Рішення № 88934328, 27.04.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/4031/20

Провадження № 2-а/161/219/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2020 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого - судді Черняка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області рядового поліції Сорочука Олексія Володимировича, Управління патрульної поліції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

10 березня 2020 року (згідно відмітки на конверті, в якому надійшов позов) позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на відсутність в його діях складу адміністративних правопорушень передбачених ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП, а також відсутність у відповідачів доказів, що підтверджують вчинення позивачем цих правопорушень.

Просить суд скасувати постанову відповідачів від 01 березня 2020 року серія ДП18 №235781.

У письмовому відзиві відповідачі просять суд відмовити у задоволенні позову.

Частиною першою та другою статті 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Суд зауважує, що вказаний перелік порядків, за якими здійснюється судочинство в адміністративних справах, є вичерпним.

Оскільки вказана справа є незначної складності і для неї пріоритетним є швидке вирішення, суд розглянув її в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, які визначені у ст.ст. 268, 269, 271, 286 КАС України. В свою чергу вищенаведені положення КАС України не містять у собі заборони або обмежень на застосування правил, передбачених для спрощеного позовного провадження у ч.5 ст.262 КАС України, а саме щодо можливості розгляду справи без повідомлення сторін за наявними матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на вищевикладене, а також відсутність від сторін клопотань про розгляд справи у судовому засіданні, суд здійснює розгляд у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 01 березня 2020 року о 15 год. 08 хв. на 488 км автодороги М-07 «Київ-Ковель-Ягодин» поліцейським роти з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області рядовим поліції Сорочуком Олексієм Володимировичем винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №235781, в якій встановлено, що ОСОБА_1 24 лютого 2020 року о 13 год. 18 хв. на 488 км автодороги М-07 «Київ-Ковель-Ягодин», керуючи транспортним засобом Volkswagen Touareg, КМР711, поза населеним пунктом у світлу пору доби не ввімкнув денні ходові вогні (ближнє світло фар) з метою позначення транспортного засобу, що рухається, та на момент перевірки документів не мав при собі та не пред`явив полісу обов`язкового страхування наземних транспортних засобів, чим порушив пункти 9.8, 2.1 «ґ» Правил дорожнього руху. Такі дії кваліфіковані поліцейським як вчинення правопорушень, передбачених ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП, за які, із застосуванням приписів ст.36 КУпАП стосовно накладення адміністративних стягнень при вчиненні кількох адміністративних правопорушень, остаточно накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

Вказану постанову позивач отримав на руки безпосередньо в день її винесення, а до суду звернувся 10 березня 2020 року, тобто з дотримання десятиденного строку на її оскарження.

Надаючи правову оцінку спірній постанові, суд зазначає наступне.

В першу чергу суд вважає за необхідним відмовити у задоволенні позову до поліцейського роти з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області рядового поліції Сорочука Олексія Володимировича, оскільки він не є належним відповідачем у цій справі, а за змістом ст.222 КУпАП належним відповідачем у даному спорі є орган Національної поліції, тобто другий відповідач - Управління патрульної поліції у Волинській області, від імені якого і винесена оскаржувана постанова.

Щодо позовних вимог до належного відповідача - Управління патрульної поліції у Волинській області, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 122 КУпАП передбачено, що, зокрема, порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

В свою чергу, абзацом восьмим пункту 9.8 ПДР визначено, що з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

У розглядуваному випадку, як слідує з наданого відповідачами відеозаписом події, який здійснений на нагрудну камеру поліцейського, автомобіль під керуванням позивача дійсно у зазначений в оскаржуваній постанові день та час рухався поза населеним пунктом без ввімкнених денних ходових вогнів, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнього світла фар (файл 20200224203851000589.avi, мітка часу 13:16:10 - 13:16:15).

При цьому суд окремо наголошує на тому, що посилання на цей відеозапис міститься в оскаржуваній постанові, що робить його належним та допустим доказом, який, в тому числі, досліджувався поліцейським під час винесення свого рішення.

Отже, позивач, на думку суду, дійсно та беззаперечно вчинив порушення п.9.8 ПДР.

Вирішуючи питання про вірну кваліфікацію дій позивача у цій частині суд погоджується з його доводами про те, що увімкнення денних ходових вогнів (ближнього світла фар) у світлу пору доби є попереджувальним сигналом, оскільки відповідне правило міститься у розділі 9 ПДР «Попереджувальні сигнали», а тому, на думку суду, законодавець відніс відповідне правило саме до правил користування попереджувальними сигналами.

Доводи відповідачів в цій частині стосовно того, що неувімкнення денних ходових вогнів (ближнього світла фар) у світлу пору доби є не порушенням правил користування попереджувальними сигналами, а є порушенням правил користування зовнішніми світловими приладами, є помилковими, оскільки відповідні правила врегульовані розділом 19 ПДР «Користування зовнішніми світловими приладами» і цей розділ ПДР не містить у собі вимоги стосовно використання денних ходових вогнів (ближнього світла фар) у світлу пору доби у період 01 жовтня по 01 травня, як це передбачено п.9.8 ПДР.

До того ж, виглядає логічним, що увімкнення денних ходових вогнів (ближнього світла фар) у світлу пору доби у період з 01 жовтня по 01 травня слугує не задля освітлення, оскільки у світлу пору доби цього не потрібно для належного керування транспортним засобом, а саме задля попередження про рух транспортного засобу.

Варто зазначити, що сам поліцейській у спірній постанові описуючи дії позивача зазначив, що він не увімкнув відповідні вогні з метою позначення транспортного засобу, тобто самостійно вказав що притягує його до адміністративної відповідальності саме за неправильне користування попереджувальними сигналами.

Отже, у даному випадку суд констатує, що позивачем були порушені саме правила користування попереджувальними сигналами.

Далі, надаючи аналіз всім доводами позивача, суд погоджується з його думкою про те, що диспозиція ч.2 ст.122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

Законодавець дійсно не встановив окремої адміністративної відповідальності за порушення правил користування попереджувальними сигналами під час руху, а такі порушення, на думку суду, слід кваліфікувати за ст.125 КУпАП «Інші порушення правил дорожнього руху».

Однак в даному випадку, як слідує з наданого відповідачами відеозапису, порушення п.9.8 ПДР вчинено позивачем як під час руху автодорогою М-07 «Київ-Ковель-Ягодин», так і під час зміні його напрямку, яка полягала у виконанні ним вимоги поліцейського про зупинку, подання ним відповідного правого сигналу повороту та з`їзді з проїзної частини на прилеглу територію поста поліції (файл 20200224203851000589 .avi, мітка часу 13:16:10 - 13:16:15).

Тобто позивач змінив напрям руху поза населеним пунктом (виконав з`їзд вправо), при цьому, всупереч п.9.8 ПДР у нього не були увімкнені денні ходові вогні (ближнє світло фар).

З наведених мотивів суд вважає, що відповідачі цілком обґрунтовано кваліфікували дії позивача за ч.2 ст.122 КУпАП, оскільки ним порушені правила користування попереджувальними сигналами, які передбачені п.9.8 ПДР, при зміні напрямку руху, який полягав у з`їзді з проїзної частини на прилеглу територію поста поліції, а тому оскаржувана постанова в цій частині є правомірною та обґрунтованою.

Що стосується кваліфікації дій позивача за ч.1 ст.126 КУпАП, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено, зокрема, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В свою чергу, пунктом 2.1 «ґ» ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

В розглядуваному випадку, як слідує з наданих відеоматеріалів з нагрудної камери поліцейського, під час складання адміністративних матеріалів, на вимогу працівника поліції позивач не пред`явив для перевірки полісу (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), при цьому, не на паперовому, ні на електронному носії (мобільному телефоні), як це можливо здійснити відповідно до п.2.1 «ґ» ПДР.

При спілкуванні з поліцейським, на його вимогу, позивач пред`явив лише посвідчення на право керування транспортним засобом та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, однак на неодноразові вимоги поліцейського та роз`яснення про адміністративну відповідальність за ч.1 ст.126 КУпАП, позивач категорично відмовився пред`являти поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (файл 20200224203903000591 .avi мітка часу 13:20:41 - 13:21:00, 20200224203941000597.avi мітка часу 13:25:32 - 13:26:12).

Доводи позивача про те, що поліцейський мав право перевіряти наявність полісу (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") лише при складанні матеріалів у справі про адміністративне правопорушення, або у разі ДТП, є слушними, однак у даному випадку поліцейський, власне, і вимагав цей документ під час розгляду справи про адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.122 КУпАП (за порушення п.9.8 ПДР), тобто в межах складання матеріалів у справі про адміністративне правопорушення та у відповідності до правил, які закріплені у ч.2 ст.21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Доводи позивача про те, що він мав при собі поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не звільняє його від адміністративної відповідальності за його непред`явлення поліцейському, який, як ще раз нагадує суд, неодноразово вимагав його від позивача на, що він категорично відмовився під відеозапис.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оскільки відповідачами належними та допустимими доказами, а саме відеофіксацією порушень на нагрудну камеру поліцейського, відомості про яку внесені до постанови у справі про адміністративне правопорушення, доведений факт вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП, суд дійшов висновку, що слід залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Керуючись статтею 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейського роти з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області рядового поліції Сорочука Олексія Володимировича, Управління патрульної поліції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без задоволення, а постанову поліцейського роти з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області рядового поліції Сорочука Олексія Володимировича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 01 березня 2020 року серії ДП18 №23578 - залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Позивачем у справі є ОСОБА_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідачами у справі є:

1) поліцейський роти з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області рядовий поліції Сорочук Олексій Володимирович, адреса робочого місця м. Луцьк, вул. Залізнична, 15;

2) Управління патрульної поліції у Волинській області, адреса місцезнаходження м. Луцьк, вул. Залізнична, 15.

Повне судове рішення складено та підписано 27 квітня 2020 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк