Рішення № 88930740, 27.04.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2347/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Військової частини А3519 (код ЄДРПОУ 26614490; адреса: пров. Штабний, 1, м. Одеса, 65012) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А3519, в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність військової частини А3519 (код ЄДРПОУ 26614490; адреса: пров. Штабний, 1, м. Одеса, 65012) щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 01.01.2016 по 28.02.2018 року у розмірі 19351,29 грн.;

зобов`язати військову частину А3519 (код ЄДРПОУ 26614490; адреса: пров. Штабний, 1, м. Одеса, 65012) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 28.02.2018 року у розмірі 19351,29 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа №420/2347/20 об 11:52:09 розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст.263 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог позивачка у позовній заяві зазначила, що до 13.05.2019 року вона проходила військову службу у військовій частині А0456, при цьому перебувала на грошовому забезпеченні при військовій частині А3519. У період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018р. позивачці не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв`язку зі зростанням споживчих цін, є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. З метою визначення підстав непроведення виплати індексації грошового забезпечення у вказаний період позивачка звернулась із письмовою заявою до В/ч А3519, у відповідь на що дізналась, що у вказаний період нарахування та виплата індексації не здійснювалась на підставі окремого розпорядження. Вказані підстави позивачка не визнає та вважає їх протиправними. Посилаючись на положення Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення №1078 та те, що за вказаний період проходження служби сума невиплаченої індексації грошового забезпечення становить 19351,29 грн., позивачка звернулась до суду із даним позовом.

14.04.2020р. за вх.№ 15675/20 до суду від Військової частини А3519 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі. В обґрунтування правомірності нездійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення відповідач посилається на роз`яснення директора Департаменту фінансів МОУ щодо відсутності механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди. Відповідні роз`яснення були надані лише 26.03.2018 року, а тому з квітня 2018 року виплата індексації здійснювалась. Крім цього, в основу заявленої суми індексації позивачкою покладено дані з інформаційного інтернет-ресурсу, а не нормативно-правових актів та офіційних документів про суми доходу, у зв`язку із чим заявлена сума до стягнення не може вважатись обґрунтованою. За таких умов,відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, стверджуючи також що спірні виплати можуть бути проведені у межах наявного фінансового ресурсу держави.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходила військову службу у військовій частині А0456, при цьому перебувала на грошовому забезпеченні при військовій частині А3519, що не заперечується відповідачем.

Наказом командира військової частини А0456 (по стройовій частині) №91 від 13.05.2019 року позивачку виключено зі списків особового складу В/ч А0456 (а.с.13)

Наказом начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» (по стройовій частині) №98 від 14.05.2019 року позивачку зараховано до штату вказаної юридичної особи (а.с.12).

21.02.2020 року позивачка звернулась до Військової частини А3519 із рапортом щодо виплати індексації грошового забезпечення та надання довідки про розмір належної та невиплаченої індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року (а.с.15), у відповідь на що листом військової частини А3519 від 11.03.2020р. за №518 повідомлено, що у вказаний період нарахування та виплата індексації не здійснювалась на підставі окремого розпорядження (а.с.14).

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивачка звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992р. №2232-XI визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з ч.1, 2 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991р. №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закон №2011-XII).

Преамбулою Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

У статті 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (ч.2 ст.5 Закону №1282-XII).

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (ч.6 ст.5 Закону №1282-XII).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства. (абз.8 п.4 Порядку №1078).

Згідно з п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, з аналізу наведених положень законодавства випливає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

У листі військової частини від 11.03.2020р. №518 та у відзиві на позовну заяву відповідач зазначав, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України у спірний період не було.

Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення ст.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 р. № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статгі 233 Кодексу законів про працю України, індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Верховний суд у Постанові від 19.06.2019 року у справі №825/1987/17 зазначив, що «колегія суддів погоджується також з висновком судів з приводу визнання безпідставними доводів відповідача щодо проведення індексації грошових доходів виключно за наявності на це коштів та у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, оскільки частина шоста статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", на яку посилається відповідач, не обмежує проведення передбачених чинним законодавством України виплат, а вказує на джерела походження цих коштів». Вказані висновки суд застосовує до спірних правовідносин на підставі ч.5 ст.242 КАС України.

В цьому ж контексті посилання відповідача на роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України не мають належного правового підґрунтя, адже правовий статус вказаних роз`яснень не визначається як такий, що може підмінити чи скасувати норми закону, які визначають право особи на індексацію її доходів.

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності військової частини А3519 (код ЄДРПОУ 26614490; адреса: пров. Штабний, 1, м. Одеса, 65012) щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 01.01.2016 по 28.02.2018 року.

Разом з тим, позивачка просить суд стягнути з військової частини А3519 на її користь індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року в сумі 19351,29 грн.

Зазначені позовні вимоги заявлені з огляду на самостійно здійснений позивачкою розрахунок індексації грошового забезпечення за вказаний період за допомогою калькулятора українського бухгалтерського порталу «Дебет-кредит».

Позовні вимоги щодо стягнення визначеної позивачем суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року суд вважає передчасними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки визначення суми для нарахування та сплати індексації за відповідний період, встановлений судом, наразі є повноваженням та компетенцією відповідача.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України цієї ж статті у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов`язку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не може втручатися в його компетенцію.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд відхиляє заперечення відповідача проти позову з мотивів, викладених вище у рішенні.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа "РуїзТоріха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

На підставі вищенаведеного, з метою належного захисту прав позивачки, суд приходить до висновку, що наявні підстави для зобов`язання військової частини А3519 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 28.02.2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачкою при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. (а.с.10).

Суд дійшов висновку про стягнення з Військової частини А3519 (код ЄДРПОУ 26614490) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми судового збору 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 260, 263, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Військової частини А3519 (код ЄДРПОУ 26614490; адреса: пров. Штабний, 1, м. Одеса, 65012) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А3519 (код ЄДРПОУ 26614490; адреса: пров. Штабний, 1, м. Одеса, 65012) щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 01.01.2016 по 28.02.2018 року.

Зобов`язати Військову частину А3519 (код ЄДРПОУ 26614490; адреса: пров. Штабний, 1, м. Одеса, 65012) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 28.02.2018 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Військової частини А3519 (код ЄДРПОУ 26614490) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України (з урахуванням положень п.3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України).

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М.Аракелян