Рішення № 88934728, 10.04.2020, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/1908/14-ц

2/264/289/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2020 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Литвиненко Н. В. , при секретарі Черноусові В.С., за участю представників позивача Петренко В.С., Хотюшиної В.Г., представника відповідача Щербакової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ПрАТ «ММК ім. Ілліча») про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

27.02.2014 року позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «ММК ім.Ілліча», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ПрАТ «ММК ім. Ілліча») про скасування наказу про його звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. В обґрунтування позову вказував, що з 16.11.2000 року він працював у відкритому акціонерному товаристві «Маріупольській Металургійний комбінат ім. Ілліча». З цього часу займав посади контролера оперативної групи ВВО, контролера оперативної групи, старшого інспектора відділу фізичної охорони, старшого інспектора цього відділу, старшого інспектора сектору охорони стаціонарних об`єктів бюро охорони стаціонарних об`єктів та супроводження відділу економічної безпеки, інспектора бюро вивчення конкурентного впливу відділу економічної безпеки. З 19.03.2011 року згідно наказів генерального директора публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» від 23.02.2011 року №45-к та від 23.03.2011 №76-к був переведений на посаду інспектора бюро внутрішньої безпеки відділу непрофільних активів Управління безпеки ПАТ «ММК ім. Ілліча». Згідно наказу директора по персоналу та соціальним питанням ПАТ «ММК ім. Ілліча» № 49-к від 30.01.2014 року був звільнений у зв`язку із змінами в організації виробництва та праці згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України 30 січня 2014 року. Підставою видання наказу № 49-к від 30.01.2014 року вказаний наказ ПАТ «ММК ім. Ілліча» №151 від 01.03.2013 року «Про зміну організаційної структури ПАТ «ММК ім. Ілліча». Відповідно до наказу № 151 від 01.03.2013 р. прийнято рішення про ліквідацію у складі ПАО «ММК ім. Ілліча» п`ять підрозділів, у тому числі Управління безпеки, зі строком виконання з 07.05.2013 р. та створенням п`яти підрозділів, у тому числі Управління безпеки та контролю зі строком виконання з 07.03.2013 р. (відповідно п.2, 3 наказу) та про введення додаткових посад ( п. 5 наказу). За змістом наказу до 07.05.2013 р. відповідач повинен вирішити питання про забезпечення робітників управління безпеки, який полягав ліквідації з 07.05.2013 р. роботою у такій послідовності: оформити переводи робітників за їх згоди у знову створених підрозділах, тобто в управлінні безпеки та контролю також; при відсутності згоди на переведення у знов створені структурні підрозділи, запропонувати іншу роботу на комбінаті; тільки при відсутності згоди на працевлаштування у знов створених структурних підрозділах, потім при відмові від пропонованої роботи, організувати звільнення по п. 1 ст. 40 КЗпП України. 19.03.2013 р. позивачу було вручено повідомлення за підписом директора по безпеці Є.А ОСОБА_2 , та начальника БОТ Т.П. Куринської про передбачуване вивільнення с займаної посади по пункту 1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва та праці на підставі і наказу № 151 від 01.03.2013 р. з додержанням вимог ст. 42, 49-2 КЗпП України. При цьому, вказані особи не є особами, які наділені правом прийому або звільнення працівників, що свідчить про не легітимність цього попередження. В пункті 11 наказу № 151 директору по безпеці ОСОБА_3 було доручено ознайомити під розпис робітників підпорядкованих структурних підрозділів, відповідно до п. 2,4,6 наказу, але вказівки про вручення цім робітникам письмового попередження про наступне звільнення по п. 1 ст. 40 КЗпП України наказ № 151 не передбачав. Крім того, вручення повідомлення було можливо тільки після виконання передбачених наказом № 151 про працевлаштування позивача, як працівника управління безпеки, а також після виконання умови п. 10.3 наказу № 151 про організацію звільнення по п. 1 ст. 40 КЗпП України, тобто після прийняття рішення про скорочення саме посади. Але відповідач одночасно з попередженням про звільнення не запропонував позивачу роботу ні в створеному Управлінні безпеки та контролю, ні на комбінаті в цілому, але приймав сторонніх осіб у новостворене управління, незважаючи на те, що позивач мав переважне право на працевлаштування в Управління безпеки та контролю, штатним розкладом якого були передбачені посади, які є ідентичними тим посадам, які він займав за час його роботи на комбінаті, мав досвід роботи, свої трудові обов`язки виконував належним чином, не мав ніяких зауважень, дисциплінарних стягнень, неодноразово заохочувався. З 01.03.2013 р. відповідач приймав на роботу осіб в неіснуюче на той час Управління безпеки і контролю, яке відповідно до цього наказу №151 повинно бути створеним з 07.03.2013 р. Вважав, що такі дії відповідача свідчили про те, що позивача було звільнено без рішення про скорочення штату та затвердження його кандидатури як особи, яка підлягає вивільненню. На час його звільнення чисельність працівників в Управлінні безпеки і контролю збільшилась, тому скорочення не відбулося, оскільки наказ № 151 лише передбачав зміну внутрішньої організаційної структури комбінату шляхом ліквідації одних структурних підрозділів та створення інших структурних підрозділів. Вказівка в наказі № 151 у п. 10.3 про необхідність організувати звільнення робітників, не надавших згоду про переведення відповідно до п.3, тобто у створені замість існувавших інші структурні підрозділи, та відмовившихся від запропонованої іншої роботи, свідчить про те, що таке звільнення, мало бути проведено тільки в порядку, передбаченому КЗпП України, тобто після прийняття в установленому порядку рішення про скорочення штатної одиниці позивача та затвердження його кандидатури на звільнення. Питання про звільнення позивача неодноразово розглядалось профкомом, за результатом розгляду подань адміністрації профком відмовляв у дачі згоди на звільнення по п. 1 ст. 40 КЗпП України відповідно з наказом № 151 від 01.03.2013 р. Так, йому відомо про розгляд профкомом подань адміністрації 07.08.2013 р., 16.09.2013 р., 04.11.2013 р. За результатами останнього розгляду 24.01.2014 р. така згода була надана, незважаючи на відсутність рішення про скорочення штату, та на те, що адміністрацією комбінату були порушені права позивача внаслідок невиконання умов, передбачених наказом № 151 та на невиконання вимог, передбачених ст.ст. 42,49-2 КЗпП України. 07.08.2013 року надав згоду на перевод в УБІК. При цьому зазначав, що він надавав згоду на працевлаштування шляхом переведення на посаду начальника відділу спеціалізованого, управлінського контролю (ОСУК) та начальника бюро аналізу діяльності ОСУК, тобто на вільні посади, які йому були запропоновані відповідачем. Письмово за № 191/3885 від 26.12.2013 р. він був повідомлений про неможливість призначення на ці посади у зв`язку з відсутністю в нього відповідної підготовки - вищої освіти в галузі економіки, фінансовій діяльності підприємства, необхідного по профілю роботи в даній посаді, а також практичного досвіду на протязі 2-х років як керівника по організації колективної роботи в галузі контролю виробничої та фінансово- економічної діяльності крупного металургійного підприємства. При цьому, відповідачем була проігнорована та обставина, що у процесі своєї трудової діяльності на комбінаті позивачем неодноразово виконувались обов`язки, які були пов`язані з обов`язками керівника. Вважав звільнення незаконним, просив скасувати наказ про звільнення та негайно поновити його на роботі в займаній ним на 30.01.2014 року посаді. Просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.01.204 року по день винесення судом рішення. Також вважав, що діями відповідача йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у тому, що відповідач позбавив позивача гарантованого права на працю, на заробіток коштів, необхідних для його існування та матеріального забезпечення неповнолітніх дітей. Відповідач звільнив його при відсутності для цього правових підстав, грубо порушуючи трудове законодавство, проігнорував його здібності та добросовісне відношення до роботи, професійний досвід, здатність працювати в інтересах комбінату, з яким його пов`язує многолітня праця. Вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, для можливості забезпечувати себе та своїх дітей самим необхідним для існування, у той час, як до звільнення він мав можливість достатньо забезпечувати себе та дітей. Просив стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн., судові витрати на користь держави покласти на відповідача. Протягом розгляду справи надав через свого представника розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, остаточна сума якого за період з 31.01.2014 року по 10.04.2020 року складає 963757,36 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність за участю його представників, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник позивача за довіреністю Петренко В.С. в судовому засіданні підтримала позов ОСОБА_1 повністю та просила його задовольнити. Звертала увагу на судову практику Верховного суду України, Вищого спеціалізованого суду України та Верховного Суду по аналогічним справам. Вважала, що ліквідацію структурного підрозділу не можна розцінювати, як ліквідацію юридичної особи та підставу для звільнення позивача, не дивлячись на те, що на підприємстві відбулась реорганізація Управління безпеки - зміна внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи. Звертала увагу суду, що в судовому засіданні відповідач визнав, що на підприємстві відбулась реорганізація Управління безпеки, про що свідчать надані відповідачем письмові докази, а саме наказ №151 від 01.03.2013 року «Про зміни організаційної структури ПАТ «ММК імені Ілліча», яким було ліквідовано Управління безпеки (п.2) та створено Управління безпеки і контролю (п.3), довідка № 15/1-2906 від 29.11.2013 р., яка підтверджує, що відбулась реорганізація і замість Управління безпеки (далі УБ) створено Управління безпеки і контролю ( далі УБІК). Вважала, що у разі покладення виконання завдань і функцій ліквідованого структурного підрозділу на створений структурний підрозділ, мова йде фактично про його реорганізацію, що також підтверджено довідкою № 06/61 від 30.04.2019р., положенням про УБ та УБІК, посадовими інструкціями робітників УБ та УБІК, які на думку позивача підтверджує факт реорганізації внутрішньої організаційної структури юридичної особи. Стверджувала, що оргструктура УБІК затверджена 01.04.2013 р., діє з тієї ж дати та повністю відповідає структурі УБ згідно п.6 наказу № 95 від 06.03.2013р. Наказом №151 від 01.03.2013 р. не передбачено ліквідацію семи відділів в УБ та утворення п`яти відділів в УБІК. Пояснила, що за період з 01.01.2013 р. по день звільнення позивача - 30.01.2014 р. Управління безпеки реорганізовано тричі, а саме 04.01.2013 року адміністрація повідомила профком щодо планування змін та можливого вивільнення 20 працівників в Управлінні безпеки. Зауважила, що про ліквідацію УБ та утворення УБІК не повідомляв відповідач. Потім адміністрація звернулась з пропозиціями до Наглядової ради. Таким чином вважала, що вперше Управління безпеки було реорганізовано на підставі Протоколу Наглядової ради № 116 від 24.01.13 р. та наказу № 95 від 06.02.2013 р. «Про зміну організаційної структури Управління безпеки ПАТ «ММК ім. Ілліча». Друга зміна оргструктури Управління безпеки була на підставі Рішення Наглядової ради № 3 від 28.02.2013 р. в якому вперше вказано про Управління безпеки і контролю, тобто вважала, що на підставі цього рішення повинно було з`явитись УБІК. На виконання рішення Наглядової ради № 3 відповідачем видано наказ №151 від 01.03.2013р. "Про зміну організаційної структури ПАТ "ММК ім. Ілліча", яким утворено УБІК. Звертала увагу суду, що наказ не містить приписів про ліквідацію та утворення відділів в УБІК. Лист відповідача №15/2906 від 29.11.2013 р. підтверджує, що реорганізація Управління безпеки відбулась на підставі наказів № 95 і №151. Про реорганізацію Управління безпеки в Управління безпеки і контролю свідчить лист відповідача № 15/1-3067 від 12.12.2014р. На виконання наказу № 151 від 01.03.2013 р. організаційна структура УБІК була затверджена тільки 01.04.2013 р. Втретє зміни внесені в оргструктуру УБІК на підставі наказу №911 від 09.12.2013 року «Про зміни в організації виробництва і праці працівників Управління безпеки і контролю ПАТ «ММК ім. Ілліча». Також додала, що діючій КЗпП України не передбачає звільнення робітників у зв`язку зі змінами внутрішньої організаційної структури юридичної особи. Ця обставина може бути підставою для звільнення працівників цього структурного підрозділу згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України лише з підстав скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з такими змінами. Зауважувала, що відповідач наполягав на тому, що було скорочення, але без уточнення чисельності чи штату працівників. Просила доводи відповідача про те, що посада позивача була виключена із штатного розкладу вважати такими, що спростовуються письмовими доказами, а саме протоколом Наглядової ради ПАТ «ММК імені Ілліча» від 24 січня 2013 року, згідно якого прийнята пропозиція дирекції комбінату щодо внесення з 01 лютого 2013 року змін до організаційної структури підприємства. На підставі протоколу Наглядової ради № 116 від 24 січня 2013р., з метою удосконалення організаційної структури комбінату, видано наказ № 95 від 06.02.2013 року «Про зміни організаційної структури Управління безпеки ПАТ «ММК імені Ілліча». Вказувала, що назва наказу № 95 свідчить про зміни в організаційній структурі саме Управління безпеки. Проте, наказом № 114 від 15 лютого 2013 року до наказу № 95 від 06 лютого 2013 року були внесені зміни, про виключення п. 1, яким було затверджено додаток № 91 - організаційну структуру Управління безпеки ПАТ «ММК імені Ілліча». В додатку №1 затвердженому п.1 наказу № 95 від 06.02.2013 р. помилково Управління Безпеки названо Управлінням безпеки і контролю, що не відповідає додатку №1 до протоколу Наглядової ради № 116 від 24.01.2013 р., на підставі якого видається наказ №95 від 06.02.2013 р. Протокол Наглядової ради не передбачає таку оргструктуру як Управління безпеки і контролю, а затверджує в структурі комбінату Управління безпеки. Пояснила, що на час видання наказу № 95 від 06.02.2013 р. в УБ відповідно до штатного розпису було 95 одиниць. Штатний розпис який діяв з 01.07.2012р., тоді як пункт 5 наказу № 95 від 06.02.2013р. передбачав ліквідацію семи відділів в Управлінні безпеки, а пункт 6 - створення в Управлінні безпеки – п`ять відділів. Згідно з п.8.1 наказу № 95 від 06.02.2013 р. штатний розпис Управління безпеки повинно було розробити до 08.02.2013р., на підставі наказу № 95 від 06.02.2013р. штатний розпис було розроблено. Він діяв з 15.02.2013р., відповідно до якого створено п`ять відділів, які вказані в п. 6 наказу № 95 від 06.02.2013 року зі штатною чисельністю 76 одиниць. Штатний розпис затверджено 01.03.2013 р., який діє з 15.02.2013р., що, на думку позивача, спростовує твердження відповідача про те, що цей штатний розпис є штатним розписом Управління безпеки і контролю, оскільки за станом на 15.02.2013 р. та 01.03.2013 р. УБІК взагалі не було, а тому не може бути штатного розпису неіснуючого підрозділу, оргструктура якого не затверджена. Згідно п.1 Наказу №151 від 01.03.2013 р. організаційна структура ПАТ «ММК імені Ілліча», яка передбачає структурний підрозділ УБІК затверджується з 07.03.2013 р. Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 27.06.2007 № 162/06/187-07 «Щодо штатного розпису» прийняття, затвердження керівником підприємства штатного розпису проводиться шляхом видання спеціального локального нормативного акту (наказу), що визначатиме кількість працівників кожної професії з розподілом штатних одиниць за структурними підрозділами підприємства. Вперше згадується Управління безпеки і контролю (УБІК) в рішенні Наглядової ради від 28 лютого 2013 року № 3, на підставі рішення Наглядової ради від 28 лютого 2013 року № 3 01 березня 2013 року Генеральним директором ПАТ «ММК імені Ілліча» було видано наказ № 151 від 01.03.2013 р. «Про зміни організаційної структури ПАТ «ММК імені Ілліча», згідно з п. 2 якого передбачено ліквідацію Управління безпеки, з 07.05.2013 р., де працював позивач, а пунктом 3 вказаного наказу передбачено створення Управління безпеки і контролю з 07 березня 2013 року. Відповідно до п. 9.1 наказу організаційна структура УБІК повинна бути розроблена до 20 березня 2013 р. Згідно п. 6.1.12 СТП 227-01.14:2013 «Організаційна структура вважається введеною в дію з дати затвердження генеральним директором комбінату або директором по персоналу та соціальним питанням». Стверджувала, що фактично оргструктура УБІК затверджена 01.04.2013 р., тому вступає в дію саме з 01.04.2013 р. На думку позивача, вона повністю відповідає структурі УБ, згідно п.6 наказу № 95 від 06.02.2013 р. Вважала, що штатний розклад УБІК повинні бути розроблені до 20 березня 2013 р. Оскільки штатний розпис, розроблений відповідно до наказу № 151 або затвердженої організаційної структури, відповідач суду не надав, просила твердження відповідача, що штатний розпис діє з моменту його затвердження вважати такими, що спростовуються наданими суду наказами та штатними розписами, а саме наказ № 911 від 09.12.13 р., в якому п.3 зобов`язує ввести введені посади в штатний розпис с 9.12.2013 р., а зміни в штатний розпис до 17.12.2013 р. Фактично зміни внесені з 01.01.2014 р., а затверджені тільки 05.05.2014 року. Звертала увагу суду, що штатний розпис з 01.04.2014 р. взагалі не містить дату затвердження, а наказ № 151 від 01.03.2013 р. не містить вказівки на скорочення чисельності або штату, а також в ньому відсутня інформація щодо організації відділів в структурі Управління безпеки і контролю. Зауважила, що згідно штатного розкладу, діючого з 01.08.2013 р., в УБІК залишились п`ять відділів, які були створені на підставі наказу № 95 від 06.02.2013 року в УБ, а чисельність працівників Управління безпеки і контролю складала 86 одиниць, таким чином збільшилась на 10 штатних одиниць ще до першого запрошення до комісії з працевлаштування позивача – 07.08.2013 року. Також пояснювала, що профспілковому органу в порушення вимог ст.22 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» не було надано інформації із належним мотивуванням причин звільнення (економічного, технологічного, структурного характеру), не проведено консультацій щодо запобігання звільненням. Відповідач не повідомляв профком про можливе вивільнення робітників в наслідок реорганізації Управління безпеки в Управління безпеки і контролю з 07.05.2013 р. (п.2, п. 10.3 наказу №151 від 01.03.2013р.), що, на думку позивача, свідчить про те, що відповідач не планував скорочення у зв`язку з реорганізацією Управління безпеки в Управління безпеки і контролю на підставі наказу № 151 від 01.03.2013р. Відповідач не надав суду штатного розпису, який розроблявся на вимогу п. 9.1 наказу №151 від 01.03.2013р. до 20.03.2013 р. або на підставі затвердженої організаційної структурі УБІК з 01.04.2013 р. На підставі п. 2 наказу № 911 от 09.12.2013р. «Про зміну в організації виробництва та праці робітників Управління безпеки і контролю ПАТ «ММК імені Ілліча» створюється в УБІК відділ спеціалізованого управлінського контролю. Згідно додатку №1 вказаний відділ очолює начальник. Відділ складається з трьох бюро загальною чисельністю 18 одиниць (86+18=104) Згідно штатного розпису зі змінами Управління безпеки і контролю на підставі наказу № 911 від 09.12.2013 р. штатна чисельність згідно цього розпису складає 100 штатних одиниць, що доводить ріст штату УБІК. В наказі № 49-к від 30.01.2014 р. про звільнення ОСОБА_1 вказано, що підставою для звільнення по п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України є зміни в організації виробництва і праці на підставі наказу №151 від 01.03.2013 р., а не скорочення чисельності чи штату у зв`язку з зазначеними змінами. Звертала увагу, що наказ № 151 від 01.03.2013 р. не передбачає зміни в організації виробництва і праці, а зміни в організаційної структурі УБ в УБІК, без змін виробництва і праці пов`язані зі змінами внутрішньої організаційної структури підприємства, без скорочення чисельності чи штату, не могли бути підставою для звільнення позивача за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України. Стверджувала, що матеріали справи підтверджують, що після видання наказу № 151 від 01.03.2013 р. штатна чисельність Управління безпеки і контролю постійно збільшувалась. Також пояснила, що при реорганізації структурних підрозділів із скороченням штату або чисельності діє зовсім інша процедура, яка зазначена в наказах, згідно яких створюється комісія при структурному підрозділу та визначаються її повноваження, розглядають кандидатур, які підлягають вивільненню, списки надають відділу кадрів, видається наказ, яким затверджують персонально працівників, що підлягають вивільненню, комісія по працевлаштуванню при відділі кадрів пропонує роботу ( Накази № 510 від 22.07.13р., № 527 від 29.07.13 р., № 616 від 28.08.13 р., № 815 від 06.11.13 р.) Вказане, на думку представника позивача, свідчить про те, що відповідач не мав законних підстав, для звільнення позивача на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Щодо додержання власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника пояснила, що відповідно до ст.49-2 КЗпП уповноважена особа персонального попереджує про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці. Згідно п.10 наказу № 151 от 01.03.2013 р. "Про зміну організаційної структури ПАТ "ММК ім. Ілліча", уповноваженою особою є начальник відділу кадрів - Сухоруков С.С., якому доручено виконати процедуру, яка передбачає оформити переводи робітників, які не дали згоду про перевід в Управління безпеки і контролю, запропонувати іншу роботу на комбінаті. В разі відмови від запропонованої роботи, організувати їх звільнення по п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, в порядку, встановленому КЗпП України. З наказом №151 від 01.03.2013 р. "Про зміну організаційної структури ПАТ "ММК ім. Ілліча", були ознайомлені всі працівники УБ. Попередження про звільнення персонально отримали декілька співробітників УБ, виключно за розсудом неуповноважених осіб, в порушення вимог закону і наказу. 19.03.2013р. позивача було попереджено про звільнення. Попередження про звільнення підписано директором по безпеці ОСОБА_3 та працівником ОСОБА_4 . На директора по безпеці Коміссарова покладено обов`язок ознайомити з наказом. (п. 11 наказу) Ознайомлення з наказом, в якому не йде мова про скорочення чисельності чи штату, або про звільнення працівника у зв`язку з скороченням, на думку позивача, не може розглядатись, як попередження. В дорученні ОСОБА_5 не надано право попереджати про можливе вивільнення. Вважала, що повноважень у ОСОБА_5 згідно посадової інструкції директора по безпеці, що діяла на час попередження ОСОБА_1 (19.03.2013р), щодо попередження працівників Управління безпеки про можливе вивільнення чи проведення процедури вивільнення не було. Повідомлення вручено позивачу керівником УБІК - ОСОБА_6 , який також не був уповноважений на це. Всупереч вимогам ст. 49-2 КЗпП, п.10.2 , п. 10.3, п.11 наказу №151 від 01.03.2013 р. «Про зміну організаційної структури ПАТ "ММК ім. Ілліча» повідомлення від 19.03.2013р. підписано неуповноваженими особами. Повідомлення про майбутнє звільнення, 19.03.2013 р., містить посилання на наказ №151 від 01.03.2013 р. "Про зміну організаційної структури ПАТ "ММК ім. Ілліча", в той час як вказаний наказ не містив інформацію про скорочення посад, взагалі не містить прізвища позивача на звільнення. Одночасно с попередженням ОСОБА_1 про можливе вивільнення не була запропонована робота, не дивлячись на те, що вакантні посади відповідно до його професії та спеціальності були в УБІК. До попередження позивача про можливе вивільнення (19.03.2013 року) і після попередження відповідач проводив прийом зі сторони та переводив працівників з других структурних підрозділів в УБІК, також у відділ безпеки непрофільних активів, в якому до реорганізації працював позивач. Також звертала увагу суду, що 07.06.2013 року позивач звертався до відповідача із заявою щодо працевлаштування в УБІК, йому відмовили та запросили на комісію лише 07.08.2013 року, тоді як 07.06.2013 року комісія вже розглядала питання працевлаштування працівників УБ, що є порушенням прав позивача. 07.08.2013р. ОСОБА_1 була вперше запропонована робота в УБІК, яку він міг обіймати відповідно до своєї професії та кваліфікації. Він погодився на посаду спеціаліста бюро внутрішніх розслідувань. Позивачу було відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідної економічної освіти.

Вказані вимоги не відповідають посадовій інструкції, згідно з якою на посаду спеціаліста бюро внутрішніх розслідувань призначається робітник який має повну вищу освіту відповідного напрямку підготовки (магістр, спеціаліст); стаж роботи по професії не менше 2 років, тому позивач повністю відповідав вказаним вимогам, оскільки має повну вищу освіту – спеціаліст та стаж роботи в Управлінні безпеки з 29.11.2005р. - 8 років на посадах різних посадах. Звертала увагу, що інших працівників, а саме ОСОБА_7 перевели з конвертерного цеху з посади машиніста транспортировщіка гарячого металу, ОСОБА_8 з посади інженера по комп`ютерним системам управління інформаційних технологій, ОСОБА_9 з посади слюсаря-ремонтника листопрокатного цеху 3000, а начальник відділу внутрішніх розслідувань Скалига С.Б взагалі не має вищої економічної освіти, який не уповноважений приймати рішення про зміну умов трудової угоди, відповідно він не має права відмовляти позивачу у переводі. На вказану посаду прийняті ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , які не мають вищої економічної освіти. На виконання п. 10 Наказу № 151 була утворена комісія с працевлаштування при відділі кадрів під керівництвом начальника відділу кадрів ОСОБА_12 07.08.2013р., 18.12.2013р., 08.01.2014р. згідно протоколів, роботу позивачу пропонували комісії при Управлінні безпеки, яке вже ліквідовано, згідно з наказом № 151 від 01.03.2013 р. з 07 травня 2013р., ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 були робітниками Управління безпеки і контролю. Діяльність цих комісій суперечить п.10 наказу № 151 від 01.03.2013 року, який не передбачав утворення комісій по працевлаштуванню при структурних підрозділах. 26.09.2013р. на підставі листа № 06/1425 від 16.09.2013 р. позивачу запропоновано роботу на 0,25 ставки, незважаючи на те, що вводились ні 28 штатних одиниць на 0,25 ставки, а 7 штатних одиниць на повну ставку. В листі не вказано з якого часу вводяться посади, посадові оклади. На підставі цього листа не вносяться зміни до штатного розкладу. На ці посади нікого ні переводили. 16.12.2013 р. згідно листа № 06/1919 були вилучені ці 7 штатних одиниць. 26.09.2013 року відповідач не запропонував позивачу в УБІК 7 вакантних штатних одиниць, враховуючи його професію (спеціальність), що свідчить про невиконання вимог законодавства та порушення права позивача на пріоритетне працевлаштування. Не дивлячись на вказані порушення, відповідач 01.11.2013р., звертається до профспілкового комітету про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 04.11.2013г. профком розглянув подання та надав мотивовану відмову. Відповідач рішення профкому ні оскаржував. Профком своє рішення не скасовував. Зауважувала, що відповідач не пропонував позивачу саме ту чи іншу роботу на тому ж самому підприємстві, установі, організації, яка б на думку відповідача відповідала фаху та здібностям позивача, а лише надавав позивачу для ознайомлення списки наявних вакантних посад. На підставі наказу № 911 від 09.12.2013р. створюють Відділ спеціалізованого управлінського контролю з 09.12.2013р., який має три бюро, штат УБІК збільшився на 18 одиниць. 18.12.2013 р. в протоколі комісії ні існуючого Управління безпеки вказано, що посада ОСОБА_1 «упразднена» і йому запропонована робота в УБІК, але не вказано яка. В дійсності позивачу запропонували посаду начальника відділу спеціалізованого управлінського контролю та начальника бюро аналізу діяльності тобто дві із 18 введених посад. Позивач не вимагав надати йому роботу вищого рівня, ніж він виконував. Позивач лише розглядав пропозиції, запропоновані відповідачем. Він дав згоду на обидві посади. Комісія прийняла згоду на дві посади, що свідчить про формальний підхід к працевлаштуванню. Комісію очолює начальник УБІК ОСОБА_16 та пропонує роботу, який листом №191/3885 від 26.12.2013р. наданим 08.01.2014 р. за своїм підписом відмовив позивачу у працевлаштуванні на підставі відсутності у нього вищої економічної та фінансової освіти, тоді як встановлено, що кваліфікаційні вимоги відповідача до позивача не відповідають вимогам, зазначеним в посадових інструкціях. Також пояснила, що відповідачем не надано доказів делегування гендиректором своїх повноважень начальнику відділу кадрів ОСОБА_12 , який би в свою чергу свої повноваження по прийому і переведенню працівників делегував ОСОБА_16 чи ОСОБА_14

08.01.2013 року позивачу запропонована робота в УБІК, на підставі листа №16/1917 від 16.12.2013 р. в якому не має даних про розмір окладу, грейди, режим роботи, графік роботи, змінності, продовження робочого часу та інше. Позивач згоден на будь-яку посаду та просить надати йому розміри окладів на запропоновані посади. Комісія не уточнює у позивача про його згоду на роботу в УБІК чи в інших структурних підрозділах підприємства та не надає відомостей про розміри окладів, тобто вважала, що відповідач позбавляє права на вибір роботи та умисно не надає позивачу інформацію про істотні умови для прийняття усвідомленого рішення для зміни трудового договору. На згоду про перевід ОСОБА_1 від 08.01.2014 р. відповідач ні як не реагує: не відмовляє і не надає відомості про розмір окладів. Вважає, що такими діями відповідач порушив імперативні вимоги статей 32, 49-2 КЗпП України, оскільки запропонована робота повинна бути викладена у письмовій формі із зазначенням найменування конкретної посади та із зазначенням нових істотних умов правці (систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи та інших), про які працівник також повинен бути письмово повідомлений. Викладені порушення свідчать про штучне створення підстав для наступного звільнення позивача.

12.01.2014 р. відповідач вдруге звернувся до профкому з проханням надати згоду на звільнення ОСОБА_1 та не повідомив профком про виправлення допущенних порушень, які стали приводом для відмови в наданні згоди на звільнення від 04.11.2013р. Вважала, що звернення відповідача до профспілкового комітету не містить обґрунтування для надання згоди на звільнення позивача, що вказує на бажання адміністрації звільнити позивача, а не працевлаштувати.

Щодо згоди профспілки представник позивача вказувала, що 24.01.2014 року профком дав згоду на звільнення позивача на підставі п.1. ч.1 ст.40 КЗпП України, яка не відповідає діючому законодавству, оскільки рішенням профспілкового комітету від 04.11.2013 року було відмовлено у наданні згоди на звільнення позивача, а тому повторний розгляд цього питання з цих же підстав законом не передбачений, крім того, рішення профспілки від 24.01.2014 року було мотивовано обставинами, які не відповідали дійсності, а саме порушення прав позивача, зазначені в рішенні від 04.11.13 р. адміністрацією не усунуто, переглядати своє рішення профком не має права, оскільки згідно діючого законодавства він надає згоду або відмовляє в її наданні.

Щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу вказувала, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, оскільки законодавством не передбачено жодних підстав для його зменшення. Надала розрахунок що з 31.01.2014 року по 10.04.2020 року середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 963757,36грн., кількість робочих днів складає 1552. Середньоденний заробіток позивача за станом на 10.04.2020 року складає 658,28грн.

Також просила стягнути з відповідача на користь позивача 10000грн. в рахунок відшкодування моральною шкоди, яка полягала в тому, що позивач протягом усього життя працював у відповідача. Це було перше його місто роботи. За цей час отримав певні життєві та ділові зв`язки, почував себе соціально захищеним, мав роботу та впевненість у завтрашньому дні. Втрати нормальних життєвих зв`язків вимагали від нього додаткових зусиль для організації життя. Будучі позбавлений роботи, він погано себе почував, втратив сон, душевний спокій та віру в майбутнє. Ще до звільнення, на протязі 10 місяців відповідач методично знущався над позивачем, не доручав роботу, забрав комп`ютер. Весь цей час позивач приходив на роботу та сидів, нічого не роблячи. На кожній з комісій порушувалось трудове законодавство, не виконувався наказ гендиректора № 151 від 01.03.2013 р. Крім того, відповідач поширював неправдиві чутки, що його звільнено тому що він не відповідав займаної посаді, що завдало шкоди його репутації та створило психологічний дискомфорт для нього та його рідних. Він знаходився у стані безпорадності, безвихідності та безнадійності, невпевненості у завтрашньому дні, що призвело до депресії та психічного емоціонального перевантаження, відчував душевні переживання, що призвело ще к більшим моральним стражданням. Позивач втратив віру в справедливість, законність. Моральні страждання були такими тяжкими, що він впадав в депресії, був на грані самогубства. Він став військовим, щоб заробляти на життя та на виховання трьох дітей. Кожен день він ризикує життям. Більш шести років він нервує у зв`язку з розглядом справи. Право на працю, якого позбавлений позивач внаслідок незаконного рішення відповідача, на думку представника, є одним з пріоритетних соціальних прав людини, позбавлення якого, виходячи з розуміння загальнолюдських цінностей, безумовно пов`язане з істотними моральними стражданнями, які вимагають відповідної компенсації.

Зважаючи на характер та обсяг душевних страждань, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках позивача, враховуючи вимоги розумності та справедливості, просила суд, визначити розмір відшкодування моральної шкоди 10000 грн., що складає 3.85 грн. за кожен день страждань.

Судові витрати просила покласти на відповідача.

Представник позивача за ордером - адвокат Хотюшина В.Г. в судовому засіданні підтримала позов ОСОБА_1 та просила його задовольнити повністю. Пояснила, що підтримує доводи представника позивача ОСОБА_17 в повному обсязі та додатково пояснила, що звільнення позивача проведено із грубим порушенням трудового законодавства. Звертала увагу, що одночасне створення одного структурного підрозділу замість іншого, свідчить про відсутність рішення уповноваженого органу про звільнення всіх осіб, які працювали в УБ. Уповноваженим органом не приймалось рішення щодо змін в організації виробництва і праці УБ , де працював позивач. Вважала, що лише рішення про зміни в організації виробництва і праці із скороченням штату або чисельності працівників могло бути підставою для звільнення по п. 1 ст. 40 КЗпП України. Рішення щодо внесення змін в організації виробництва і праці відсутнє в наказі № 151, перелік посад і професій, які підлягали скороченню в наказі № 151 не зазначався і не затверджувався. Стверджувала, що наказами та наглядовою радою не приймались рішення щодо скорочення посади інспектора бюро внутрішньої безпеки відділу непрофільних активів управляння безпеки, яку в УБ займав позивач, як не приймались рішення про виключення із штатного розкладу ПАТ «ММК ім. Ілліча» працівників УБ ані з дати видання наказу № 151, тобто з 01.03.2013 року, ані з дати ліквідації як структурного підрозділу УБ, яка в пункті 2 наказу № 151 була визначена з 07.05.2013 року та яку відповідач зазначає як дату ліквідації УБ. Також звертала увагу суду в судовому засіданні, що на виконання вимог п. 10.2 наказу №151 позивачу не було запропоновано жодної посади для переведення у новостворений структурний підрозділ, тобто відповідачем не було встановлено, що позивач не дав згоди на переведення в УБІК, що виключало право відповідача на подальші дії щодо пропонування іншої роботи на комбінаті та початку процедури звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Питання щодо завдання відділу кадрів організувати звільнення працівників ліквідованих структурних підрозділів повинно було вирішуватись лише при відмові позивача спочатку від працевлаштування в УБІК, а потім при відмові від іншої роботі на підприємстві. Зауважувала, що цей порядок був грубо порушений, оскільки позивач чотири рази надавав згоду на іншу роботу, про що зазначено в протоколах про працевлаштуванню 1) 07.08.2013 року - де зазначена згода позивача на працевлаштування на посаду спеціаліста бюро внутрішніх розслідувань ОВБіК УБІК; видано направлення до начальника УБІК для переговорів про можливість переведення на цю посаду; 2) 18.12.2013 р. - де зазначена згода позивача на працевлаштування на посаду начальника відділу спеціалізованого управлінського контролю (ОСУК), введеного в УБІК з 09.12.2013 року на виконання наказу № 911 від 09.12.2013 р. з окладом 15 000 грн., видано направлення до начальника УБІК для переговорів про можливість переведення на цю посаду; 3) 18.12.2013 р. - де зазначена згода позивача на працевлаштування на посаду начальника бюро аналізу діяльності ОСУК з окладом 10304 грн, видано направлення до начальника УБІК для переговорів про можливість переведення на цю посаду; 4) 08.01.2014 року - де зазначена згода на переведення із збереженням свого окладу 8345 грн. Позивачу були надані негативні відповіді стосовно працевлаштування на посади спеціаліста бюро внутрішніх розслідувань ОВБіК УБІК, начальника відділу спеціалізованого управлінського контролю (ОСУК), начальника бюро аналізу діяльності ОСУК. Питання щодо згоди на переведення від 08.01.2014 р. відповідачем не розглянуто, відповідь не надана. Вважала відмови безпідставними. Також вважала, що попередження від 19.03.2013 року є не легітимним та таким, що порушує порядок звільнення позивача, оскільки на час вручення попередження - 19.03.2013 року рішення, прийнятого уповноваженими особами не існувало ні про скорочення чисельності працівників, ні про скорочення штату, в тому числі стосовно працівників УБ, або конкретно стосовно позивача чи його посади, що виключало підстави для початку процедури звільнення позивача по п. 1 ст. 40 КЗпП України шляхом вручення повідомлення йому 19.03.2013 року в особі директора по безпеці та невідомої особи, яка поставила свій підпис замість начальника БОТ Курінської Т.П., яким таких повноважень наказом № 151 для директора по безпеці та начальника БОТ не надавалось. Умови наказу № 151 щодо зміни в організаційної структурі відповідача не свідчили про скорочення чисельності або скорочення штату за рахунок ліквідації структурного підрозділу УБ, а рішення про скорочення штату або зменшення чисельності працівників повинно було прийняте уповноваженою особою та про таке рішення повинно було зазначено в наказі про звільнення позивача. Тобто вважала, що наказ №151 не міг бути підставою для початку процедури та в подальшому звільнення позивача. Крім того, наказ №151 не передбачав можливості прийняття на роботу в новостворений структурний підрозділ УБІК кандидатів на посади зі сторони. Звертала також увагу, що відповідач не повідомляв профком у встановлений законом термін - за три місяці до намічуваних звільнень, що свідчить про відсутність планів на скорочення штату чи чисельності працівників, у зв`язку із внутрішньою зміною організаційної структури в системі безпеки підприємства. Факт порушення прав позивача на працевлаштування на вакантні місця в УБІК підтверджується також рішенням профкому, яке було оформлено протоколом № 111 від 04.11.2013 року та яким було відмовлено в наданні згоди на звільнення позивача, оскільки власником не виконаний пункт 10.2. наказу № 151 від 01.03.2013 р., відповідно до якого він повинен оформити переводи робітників у новостворений УБІК, а працівникам, які не надали згоду на переведення запропонувати іншу роботу на комбінаті ( п.10.3 цього наказу). Всупереч цьому в Управлінні безпеки та контролю в період з 01.03.2013 року по 15.10.2013р. були прийняті робітники із зовнішніх кандидатів, що порушило пріоритетне право працевлаштування позивача у знов створене УБІК. Вказане рішення профкому відповідачем оскаржено не було, профкомом не скасоване, тому є діючим на час вирішення судом трудового спору. Пояснила, що відповідачем було порушено також порядок звільнення позивача щодо одночасного із врученням попередження про звільнення пропонування вакантних місць, оскільки в УБІК станом на 19.03.2013 року були вакантні місця, які під час вручення повідомлення про звільнення позивачеві не пропонувались, а заповнювались зовнішніми кандидатами та працівниками комбінату без належного досвіду та освіти. Вперше були запропоновані вакансії 07.08.2013 року, що суперечить законодавству та практики ВС. Явним порушенням порядку звільнення позивача також вважала невиконання вимог про пропонування всіх інших вакантних посад (іншої роботи), які з`являлись на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Зауважувала, що питання щодо ознайомлення позивача із списком вакансій вирішувались неуповноваженими особами. Просила стягнути в відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням коефіцієнту тарифних ставок з 31.01.2014 року по день винесення рішення, моральну шкоду 10000грн. та судові витрати.

Представник відповідача ОСОБА_18 , яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснила, що ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.12.2015 року рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27.04.2015 року, яким було відмовлено позивачу у задоволенні позову та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 28 липня 2015 року, якою рішення залишено без змін скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції для з`ясування разом з іншим питань чи відбулися на підприємстві відповідача зміни у внутрішній (організаційній) структурі юридичної особи, чи призвели ці зміни до скорочення чисельності або штату працівників. Згідно зі Статутом ПАТ «ММК ім.Ілліча» до компетенції Наглядової Ради Товариства належить затвердження організаційних структур (зокрема прийняття рішень відносно створення, реорганізації та ліквідації філіалів, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів) Товариства. Генеральний директор має право видавати накази, розпорядження та інші організаційно-розпорядні документи відносно діяльності ПАТ. 01.03.2013 року на підприємстві був виданий наказ за № 151 «Про зміни організаційної структури ПАТ «ММК ім.Ілліча» за підписом Генерального директору підприємства. Згідно пункту 2 цього наказу була передбачена ліквідація Управління безпеки, де працював позивач. Таким чином, було ліквідовано сім відділів у складі Управління безпеки комбінату та створено п`ять відділів у складі управління безпеки та контролю, що підтверджується штатним розкладом, який діяв з 01.07.2012 року и тим, який затверджено 01.03.2013 року та Положеннями про Управління безпеки та Управління безпеки та контролю. Прийняття рішення про зміни в організаційній структурі ПАТ «ММК ім.Ілліча» є безумовним правом юридичної особи, що не обмежене жодною правовою нормою. Процедура прийняття такого рішення, що передбачена установчими документами, була повністю дотримана. Звертала увагу суду, що представник відповідача ніколи не визнавав факту внутрішньої реорганізації Управління безпеки у структурі ПАТ «ММК ім.Ілліча», а навпаки зазначав, що 01.03.2013 року на підприємстві був виданий наказ за № 151 «Про зміни організаційної структури ПАТ «ММК ім.Ілліча» за підписом Генерального директору підприємства, згідно пункту 2 якого була передбачена ліквідація Управління безпеки, де працював позивач, а згідно пункту 3 створення нового структурного підрозділу - Управління безпеки та контролю. Вважала, що факт скорочення штату саме в Управлінні безпеки взагалі не може підлягати доказуванню, тому що це управління було ліквідовано повністю. Факт того, що у новому структурному підрозділі - Управлінні безпеки та контролю - штатна чисельність працівників була менша чим у ліквідованому Управлінні безпеки також встановлена численними рішеннями суду, які набрали законної сили, тому не підлягають доказуванню на підставі ч. 3 ст. 61 ЦПК України. Позивачі по цим справам також були звільнені на виконання наказу № 151, як і позивач ОСОБА_1 . На підтвердження факту скорочення чисельності та штату працівників відповідачем 31.03.2016 року надано довідку, яка підтверджує як факт скорочення штату, так і факт скорочення чисельності працівників юридичної особи. Також пояснила, що наказ № 95 був виданий раніше, а саме 06.02.13 р., ніж наказ № 151 від 01.03.13 р., саме на виконання якого і був звільнений позивач. Тобто ніякого відношення до звільнення ОСОБА_1 наказ № 95 не має та ніяким чином не порушує права позивача, також як і наказ № 510 від 22.07.2013 року, з яким позивач намагається порівняти наказ № 151. Посилання позивача на додаток № 3 наказу № 510, у якому прописане переважне право залишення на роботі є неспроможним, так як цей наказ на відміну від наказу № 151 передбачає як повну ліквідацію окремих структурних підрозділів підприємства, так і ліквідацію окремих посад у структурних підрозділах. Саме тому цей наказ і містить додаток, у якому детально виписане переважне право залишення на роботі. Вважала, що при прийнятті рішення про внесення змін до організаційної структури ПАТ «ММК ім.Ілліча» відповідачем згідно до Статуту було отримана попередня згода на це Наглядової ради товариства (протокол № 3 від 28.02.2013р.), після отримання згоди генеральним директором товариства було прийнято наказ № 151 від 01.03.2013р., згідно до якого управління безпеки було ліквідовано з 07.05.2013р., позивач був попереджений не пізніше, ніж за 2 місяці (фактично він був звільнений майже ніж за 10 місяців) про ліквідацію управління безпеки і скорочення штату працівників цього підрозділу, позивачу неодноразово пропонувались усі наявні вакансії, які були у відповідача, у тому числі і у новоствореному структурному підрозділі, але позивач не виявив бажання здійснити перевід на будь-яку із запропонованих вакансій; відповідачем була отримана згода профспілкового комітету на звільнення за п.1 ст.44 (ст.40) КЗпП України з дотриманням вимог, встановлених ст.43 КЗпП України, тому відповідач мав право здійснити звільнення позивача за п.1. ч.1 ст.40 КЗпП України, оскільки мало місце скорочення штату не тільки у новоствореному (замість ліквідованого підрозділу) управлінні безпеки і контролю, але і в цілому по підприємству (довідка про чисельність персоналу), а наявність змін, в організації виробництва та праці, які мали місце у діяльності структурного підрозділу, яке забезпечує безпеку підприємства, підтверджується штатними розкладами, як ліквідованого так і новоствореного управлінь; положення ст.42 КЗпП України у даному випадку не застосовувалися, оскільки підлягав ліквідації весь структурний підрозділ - управління безпеки, а до нового структурного підрозділу відповідач здійснював набір працівників виходячи з тих вимог, які він ставив перед робітниками цього підрозділу з урахуванням тих завдань і функцій, які покладалися на цей новостворений підрозділ, оскільки право прийому на роботу робітників належить роботодавцю і не підлягає судовому врегулюванню. Стверджувала, що відсутні правові підстави обмеження власника підприємства або уповноваженої ним особи щодо прийому робітників у новостворений в межах одного підприємства структурний підрозділ.

Вважала, що обставина, що УБІК (Управління безпеки та контролю) було утворене лише 07.05.2013 року та стосується всіх без виключення працівників ліквідованого УБ (Управління безпеки) була встановлена рішеннями Апеляційного суду Донецької області по іншим справам, а тому у розумінні ч.3 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказувала, що на виконання наказу № 151 від 01.03.2013р., як це передбачено ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України, ОСОБА_1 19.03.2013 року був ознайомлений з ним шляхом вручення повідомлення, про що мається розписка з підписом позивача, а також він розписався у повідомлені. Посилання представника позивача на той факт, що повідомлення було підписано не уповноваженою на те особою, не може бути прийнято до уваги, тому що п. 11 наказу ПАТ «ММК ім.Ілліча» № 151 від 01.03.2013 року передбачено, що саме ОСОБА_19 - директор з безпеки, був зобов`язаний ознайомити працівників управління безпеки з цим наказом, і відповідно, повідомити їх про наступне вивільнення. КЗпП не передбачено, хто саме зобов`язаний ознайомити позивача про майбутнє вивільнення. Також, вважала доводи позивача на те, що в УБІК ПАТ «ММК ім. Ілліча» створення робочих місць, не пов`язані зі зміною в організації виробництва і праці, є надуманими, оскільки відповідач у суді першої інстанції довів факт того, шо в створеному Управлінні безпеки та контролю (УБІК), а також на підприємстві у цілому за період з початку 2013 року і по дату звільнення ОСОБА_1 спостерігається зменшення працівників і штатних одиниць, про що у справі маються письмові докази.

Щодо порушення відповідачем ч.3 ст.49-2 КЗпП України в частині того, що не було запропоновано позивачу одноразово з повідомленням про скорочення його посади вакансії, які були на той час на підприємстві, пояснила, що перше засідання комісії з працевлаштування позивача відбулось 07.08.2013р., а попередження позивача про скорочення його посади вручено 19.03.2013р. Разом з тим, процедура звільнення позивача тривала не два місяці, як передбачено законодавством, а майже 10 місяців, на протязі яких позивачу неодноразово пропонувалися усі вакансії, які були на підприємстві. За цей період позивачу було запропоновано загальною чисельністю майже 800 вакансій, але жодна з них його не влаштувала. Крім того, позивач не надав ніяких даних про те, що в період між 19.03.2013 р. і 07.08.2013 р. у відповідача були вакансії, які він бажав би зайняти. Навпаки, усі дії позивача свідчать про те, що його зовсім не цікавили будь-які посади, крім тієї яку він займав до скорочення. Тому відповідач вважає, що у даному випадку ним були здійснені усі необхідні заходи для працевлаштування позивача, передбачені законодавством України, навіть більш того, враховуючи термін самого процесу скорочення (10 місяців), а також додатково створені посади у новоствореному структурному підрозділі. Починаючи з наступної доби після вручення повідомлення позивач тривалий час знаходився на листі непрацездатності. Список вакансій надавався на засіданнях комісії з працевлаштування. Проте, що відповідач був повинен формувати та надавати позивачу для ознайомлення вакантні посади щодня законом не встановлено. До 19.03.2013 року позивачу не пропонувалися вакансії, тому що законом не передбачене пропонування вакансій до вручення повідомлення про майбутнє звільнення. Оскільки посада позивача була виведена із штатного розпису, йому 07.08.13 р., 26.09.13 р., 17.10.13 р., 18.12.13 р. та 08.01.14 р. в межах існуючого штатного розпису було запропоновано інші посади, а саме як ті, які були вільні у створеному управлінні безпеки і контролю, так і інші на комбінаті, від яких ОСОБА_1 відмовився, про що складені відповідні протоколи. Звертала увагу суду на протокол від 18.12.13р., у якому позивачем власноруч зроблений запис щодо згоди на посаду начальника відділу спеціалізованого контролю з окладом 15000 грн. та на посаду начальника бюро аналізу діяльності у відділі спеціалізованого управлінського контролю з окладом 10304 грн., а також на протокол від 08.01.14 р., у якому позивачем власноруч зроблений запис про згоду на перевід в ОСУК із збереженням свого окладу 8345 грн. Звертала увагу на постанову Верховного суду України від 7 листопада 2011 року в якій вказано на необхідність пропонування працівнику, який підлягає вивільненню у зв`язку із скороченням штату, іншої роботи, яка б відповідала його кваліфікації. Вважала поняттям кваліфікації як такого, що включає в себе не лише освітній рівень працівника та стаж його роботи, а і здатність виконувати особливі доручення, то це поняття є оціночним, такого рівня кваліфікації позивача не встановлено, а діюче законодавство не зобов`язує відповідача запропонувати йому посаду із збереженням окладу. Записи, які були безпосередньо зроблені позивачем у протоколах від 18.12.13 р. та від 08.01.14 р. свідчать по зацікавленість позивача лише окладом, ніж посадою та знаннями, вміннями і обов`язками, які така посада передбачає. За розпорядженням начальника управління безпеки та контролю ОСОБА_6 № 191/109/р він, як і керівники інших відділів періодично збиралися на комісії для розгляду кандидатур працівників, які підлягають вивільненню для їх подальшого працевлаштування. Відділ, у який намагався працевлаштуватись позивач, складався з п`яти осіб, з яких потрібні були фахівці в галузі економіці (2 спеціаліста), права (2 спеціаліста) та один у сфері IT технологій. Оскільки такої освіти у позивача не було, то в працевлаштуванні на посаду спеціаліста у відділ внутрішніх розслідувань йому було відмовлено. Що ж стосується вимог позивача про надання йому наявної роботи вищого рівня, ніж він виконував, то це питання має вирішуватися роботодавцем відповідно до загальних положень про комплектування кадрів і просування по службі. Так, листом від 14.01.14 р. позивачу була надана відповідь, що він не може бути призначеним на посади вищого рівня, а саме на посаду начальника відділу спеціалізованого управлінського контролю та начальника бюро відділу спеціалізованого управлінського контролю, в зв`язку з відсутністю у нього практичного досвіду роботи як керівника по організації колективної роботи протягом двох років. Згідно п. 1.4 посадової інструкції начальника відділу спеціалізованого управлінського контролю Управління безпеки та контролю на посаду начальника відділу спеціалізованого управлінського контролю призначається особа, яка має повну вищу освіту відповідного напрямку підготовки (магістр, спеціаліст). Стаж роботи за спеціальністю - не менш ніж 2 роки. Зауважувала, що починаючи з березня 2013 року практично кожний місяць позивач був на лікарняному, а такий стан здоров`я перешкоджав би позивачу займати керівну посаду. Доводи позивача щодо того, що відповідач був зобов`язаний в першу чергу запропонувати позивачу роботу згідно його професії чи спеціальності, а вже потім усю іншу наявну роботу вважала безпідставними, оскільки згідно Класифікатору професій ДК 003:2010, затвердженому наказом Держспоживстандарту України 28 липня 2010 року за № 327, такої професії як спеціаліст бюро внутрішніх розслідувань, на яку претендував позивач, у класифікаторі не зазначено. Позивач має спеціальність «Технологія машинобудування» та здобув кваліфікацію спеціаліста з інженерної механіки. Згідно додатків до протоколів засідань комісій з працевлаштування щодо вакансій, позивачу пропонувались вакансії, де були потрібні саме такі спеціалісти з технічною освітою. Відповідач намагався здійснити працевлаштування позивача. Факт не запрошення позивача на засідання комісій з працевлаштування, які відбулися 04.11.13 р., 14.11.13 р., 17.12.13 р., 02.07.13 р., 11.07.13 р., 10.06.13 р. та інші, на яких були присутні інші особи і на них позивачеві не пропонувались вакансії свідчить про те, що 02.07.13 р., 11.07.13 р., 10.06.13 р. позивач знаходився у відпустці чи на лікарняному. Вважала, що виключно роботодавцю належить право вибору кого приймати на роботу і це питання не підлягає судовому врегулюванню. Ненадання позивачу переважного права на залишення на роботі як працівника з більш високою кваліфікацією, на думку відповідача, не свідчить про незаконність звільнення, оскільки таке право на підставі ч. 1 ст. 42 КЗпП України надається при скороченні чисельності чи штату працівників, а посада, яку займав позивач до звільнення, не скорочувалася. На підприємстві відбулися зміни в організації виробництва і праці, які призвели до скорочення чисельності та штату працівників. При працевлаштуванні осіб, які підлягають вивільненню у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, переведення робітників, які підлягають вивільненню, на вакантні посади і робочі місця не діють правила про переважне право на залишення на роботі, що встановлені ст.42 КЗпП України. Переважне право на залишення на роботі не є тотожним праву на працевлаштування на нову посаду. Крім того, право прийняття на роботу належить працедавцеві та не підлягає судовому врегулюванню. Аналіз наказів, доданих до матеріалів справи представником позивача, а також і представником відповідача на виконання ухвали суду, дозволяє зробити висновок, що на день їх прийняття ОСОБА_1 не працював, а знаходився у відпустці або на лікарняному. Підставою для скорочення посади позивача був наказ генерального директора ПАТ «ММК ім.Ілліча» № 151 від 01.03.2013 р. «Про зміни організаційної структури ПАТ «ММК ім.Ілліча», згідно якого мали місце зміни у внутрішній (організаційній) структурі юридичної особи, за наслідком чого було ліквідовано управління безпеки підприємства у складі якого було сім відділів, і створено управління безпеки і контролю з п`ятьма відділами з відповідним перерозподілом функцій, що підтверджується штатними розкладами станом на 01.07.2012р. та на 01.03.2013р., а також Положеннями по цих структурних підрозділах. При цьому за результатами цих змін штатна чисельність новоствореного структурного підрозділу порівняно із ліквідованим була зменшена на 19 штатних одиниць. За таких підстав відповідач у всякому разі не зміг би запропонувати роботу у новоствореному підрозділі всім робітникам ліквідованого структурного підрозділу, але він зробив це, створивши, додаткові штатні одиниці і запропонувавши їх позивачу. Не погоджувалась с позицією позивача стосовно штатного розкладу від 01.03.2013 року, який він вважав діючим з 15.02.13 року, тому що цей штатний розклад був прийнятий у зв`язку з виданням наказу № 151 від 01.03.15 року та затверджений саме в цю дату. Приймаючи до уваги, що позивач не дав згоди на переведення його на запропоновані вакансії, було прийнято рішення підготувати подання до профспілкового комітету відділу управління комбінату на звільнення ОСОБА_1 , яке на підставі п.3 ст. 43 КЗпП України було розглянуто у присутності позивача, про що свідчить витяг із протоколу за №128 від 24.01.2014 року, профспілковий комітет дав згоду на розірвання трудового договору з позивачем. Той факт, що ПАТ «ММК ім.Ілліча» двічі звертався до профспілкового комітету за отриманням дозволу на звільнення, свідчить про те, що підприємство усунуло усі недоліки, на які вказав профспілковий комітет на першому засіданні і провів процедуру звільнення ОСОБА_1 з дотриманням усіх вимог діючого законодавства. Звіт про заплановане вивільнення працівників, зокрема ОСОБА_1 , був поданий у службу зайнятості 12.04.13р. Тому стверджувала, що відповідач виконав усі передбачені законодавством вимоги у разі звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП України: прийняв рішення щодо змінення організаційної структури комбінату шляхом прийняття відповідного наказу; попередив ОСОБА_1 не пізніше ніж за 2 місяці про ліквідацію посади інспектора старшого бюро адміністративного контролю відділу режиму, контролю та профілактики Управління безпеки; позивачу неодноразово, регулярно упродовж цього часу пропонувалися вакансії, зокрема і в створеному Управлінні безпеки та контролю, від яких він постійно відмовлявся, про що свідчать протоколи засідань комісії Управління безпеки та контролю; на звільнення ОСОБА_1 згідно з ч. 1 ст. 40 КЗпП України комбінат отримав згоду профспілкового комітету. Вважала, що позивач звільнений з роботи у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці з додержанням передбаченої законом процедури та просила відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши сторони, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі наказу № 21к від 15.11.2000 р. ОСОБА_1 з 16.11.2000 р. був прийнятий на роботу у ВВО ВАТ «ММК ім.Ілліча» (нині ПрАТ) контролером, де працював також контролером оперативної групи, старшим інспектором відділу фізичної, старшим інспектором цього відділу, старшим інспектором сектору охорони стаціонарних об`єктів бюро охорони стаціонарних об`єктів і супроводження відділу економічної безпеки, інспектором бюро вивчення конкурентного впливу відділу економічної безпеки.

01.03.2011 року на підставі наказу № 45к від 23.02.2011 р. позивач був переведений в Управління безпеки інспектором бюро внутрішньої безпеки відділу непрофільних активів ВАТ «ММК ім.Ілліча» (нині ПрАТ).

30.01.2014 р. на підставі наказу № 49-к від 30.01.2014 року ОСОБА_1 був звільнений з підприємства відповідача, у зв`язку із змінами в організації виробництва та праці на підставі ст. 40 п. 1 КЗпП України.

Звільненню позивача передували наступні дії відповідача.

Так, 24.01.2013 року на засіданні Наглядової ради ПАТ «ММК ім.Ілліча» прийнято пропозицію Дирекції ПАТ «ММК ім.Ілліча» та затверджено з 01.02.2013 року зміни в організаційній структурі ПАТ «ММК ім.Ілліча» (далі – протокол Наглядової ради №116 від 24.01.2013). У додатку №1 до протоколу №116 цього засідання ще значиться Управління безпеки (а.с. 25 -26 т.1.).

06.02.2013 року з метою реалізації розробленої дирекцією ПАТ «ММК ім.Ілліча» політики в області удосконалення організаційної структури ПАТ «ММК ім.Ілліча» відповідно до протоколу Наглядової ради №116 від 24.01.2013 року, ПАТ «ММК ім.Ілліча» було видано наказ №95 «Про зміни організаційної структури Управління безпеки ПАТ «ММК ім.Ілліча» (далі – наказ №95 від 06.02.2013). а.с.29-30 т.1. До наказу №95 від 06.02.2013 були внесені зміни згідно наказу від 15.02.2013 №114 а.с.168 т.2.

З 05.04.2013 року згідно з п.2 наказу №95 від 06.02.2013 в Управлінні безпеки ПАТ «ММК ім.Ілліча» (далі – Управління безпеки) «упразднялись» (на мові оригіналу згідно наказу) посади:

1. Начальника Управління безпеки;

2. Начальника відділу економічної безпеки УБ;

3. Начальника відділу внутрішньої безпеки УБ;

4. Начальника інформаційно-аналітичного відділу УБ;

5. Начальника відділу режиму, контролю та профілактики УБ;

6. Начальника непрофільних активів УБ;

7. Начальника контрольно-ревізійного відділу УБ;

8. Помічника начальника Управління безпеки.

З 05.02.2013 року згідно з п. 6 наказу №95 від 06.02.2013 у складі Управління безпеки ПАТ «ММК ім.Ілліча» (далі – Управління безпеки, УБ) було створено:

1. відділ економічної безпеки та контрольно-ревізійної роботи;

2. відділ внутрішньої безпеки і контролю;

3. відділ аналізу інформації та предкваліфікації;

4. відділ внутріоб`єктового режиму та технічного контролю;

5. відділ безпеки непрофільних активів.

З 05.04.2013 року згідно з п. 5 наказу №95 від 06.02.2013 у складі Управління безпеки було ліквідовано:

1. відділ економічної безпеки УБ;

2. відділ внутрішньої безпеки УБ;

3. інформаційно-аналітичний відділ УБ;

4. відділ режиму, контролю та профілактики УБ;

5. відділ захисту інформації УБ;

6. відділ непрофільних активів УБ;

7. контрольно-ревізійний відділ УБ.

28.02.2013 року на засіданні Наглядової ради ПАТ «ММК ім.Ілліча» відповідно до п.16.10.1.31 статуту ПАТ «ММК ім.Ілліча» затверджена нова організаційна структура ПАТ «ММК ім.Ілліча» (витяг з рішення №3). У додатку №1 до протоколу №3 цього засідання вже зазначено Управління безпеки і контролю (а.с. 27 - 28 т.1.).

01.03.2013 року з метою реалізації розробленої дирекцією ПАТ «ММК ім.Ілліча» політики в області удосконалення організаційної структури ПАТ «ММК ім.Ілліча» відповідно до протоколу Наглядової ради №3 від 28.02.2013 року, ПАТ «ММК ім.Ілліча» було видано наказ №151 «Про зміни організаційної структури ПАТ «ММК ім.Ілліча» (далі – наказ №151 від 01.03.2013). У додатку №1 до наказу №151 від 01.03.2013 року також вже зазначено Управління безпеки і контролю. А.с. 50-51 т. 1; 197-198 т.5.

З 07.05.2013 року згідно із п.2 наказу №151 від 01.03.2013 у складі ПАТ «ММК ім.Ілліча» було ліквідовано п`ять структурних підрозділів, в тому числі, і Управління безпеки.

З 07.03.2013 згідно із п.3 наказу №151 від 01.03.2013 створювалось п`ять нових структурних підрозділів у складі ПАТ «ММК ім.Ілліча», в тому числі, і Управління безпеки і контролю.

Згідно п.4 наказу №151 від 01.03.2013 «упразднялись» (процитовано з наказу) тільки дві посади, які не входять до структур як Управління безпеки, так і Управління безпеки і контролю. Представником відповідача до матеріалів справи не надано розпорядчих документів ПАТ «ММК ім.Ілліча», які б підтверджували, що посада інспектора бюро внутрішньої безпеки відділу непрофільних активів Управління безпеки «упразднялась» чи скорочувалась.

Пунктами 10.2 та 10.3 наказу №151 від 01.03.2013 начальнику відділу кадрів ОСОБА_12 було наказано оформити переведення працівників згідно з пунктами 3, 5 цього наказу з їх згоди, а працівникам, які не надали згоди на переведення, згідно пунктів 3, 5 цього наказу, запропонувати іншу роботу на комбінаті. При відмові від запропонованої роботи організувати їх звільнення за п.1. ст.40 КЗпП України в порядку, встановленому КЗпП України у строк з 07.05.2013 року. А.с. 49-51 т.1.

Суд вважає, що наказ №151 від 01.03.2013 року містить лише посилання на зміни в організації виробництва та праці, в той час коли в разі звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, повинен був містити формулювання саме про скорочення конкретних посад в Управлінні безпеки та наступне у зв`язку із скороченням штату звільнення працівників. Наказ має містити обґрунтування скорочення чисельності або штату працівників. У ньому мають бути зазначено перелік посад, кількість та категорії працівників, які будуть виключені із штатного розпису.

Крім того, суд зауважує, що новий або змінений штатний розпис (без урахування посад, які підлягають скороченню) повинен був би введений у дію лише після дати закінчення двомісячного строку попередження працівників про їх звільнення. Фактично оновлений штатний розпис розпочинає діяти лише після дати звільнення працівників через скорочення штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП.

Системний аналіз наказів ПАТ «ММК ім.Ілліча» щодо змін в організації виробництва та праці ПАТ «ММК ім.Ілліча» за період з 01.03.2013 до 10.01.2014, а саме:

1. №151 від 01.03.2013;

2. №258 від 11.04.2013;

3. №275 від 19.04.2013;

4. №325 від 15.05.2013;

5. №330 від 17.05.2013;

6. №464 від 04.07.2013 п. 9.2.;

7. №510 від 22.07.2013;

8. №527 від 29.07.2013 п.8.1-8.3.;

9. №531 від 29.07.2013;

10. №600 від 19.08.2013 п.11.4;

11. №616 від 28.08.2013 п. 4.2., 7;

12. №646 від 09.09.2013 п.6.1;

13. №694 від 01.10.2013;

14. №717 від 09.10.2013 п.8.4.;

15. №731 від 14.10.2013;

16. №757 від 22.10.2013 п.6.1;

17. №815 від 06.11.2013 п.5.2.;

18. №816 від 06.11.2013 п.5.1.-5.3.;

19. №817 від 06.11.2013;

20. №846 від 15.11.2013;

21. №847 від 15.11.2013 п.4.1.;

22. №936 від 18.12.2013 п.5.2., 13;

23. №937 від 18.12.2013;

24. №954 від 26.12.2013 п. 5.1-5.3;

25. №961 від 27.12.2013

26. №4 від 03.01.2014 п.10.1-10.3, 12;

27. №24 від 10.01.2014

свідчить про те, що по-перше, у всіх наказах є вичерпний перелік посад, які «упраздняются», по-друге, не у всіх наказах «упраздняются» посади, в разі ліквідації структурних підрозділів, тобто на думку суду, факт ліквідації структури, ще не є фактом «упразднения» чи скорочення посад або чисельності, по-третє, з 27 наказів лише 13 містять пункти саме щодо скорочення посад у конкретних структурних підрозділах ПАТ «ММК ім.Ілліча», а в інших посади «упраздняються», по-чертверте, в тих наказах, де відбуваються зміни в організації виробництва і праці, працівникам пропонується інша робота та оформлюється переведення за їх згодою, а вже ті хто не дав згоди, тих звільняють. а.с. 97,197-245 т.5; а.с. 1-54 т.6.

Згідно із наказом директора по персоналу та соціальним питанням ПАТ «ММК ім.Ілліча» від 01.03.2013 року №48-к до Управління безпеки і контролю було прийнято 2 особи не з числа працівників ПАТ «ММК ім.Ілліча»; переведено 4 особи з інших структурних підрозділів ПАТ «ММК ім.Ілліча»; переведено 11 осіб з числа працівників Управління безпеки. а.с. 145 т.4 та інші накази а.с.95-119 т. 2

У своїх поясненнях представник відповідача стверджувала про скорочення як штату, так чисельності в цілому по всьому ПАТ «ММК ім.Ілліча», посилаючись на лист Управління організаціного планування та розвитку персоналу ПАТ «ММК ім.Ілліча» від 04.04.2014 №15/1-364, згідно із яким підтверджується скорочення штату на дату звільнення позивача, а саме 30.01.2014 року. Однак, зазначений лист лише свідчить, що штат і кількість працівників ПАТ «ММК ім.Ілліча» у порівнянні з 31.01.2014 р. зменшилась лише на 6 осіб, в той час, коли відповідно до штатних розкладів, що діяли на ПАТ «ММК ім.Ілліча» з 01.07.2012 року в Управлінні безпеки та з 01.03.2013 року в Управлінні безпеки і контролю, зміни у внутрішній (організаційній) структурі юридичної особи потягли за собою скорочення чисельності на 19 штатних одиниць у структурних підрозділах ПАТ «ММК ім.Ілліча», а не в самому ПАТ «ММК ім.Ілліча» (т.1 а.с. 121-125, 126-130).

При цьому зі змісту пункту 1 статті 40 КЗпП України вбачається, що вона передбачає самостійні підстави для розірвання трудового договору з працівником: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників, які стосуються підприємств; установ; організацій як юридичних осіб, а не їх структурних підрозділів.

Відповідно до роз`яснення Міністерства праці та соціальної політики України, надане листом від 07.04.2011 № 114/06/187-11 скорочення чисельності або штату працівників допускається виключно у разі наявності змін в організації виробництва і праці (наприклад, вдосконалення, покращення процесу виробництва, зменшення обсягу виробництва продукції, перепрофілювання підприємства, установи, організації тощо), а скорочення штату працівників та скорочення чисельності працівників – це різні поняття.

Чисельність працівників – це списочний склад працюючих, і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості, коли зменшується певна кількість працюючих однієї професії.

Штат працівників – це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами. Наприклад, скорочується конкретна посада з конкретною назвою.

Відповідно до листа Управління організаційного планування та розвитку персоналу ПАТ «ММК ім.Ілліча» №15/1-2906 від 29.11.2013 відповідно до наказу №95 від 06.02.2013 та наказу №151 від 01.03.2013 було проведено реорганізацію саме Управління безпеки. Управління безпеки було ліквідовано, а створено нове Управління безпеки і контролю. Зазначена реорганізація Управління безпеки призвела до скорочення 19 штатних одиниць в Управлінні безпеки і контролю (з 95 до 76). Однак, скорочення штатних одиниць не завжди призводить до скорочення чисельності працівників, тому що одна і та сама особа могла працювати на 1,25 або 1,5 ставок тощо. Так, листом Управління компенсації і пільг №06/267 від 16.03.2015 повідомляється, що листом №06/1425 від 16.09.2013 до групи диспетчеризації Управління безпеки і контролю було введено 28 посад по 0,25 ставки. А.с. 137 т. 2. Крім того, за період з 01.03.2013 року до Управління безпеки і контролю було працевлаштовано 16 осіб з числа зовнішніх кандидатів, що взагалі нівелює факт щодо скорочення чисельності працівників. А.с.49 т. 2.

19.03.2013р. ОСОБА_1 (таб№512), працюючому інспектором ОБНА УБ вручене повідомлення про майбутнє звільнення із займаної посади (робітничої професії) за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці на підставі наказу по комбінату за №151 від 01.03.2013 «Про зміну організаційної структури ПАТ «ММК ім. Ілліча», яке, крім ОСОБА_1 , підписане директором з безпеки Е ОСОБА_20 .Комісаровим та начальником БОТ Курінською Т.П. (далі – Повідомлення 19.03.2013). а.с.9 т.1. Одночасно із попередженням про звільнення ОСОБА_1 не було запропоновано іншу роботу на ПАТ «ММК ім.Ілліча», що не оспорював представник відповідача в судовому засіданні.

За приписами ч.1 ст. 40, ч.ч.1,3 ст.49-2 КЗпП України вбачається, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених КЗпП України. Тобто норми ст. 49-2 КЗпП України зобов`язують роботодавця попередити працівника про наступне вивільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці не раніше ніж за два місяця та одночасно запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

У першу чергу пропонується робота за відповідною спеціальністю, а якщо такої роботи немає, інша робота (як вакантна посада, що відповідає кваліфікації працівника, так і вакантна посада, що передбачає виконання роботи більш низької кваліфікації або з нижчим рівнем оплати праці), яку працівник може виконувати з урахуванням стану здоров`я.

Оскільки переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором, то, пропонуючи таку роботу, роботодавець має зазначати у чому будуть полягати нові істотні умови праці (режим та розмір оплати праці тощо), інакше працівник не зможе адекватно оцінити зроблену роботодавцем пропозицію.

З такою пропозицією роботодавець повинен звертатися до працівника не лише при попередженні про наступне звільнення, але й протягом усього строку попередження, якщо на підприємстві з`являються нові вакансії (наприклад, при звільненні працівників інших категорій). При цьому можуть пропонуватися і виконання роботи за строковими трудовими договорами (наприклад, на час відпустки по догляду за дитиною іншого працівника), роботу на умовах неповного робочого часу тощо. Невиконання цього правила свідчить про неналежне виконання роботодавцем своїх обов`язків.

За твердженням позивача на момент попередження про звільнення, яке відбулося 19.03.2013р., відповідач не запропонував йому жодної вакансії. При цьому відповідачем не надано доказів того, що позивачу у встановленому трудовим законодавством порядку були запропоновані усі вільні посади за відповідною професією або спеціальністю одночасно з попередженням про наступне вивільнення. В судовому засіданні встановлено і проти цього не заперечували сторони, що позивачу у період з 19.03.2013 року по день звільнення - 30.01.2014 р. пропонувались вакантні посади лише у дні, коли він запрошувався на засідання комісій по працевлаштуванню, в інші дні на засіданні комісій були присутні інші робітники, якім пропонувались інші вакансії, ніж позивачу, що відповідач обґрунтовував постійною зміною вакансій. Підтвердженням саме таких обставин є надані відповідачем копії протоколів засідання комісій, на які позивач не запрошувався. Також судом встановлено, що у день звільнення позивача - 30.01.2014 року ніяких вакансій йому не пропонувалось.

01.04.2013р. розпорядженням начальника Управління безпеки і контролю №191/109/р була створена комісія для розгляду кандидатур працівників, які підлягали вивільненню та наступному працевлаштуванню у складі: начальника управління ОСОБА_6 , начальників відділів Кучеровського С.В., Тарасенко В.А., Скалигі С.Б., Українцева О.А., Сердечного С.Б., начальника БОТ Курінської Т.П., голови профкому ОСОБА_21 а.с.245 т.1. Це єдиний розпорядчий документ, який підтверджує створення та затвердження складу комісій з працевлаштування, які в подальшому розглядали питання з працевлаштування ОСОБА_1 . Таким чином, суд вважає, що розгляд питань щодо працевлаштування позивача в подальшому здійснювалось неналежними складами цих комісій до яких входили не уповноваженні особи. Згідно посадової інструкції ОСОБА_6 не мав повноважень на створення такої комісії.

07.08.2013 року комісія з працевлаштування Управління безпеки у складі начальника управління ОСОБА_6 , начальників відділів: Тарасенко В.А., Скалигі С.Б., Українцева О.А., начальника бюро Курінської Т.П., голови профкому ОСОБА_21 на виконання наказу №151 від 01.03.2013 розглянула питання працевлаштування ОСОБА_1 у зв`язку із «упразднением» його посади інспектора відділу непрофільних активів. В ході розгляду на комісії працевлаштування працівника ОСОБА_1 були запропоновані вакантні посади в структурних підрозділах ПАТ «ММК ім.Ілліча», наданих відділом кадрів станом на вих.№15/1-1442 06.08.2013 із зазначенням відомостей про розмір оплати праці, про режим роботи. За результатами засідання ОСОБА_1 було обрано вакансію спеціаліста бюро внутрішніх розслідувань відділу внутрішньої безпеки і контролю Управління безпеки і контролю (ОВБіК УБіК), яка є найнижчою посадою у структурі Управління безпеки і контролю. а.с.55 т.1.

07.08.2013 року відділом кадрів ПАТ «ММК ім.Ілліча» начальнику Управління безпеки і контролю ОСОБА_6 було передано направлення ОСОБА_1 для переговорів щодо можливості переводу на постійну роботу за спеціальністю (професією, посадою) спеціаліст бюро внутрішніх розслідувань ОВБіК УБіК. Однак, за підписом ОСОБА_14 в прийомі на роботу за переведенням ОСОБА_1 було відмовлено у зв`язку із відсутністю відповідної освіти. а.с.56 т.1.

У листі Управління організаційного планування та розвитку персоналу №15/1-335 від 03.03.2015 зазначено, що при прийомі на роботу до Управління безпеки і контролю перевага віддається особам, які мають повну вищу юридичну або економічну освіту. А.с. 85 т. 2 Однак, саме таких кваліфікаційних вимог в посадових інструкціях на посади цього Управління безпеки і контролю не зазначено. А.с. 105-195 т. 5

На посаду спеціаліста бюро внутрішніх розслідувань відділу безпеки і контролю Управління безпеки і контролю був прийнятий ОСОБА_11 із вищою освітою «інформаційні управляючі системи та технології». А.с. 96 т.5 Зазначене призвело до несправедливої переваги іншій особі та створило дискримінаційні умови щодо особи ОСОБА_1 , який працював на посаді інспектора бюро внутрішньої безпеки відділу непрофільних активів Управління безпеки ПАТ «ММК ім. Ілліча» та мав досвід роботи з 2000 року у структурних підрозділах ПАТ «ММК ім.Ілліча», які займались охороною та безпекою на підприємстві. Вимоги щодо обізнаності та обов`язків інспектора бюро внутрішньої безпеки відділу непрофільних активів Управління безпеки згідно дублікату посадової інструкції (а.с.131 -138) та посадової інструкції 699-35 №48 ДЦ 47-61-039 спеціаліста бюро внутрішніх розслідувань відділу внутрішньої безпеки і контролю Управління безпеки і контролю співпадають.

Нормами статті 22 КЗпП України забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу. Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Відповідно до п.1.3. посадової інструкції 699-35 №48 ДЦ 47-61-039 спеціаліста бюро внутрішніх розслідувань відділу внутрішньої безпеки і контролю Управління безпеки і контролю на цю посаду призначається особа, яка має повну вищу освіту відповідного напрямку (спеціаліст) без вимог до стажу роботи, а відповідно до п.1.4. спеціаліста бюро внутрішніх розслідувань відділу внутрішньої безпеки і контролю Управління безпеки і контролю призначається та звільняється із займаної посади наказом директора по персоналу та соціальним питанням за поданням начальника управління безпеки та контролю Управління безпеки і контролю у встановленому в ПАТ «ММК ім.Ілліча» порядку. а.с. 127-134 т.4

З 04.03.2013 року ОСОБА_14 (таб.№522) відповідно до наказу №48-к від 01.03.2013 року займав посаду начальника відділу внутрішньої безпеки та контролю Управління безпеки і контролю. Відповідно до п. 3.15 посадової інструкції начальника Управління безпеки і контролю 699-35 №1 ДН 47.61.001 саме начальник Управління безпеки і контролю приймає участь в порядку, встановленому на ПАТ «ММК ім.Ілліча» у прийманні та звільненні працівників Управління безпеки і контролю в межах своєї компетенції. А.с. 105-114 т.5. Відповідно до п.3.3 Порядку розробки, оформлення та затвердження положень про структурні підрозділи, посадові та робочі інструкції, організаційні структури ПАТ «ММК ім.Ілліча» СТП 227-01.14:2013, яке діяло до 06.11.2015 та вимоги якого були обов`язковими та розповсюджувались на всі структурні підрозділи ПАТ «ММК ім.Ілліча» (далі – Порядок СТП 227-01.14:2013), посадова інструкція визначає конкретний перелік посадових обов`язків, організаційно-правове положення працівника, цілі та задачі його діяльності в трудовому колективі. Крім того, згідно із п. 5.2.1. Порядку СТП 227-01.14:2013 до посадових інструкцій обов`язково зазначають порядок призначення та звільнення від посади (професії) із зазначенням керівника, який представляє до призначення на зазначену посаду та документу, яким оформлюється призначення та звільнення від займаної посади (професії). а.с. 56-93 т.5. Таким чином, ОСОБА_14 всупереч визначеного у ПАТ «ММК ім.Ілліча» певного порядку призначення на посади самостійно зробив висновок щодо надання згоди на переведення ОСОБА_1 на посаду спеціаліста бюро внутрішніх розслідувань відділу внутрішньої безпеки і контролю Управління безпеки і контролю сформований без дотримання зазначеного порядку.

26.09.2013 року комісія з працевлаштування відділу кадрів у складі начальника відділу кадрів ОСОБА_22 , заступника начальника Мізгунова С.А., начальника відділу Управління безпеки і контролю Скалиги С.Б., начальника бюро Куринської Т.П., голови профкому ОСОБА_21 на виконання наказу №151 від 01.03.2013 розглянула питання працевлаштування ОСОБА_1 у зв`язку із «упразднением» його посади інспектора відділу непрофільних активів. В ході розгляду на комісії працевлаштування працівника ОСОБА_1 були запропоновані вакантні посади в структурних підрозділах ПАТ «ММК ім.Ілліча», наданих відділом кадрів станом на вих.№15/1-1711 від 09.09.2013, №06/1425 від 16.09.2013, №15/1-1806 від 18.09.2013 із зазначенням відомостей про розмір оплати праці, про режим роботи. За результатами засідання від запропонованих вакансій ОСОБА_1 відмовився. Список вакансій за №06/1425 від 16.09.2013 до матеріалів справи представником відповідача не наданий. а.с.65-75 т.1. Крім того, список вакансій за №15/1-1711 від 09.09.2013 взагалі не містив будь-яких вакансій в Управлінні безпеки і контролю а.с. 66 т.1. Однак, список за №15/1-1710 від 09.09.2013 (тобто на ту саму дату) містив аж п`ять вакансій в Управлінні безпеки і контролю: спеціаліст ведучій (бюро контролю та оперативного реагування, відділ внуртіоб`єктового режиму та технічного контролю) – 1 штат.од.; спеціаліст із кошторисно-договірної роботи (бюро контролю послуг підрядних організацій, відділ економічної безпеки і контроль-ревізійної роботи) – 1 штат.од.; спеціаліст (бюро контролю, відділ внутрішньої безпеки) – 1 штат.од.; спеціаліст (бюро внутрішніх розслідувань, відділ внутрішньої безпеки) – 1 штат.од.; спеціаліст (бюро профілактичної роботи, відділ внутрішньої безпеки) – 1 штат.од. а.с. 17-23 т.5. В той час, як до матеріалів справи надано копії листів Управління компенсації і пільг ПАТ «ММК ім.Ілліча» №06/1366 від 06.09.2013 згідно з яким в штатному розкладі Управління безпеки і контролю «упраздняются» зазначенні вище п`ять посад. А.с.27 т.2.; №06/1142 від 30.07.2013 згідно із яким зазначені вище п`ять посад вводять до штатного розкладу Управління безпеки і контролю а.с. 30 т.2.

Зазначене свідчить, що ОСОБА_1 не були запропоновані всі існуючі вакантні посади в ПАТ «ММК ім.Ілліча». Верховний Суд зазначає, що звільнення у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці (п. 1 ст. 40 КЗпП) є незаконним, якщо працівнику не запропоновано всі вакантні посади (ВС/КЦС № 487/6407/16-ц від 10 вересня 2018 року).

Системний аналіз положень КЗпП та судової практики свідчить про те, що на роботодавця покладається обов`язок по працевлаштуванню працівника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору. Роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`являлися на підприємстві протягом усього періоду по день звільнення, а не лише на дати засідань Комісій з працевлаштування.

У частині першій статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Аналіз даної норми дає підстави дійти висновку про те, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, а саме: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених в цьому пункті цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

Згідно ч.3 ст.36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Матеріали справи свідчать про те, що на підприємстві відповідача відбулася зміна внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи. Ця обставина може бути підставою для звільнення працівників даного структурного підрозділу згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України лише з підстав скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з такими змінами при умові дотримання власником вимог ч. 2 ст. 40, ст. ст. 42, 43, 49-2 КЗпП України.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України (далі – постанова Пленум ВСУ) від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

17.10.2013р. комісія комбінату з працевлаштування вивільняємих праівників Управління безпеки у складі ведучого спеціаліста відділу кадрів ОСОБА_12 , ведучого інженеру відділу кадрів ОСОБА_23 , інженеру відділу кадрів ОСОБА_24 , начальника Управління безпеки і контролю ОСОБА_16 , начальника БОТ Курінської Т.П., голови профкому ОСОБА_21 на виконання наказу №151 від 01.03.2013 розглянула питання працевлаштування ОСОБА_1 . В ході розгляду на комісії працевлаштування працівника ОСОБА_1 були запропоновані вакантні посади в структурних підрозділах ПАТ «ММК ім.Ілліча», (вих.№15/1-2104 від 15.10.2013, №15/1-2164 від 17.10.2013, від 14.10.2013). За результатами засідання від запропонованих вакансій ОСОБА_1 відмовився.

18.12.2013 року комісія з працевлаштування Управління безпеки у складі начальника Управління безпеки і контролю ОСОБА_16 , начальника УОПиРП Кочуріна А.А., начальника відділу кадрів ОСОБА_22 , начальника бюро ОіОТ Попової О.Г. на виконання наказу №151 від 01.03.2013 розглянула питання працевлаштування ОСОБА_1 у зв`язку із «упразднением» його посади інспектора бюро внутрішньої безпеки відділу непрофільних активів, Управління безпеки. В ході розгляду на комісії працевлаштування працівника ОСОБА_1 були запропоновані вакантні посади в структурних підрозділах ПАТ «ММК ім.Ілліча», наданих відділом кадрів станом на (вих.№15/1-3117 від 16.12.2013) із зазначенням відомостей про режим роботи. За результатами засідання ОСОБА_1 погодився на посаду начальника відділу спеціалізованого управлінського контролю з окладом 15000,00грн. та начальника бюро аналізу діяльності з окладом 10304,00 грн.

26.12.2013 року відділом кадрів ПАТ «ММК ім.Ілліча» начальнику Управління безпеки і контролю ОСОБА_16 були передані направлення ОСОБА_1 для переговорів щодо можливості переводу на постійну роботу за спеціальністю (професією, посадою) начальника ОСУК та начальника бюро аналізу діяльності ОСУК. Однак, листом від 26.12.2013 за №191/3885 ОСОБА_1 було повідомлено, що його призначення на посаду начальника відділу спеціалізованого управлінського обліку і начальника бюро аналізу діяльності ОСУК не може бути реалізовано, у зв`язку із відсутністю вищої освіти в області економіки, фінансової діяльності підприємства, необхідного за профілем роботи на вказаних посадах, а також практичного досвіду на протязі двох років як керівника. а.с. 10, 92 т.1. Однак, згідно із посадовими інструкціями зазначених посад кваліфікаційною вимогою був взагалі стаж роботи 2 роки за спеціальністю, а не 2 роки на керівній посаді.

З 09.12.2013 року відповідно до п.2 наказу №911 від 09.12.2013 директора по персоналу та соціальним питанням ПАТ «ММК ім.Ілліча» «Про зміни в організації виробництва та праці працівників Управління безпеки і контролю ПАТ «ММК ім.Ілліча» в Управлінні безпеки і контролю створювався відділ спеціалізованого управлінського контролю, у додатку №1 до цього наказу визначався перелік введених посад у кількості 18 штатних одиниць. А.с. 150 т.5

На виконання наказу №911 від 09.12.2013 листом Управління компенсацій і пільг ПАТ «ММК ім.Ілліча» від 16.12.2013 №06/1917 до штатного розкладу Управління безпеки і контролю були внесені зміни та введено додаткові 18 штатних одиниць. А.с. 242 т.1. Цієї ж дати 16.12.2013 листом Управління компенсацій і пільг ПАТ «ММК ім.Ілліча» №06/1919 були «упразднены» (мовою оригіналу) по 0,25 ставки з 28 посад у групі диспетчеризації Управління безпеки і контролю (28*0,25=7 штатних одиниць) А.с.24 т.2

08.01.2014 комісія з працевлаштування Управління безпеки у складі ведучого інженера відділу кадрів – ОСОБА_12 С., начальника Управління безпеки і контролю ОСОБА_16 , начальника бюро ОіОТ Попової О.Г. голови профкому ОСОБА_21 , на виконання наказу №151 від 01.03.2013 розглянула питання працевлаштування ОСОБА_1 у зв`язку із «упразднением» його посади інспектора бюро внутрішньої безпеки відділу непрофільних активів. В ході розгляду на комісії працевлаштування працівника ОСОБА_1 були запропоновані вакантні посади в структурних підрозділах ПАТ «ММК ім.Ілліча» (вих.№15/1-1 від 03.01.2014 і вакансії по Управлінню безпеки і контролю лист Управління компенсацій і пільг від 16.12.2013 №06/1917 (а.с.242 т.1) із зазначенням відомостей про систему та розміри оплати праці, умов праці, пільгах, режим роботи, суміщення професій, необхідності укладення договору про повну матеріальну відповідальність. За результатами засідання ОСОБА_1 погодився на переведення на запропоновані вакансії із збереженням свого окладу 8345,00 грн. Однак, ОСОБА_1 не зазначив на яку саме посаду він погодився. Відповідач не надав доказів уточнення у ОСОБА_1 на яку саме посаду він погодився.

Жоден із вищезазначених списків вакансій, які пропонувались ОСОБА_1 не містили інформації про розміри оплати праці, хоча про це і зазначалось у протоколах комісій із працевлаштування.

04.10.2013 та 13.01.2014 до профспілкового комітету управління ПАТ «ММК ім.Ілліча» були направлені подання щодо надання згоди на розірвання трудового договору із ОСОБА_1

04.11.2013 профком управління ПАТ «ММК ім.Ілліча» прийняв рішення не надавати згоду на розірвання трудового договору із ОСОБА_1 на підставі того, що не виконано п.10.2 наказу №151 від 01.03.2013 року та на підставі того, що до Управління безпеки і контролю в період з 01.03.2013 по 15.10.2013 були прийняті працівники зі сторони, що порушує пріоритетне право працевлаштуватись працівника в новостворене Управління безпеки і контролю (виписка з протоколу №111 від 04.11.2013 року). П.10.3 колективного договору ПАТ «ММК ім.Ілліча» заборонено прийняття сторонніх осіб. Згідно із статтею 18 КЗпП України положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

Відповідно до листа Управління організаційного планування та розвитку персоналу ПАТ «ММК ім.Ілліча» №15/1-2906 від 29.11.2013 за період з 01.03.2013 року до Управління безпеки і контролю було працевлаштовано 16 осіб з числа зовнішніх кандидатів. А.с.49 т. 2

Також профком в своєму рішенні зауважив, що відкриття додаткового штату відповідно до листа начальника управління компенсацій та пільг №06/1425 від 16.09.2013 у кількості 28 одиниць по 0,25 ставки, не може розглядатись як раціональне працевлаштування робітників, оскільки є порушенням їх права на повну зайнятість та пенсійне забезпечення. (т. 1 а.с. 208-211)

24.01.2014 профком управління ПАТ «ММК ім.Ілліча» повторно розглянув питання про надання згоди на розірвання трудового договору із ОСОБА_1 і прийняв рішення надати згоду на розірвання трудового договору по ч.1 ст. 40 КЗпП України із ОСОБА_1 а.с.212 т.1

12.04.2013 ПАТ «ММК ім.Ілліча» до Маріупольського міського центру зайнятості було подано Звіт про заплановане вивільнення працівників станом на 12.04.2013 за формою№4-ПН (план), п.2. - у списку значиться ОСОБА_1

30.01.2014 згідно наказу директора по персоналу та соціальним питанням ПАТ «ММК ім. Ілліча» № 49-к від 30.01.2014 року (далі – Наказ № 49-к від 30.01.2014 року) ОСОБА_1 був звільнений у зв`язку із змінами в організації виробництва та праці, п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Підставою видання наказу № 49-к від 30.01.2014 року зазначений наказ №151 від 01.03.2013 року.

Таким чином, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено що на ПрАТ «ММК ім.Ілліча» (в минулому ПАТ) відбулись зміни внутрішньої (організаційної) структури комбінату, які не призвели до скорочення чисельності або штату працівників підприємства відповідача в цілому. Зменшення кількості працівників саме в УБіК, на думку суду, не призводить до скорочення чисельності або штату працівників всього підприємства.

Суд також зауважує, що за період роботи позивача на підприємстві, відповідач наказом №911 від 09.12.2013 збільшив штатну чисельність працівників УБіК до 100 штатних одиниць, тоді як штатним розкладом УБ було передбачено 95 штатних одиниць, що спростовує доводи відповідача щодо скорочення штату працівників на день звільнення позивача, тобто на 30.01.2014 року. Том 1 а.с. 121, 130, 243.

Факт того, що відповідач не планував на підставі наказу № 151 ані скорочення штату, ані скорочення чисельності працівників у зв`язку з внутрішньою зміною організаційної структури в системі безпеки підтверджується також тим, що на адресу профспілки повідомлення не пізніше ніж за три місяці щодо ліквідації УБ як структурного підрозділу не направлялось, як то передбачено ч.3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”, яка вказує, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, він завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень повинен повідомити про своє рішення первинну профспілкову організацію, надавши інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватись, про терміни проведення звільнень тощо.

Наказом № 151 від 01.03.2013 р. (пункт 2), на який відповідач посилається як на підставу звільнення позивача, була передбачена ліквідація п`яти структурних підрозділів комбінату, в тому числі УБ із створенням п`яти інших структурних підрозділів комбінату, в числі яких зазначений УБІК, з 07.05.2013 р. Тобто відповідач був зобов`язаний направити повідомлення профспілковому органу щодо зміни в організаційній структурі підприємства, якою передбачена ліквідація структурного підрозділу Управління безпеки з 07.05.2013 року та якщо внаслідок цього передбачались звільнення, не пізніше ніж за три місяці до них, тобто до 07.02.2013 року. Дана норма закону була обов`язковою для виконання відповідачем, але проігнорована, оскільки судом встановлено, що жодних повідомлень на адресу первинної профспілкової організації він не надсилав.

Порушення процедури отримання згоди профкому щодо звільнення позивача ще раз доводить незаконність дотримання порядку його звільнення відповідно до законодавства.

Факт того, що в нове управління безпеки і контролю були прийняті нові працівники (зі сторони), які раніше не працювали в комбінаті, визнається адміністрацією і, як вважає Донецька обласна організація профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України, є порушенням законодавства про працю.

Відповідно до ст.42 КЗпП України переважне право на залишення на роботі надається працівникам при скороченні чисельності чи штату працівників. Тому суд вважає, що не надання переважного права позивачеві при залишенні на роботі відповідачем, обумовлено тим, що зміни у внутрішній (організаційній) структурі підприємства не потягли за собою скорочення чисельності чи штату працівників, а тому посада, яку займав позивач до звільнення не скорочувалась, що встановлено в судовому засіданні та на чому наполягав представник відповідача протягом судового розгляду справи.

Суд також зауважує, що відповідач не повністю надавав витребувану судом інформацію по справі та проігнорував пропозицію суду щодо надання інформації по кількості працівників звільнених та прийнятих на роботу в цілому по комбінату за двомісячний період, що передував звільненню позивача, тоді як за змістом закону обов`язок додержання процедури звільнення працівника з роботи покладено на власника чи уповноважений ним орган, а отже й обов`язок доведення законності, зафіксованого відповідним чином, проходження цієї процедури, перш за все, покладається на роботодавця. Тому суд вважає, що відповідач не виконав належним чином обов`язок щодо пропозиції позивачу, якого вивільняли «у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці», іншу роботу на тому ж підприємстві, а отже наказ про звільнення позивача підлягає скасуванню, а сам він має бути поновлений на роботі.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду 27.02.2014 року, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.10.2015 року рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 квітня 2015 року та ухвала апеляційного суду Донецької області від 28 липня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суддів. З огляду на те, що справа розглядається більше одного року не з вини працівника, суд стягує середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з п. 32 вищезгаданої постанови Пленума ВСУ у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348), відповідно до якого за весь період часу з дати звільнення позивача по час прийняття судом рішення по справі, за позивачем зберігається середній заробіток, розмір якого підлягає визначенню з урахуванням коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів, які відбувалися на підприємстві у період часу зберігання за позивачем середнього заробітку.

Аналогічна правова позиція з цього питання визначена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року.

У пункті 10 Порядку передбачено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати в розрахунковому періоді за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток.

У випадках коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Тлумачення частини другої статті 235 КЗпП та пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 свідчить, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. При цьому, якщо за період від часу звільнення працівника до часу поновлення його на роботі підприємство здійснювало підвищення розміру тарифних ставок і посадових окладів, при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу заробітна плата працівника підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів.

Зменшення середнього заробітку з будь-яких підстав не передбачено.

Судом встановлено, що з дня звільнення позивача і протягом всього періоду збереження за позивачем середнього заробітку, на комбінаті неодноразово підвищувались посадові ставки і оклади, відомості про це містяться в наданих відповідачем наказах:

- № 175 від 17.03.2014 р., яким передбачено підвищення заробітної плати мінімуму на 5%, починаючи з 01.04.2014 р.;

- № 477 від 10.06.2014 р., яким передбачено підвищення заробітної плати мінімуму на 7%, починаючи з 01.06.2014 р.;

- № 227 від 10.03.2015 р., яким передбачено підвищення заробітної плати мінімуму на15%, починаючи з 01.04.2015 р.;

- № 510 від 01.06.2016 р., яким передбачено підвищення заробітної плати мінімуму на 5%, починаючи з 01.06.2014 р.

З урахуванням наведеного, сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу, тобто з наступного дня після звільнення - 31.01.2014 року по день винесення рішення – 10.04.2020 рік з урахуванням коефіцієнтів підвищення заробітної плати на підприємстві складає 963757,36грн., виходячи з розрахунку: 1552 робочих днів вимушеного прогулу з дня звільнення (31.01.2014р.) по день ухвалення рішення (10.04.2020р.) помножити на 658,28 грн. середньоденної заробітної плати. Середня заробітна плата в березні 2020 року складає - 13820,73 гривень (658,13грн. – середньоденний заробіток у березні 2020 року помножити на 21 робочий день). За станом на 10.04.2020 року середньоденний заробіток позивача складає 658,28грн. (13820,73грн. – середній заробіток за січень 2020 року + 13172,20грн. – середній заробіток за лютий 2020 року, 13820,73грн. – за березень 2020 року = 40813,66грн. розділити на 62 робочих дні за вказані три місяці = 658,28грн.)

Статтю 237-1 КЗпП України передбачене відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пленум Верховного Суду України у постанові № 4 від 31.03.95р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснив, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності (п. 13).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9).

З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди, маючи на увазі те, що право на працю якого позбавлений позивач внаслідок незаконного рішення відповідача, є одним з пріоритетних соціальних прав людини, позбавлення якого, виходячи з розуміння загальнолюдських цінностей, безумовно пов`язане з істотними моральними стражданнями, які вимагають відповідної компенсації.

З відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір по 1% від розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, які стягнуті судом на користь позивача, тобто 9637,57грн. + 1000грн. = 10637,57грн.

На виконання вимог п.п.2, 4 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині присудження позивачеві виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та його поновлення на роботі, як незаконно звільненого.

01.07.2010 року рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «ММК ім.Ілліча» утворено Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».

Згідно протоколу № 21 від 25.04.2016 року загальних зборів акціонерів товариства утворено Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», скорочене найменування - ПрАТ «ММК ім. Ілліча», який є правонаступником ПАТ «ММК ім. Ілліча».

Керуючись ст. ст. 10, 81-83, 263-268, 430 ЦПК України, ст. ст. 22, 36, 40, 49-2, 235, 237-1 КЗпП, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати пункт 1 наказу № 49-к від 30.01.2014 року ПАТ «ММК ім. Ілліча», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», про звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора бюро внутрішньої безпеки відділу непрофільних активів управління безпеки за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва та праці.

Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора бюро внутрішньої безпеки відділу непрофільних активів управління безпеки Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» (ЄДРПОУ 00191129, м. Маріуполь, вул. Левченко, 1) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Іллічівським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 23 жовтня 1998 року, який мешкає АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 963757,36 гривень (дев`ятсот шістдесят три тисячі сімсот п`ятдесят сім грн. 36 коп.) з утриманням податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» (ЄДРПОУ 00191129, м. Маріуполь, вул. Левченко, 1) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Іллічівським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 23 жовтня 1998 року, який мешкає АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 гривень (десять тисяч грн.)

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» (ЄДРПОУ 00191129, м. Маріуполь, вул. Левченко, 1) в дохід держави судовий збір у розмірі 9637,57грн. та 1000грн., а всього на загальну суму 10637,57грн. (десять тисяч шістсот триста сім грн. 57коп.)

Рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середньої заробітної плати в межах його середнього заробітку за один місяць у розмірі 13820,73 гривень з утриманням податків та інших обов`язкових платежів підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законно сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст буде виготовлений 20.04.2020 року.

Суддя: Н. В. Литвиненко