Рішення № 88930567, 27.04.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №380/1723/20

27 квітня 2020 року

зал судових засідань №10

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Лунь З.І.,

секретар судового засідання Ходань Н.С.,

розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), в якому просить суд :

-визнати протиправною відмову відповідача в призначенні позивачу пенсії відповідно до п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII;

-зобов`язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію по віку відповідно до п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, відповідно до довідок Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 31.01.2020 №5-Ф, №6-Ф починаючи з 31.01.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV). 31.01.2020 позивач звернулася до відповідача із заявою про переведення її із пенсії за віком згідно із Законом № 1058-ІV на пенсію за віком у порядку, передбаченому п. 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VІІІ). Проте, рішенням № 1 від 07.02.2020 відповідач відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком у зв`язку з призначенням пенсії за віком первинно відповідно до Закону № 3723. Позивачка вважає, що відмова відповідача є протиправною та такою, що порушує її право на пенсійне забезпечення, а тому звернулася до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 02.03.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження, з викликом сторін в судове засідання.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2019 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» затверджений Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок № 622). Згідно з пунктом 3 Порядку № 622, право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого п. 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону. ОСОБА_1 перебуває на обліку як одержувач пенсії за віком з 26.03.2010, яка первинно була обчислена за нормами Закону №3723-ХІІ. Водночас, з 01.10.2017 ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На думку представника відповідача, так як ОСОБА_1 призначалась пенсія згідно із Законом № 3723-ХІІ, призначити пенсію відповідно до п. 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» № 889-VIII з урахуванням довідок від 31.01.2020 №5-Ф та 6-Ф виданих Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області про складові заробітної плати державного службовця підстав немає. Тому вважає, що приймаючи оскаржуване рішення ГУ ПФУ у Львівській області діяло на підставі, в межах повноважень способом, передбаченим законодавством України.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час і місце його проведення. Клопотань про розгляд справи без їх участі до суду не находило.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом установлено таке.

ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком згідно із Законом № 1058-ІV.

31.01.2020 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про переведення із пенсії за віком згідно із Законом № 1058-ІV на пенсію за віком у порядку, передбаченому п. 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ.

До заяви про перерахунок пенсії було надано: копію паспорта, ідентифікаційний номер, трудову книжку, довідку від 31.01.2020 №6-Ф про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби та довідку від 31.01.2020 №5-Ф про складові заробітної плати призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років).

07.02.2020 Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення № 1, відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком у порядку, передбаченому п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, оскільки їй вже було призначено пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу».

Позивачка вказану відмову пенсійного органу вважає незаконною, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернулася до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

01.05.2016 набув чинності Закон № 889-VIII, підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 , № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно з ч.1 ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом 889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз.1 ч.1 ст. 28 Закону №1058-IV.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 28 Закону №1058-IV встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

Тобто, до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016 відповідно до ст. 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV.

При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ.

Пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 , № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, розділом XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст.37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, та мають передбачені ч.1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція щодо застосування вищезазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 569/350/17 (№ рішення в ЄДРСР 75082026), від 03.07.2018 у справі № 586/965/16-а (№ рішення в ЄДРСР 75082148) та від 10.07.2018 у справі № 591/6970/16-а (№ рішення в ЄДРСР 75227579).

Зі змісту рішення відповідача від 07.02.2020 №1 видно, що відмовляючи в призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VII єдиною підставою відмови є те, що ОСОБА_1 призначалася пенсія згідно із Законом 3723, що відповідає п.3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою КМ України від 14.09.2019 №622, відповідно до якого право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу" не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають: чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 р.; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р.; жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Водночас, суд вже робив висновок про те, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Суд встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як одержувач пенсії за віком з 26.03.2010, яка первинно була обчислена за нормами Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723.

Суд встановив, що трудовий стаж позивачки на державній службі становить не менше 20 років, що підтверджується довідкою про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 31.01.2020; позивачка досягла віку, визначеного законом та має відповідний страховий стаж. Ці обставини відповідач не оспорює.

Відтак, оскільки позивачка має стаж на посаді державної служби понад 20 років та перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, суд вважає, що позивачка має право на призначення пенсії по віку відповідно до п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, відповідно до довідок Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 31.01.2020 №5-Ф, №6-Ф, починаючи з 31.01.2020.

При цьому суд звертає увагу, що покликання відповідача на п.3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою КМ України від 14.09.2019 №622, як на підставу відмови у призначенні позивачу пенсії є безпідставним, оскільки Закон №889 не передбачає такої умови для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016.

Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 840,80грн. підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію по віку відповідно до п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, відповідно до довідок Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 31.01.2020 №5-Ф, №6-Ф починаючи з 31.01.2020.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лунь З.І.