Рішення № 8893377, 29.03.2010, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 2 - 771

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2010 р. Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Боровкова Д.О.

при секретарі Костецькій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський механізатор - 538" ( треті особи: ОСОБА_5, Приватне підприємство "Шуварбуд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Шувар", Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Львові (надалі - ВВД ФССНВВПЗ України в м. Львові)) про відшкодування витрат на поховання та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просять стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 21 283 грн. 50 коп. витрат на поховання та по 20 000 грн. на користь кожного з них на відшкодування моральної шкоди, якої вони зазнали внаслідок загибелі їхнього чоловіка та батька ОСОБА_6 з вини третьої особи по справі ОСОБА_5, який перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем, виконуючи свої трудові обов’язки, керував належним відповідачу джерелом підвищеної небезпеки. Свої вимоги мотивують тим, що вироком Сихівського районного суду м. Львова від 17.09.2007 р. по кримінальній справі № 1-166/07 було визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України та засуджено до трьох років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік ОСОБА_5, який 11.05.2006 р., близько 14.00 год., керуючи автопоїздом у складі автомобіля „КАМАЗ-5410”, реєстраційний номер НОМЕР_1, та напівпричепа „ЧМЗАП-9985”, реєстраційний номер НОМЕР_2, рухався по території ринку „Шувар”, що у м. Львові, на вул. Хуторівка,4-б, і здійснив наїзді на ОСОБА_6, який через отримані тілесні ушкодження помер. Таким чином водія ОСОБА_5 було визнано винним у заподіянні смерті ОСОБА_6 Через смерть ОСОБА_6 їм - членам сім'ї померлого, була завдана матеріальна шкода, що складалася з сукупних витрат на поховання і пам’ятник, на загальну суму - 21 283 грн. 50 коп. Крім того через передчасну і трагічну смерть ОСОБА_6 нам було завдано моральну шкоду, що полягала у душевних стражданнях спричинених цією подією. Також через необхідність з'являтися на допити, інші слідчі дії в порядку розслідування кримінальної справи, в судові засідання. У нас були порушені нормальні життєві зв'язки, ми були позбавлені можливості продовження активного громадського життя. Розмір завданої нам моральної шкоди вони визначили у загальній сумі - 80 000 грн. Стаття 1201 ЦК України передбачає, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам’ятника, ці витрати. Стаття 1168 ЦК України вказує, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її дружині та дітям. В даному випадку обов'язок по відшкодуванню завданої матеріальної та моральної шкоди, згідно з чинним законодавством, покладається на ТОВ "Львівський механізатор - 538", що на час вчинення злочину володіло автомобілем „КАМАЗ-5410”, реєстраційний номер НОМЕР_1, та напівпричепом „ЧМЗАП-9985”, реєстраційний номер НОМЕР_2, а також у зв’язку з тим, що водій ОСОБА_5 в цей час виконував свої трудові обов'язки, як працівник цього підприємства - це було доведено при розгляді кримінальної справи.

У судовому засіданні позивачі позов підтримали дали пояснення аналогічні вищенаведеним і просять позов задовольнити.

Представник відповідача позову не визнав і пояснив, що згідно вироку суду у кримінальній справі №1166 2007р. вини їх підприємства не встановлено. У вироку суду вказується про вину таких осіб: водія, який здійснив наїзд (порушення правил дорожнього руху); потерпілого (загиблого), який загинув в наслідок нещасного випадку, будучи в нетверезому стані на роботі (порушення Інструкції з охорони праці); виконроба ПП "Шуварбуд", який недостатньо контролював працівника, що загинув (порушення Інструкції з охорони праці). Вважає, що з акту спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 22.11.2006р., акту №1 форми Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 22.11.2006р., вироку Сихівського районного суду м. Львова від 17.09.2007р. вбачається, що їх підприємство не завдало шкоду потерпілому, його сім'ї та вини їх підприємства немає, а отже їх підприємство не може бути притягнуте до відповідальності. Згідно з ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення доведеності вини. Відповідно до постанови Пленуму ВСУ від 27.03.1992р. № 6 при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його володільця не може бути покладено обов'язок по її відшкодуванню, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а у випадках, передбачених спеціальним законом, - тільки умислу потерпілого. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, коли іншого не встановлено законом, розмір належного з володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодування має бути зменшений або у відшкодуванні має бути відмовлено. Вказані правила про зменшення розміру відшкодування або відмову у відшкодуванні шкоди з врахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках заподіяння шкоди майну, а також особі громадянина, однак у кожному разі підставою до цього може бути груба необережність потерпілого (знаходження у нетверезому стані), нехтування правилами безпеки руху. Згідно з п.26 вищезазначеної постанови вирішуючи справи про відшкодування шкоди, суди повинні виявляти, ретельно з'ясовувати причини правопорушень, особливо виробничого і іншого травматизму, порушень правил техніки безпеки і виробничої санітарії. Порушення трудового законодавства з охорони праці самим загиблим та ПП "Шуварбуд" на якому працював загиблий, тому важає, що саме ПП "Шуварбуд" винним. Потерпілий ОСОБА_6 є застрахованою особою у Фонді соціального страхування від них випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонд виплатив сім'ї потерпілого ОСОБА_6 у зв'язку із його смертю страхові виплати - кошти в розмірі 32355,55 грн. Всі члени сім'ї потерпілого є працездатними особами та такими що не були на його утриманні, його донька ОСОБА_4 є одруженою, тобто є членом іншої сім'ї. Фонд зобов'язаний згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з їм ритуальних послуг відповідно до місцевих умов, у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним КМУ. Відповідно до "Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерплого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травмі проводить страхувальником. Відповідно до Постанови правління Фонду від 06.03.2006р. №13 затверджено такі граничні розміри витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання по регіонах: Львівська область, сума 4233 грн. Їх підприємство під час того як стався нещасний випадок, виступало підрядником, а замовником було ПП "Шуварбуд", яке проводило будівництво, а тому відповідальність повинно нести ПП саме "Шуварбуд". Вважає, що з матеріалів справи вбачається, що сума завданої шкоди не підтверджується належними та доказами, а саме товарні чеки, які додали позивачі не відповідають дійсності, а саме: товарний чек від 12.05.2007р. на суму 1238,00 грн. та товарний чек від 22.02.2007р. на суму 802,50 грн., як відомо похорони ОСОБА_6 відбулись у 2006 році, товарний чек на надгробний пам'ятник, який коштує 14000,00 грн. теж не може братись до уваги, адже як стверджують Позивачами пам'ятника до тепер не виготовлено, кошти сплачено в сумі 14000,00 грн., не доведено сплату цих коштів, немає квитанції оплату чи іншого платіжного документа, який підтверджував про оплату, члени сім'ї потерпілого є фінансове спроможні, адже всі вони працюють. Позивачі просять стягнути суму моральної шкоди, але не наводять докази, та не мають підстав на отримання такого відшкодування. Кожен член сім'ї потерпілого були та є здоровими, тобто такими що не потребують витрат на відшкодування, тощо. Вважає, що позивачам має бути відшкодована якась моральна шкода, але не їх підприємством. Просить у позові відмовити.

Третя особа ОСОБА_5 у судовому засіданні позову не визнав і пояснив, що вина у смерті ОСОБА_6 лежить на самому потерпілому і тому підстав для відшкодування шкоди позивачі не мають. Просить у позові відмовити, оскільки у всьому підтримує представника відповідача.

Представник третіх осіб ПП "Шуварбуд" та ТзОВ "Шувар" у судовому засіданні пояснив, що 11.05.2006 року на території гуртового ринку "Шувар" на працівника ПП "Шуварбуд", яке здійснювало підрядні роботи на підставі договору підряду №8/16-03 та договору на капітальне будівництво №14/16-03 від 16 березня 2006 року (що укладені між ТзОВ "Шувар" та ПП "Шуварбуд"), ОСОБА_6 було здійснено наїзд транспортним засобом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський механізатор №538". В п. 3.1.4. договору підряду на капітальне будівництво №14/16-03 від 16 березня 2006, який укладено між ТзОВ "Шувар" та 1111 "Шуварбуд", визначено, що при провадженні Робіт Підрядника (ПП "Шуварбуд"), він зобов'язаний дотримуватися на будівельному майданчику всіх необхідних заходів протипожежної безпеки, техніки безпеки, з охорони праці та охорони довкілля протягом всього терміну проведення робіт підрядника до здачі об'єкта в експлуатацію Замовнику, відповідно до норм та правил, що діють в Україні. Ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірні рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. А ч.І ст. 1172 ЦКУ вказує, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Крім того, ст. 1167 ЦКУ зазначається, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, а джерелом підвищеної небезпеки є діяльність пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Таким чином вважає, що шкода завдана сім'ї загиблого працівника ПП "Шуварбуд" ОСОБА_6, заподіяна не ТзОВ "Шувар" та не ПП "Шуварбуд".

Представник третьої особи ВВД ФССНВВПЗ України в м. Львові у судовому засіданні пояснила, що оскільки позивачі не пред'явили позовних вимог до відділення, то у винесенні рішення вона покладається на розсуд суду. Постанови від 16.07.2007 року № 474 ВВД ФССНВВПЗ України в м. Львові смерть ОСОБА_6 була визнана нещасним випадком на виробництві та його сім'ї була призначена одноразова допомога у розмірі 32035,20 грн. Тому, відділення зобов'язане провести виплату ОСОБА_1 на поховання померлого її чоловіка ОСОБА_6 відповідно до положень Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою КМ України від 11.07.2001р. № 826 при у мові подання зазначеним позивачем до відділення у встановленому порядку заяви з доданими до неї відповідними документами про розмір витрат на поховання, але з врахуванням граничного розміру витрат на поховання, тобто не більше ніж 4233 грн.

Заслухавши позивачів, представника відповідача, третіх осіб, вивчивши матеріали справи, оглянувши матеріали кримінальної справи № 1-166/07 (яка додається до справи), матеріали справи № 3-341 ВВД ФССНВВПЗ України, яка додається до справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 1167 ЦК України передбачено моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з ст.1168 ЦК України:

1. Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

2. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові /дружині/, батькам /усиновлювачам/, дітям /усиновленим/, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових /службових/ обов’язків.

Згідно з ст.1187 ЦК України:

1. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

2. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі /право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо/ володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

3. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

4. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника /володільця/, шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

5. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч. 2 ст. 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ст. 1201ЦК України:

1. Особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Вироком Сихівського районного суду м. Львова від 17.09.2007 р. ОСОБА_5 – третю особу по справі визнано винним за ч.2 ст.286 КК України, а саме за те, що він 11.05.2006 р., близько 14 год., перебуваючи у трудових відносинах з ТОВ „Львівський механізатор – 538”, виконуючи трудові обов’язки - керуючи належним відповідачу автомобілем „КАМАЗ-5410”, реєстраційний номер НОМЕР_3, з напівпричепом „ЧМЗАП-9985”, реєстраційний номер НОМЕР_2, рухаючись по території ринку „Шувар”, що по вул. Хуторівка,4-б у м. Львові, порушив Правила дорожнього руху України, зокрема, вимоги п.1.5 розділу 1, п.12.3 розділу 12, п.п.13.1, 13.3 розділу 13 - проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, з моменту виникнення небезпеки для руху у вигляді пішохода, який наближався до керованого ним автомобіля, не дотримався безпечного бокового інтервалу до нього, внаслідок чого здійснив наїзд на потерпілого ОСОБА_6, який від спричинених тілесних ушкоджень помер (а.с.11). Відповідно до висновку авто технічної експертизи № 78 від 30.01.2007 року причинної настання даної ДТП із технічної точки зору стали обставини, пов'язанні із невиконанням водієм автопоїзда в складі автомобіля-тягача КАМАЗ-5410 та напівпричепа вимог п.п. 1.5.,13.1,13.3,12.3 ПДР України (а.с.69-71 кримінальної справи № 1 – 166/07 Сихівського суду м. Львова, яка додається до матеріалів справи).

Таким чином, вироком суду від 17.09.2007 року, який набрав законної сили, встановлено, що смерть ОСОБА_6 наступила внаслідок винних дій ОСОБА_5 - працівника відповідача, тому обов’язок відшкодування заподіяної шкоди лежить на останньому, і як на роботодавцеві, так і як на власникові джерела підвищеної небезпеки, тому суд не бере до уваги заперечення представника відповідача про те, що винним у смерті ОСОБА_6 являється лише ПП "Шувар".

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як убачається з пояснень позивачів вони на даний час не мають ніяких вимог до третіх осіб ПП "Шувар", ТзОВ "Шуварбуд", ВВД ФССНВВПЗ України в м. Львові, тому суд ураховуючи ступень вини ПП "Шувар", відповідно до положень ст. 11 ЦПК України, може розглядати заявлений позов лише в межах вимог пред'явлених до ТзОВ "Львівський механізатор 538", з урахуванням всіх обставин по справі.

Враховуючи наведене, щодо відшкодування моральної шкоди, то суд прийшов до висновку, що між винними діями третьої особи ОСОБА_5 – працівника відповідача, які виявилися у тому, що під час керування автопоїзда, що належав відповідачу, ОСОБА_5 порушив ПДР України, що призвели до смерті ОСОБА_7, та моральною шкодою позивачів, що виявилася у стражданнях останніх, спричинених смертю їх чоловіка та батька є прямий причинний зв'язок, однак позивачами не представлено суду переконливих доказів того, що вони зазнали страждань, які могли б бути компенсовані грошовим еквівалентом у розмірі 20000 грн. кожному.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача, що в стягненні моральної шкоди слід відмовити, оскільки вони є працездатними, тому в результаті смерті ОСОБА_6 вони не втратили свого годувальника, тому що чинним законодавством України не встановлено будь-яких умов щодо спільного проживання позивачів з померлим до його смерті, або з їхньою непрацездатністю, тому право на відшкодування моральної шкоди мають ОСОБА_1 – вдова померлого, ОСОБА_2 (дівоче прізвище ОСОБА_1) ОСОБА_8 – донька, ОСОБА_4 (дівоче прізвище ОСОБА_1) ОСОБА_9 – донька, ОСОБА_3 – син, що підтверджується копіями свідоцтв про народження та про укладення шлюбу.

Разом з тим, суд враховує те, що 17.09.2007 року ОСОБА_6, працюючи на посаді муляра ПП "Шуварбуд" порушив Інструкцію з охорони праці № 4, затвердженою наказом ПП "Шуварбуд" № 4 від 13.03.2006 року, оскільки перебував на робочому місці в стані алкогольного сп"яніння, за що був відсторонений від роботи, однак місце де проводилися будівельні роботи не покинув, що стверджується актом комісією Територіального управління Держпромгірнагляду по Львівський області (а.с. 21-25).

Враховуючи наведене, суд, оцінивши докази по справі у їх сукупності, з урахуванням конкретних обставин по справі, характеру і ступеню моральних страждань позивачів вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди слід зменшити та стягнути з відповідача на користь позивачів по 10000 грн. кожному.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків у встановленому законодавством порядку організувати поховання померлого відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Згідно з Порядком проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 року № 826 граничний розмір витрат на поховання у зазначеному випадку станом на 2006 рік складав 4233 грн. по Львівській області.

Згідно постанови від 16.07.2007 року № 474 ВВД ФССНВВПЗ України в м. Львові смерть ОСОБА_6 була визнана нещасним випадком на виробництві та його сім'ї була призначена одноразова допомога у розмірі 32035,20 грн. (а.с. 30).

Як убачається з пояснення представника третьої особи ВВД ФССНВВПЗ України в м. Львові зазначене відділення зобов'язане провести виплату ОСОБА_1 на поховання померлого її чоловіка ОСОБА_6 відповідно до положень Порядку, затвердженого постановою КМ України від 11.07.2001р. № 826 при у мові подання зазначеним позивачем до відділення у встановленому порядку заяви з доданими до неї відповідними документами про розмір витрат на поховання, але ця виплата має бути проведена з врахуванням граничного розміру витрат на поховання, тобто у розмірі не більше ніж 4233 грн.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивачки ОСОБА_1 до відповідача про відшкодування їй витрат, які вона понесла на поховання її чоловіка ОСОБА_6, та які вона має понести на спорудження надгробного пам’ятника у розмірі 21283 грн. 50 коп., які підтверджуються квитанціями та чеками, які ставити під сумнів у суду підстав немає, як на цьому наголошує представник відповідача (а.с.4-10), підлягають частковому задоволенню у розмірі 17050,50 грн., яка складає різницю між сумою у розмірі 21283,50 грн. (витрати на поховання) та сумою у розмірі 4233 грн. (кошти, які має виплатити третя особа ВВД ФССНВВПЗ України в м. Львові на поховання ОСОБА_6. при зверненні ОСОБА_1 до зазначеного відділення).

Також, з відповідача слід стягнути в дохід держави судові витрати, які складаються з державного мита у розмірі 170 грн. 50 коп. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Керуючись ст.ст.10,11,60,62,88,367 ЦПК України, ст.ст.1166,1167,1168,1172,1193,1201 ЦК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівський механізатор – 538” (р/р НОМЕР_4 в Галицькому відділенні ВАТ СКБ „Дністер” МФО 325569 ЄДРПОУ 01415714) на користь ОСОБА_1 17050 грн. 50 коп. витрат на поховання та 10000 грн. морального відшкодування. Всього стягнути 27050 (двадцять сім тисяч п'ятдесят) гривень 50 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівський механізатор – 538” (р/р НОМЕР_4 в Галицькому відділенні ВАТ СКБ „Дністер” МФО 325569 ЄДРПОУ 01415714) на користь ОСОБА_2 10000 /десять тисяч/ грн. морального відшкодування.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівський механізатор – 538” (р/р НОМЕР_4 в Галицькому відділенні ВАТ СКБ „Дністер” МФО 325569 ЄДРПОУ 01415714) на користь ОСОБА_4 10000 (десять тисяч) грн. морального відшкодування.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівський механізатор – 538” (р/р НОМЕР_4 в Галицькому відділенні ВАТ СКБ „Дністер” МФО 325569 ЄДРПОУ 01415714) на користь ОСОБА_3 10000 (десять тисяч) грн. морального відшкодування.

У решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівський механізатор – 538” (р/р НОМЕР_4 в Галицькому відділенні ВАТ СКБ „Дністер” МФО 325569 ЄДРПОУ 01415714) в дохід держави 170 грн. 50 коп. державного мита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або шляхом подачі безпосередньо апеляційної скарги протягом 10 днів з часу проголошення рішення суду.

Суддя:

Оригінал рішення.