Рішення № 88929425, 27.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2020 року Справа № 160/2027/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,-

ВСТАНОВИВ:

20.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 20.01.2020 №181/П/ІПК/04-36-33-02-07.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є адвокатом та з 02.11.2018 перебуває на обліку у податковому органі як самозайнята особа - адвокат, окрім того, позивач є найманим працівником на посаді «юрист» Дніпропетровської обласної організації профспілки працівників культури України та єдиний соціальний внесок за нього платить роботодавець. 12.12.2019 позивач звернувся до контролюючого органу із запитом щодо надання індивідуальної податкової консультації щодо обов`язку сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період, коли у нього відсутній прибуток від незалежної професійної діяльності і коли він є найманим працівником та його роботодавець сплачує з заробітної плати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі, що не була меншою мінімального розміру. 14.02.2020 позивачем було отримано від відповідача індивідуальну податкову консультацію від 20.01.2020 № 181/П/ІПК/04-36-33-02-07 разом з листом № 9678/10/04-36-33-02-10 від 28.01.2020.

Податковий орган в індивідуальній податковій консультації зазначив про обов`язок позивача визначати базу нарахування єдиного внеску та сплачувати суми внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем.

Позивач вважає надану відповідачем індивідуальну податкову консультацію такою, що не відповідає нормам чинного законодавства та підлягає скасуванню, оскільки позивач є застрахованою особою та суми єдиного внеску у розмірі не менше мінімального за неї щомісячно сплачує підприємство-роботодавець, а тому вважає, що, в даному випадку, обов`язок сплачувати єдиний внесок як самозайнятою особою, за відсутності отримання доходу від здійснення такої адвокатської діяльності, на неї не розповсюджується.

Ухвалою суду від 25.02.2020 було відкрито провадження у справ та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.

11.03.2020 до суду від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив, в якому останній просив відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог повністю посилаючись на те, що платник єдиного внеску, визначений п.5 ч.1 ст.4 Закону №2464, перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов`язаний визначити базу нарахування єдиного внеску та сплатити суму внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем. Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. При цьому, відповідно до п. 13 розділу II Порядку № 511, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані подавати самі за себе Звіт незалежно від того, чи ведуть вони таку діяльність.

Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що податкова консультація Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 20.01.2020 №181/П/ІПК/04-36-33-02-07 надана в законодавчо визначеному порядку та в межах податкового законодавства України.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 має право на здійснення адвокатської діяльності, що підтверджується копією свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності серії ДП № 3875 від 14.09.2018.

З 20.12.2013 позивача прийнято на посаду юрист Дніпропетровської обласної організації профспілки працівників культури України, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 від 11.08.2008.

При цьому, в період з січня 2019 року по грудень 2019 року Дніпропетровською обласною організацією профспілки працівників культури України позивачу було нараховано ЄСВ 38 012,64 грн., що підтверджується довідкою вих. №16 від 18.02.2020.

12.12.2019 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо надання письмової індивідуальної податкової консультації щодо обов`язку сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період коли у нього відсутній прибуток від незалежної професійної діяльності і коли він є найманим працівником та його роботодавець сплачує з заробітної плати єдиний внесок в сумі, що не була меншою мінімального розміру.

Листом № 9678/10/04-36-33-02-10 від 28.01.2020 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області надіслало позивачеві індивідуальну податкову консультацію №181/П/ІПК/04-36-33-02-07 від 20.01.2020, в якій зазначено, що особа, яка проводить незалежну професійну діяльність та не отримує дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року від такої діяльності, зобов`язана визначити базу нарахування єдиного внеску незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем. Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. При цьому відповідно до п. 13 розділу ІІ Порядку № 511 особи, які проводять незалежну професійну діяльність, зобов`язані подавати самі за себе Звіт незалежно від того, чи ведуть вони таку діяльність.

Отже, вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з прийняттям відповідачем спірної індивідуальної податкової консультації №181/П/ІПК/04-36-33-02-07 від 20.01.2020, у зв`язку з чим позивач просить відновити його порушені права шляхом визнання такої індивідуальної податкової консультації протиправною та її скасування.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Тобто, адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 ПК України, за умов, якщо така особа не є найманим працівником та не зареєстрована, як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Статтею 178 ПК України передбачено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання, як само зайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності. У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об`єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат. Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб. Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації.

Відповідно до п.2, п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464) визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час, відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

З аналізу вищенаведених норм, можна дійти висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише за двох умов, а саме: якщо така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності; у разі, якщо вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю реалізовує не як самозайнята особа, а як найманий працівник - юрист Дніпропетровської обласної організації профспілки працівників культури України, що підтверджується копією трудової книжки позивача.

В період з січня 2019 року по грудень 2019 року Дніпропетровською обласною організацією профспілки працівників культури України (роботодавцем) позивачу було нараховано ЄСВ в сумі 38 012,64 грн.

При цьому, сума сплаченого єдиного внеску у вказаний період за місяць не була меншою мінімального розміру.

За викладених обставин, проаналізувавши норми вищенаведеного законодавства, яке регулює спірні відносини, у сукупності із наданими доказами, які свідчать про сплату позивачем сум ЄСВ як працівником підприємства, суд приходить до висновку, що за відсутності у позивача доходу від адвокатської діяльності (таких доказів відповідачем суду не надано) та за умови сплати ЄСВ роботодавцем як податковим агентом за позивача, як за працівника (відповідачем не надано доказів не сплати сум ЄСВ роботодавцем), у позивача відсутній обов`язок сплати ЄСВ ще й від ведення адвокатської діяльності з урахуванням аналізу вимог наведеного чинного законодавства.

Окрім того, слід також зазначити, що згідно пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України, податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Так, оскільки Законом №2464 не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності, а із системного аналізу його норм слідує, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні вказаного Закону позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї регулярно нараховує та сплачує роботодавець - АТ «Дельта Банк» в розмірі не менше мінімального, що спростовує висновок податкового органу про обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем, як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема у періоди, коли позивач була найманим працівником, а не самозайнятою особою.

Також, судом враховується і те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та № 37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що оспорювана індивідуальна податкова консультація №181/П/ІПК/04-36-33-02-07 від 20.01.2020 не відповідає критерію "пропорційності", адже не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи - позивача, оскільки мета сплати єдиного внеску - страхування особи, в даних правовідносинах досягається сплатою єдиного внеску роботодавцем.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача, а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп., понесені позивачем згідно квитанції № 21061 від 19.02.2020.

Керуючись ст. ст. 132, 139, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 20.01.2020 №181/П/ІПК/04-36-33-02-07.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) відповідно до квитанції № 21061 від 19.02.2020, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко