 10.03.2015р. до 25,87% /а.с. 75, 80, 90/.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, у порушення наведених умов кредитного договору, ст. ст. 525, 526, 1054 ЦК України після закінчення строку кредитування ОСОБА_1 заборгованість перед Банком за кредитним договором не погасила, внаслідок чого за розрахунком Банку станом на 25 квітня 2018 року у неї існує заборгованість у сумі 24791,48 грн, яка складається із: простроченого боргу з повернення кредиту в сумі 9666,02 грн; прострочених процентів в сумі 1727,62 грн; поточних процентів 109,62 грн. та 13288,22 грн. пені, нарахованої Банком за несвоєчасне виконання зобов`язань /а.с. 100-103/.

Згідно з частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, заставою.

Застава є способом забезпечення виконання зобов`язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 1 Закону України «Про заставу» та стаття 572 ЦК України).

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 12 грудня 2012 року між сторонами був укладений договір застави автомобілю марки LIFAN 620 LF7162E LX, 2012 року випуску, сірого кольору, шасі № НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить відповідачу на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу /а.с. 21-22, 28/.

Відповідно до умов п. 3 § 1 вказаного договору застави заставою вказаного транспортного засобу були забезпечені наступні зобов`язання Позичальника: повернення кредиту в сумі 93599,96грн., сплата процентів за користування кредитом, комісій та неустойки, а також відшкодування витрат заставодержателя на реалізацію своїх прав та звернення стягнення на транспортний засіб.

Відповідно до витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 14.12.2012р. та 07.05.2018р., обтяження зазначеного вище автомобіля зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна з 14.12.2012р. Термін дії обтяження до 06.11.2022р. /а.с.24-27/.

При цьому, факт пошкодження автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мало місце відповідно до наявних у матеріалах справи документів 18.05.2013р. /а.с. 60-63/, не впливає на чинність застави, адже у суду відсутні докази саме загибелі предмета застави.

В свою чергу, зважаючи на заявлені в межах даної справи позовні вимоги, слід звернутися до відповідних норм, якими врегульовані способи одержання кредитором (заставодержателем) задоволення вимог за рахунок заставленого майна.

Відповідно до частини першої статті 589 ЦК України, частини першої та другої статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, або цінні папери; 5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Отже, звернення стягнення на предмет застави шляхом продажу обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження з укладенням договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання є позасудовим способом звернення стягнення на заставне майно, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Аналогічний по суті висновок зроблено у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц (провадження № 14-38цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 520/6819/14-ц (провадження № 14-343цс18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2019 року у справі № 523/8653/15-ц (провадження № 61-43889св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2019 року у справі № 461/12019/15-ц (провадження № 61-19390св18) та ін. Вказані висновки підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Банк, звертаючись до суду з цим позовом просив звернути стягнення на заставне майно (автомобіль), шляхом його продажу Банком будь-якій третій особі - покупцю від імені власника в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 910.19388.

У пунктах 1, 2 § 5 договору застави від 12 грудня 2012 року сторони погодили, що заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку порушення заставодавцем будь-якого із зобов`язань, передбачених кредитним договором та/або договором застави. При цьому договір застави містить застереження про позасудове задоволення вимог Заставодержателя як шляхом набуття Заставодержателем предмета застави у власність, так і шляхом продажу Заставодержателем предмету застави третій особі.

З огляду на вказане суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ «Ідея Банк» про звернення стягнення на предмет застави шляхом продажу Заставодержателем предмету застави третій особі, оскільки такий спосіб звернення стягнення на заставне майно сторони договору застави визначили як позасудовий, що відповідає положенням статті 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Доказів, які б підтверджували виникнення перешкод для Банка у реалізації позасудового способу звернення стягнення на підставі цього застереження у договорі застави, позивачем суду не подано

Оскільки позовна вимога про вилучення предмета застави та передання його в управління АТ «Ідея Банк» на період до його реалізації є похідною від вимоги про звернення стягнення на предмет застави і таке право Банку передбачено пунктом 1 § 3 договору застави транспортного засобу від 12.12.2012 року, то зазначена позовна вимога також не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13 76-81, 83, 141, 223, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 16.04.2020р.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області А.Р.Курбанова