Рішення № 88930751, 27.04.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1633/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення з 05.03.2019 розміру пенсії 75% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 та зобов`язати відповідача провести перерахунок і виплату з 03.05.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивачу призначено пенсію за вислугу років. З 01.01.2018 позивачу ГУ ПФУ було проведено перерахунок пенсії та безпідставно застосовано положення постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 в частині поетапної її виплати, що передбачає поетапну виплату сум підвищення перерахованих пенсій (з 01.01.2018 - 50% суми підвищення пенсії, з 01.01.2019 - 75%, з 01.01.2020 - 100%). При цьому норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачають можливості розстрочення виплати сум підвищення до перерахованих пенсій у зменшеному розмірі.

Ухвалою судді від 03.03.2020 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 263 КАС України.

19.03.2020 до суду від ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідача позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанов Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" і на підставі довідки про розмір грошового забезпечення проведено перерахунок пенсії, яку з 01.01.2018 позивач отримує у новому збільшеному розмірі. ГУ ПФУ обґрунтовує свої дії вимогами п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №103, за яким виплату перерахованих відповідно до п.1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1.01.2018 у таких розмірах: з 1.01.2018 - 50%; з 1.01.2019 по 31.12.2019 - 75%; з 1.01.2020 - 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1.03.2018.

Ухвалою суду від 23.03.2020 провадження по даній справі зупинено згідно з п. 9 ч. 2 ст. 236 КАС України, - до набрання законної сили рішеннями по зразковій справі № 160/3586/19.

Ухвалою суду від 27.04.2020 провадження по справі поновлено.

Згідно ст. 263 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивачу призначено пенсію за вислугу років.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 в 2018 р. ГУ ПФУ було проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 з урахуванням окладу за посадою, окладу за військовим, та після проведеного перерахунку, виплату пенсії в 2018 році відповідач здійснював лише з урахуванням 50% розміру підвищення пенсії, а в 2019 році - 75 %.

У зв`язку із цим позивач у січні 2020 подав заяву до пенсійного органу про надання роз`яснень щодо розрахунку і визначення розміру пенсії та її підвищення, на що отримав відповідь від 10.02.2020 № 689-5900/А-02/В-1500-20, не погодившись із якою, звернувся за судовим захистом із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

За правилами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ГУ ПФУ в Одеській області обґрунтовує свої дії вимогами п.2 Постанови Кабінету Міністрів України № 103, за яким виплату перерахованих відповідно до п.1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1.01.2018 у таких розмірах: з 1.01.2018 - 50%; з 1.01.2019 по 31.12.2019 - 75%; з 1.01.2020 - 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1.03.2018.

Однак суд вважає такі обґрунтування ГУ ПФУ помилковими і безпідставними та звертає увагу на те, що зазначеною Постановою також визначено і обов`язок пенсійного органу проводити виплату перерахованих пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.

Разом з тим, Постанова Кабінету Міністрів України №103 фактично жодним чином не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсії, а лише тільки визначає порядок виплати перерахованих пенсій. При цьому, норми Закону №2262-XII не передбачають можливості розстрочення виплати сум підвищення до перерахованих пенсій у зменшеному розмірі; наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати "порядок перерахунку пенсії" не є тотожним праву встановлювати "строки перерахунку пенсії", "строки виплати пенсії». Натомість, у відповідності до ч.2 ст.55 Закону №2262-ХІІ, нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Судом встановлено, що норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не містять приписів щодо виплати призначеної пенсії та виплати перерахованої пенсії частками або у будь-яких відсотках від суми підвищення пенсії внаслідок її перерахунку.

Постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 містить положення, які регулюють процес виплати вже перерахованої пенсії, проте як Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» делегував Кабінету Міністрів України лише право встановлювати умови, порядок та розмір проведення перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

Жодна норма Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не уповноважує Кабінет Міністрів України встановлювати порядок виплати перерахованих пенсій. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 в частині встановлення порядку виплати перерахованих пенсій не відповідає вимогам Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та фактично звужує право позивача на отримання пенсії в розмірі, який встановлений внаслідок проведеного перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

Так, згідно із ч.3 ст.52 Закону №2262- ХІІ виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.

Таким чином, суд вважає, що п.1 та п.2 Постанови №103 всупереч положень Закону №2262-ХІІ змінюють умови і норми пенсійного забезпечення військовослужбовців, зокрема позивача.

За правилами ч.3 ст.7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні їм суперечити, а відтак, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону необхідно застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Аналогічний висновок щодо застосування закону як акта, який має вищу юридичну силу, ніж підзаконний нормативно-правовий акт, викладений у постановах Верховного Суду від 15.09.2019 у справі за № 281/459/17, від 24.10.2019 у справі за № 761/14626/17 та у справі за №295/7219/16-а.

Отже, суд приходить до висновку, що право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії має визначатися та визначається безпосередньо Законом № 2262, отже підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності», а тому відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати "майном" у значенні цього положення, оскільки позивач отримав право на вказані суми виплат, яке до прийняття постанови КМУ № 103 від 21 лютого 2018 року було передбачено Законом № 2262, отже, невиплата вказаних сум є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.

Зазначена правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ по справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.06.2014 (за заявою №68385/10 та №71378/10), згідно якої, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.

Таким чином, суд вважає, що позивач мав "законні сподівання" отримати пенсію у збільшеному розмірі після перерахунку її розміру, оскільки отримав право на перерахунок пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ у січні 2018 року. Отже, обмеження щодо строків та розмірів виплати сум доплати до пенсії, передбачені Постановою №103, не можуть бути застосовані, оскільки фактично звужують право позивача на отримання розміру перерахованої пенсії без внесення змін до відповідного Закону.

Крім того, в рішенні Великої Палати Верховного суду від 06.08.2019 по зразковій справі № 160/3586/19 зазначено, що у зв`язку зі скасуванням пункту 2 Постанови № 103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 2826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії - скасовано.

З огляду на наведене Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виснував, що з 05 березня 2019 року пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії.

При цьому суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 12.11.2019, ухваленій у справі № 826/3858/18, вказав на відсутність у Кабінету Міністрів України права здійснювати розстрочку виплати перерахованої пенсії, оскільки системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону № 2262-ХІІ свідчить про те, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі виплати.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про протиправне обмеження 75% суми підвищення пенсії позивача, що є порушенням його конституційного права, гарантованого статтею 46 Конституції України, та підлягає відновленню, шляхом зобов`язання відповідача здійснити виплату позивачу пенсії в повному обсязі з 05.03.2019 з урахуванням вже проведених виплат.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити за правилами ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; ЄДРПОУ 20987385), про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок і виплату пенсії із врахуванням раніше виплачених сум ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк