Ухвала суду № 88930739, 27.04.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2541/20

УХВАЛА

27 квітня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні клопотання представника Державної архітектурно-будівельної інспекції України про скасування заходів забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕРТОН» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГАЛАЙН ПРОЕКТ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЙЧ ПІ ГРУП», про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування припису від 13.03.2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕРТОН» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГАЛАЙН ПРОЕКТ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЙЧ ПІ ГРУП», про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування припису від 13.03.2020 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.04.2020 року було задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕРТОН» про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕРТОН» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГАЛАЙН ПРОЕКТ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЙЧ ПІ ГРУП», про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування припису від 13.03.2020 року та зупинено дію припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 13.03.2020 року, складеного Державною архітектурно-будівельною інспекцією України за результатами позапланової перевірки на об`єкті будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом та дошкільним учбовим закладом за адресою: м Одеса, Приморський район, Гагарінське плато, 5».

23.04.2020 року через канцелярію суду від представника Державної архітектурно-будівельної інспекції України надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову. У вказаному клопотанні представник відповідача просить суд: скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.04.2020 у справі № 420/2541/20 шляхом зупинення дії припису Держархбудінспекції від 13.03.2020 року.

В обґрунтування поданого клопотання про скасування заходів забезпечення позову заявник вказує, що в ухвалі не зазначено мотивів як він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; судом взагалі не наведено очевидних ознак протиправності рішення відповідача, а навпаки зазначено, що оцінка його діям буде надана за результатами розгляду справи судом по суті, що прямо суперечить приписам ст.150 КАС України; судом не зазначено в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, не оцінена складність вчинення цих дій, не встановлені конкретні витрати, пов`язані з відновленням таких прав. З огляду на викладене, у суду були відсутні правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову за даною заявою позивача. Крім того, позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. Таким чином, судом при винесенні оскаржуваної ухвали неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи; які суд визнав встановленими недоведені; висновки, викладені у рішенні суду не відповідають обставинам справи та як результат судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, що є підставою для скасування заходів, вжитих ухвалою про забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.157 КАС України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно з ч.2 ст.157 КАС України клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

Відповідно до ч.3 ст.157 КАС України за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Суд, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання представника Державної архітектурно-будівельної інспекції України про скасування заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову - це вжиття судом визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

В позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «КАМЕРТОН» просить суд: визнати протиправними дії Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо проведення позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕРТОН» на об`єкті будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом та дошкільним учбовим закладом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Гагарінське плато, 5»; визнати протиправним та скасувати припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 13.03.2020 року, складений Державною архітектурно-будівельною інспекцією України за результатами позапланової перевірки на об`єкті будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом та дошкільним учбовим закладом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Гагарінське плато, 5», замовником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «КАМЕРТОН».

Товариство з обмеженою відповідальністю «КАМЕРТОН» в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 13.03.2020 року стало відомо, що на об`єкті будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом та дошкільним учбовим закладом за адресою: м Одеса, Приморський район, Гагарінське плато, 5» була проведена перевірка Державною архітектурно-будівельною інспекцією України на підставі направлення для проведення планового (позапланового) заходу від 21.02.2020 р. № 40-20/052-01, копію якого було надано особою, яка здійснює авторський нагляд на об`єкті будівництва - ОСОБА_1 , однак не є повноважним представником позивача. На момент проведення перевірки відповідач не мав жодного доказу, який би підтверджував повноваження ОСОБА_1 або будь-кого іншого на представництво позивача у взаємовідносинах з Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

Згідно з п.9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.

Відповідно до абз.4 п.13 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553, суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю «КАМЕРТОН» вказує, що судячи із змісту направлення, воно було надане для проведення позапланової перевірки на підставі Наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 09.01.2020 р. № 15 та письмового звернення громадянина ОСОБА_2 від 05.12.2019 р. Станом на сьогоднішній день позивачем не отримано Наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 09.01.2020 р. № 15.

Згідно з ч.1 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Відповідно до ч.5 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Згідно з абз.11 п.7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553, під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язана пред`явити службове посвідчення та надати копію направлення для проведення позапланової перевірки.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «КАМЕРТОН» зазначає, що 01.04.2020 року позивачем було отримано припис від 13.03.2020 року про зупинення підготовчих та будівельних робіт, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекція України за результатами позапланової перевірки на об`єкті будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом та дошкільним учбовим закладом за адресою: м Одеса, Приморський район, Гагарінське плато, 5». Позивач вважає, що перевірка була незаконного, Наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 09.01.2020 р. № 15 та виданий в подальшому припис від 13.03.2020 року про зупинення підготовчих та будівельних робіт прийняті з порушенням норм чинного законодавства України, з порушення прав та законних інтересів ТОВ «КАМЕРТОН». При проведеній перевірці відповідачем не були здійснені належні заходи щодо забезпечення присутності представника забудовника, у зв`язку з чим такого представника на перевірці не було, такі дії порушують права позивача. Крім того, відсутнє погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування держаної політики у відповідній сфері держаного нагляду (контролю), або відповідного держаного колегіального органу на проведення такої перевірки, чим порушено вимоги ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Таким чином, наявність очевидних противоправних дій відповідача є безумовною підставою для скасування припису. Факт відсутності порушень, нібито встановлених актом позапланової перевірки, одночасно спростовується й експертним звітом.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» підставами для здійснення позапланових заходів є: звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом. Фізичні особи, які подали безпідставне звернення про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, несуть відповідальність, передбачену законом. Повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється.

Згідно з абз.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами: об`єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб`єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю «КАМЕРТОН» вказувало, що предметом розгляду даної справи є визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та визнання протиправним припису. Зупинення виконання будівельних робіт завдасть значної матеріальної шкоди, як позивачу, так і третім особам, які вклали свої грошові кошти у будівництво. Як вбачається зі змісту оскаржуваного припису, він був прийнятий з допущенням істотних порушень в частині проведення перевірки та на думку позивача існують обґрунтовані припущення з високою долею ймовірності, що у випадку задоволення позовних вимог за умови відсутності вжитих заходів забезпечення позову, суттєво ускладнить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів останнього, за захистом яких вже звернулися до суду, оскільки внаслідок тривалого здійснення процедур захисту, обсяг та характер негативних наслідків наразі неможливо визначити. До того ж всі подальші рішення, прийняті на підставі оскаржуваних рішень будуть підлягати скасуванню, що призведе до порушення прав не лише позивача, а й третіх осіб, щодо яких такі рішення будуть прийняті. Даною заявою позивача доведено обставини існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, що захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, та очевидну протиправність дій та рішень відповідача. Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в даному випадку має метою збереження існуючого становища до закінчення розгляду справи по суті, при цьому, вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у визначений судом спосіб відповідає предмету адміністративного позову та не тягне фактичне вирішення спору по суті. В той же час, якщо прийняті суб`єктом владних повноважень рішення тягнуть за собою негативні правові наслідки у вигляді настання, зміни або припинення прав та обов`язків позивача, то без прийняття ухвали про забезпечення позову та до набрання рішенням суду законної сили фактично створюється ситуація, за якої позивач позбавлений можливості захистити свої права. При цьому, позивач вважає, що обраний спосіб забезпечення позову є співмірним, оскільки це не позбавляє орган державного архітектурно-будівельного контролю права на вчинення, передбачених ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» дій після надання судом оскаржуваному рішенню відповідної оцінки. Крім того, заходи забезпечення позову про вжиття яких йдеться у цій заяві, відповідають предмету позову, який подано та водночас, вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Існують очевидні ознаки неправомірності приписів відповідача, а їх дія зупиняє будівництво на об`єкті «Нове будівництво багатоквартирного житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом та дошкільним учбовим закладом за адресою: м Одеса, Приморський район, Гагарінське плато, 5», що може призвести до невиконання позивачем договірних зобов`язань перед інвесторами, підрядниками будівництва, спричинить значні матеріальні збитки у зв`язку з тим, що підрядними організаціями виконуються будівельні роботи на згаданому об`єкті з використанням поставлених за договорами поставки матеріалами та із залученням значної кількості техніки та робітників. Також, незабезпечення позову може істотно ускладнити поновлення прав, за якими ми звернулися до суду, що може втратити свій зміст та актуальність.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XІІ, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст.2 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст.3 Конституції України та ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського суду з прав людини, що визнає можливість застосування попереднього заходу, такого як судова заборона (справи «Verlagsgruppe News Gmbh проти Австрії» та «Libert проти Бельгії»).

У справі «Мікалефф проти Мальти» Суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.

Проміжне рішення може бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа «Меркіка та інші пороти Мальти»).

Вказівка сторонам у справі на необхідність вжиття певних тимчасових заходів передбачена Правилом 39 Регламенту Європейського суду з прав людини: «Палата або, коли це доцільно, її голова може - на прохання сторони чи будь-якої іншої заінтересованої особи або з власної ініціативи - вказати сторонам, який тимчасовий захід, на її думку, слід вжити в інтересах сторін або в інтересах належного провадження у справі».

Метою застосування тимчасових заходів є забезпечення заявлених прав сторін у разі виникнення ризику заподіяння серйозної і непоправної шкоди та ефективного здійснення їх права на індивідуальну заяву, гарантованого статтею 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини вказує, що тимчасові заходи відіграють важливу роль в запобіганні випадків заподіяння непоправної шкоди, які можуть послужити перешкодою для розгляду справи Європейським судом належним чином, а також при необхідності забезпечити ефективну і доступну реалізацію заявником передбачених Конвенцією прав. Відповідно, за даних обставин, невиконання Державою-відповідачем тимчасових заходів буде підривати ефективність реалізації права на подачу індивідуальної скарги, гарантованого статтею 34 Конвенції, та взятого на себе державою формального зобов`язання відповідно до статті 1 Конвенції захищати права і свободи, передбачені нею. Вказівка Європейського суду з прав людини про застосування тимчасових заходів дозволяє Суду не тільки проводити ефективний розгляд заяви, але також упевнитися в тому, що захист, що надається заявнику Конвенцією, є ефективним. Підстави, на яких може бути застосовано Правило 39, не встановлені у Правилах Суду, але визначаються Судом через свою прецедентну практику. Тимчасові заходи направлені на державу-відповідача. У деяких виключних випадках тимчасові заходи можуть бути направлені Судом і на заявника («Ilaєcu and Others v. Moldova and Russia», «Савченко проти Росії»). У міждержавних справах рішення може бути направлене на обидві сторони («Україна проти Росії» (І, ІІІ).

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

На підставі вказаних обставин суд прийшов до висновку про необхідність вжиття попередніх тимчасових заходів у справі, шляхом зупинення дії оскаржуваного припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 13.03.2020 року, що в даному випадку має метою збереження існуючого становища до закінчення розгляду справи по суті, які відповідають предмету позову та не тягнуть фактичного вирішення спору по суті.

У вказаному клопотанні про скасування заходів забезпечення позову представник відповідача фактично висловлює свою незгоду з ухвалою суду про забезпечення позову.

Згідно з ч.8 ст.154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, клопотання представника Державної архітектурно-будівельної інспекції України про скасування заходів забезпечення позову є невмотивованим, оскільки не містить належного обґрунтування та правових підстав для скасування вжитих заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.4 ст.157 КАС України ухвала про скасування заходів забезпечення позову або про відмову у скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.

Згідно з ч.5 ст.157 КАС України відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.2, 6, 77, 150, 151, 154, 157, 243, 248 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання представника Державної архітектурно-будівельної інспекції України про скасування заходів забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕРТОН» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГАЛАЙН ПРОЕКТ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЙЧ ПІ ГРУП», про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування припису від 13.03.2020 року.

Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко