Рішення № 88927870, 27.04.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.04.2020Справа № 910/2952/20

За позовом Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРКС»

до Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АЛЬФА-ГАРАНТ»

про стягнення 6 263,88 грн,

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРКС» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АЛЬФА-ГАРАНТ» (відповідач) про стягнення коштів страхового відшкодування в сумі 6 263,88 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРКС» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2952/20 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

12.03.2020 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист № 9-02/8126 від 10.03.2020 у відповідь на запит суду з інформацією про страхове покриття за полісами № АК/1949808.

19.03.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову, оскільки, на його думку, на користь позивача фактично було сплачено у повному обсязі суму належне йому в порядку суброгації страхове відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позовну заяву та додані до них докази, а також докази надані Моторним (транспортним) страховим бюро України на запит суду.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до стст 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

12.10.2016 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування», назва якого 20.06.2019 була змінена на Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРКС» (позивач, страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 69513а6кг (надалі - договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль «Toyota Rav4», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Строк дії договору страхування визначений з 13.10.2016 по 12.10.2017.

04.06.2017 в місті Києві на Наддніпрянському шосе сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «Toyota Rav4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «KIA Carens», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 . Наведене підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою № 3017159616935817 про дорожньо-транспортну пригоду Управління патрульної поліції у місті Києві.

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_3 . 12.1, 13.1, 2.3б Правил дорожнього руху України та в результаті порушення ОСОБА_2 п. 10.9 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Печерського районного суду міста Києва від 10.01.2018 у справі 757/33289/17-п та постановою Печерського районного суду міста Києва від 24.07.2017 у справі № 157/33291/17-п.

Відповідно до постанови Печерського районного суду міста Києва від 10.01.2018 у справі 757/33289/17-п ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та звільнено його від адміністративної відповідальності, у зв`язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до постанови Печерського районного суду міста Києва від 24.07.2017 у справі № 157/33291/17-п ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн.

Внаслідок ДТП, автомобіль «Toyota Rav4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахований позивачем - Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРКС», отримав механічні пошкодження.

Вартість ремонтно-відновлювальних робіт згідно Audatex № 1.003.17.0, необхідних для проведення відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Rav4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до рахунку-фактури Фізичної особи-підприємця Пальохи Олександра Костянтиновича № АС-00003156 від 21.06.2017 (надалі - рахунок-фактура № АС-00003156 від 21.06.2017) становить 16 750,11 грн.

Вартість запасних частин, матеріалів та робіт, необхідних для проведення відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Rav4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до рахунку-фактури Фізичної особи-підприємця Пальохи Олександра Костянтиновича № АС-00003165 від 22.06.2017 (надалі - рахунок-фактура № АС-00003165 від 22.06.2017) становить 21 841,22 грн.

За страховим випадком (ДТП) згідно складених страхових актів № АХА2215113 від 27.06.2017 та № АХА2215916 від 03.07.2017 по договору страхування та розрахунків страхового відшкодування до них було визначено суму страхового відшкодування в загальному розмірі 34 591,33 грн, виплата якого підтверджується позивачем наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 346 646 від 29.06.2017 та № 348 462 від 04.07.2017.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 04.06.2017) наведені визначення наступних термінів:

- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;

- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;

- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Стаття 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надає визначення поняття «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого». Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов`язана:

з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до полісу № АК/1949808, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Товариством з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АЛЬФА-ГАРАНТ» (відповідачем), ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 100 000,00 грн., строк дії полісу встановлений з 16.12.2016 по 15.12.2017.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що ОСОБА_3 керував автомобілем «KIA Carens», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на законних підставах.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених полісом № АК/1949808, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений рахунками-фактурами АС-00003156 від 21.06.2017 та № АС-00003165 від 22.06.2017, страховими актами № АХА2215113 від 27.06.2017 та № АХА2215916 від 03.07.2017, розрахунками страхового відшкодування до них та платіжними дорученнями № 346 646 від 29.06.2017 та № 348 462 від 04.07.2017.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що була дійсною на момент виникнення спірних правовідносин) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Судом встановлено, що 07.03.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою № СУ/004200/3 від 06.03.2018 про виплату страхового відшкодування, відповідно до якої просив відповідача сплатити суму у розмірі 14 750,11 грн.

У відповідь на зазначену заяву відповідач направив на адресу позивача лист № 12/2722 від 28.09.2018 щодо розгляду заяви про виплату страхового відшкодування № СУ/004200/3 від 06.03.2018, зі змісту якого вбачається, що відповідач не погоджується із сумою страхового відшкодування, заявленою позивачем. На думку, відповідача, сума страхового відшкодування, яка має бути справедливо сплачена позивачу, дорівнює 10 031,79 грн.

27.09.2018 відповідач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 10 031,79 грн.

Відповідно до страхового акту № АХА 2215916 від 03.07.2017 позивачем було здійснено доплату страхового відшкодування в розмірі 19 841,22 грн та направлено відповідачу заяву про доплату страхового відшкодування № СУ/004200/3-1 від 17.12.2018. Вказана заява була отримана відповідачем 22.12.2018, що підтверджується інформацією щодо поштового відправлення № 02217 0337031 8 з сайту «Укрпошта».

Пунктом 36.3 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Положеннями Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що франшиза за полісом № АК/1949808 становить 1 000,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги позивача про стягнення 6 263,88 грн складаються з різниці між фактично сплаченим позивачем страховим відшкодуванням - 34 591,33 грн, за вирахуванням часткової виплати відповідачем страхового відшкодування в розмірі 10 031,79 грн, франшизи за полісом № АК/1949808 в розмірі 1 000,00 грн та з урахуванням положень п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (34 591,33 грн * 50% - 10 031,79 грн - 1 000,00 грн = 6 263,88 грн).

Матеріали справи містять відзив відповідача, поданий 19.03.2020 через відділ діловодства суду. В основу заперечень відповідача, викладених у відзиві, покладено твердження про те, що позивач неправомірно здійснив розрахунок страхового відшкодування без врахування коефіцієнту фізичного зносу. Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, ним було встановлено, що пошкоджений у ДТП 04.06.2017 автомобіль «Toyota Rav4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2005 року випуску, а отже строк його експлуатації на момент ДТП перевищує 7 років та становить 12 років.

Враховуючи зазначене, відповідач був змушений здійснити власний розрахунок вартості відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Rav4», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Так, відповідно до Консультації № 14-R/40/5 про величину фізичного зносу транспортного засобу «Toyota Rav4» (державний номер НОМЕР_1 ), складеної 04.04.2018 аварійним комісаром ОСОБА_4 , коефіцієнт фізичного зносу деталей автомобіля «Toyota Rav4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , - 0,7 та становить 70,0%.

З урахуванням зазначеного, за розрахунком відповідача розмір страхового відшкодування, який належить до стягнення на користь позивача, становить 10 623,89 грн.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши розрахунок страхового відшкодування, наведений відповідачем у відзиві на позовну заяву, суд приймає до уваги заперечення, викладені відповідачем, та зазначає, що розрахунок суми страхового відшкодування, здійснений відповідачем, є вірним та обгрунтованим, з огляду на наступне.

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 145/5/2092 (надалі - Методика) вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до п. 3.9 Методики фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації. Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв`язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників. Фізичний знос може також визначатись шляхом урахування погіршення технічного стану КТЗ унаслідок отриманих і усунених пошкоджень залежно від вартості їх усунення.

Пунктами 7.38 та 7.39 Методики передбачено, що значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.

Винятками стосовно використання зазначених вимог є: а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний); б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм`ятин без пофарбування складової частини)); в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ; г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики; ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 до цієї Методики.

Згідно п. 7.41 Методики значення коефіцієнта фізичного зносу, який підлягає усуненню, не може перевищувати 0,7. Для складників КТЗ зі строком експлуатації понад 12 років значення коефіцієнту фізичного зносу приймається рівним 0,7.

Відповідно до п. 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

З огляду на зазначене та враховуючи, що строк експлуатації автомобіля «Toyota Rav4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2005 року випуску, на момент спірної ДТП перевищує 7 років та становить 12 років, позивач повинен був здійснювати визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, який відповідно до вимог чинного законодавства приймається рівним 0,7.

З урахуванням зазначеного, розмір відшкодування згідно рахунку-фактури № АС-00003156 від 21.06.2017 повинен становити 10 193,34 грн (14 750,11 грн - 4 556,77 грн = 10 193,34 грн, де 14 750,11 грн - розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування, а 4 556, 77 грн - грошовий еквівалент коефіцієнта фізичного зносу (6 509,67 грн (загальна вартість запасних частин) * 0,7 (коефіцієнт фізичного зносу) = 4 556,77 грн).

Розмір страхового відшкодування згідно рахунку-фактури № АС-00003165 від 22.06.2017 повинен становити 13 054,45 грн (19 841,22 грн - 6 786,77 грн = 13 054,45 грн, де 19 841,22 грн - розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування, а 6 786,77 грн - грошовий еквівалент коефіцієнта фізичного зносу (9 695,38 грн (загальна вартість запасних частин) * 0,7 (коефіцієнт фізичного зносу) = 6 786,77 грн).

За встановлених обставин, до виплати із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 592,11 грн (23 247,79 грн (вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу) : 2 (положення п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») - 1 000,00 грн (франшиза за полісом № АК/1949808) - 10 031,79 грн (часткова сплата відповідачем страхового відшкодування) = 592,11 грн).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 6 263,88 грн страхового відшкодування підлягає частковому задоволенню в сумі 592,11 грн.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено орієнтовний розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

Відповідачем не подано орієнтовний розрахунок суми судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 198,70 грн покладається на відповідача, а судовий збір в розмірі 1 903,30 грн покладається на позивача.

Керуючись стст 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АЛЬФА-ГАРАНТ» (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26; ідентифікаційний код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРКС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код 20474912) 592,11 грн (п`ятсот дев`яносто дві гривні 11 коп.) страхового відшкодування, 198,70 грн (сто дев`яносто вісім гривень 70 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням частини 4 Розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 27.04.2020.

Суддя Гумега О.В.