Ухвала суду № 88930568, 27.04.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/3145/20

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

27 квітня 2020 року м. Львів

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Мричко Н.І., розглянувши у письмовому провадженні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Львів» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Львів» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Львів» (надалі - ТОВ «БК «Львів», заявник) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області (надалі - ГУ ДПС у Львівській області), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 12.03.2020 № 19865;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Львів» з переліку платника податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Одночасно з позовною заявою, ТОВ «БК «Львів» подало заяву про забезпечення позову (вх. № 21191), згідно з якою просить забезпечити позов шляхом:

- зупиненням дії рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 12.03.2020 № 19865;

- заборони відповідачу зупиняти реєстрацію сформованих товариством ПН на підставі рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 12.03.2020 № 19865 (п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку).

В обґрунтування заяви зазначає, що рішенням про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 12.03.2020 № 19865, прийнятого комісією регіонального рівня, визначено, що ТОВ «БК «Львів» відповідає критеріям ризиковості платника податку. Вважає таке рішення суб`єкта владних повноважень безпідставним і протиправним та таким, що порушує права Товариства. Стверджує, що наявність рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 12.03.2020 № 19865 має наслідком зупинення реєстрації усіх податкових накладних сформованих ТОВ «БК «Львів». Вказує на те, що доказом реальності порушення прав та інтересів Товариства є зупинення та відмова у реєстрації податкових накладних сформованих після 12.03.2020, а саме: ПН № 5 від 13.03.2020 на суму 120000,00 грн. (20000,00 грн. ПДВ); ПН № 6 від 13.03.2020 на суму 120000,00 грн. (20000,00 грн. ПДВ); ПН № 7 від 13.03.2020 на суму 110000,00 грн. (18333,33 грн. ПДВ). На думку заявника, таке зупинення та відмова у реєстрації податкових накладних тягне за собою необхідність звертатись Товариству із позовами про скасування рішень та зобов`язання вчинити дії (зареєструвати ПН) по кожній податковій накладній.

Крім цього, продовжує заявник, що зупинити формування податкових накладних Товариство не може, оскільки відповідно до положень ПК України: «на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін» (п. 201.1. ст. 201); «Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За наведених обставин, заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, що, у відповідності до вимог статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставами для вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суддя виходила з такого.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 статті 150 КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з частиною 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Аналіз наведених норм вказує на те, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен пересвідчитися в тому чи існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

У відповідності до частини 2 статті 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже з наведеного видно, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Разом з тим, ТОВ «БК «Львів» не обґрунтовано наявність жодної із зазначених підстав можливості вжиття заходів забезпечення позову, та не надано доказів, з яких би суд міг пересвідчитись про можливість існування таких підстав.

Також, ТОВ «БК «Львів» не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили захист таких прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

В матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, саме під час вирішення справи по суті буде надано оцінку наявності чи відсутності порушеного права «БК «Львів» оскаржуваним рішенням.

Таким чином, підстави для вжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення відсутні, оскільки доводи заявника базуються виключно на припущеннях та не доведені належними доказами.

Суддя зазначає, що співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.

За наведених обставин, на час розгляду заяви суддя не вбачає в оскаржуваному рішенні ознак можливої небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам ТОВ «БК «Львів»; суду не доведено неможливість захисту прав товариства без вжиття таких заходів; не доведено, що для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Наведені заявником доводи й аргументи підлягають судовому дослідженню під час розгляду справи по суті, а тому не є достатніми та переконливими для висновку про наявність очевидної протиправності та застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, суддя зауважує, що позивач не позбавлений можливості у подальшому повторно ініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення його позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі встановлення відповідних підстав для цього.

Враховуючи вищевикладене, суддя дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ «БК «Львів» про забезпечення позову, оскільки заявником на цій стадії не доведено суду наявність достатніх обставин, які КАС України пов`язує із застосуванням заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Львів» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Львів» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - відмовити повністю.

Ухвалу з питань забезпечення позову може бути оскаржено.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Мричко Н.І.