Вирок № 88922016, 24.04.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/342/19

Номер провадження 1-кп/629/96/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2020 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого - Харабадзе К.Ш.,

за участю секретаря - Бєловол О.О., Фалькової І.М.,

прокурора - Шкребця А.Є., Тіхонової Д.О., Новікова Ю.О.,

потерпілої - ОСОБА_1 ,

обвинувачених - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисників - Іщенко В.В., Малунов В.Р., Цувіна О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Лозова Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Костянтинівка Донецької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 190 КК України,-

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Логанешти Хинчештського району Республіка Молдова, громадянки України, без освіти, не заміжньої, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимої,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Синельникове Дніпропетровської області, громадянки України, без освіти, не заміжньої, яка має на утриманні шістьох малолітніх дітей, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України,-

в с т а н о в и в:

11.02.2018 року, близько 12 год. 10 хв., ОСОБА_2 , знаходячись біля вагону електропотягу сполученням «Лозова-Слов`янськ» на залізничній станції Лозова, за адресою: м. Лозова Харківської області, вул. Вокзальна, буд. 4, познайомився з ОСОБА_5 , з яким зайшов у вагон вказаного електропотягу та поруч з яким присів. В ході розмови, ОСОБА_2 помітив мобільний телефон ОСОБА_5 , який останній достав з кишені своєї куртки, після чого у нього виник умисел на заволодіння вказаним мобільним телефоном ОСОБА_5 . Діючи в результаті раптово виниклого умислу на заволодіння чужим майном шляхом обману, з корисливих мотивів, з метою наживи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_2 попрохав у ОСОБА_5 надати належний тому мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 4х», під приводом здійснення телефонного дзвінку, на що останній погодився та передав свій мобільний телефон ОСОБА_2 . Після цього, ОСОБА_2 , скориставшись тим, що ОСОБА_5 за його діями не спостерігає, з місця вчинення кримінального правопорушення зник з мобільним телефоном марки «Xiaomi Redmi 4х» та розпорядився ним на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 2535 гривень.

26.12.2018 року, близько 12:00 год., ОСОБА_2 , повторно, разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за попередньою змовою між собою, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, з корисливого мотиву, з метою наживи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи відкрито, під приводом того, що прийшли перевірити показання лічильника світла, проникли на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_5 , яке належить ОСОБА_1 . Завідомо знаючи, що за вказаною адресою мешкає особа похилого віку, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з метою здолання можливого спротиву з боку потерпілої, з застосуванням насилля, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілої затягли останню до вказаного домоволодіння, тримаючи під руки, тим самим спричинивши потерпілій фізичний біль, від чого потерпіла відчула погіршення стану здоров`я та присіла на підлогу у приміщенні прихожої. Користуючись безпораднім станом потерпілої, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , відкрито викрали з приміщенні спальної кімнати даного домоволодіння грошові кошти ОСОБА_1 в сумі 79566 гривень. Утримуючи при собі викрадені грошові кошти, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з місця вчинення злочину зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_1 майнову шкоду на вказану суму.

Прокурором Лозівської місцевої прокуратури Харківської області пред`явлено обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень за епізодом від 11.02.2018 року за ч. 1 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), за епізодом від 26.12.2018 року за ч. 3 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднане з проникненням у житло.

Прокурором Лозівської місцевої прокуратури Харківської області пред`явлено обвинувачення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за епізодом від 26.12.2018 року за ч. 3 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж) поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло.

У відповідності до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

У судовому засіданні ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у заволодінні майном ОСОБА_5 шляхом обману. Показав, що він дійсно, 11.02.2018 року, близько 12:10 год., за вищевказаних обставин, знаходячись у вагоні електропотягу сполученням «Лозова-Слов`янськ», шляхом обману під приводом подзвонити заволодів мобільним телефоном марки «Xiaomi Redmi 4х» , який належав ОСОБА_5 , яким в подальшому розпорядився. З правовою кваліфікацією своїх дій за ч.1 ст.190 КК України, вартістю майна був згоден, фактичні обставини вчинення злочину не оспорював, щиро каявся, висловлював жаль з приводу вчиненого.

Просив епізод щодо заволодіння ним майном потерпілого ОСОБА_5 шляхом обману від 11.02.2018 року розглянути в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

У зв`язку з повним визнанням вини обвинуваченим ОСОБА_2 за епізодом від 11.02.2018 року щодо заволодіння майном потерпілого ОСОБА_5 шляхом обману, згодою обвинуваченого з правовою кваліфікацією своїх дій при обставинах, встановлених при досудовому розслідуванні, не оспоренням їх, з урахуванням не оспорення іншими учасниками судового провадження фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_2 по вищевказаному епізоду, суд, роз`яснивши учасниками судового провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК України, про те, що вони будуть позбавлені права оскаржити обставини, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку, за відсутності сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого ОСОБА_2 , заперечень з боку прокурора, виходячи з вимог ч. 3 ст. 349 КК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи по епізоду щодо заволодіння майном ОСОБА_5 від 11.02.2018 року, які ніким не оспорюються, та обмежився по цьому епізоду допитом обвинуваченого ОСОБА_2 .

Щодо вчинення відкритого викрадення майна ОСОБА_6 , то ОСОБА_2 свою вину визнав, показав, що за місяць до вказаних подій, він був в м. Лозова, та навідувався до домоволодіння потерпілої, де розмовляв з потерпілою, з тим, щоб в подальшому можливо вчинити у неї крадіжку. 26.12.2018 року на залізничній станції м. Лозова Харківської області він познайомився з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з якими він разом прослідував до магазину. По дорозі до магазину він запропонував ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які йшли поруч з ним, заробити грошей, та повідомив про те, що знає одну бабусю, до якої можна прийти та представившись працівником з перевірки електричних лічильників, зайти до будинку та викрасти у неї грошові кошти. Підійшовши до будинку потерпілої, він сказав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щоб вони стояли в стороні, що вони і зробили, а сам зайшов на територію домоволодіння через хвіртку, потерпіла в той час поралася на подвір`ї. Будучи на подвір`ї, він представився працівником з перевірки лічильників та проводки. Потерпіла повідомила йому про те, що в неї все добре та вона не потребує його послуг. Після цього він вийшов з подвір`я потерпілої через ту хвіртку, в яку і заходив, обійшов будинок та зайшов на подвір`я домоволодіння потерпілої з іншого боку, оскільки там була ще одна хвіртка. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зайшли за ним на подвір`я. потім вони всі разом направилися до будинку, потерпіла в той час вже знаходилася у коридорі будинку. Він схопив потерпілу за плече, посадив її на підлогу та сказав, щоб потерпіла поводила себе тихо. ОСОБА_3 пішла шукати по кімнатах будинку грошові кошти, а ОСОБА_4 стояла у коридорі та слідкувала за тим, щоб ніхто не зайшов до будинку. Через деякий час ОСОБА_4 , зайшла в будинок, пішла до кімнат, де була ОСОБА_3 . Через хвилину вони повернулися разом, ОСОБА_3 , повідомила, що знайшла багато грошей. Тоді всі вони направилися на вихід з будинку, він зачинив за собою вхідні двері у будинок та повісив навісний замок, не замикаючи його. Вони всі разом вийшли з подвір`я домоволодіння потерпілої через хвіртку, в яку входили. Після цього вони всі разом направилися в сторону перехідного мосту в м. Лозова. Перейшовши перехідний міст, дійшовши до дороги, вони були затримані працівниками поліції. Розумів, що вчиняє злочин у відношенні особи похилого віку, щиро каявся, засуджував свою поведінку, приніс вибачення потерпілій, просив врахувати при призначенні покарання, що він має дитину, хвору матір, виправився.

У судовому засіданні ОСОБА_3 визнала свою вину, показала, що 26.12.2018 року вона разом з ОСОБА_4 знаходилася на залізничному вокзалі в м. Лозова Харківської області. До них підійшов ОСОБА_2 і попросив закурити. Оскільки у неї з собою не було цигарок, вони всі втрьох пішли до магазину їх придбати. По дорозі з магазину, ОСОБА_2 запропонував їм заробити грошей, повідомивши, що він знає одну бабусю, у якої можна виманити грошові кошти, представившись працівником комунальної компанії, направитися до неї під приводом проведення перевірки. Також ОСОБА_2 повідомив, що до цього він вже приходив до потерпілої, однак вона його до будинку не впустила. По дорозі до будинку потерпілої, вона зрозуміла, що вони домовляються про вчинення злочину, що також розуміла і ОСОБА_4 . Вона безпосередньо розповіла ОСОБА_4 про те, що вони всі разом з ОСОБА_2 йдуть викрасти грошові кошти потерпілої. Підійшовши до домоволодіння потерпілої, ОСОБА_2 зайшов в нього. В цей час вона разом з ОСОБА_4 стояли на вулиці. Вони чули та бачили потерпілу, яка в той час поралася на подвір`ї. Бачили та чули, як ОСОБА_2 почав розмовляти з потерпілою, просив дозволу зайти до неї у будинок для того, щоб у неї провести перевірку, але потерпіла його не впускала. В цей час потерпіла їх не бачила. Через деякий час ОСОБА_2 повернувся до них, пішов до іншої хвіртки, яка була позаду будинку потерпілої, відчинив хвіртку, зайшов на подвір`я будинку потерпілої, вони зайшли за ним. Коли вона з ОСОБА_4 підійшли до будинку, то вони побачили потерпілу, яка сиділа на підлозі в коридорі будинку, а ОСОБА_2 стояв поряд з нею. Вона пішла шукати по кімнатах будинку гроші. Спочатку вона пройшла до великої кімнати, а потім побачила попереду ще одну маленьку кімнату, в якій було темно, в зв`язку з чим вона підсвічувала собі телефоном. В даній кімнаті стояло ліжко, тумбочка та шифоньєр. У нижній шухлядці шифоньєра вона знайшла грошові кошти, які були упаковані у прозорий поліетиленовий пакет, якими саме купюрами вона не бачила, вона розірвала поліетиленовий пакет, в якому були грошові кошти, викинула його у цій же кімнаті, гроші вона поклала до переднього карману надітого на неї фартуху. Вийшовши до коридору, вона повідомила ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про те, що знайшла багато грошей, скільки саме вона не знала, та те, що їм треба йти звідти. Спочатку вона та ОСОБА_4 покинули будинок потерпілої, а потім їх наздогнав ОСОБА_2 . Від будинку потерпілої вони всі разом йшли через двори до перехідного мосту. Пройшовши перехідний міст, та спустившись з нього вони були затримані працівниками поліції. З моменту, як вони вийшли з будинку потерпілої та до того, як вони були затримані працівниками поліції, пройшло 20-25 хвилин. Розуміла, що вчиняє злочин у відношенні особи похилого віку, щиро каялася, засуджувала свою поведінку, принесла вибачення потерпілій, просила врахувати при призначенні покарання, що вперше вчинила злочин, страждає на підвищений тиск, виправилася.

У судовому засіданні ОСОБА_4 визнала себе винною, показала, що 26.12.2018 року вона разом з ОСОБА_3 знаходилася біля ліфту на пішохідному переході залізничної станції м. Лозова, та розмовляла по телефону. В цей час до них підійшов ОСОБА_2 , який почав розмовляти з ОСОБА_3 . Після цього ОСОБА_3 повідомила їй, що їм треба піти з ОСОБА_2 . Потім вони всі разом прийшли до будинку, який знаходився неподалік від залізничного вокзалу. Підійшовши до кута вказаного будинку, вони з ОСОБА_3 залишилися біля домоволодіння, а ОСОБА_2 увійшов через хвіртку у домоволодінні, на подвір`ї якого знаходилася літня жінка, яка поралася у себе на подвір`ї. ОСОБА_2 почав розмовляти з вказаною жінкою. Вона бачила, що ОСОБА_2 хотів зайти у будинок потерпілої, але остання його не пускала. Після цього ОСОБА_2 повернувся до них, тоді вони всі разом обійшли будинок з іншої сторони, де вона побачила ще одну хвіртку. В цей час вона не розмовляла по телефону. Вони всі втрьох зайшли на подвір`я вказаного будинку та направилися до будинку. В цей час потерпіла, яка знаходилася біля вхідної двері будинку, забігла у коридор будинку та намагалася зачинити вхідні двері, однак не встигла. Коли вони зайшли до коридору будинку, ОСОБА_2 почав кричати на потерпілу. Вона разом з ОСОБА_2 залишилася у коридорі, а ОСОБА_3 пішла по кімнатах будинку. ОСОБА_2 у коридорі тримав потерпілу, а вона, на прохання ОСОБА_2 , спостерігала за тим, щоб ніхто не зайшов до будинку. Вона розуміла, що вони грабують потерпілу, остання почала кричати. Через деякий час вона зайшла до кімнати, де знаходилася ОСОБА_3 , та побачила у ОСОБА_3 у руках прозорий кульок з грошовими купюрами, бачила номінал купюри у 200 гривень. ОСОБА_3 їй повідомила, що треба покидати будинок. Вони з ОСОБА_3 вийшли з кімнати через коридор, у якому знаходився ОСОБА_2 з потерпілою, потім направилися на вихід з будинку. ОСОБА_2 вийшов за ними. Вони всі разом йшли залізничними коліями, а потім через перехідний міст. Від помешкання потерпілої до перехідного мосту вони йшли приблизно 20 хвилин. Коли вони спускалися з мосту, їх зупинили працівники поліції. Вказала, що в неї були особисті грошові кошти у сумі 2000 гривень, які вона отримала у якості соціальної допомоги та які в неї були вилучені в ході особистого обшуку. Розуміла, що вчиняє злочин у відношенні особи похилого віку. Щиро каялася, засуджувала свою поведінку, принесла вибачення потерпілій, просила врахувати при призначенні покарання, що вперше вчинила злочин, є матір`ю-одиначкою, має та виховує 6 малолітніх дітей, виправилася.

Прокурор просив визнати ОСОБА_2 винуватим за ч. 1 ст. 190 КК України та призначити покарання у виді 3 років обмеження волі, за ч. 3 ст. 186 КК України та призначити покарання у виді 7 років позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.

ОСОБА_3 визнати винуватою за ч. 3 ст. 186 КК України та призначити покарання у виді 7 років позбавлення волі.

ОСОБА_4 визнати винуватою за ч. 3 ст. 186 КК України та призначити покарання у виді 7 років позбавлення волі.

Крім визнання вини обвинуваченими ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, вина останніх в повному обсязі підтверджується сукупністю зібраних по справі та досліджених в судовому засіданні доказів:

-показами в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_1 , згідно яких 26.12.2018 року, приблизно о 12:00 год., вона почула дзвінок у хвіртку, та вийшла на вулицю. Підійшовши до хвіртки, вона побачила молодого чоловіка - ОСОБА_2 , який представився працівником електромереж та звернувся до неї з проханням впустити його у будинок, для того щоб перевірити електролічильник. Вона йому відмовила, відповівши, що немає потреби перевіряти лічильник. ОСОБА_2 повідомив їй про те, що вона має заборгованість за електроенергію, на що вона йому відповіла, що ніякої заборгованості у неї нема, та те, що у неї мається переплата за вказані послуги. Поки вона розмовляла з хлопцем біля центральної хвіртки, то побачила, що біля іншої хвіртки, яка також веде у її домоволодіння, знаходяться дві інші особи - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Потім ОСОБА_2 почав наполягати його впустити, а вона прохала його піти, вказувала, що викличе поліцію. Потім вона направилася у будинок, але не встигла зачинити вхідні двері, оскільки їй в цьому перешкодили. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 увійшли у будинок. ОСОБА_3 відразу побігла по будинку та почала по кімнатах щось шукати. Вона в цей час знаходилася у коридорі разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Її штовхали у спину, їй стало зле, і вона сіла на підлогу. Через деякий час ОСОБА_4 пішла також до кімнат, потім вийшла. У ОСОБА_3 , яка вийшла, вона побачила, що випирає кишеня. На деякий час вона втратила свідомість, і після того, як вона прийшла до тями, пішла в кімнати подивитися, чи всі її речі на місті. Тоді вона виявила пропажу грошових коштів, які знаходилися у шухлядці шифоньєра. Виявивши пропажу грошових коштів, вона відразу вибігла з дому та побігла у напрямку перехідного мосту, де назустріч їй йшов її знайомий, якому вона розповіла про пограбування, який їй порадив викликати працівників поліції, що вона зробила.

-показами в судовому засіданні свідка ОСОБА_7 , згідно яких вона працює слідчим СВ Лозівського ВП ГУНП в Харківській області. Під час несення служби, начальником слідчого відділу її було запропоновано разом з її колегами, слідчими ОСОБА_8 та ОСОБА_9, для складання протоколу затримання осіб жіночої статі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в ході якого було проведено особистий обшук вказаних осіб. Слідча ОСОБА_9 проводила обшук ОСОБА_3 , у якої у фартухі було виявлено на вилучено грошові кошти. Вона складала за допомогою ноутбука протокол затримання, слідча ОСОБА_8 розкладала купюри на підлозі та перерахувала їх. При особистому обшуку ОСОБА_3 проводилася відео зйомка. Також вона була присутня під час особистого обшуку ОСОБА_4 , у якої також було виявлено грошові кошти.

-показами в судовому засіданні свідка ОСОБА_9 , згідно яких вона працює старшим слідчим СВ Лозівського ВП ГУНП в Харківській області. Під час несення служби, за дорученням начальника відділу ОСОБА_14, вона була запрошена для проведення обшуку осіб жіночої статі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Дана слідча дія відбувалася у кабінеті № 6 на 3 поверсі Лозівського ВП ГУНП в Харківської області, у якій також приймали участь слідчі ОСОБА_7, ОСОБА_8 Були присутні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та дві особи жіночої статі - поняті. В ході обшуку, у ОСОБА_3 були вилучені грошові кошти з фартуху, та з карманів куртки, крупного номіналу по 200 та 500 гривень, сума яких вказана в протоколі. ОСОБА_3 пояснювала, що вилучені кошти вона отримала шляхом зняття їх у банкоматі. У ОСОБА_4 при особистому обшуку також було вилучено грошові кошти. При проведенні слідчого експерименту велася безперервна відео зйомка, яку проводила слідча ОСОБА_8, а слідча ОСОБА_7 складала протокол. Права затриманих осіб при проведенні слідчої дії не порушувалися, заперечень від учасників процесу не надходило.

-показами в судовому засіданні свідка ОСОБА_10 , згідно яких він працює слідчим Лозівського ВП ГУНП в Харківській області. Він розпочинав досудове розслідування по даному кримінальному провадження, та згідно постанови, до розслідування даної справи були залучені інші слідчі Лозівського ВП ГУНП в Харківській області. Він проводив слідчій експеримент з обвинуваченими та їх допит. Розбіжностей в показах обвинувачених під час слідчих експериментів та їх допитів не було. Також він проводив допит потерпілої, а слідчий експеримент за її участі проводився слідчим ОСОБА_15 Під час слідчого експерименту за участю потерпілої, остання вказала, що грошові кошти які у неї викрали, були розфасовані та упаковані у два пакети. У обвинувачених жіночої статі, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 при особистому їх обшуку, який проводився слідчими ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , було вилучено грошові кошти близько 82000 гривень. У обвинувачених вилучалися грошові кошти, які знаходилися без поліетиленового пакету у карманах. Вилучені кошти у обвинуваченої ОСОБА_4 були повернуті під зберігальну розписку потерпілій. Під час допиту обвинувачена ОСОБА_4 пояснювала, що грошові кошти, які були вилучені у неї, в розмірі 2000 гривень - це її особисті кошти - державна допомога на дітей. На досудовому слідстві потерпіла ОСОБА_1 прибула до його робочого кабінету, де в її особистій присутності він розпакував усі пакети, в які були упаковані грошові кошти після обшуку обвинувачених, він разом з ОСОБА_1 перерахували дані кошти, він зняв ксерокопію з кожної купюри, для долучення копій до матеріалів справи, а самі гроші повернув потерпілій під зберігальну розписку. Обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 були затримані працівники сектору реагування патрульної поліції Лозівського ВП ГУНП в Харківській області. Під час досудового розслідування права обвинувачених не були порушенні, також від обвинувачених не надходило жодних скарг. Протокол затримання обвинуваченого ОСОБА_2 складався особисто ним, в робочому кабінеті в присутності понятих. Протокол затримання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 складався слідчими жіночої статі.

-показами в судовому засіданні свідка ОСОБА_11 , згідно яких він працює в СВ Лозівському ВП ГУНП в Харківській області. В 2018 році, точної дати не пам`ятає, під час несення служби, надійшло повідомлення про вчинення грабіжу, яке він зареєстрував, на місце події були направлені наряди поліції, і причетних осіб в цей же день затримали .

- свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що вона підтримує дружні відносини з потерпілою. Перед Новим роком їй зателефонувала потерпіла та повідомила, що її пограбували і поклала слухавку. Вона перетелефонувала потерпілій, та остання почала її звинувачувати. Після Нового 2019 року вона ще один раз розмовляла з потерпілою, а після цього вона їй більше не телефонувала та не бачила її. Потерпіла ніколи їй не розказувала, що в неї є грошові заощадження та ніколи не називала суму.

-протоколом огляду місця події від 26.12.2018 року, з фототаблицею до нього, будинку АДРЕСА_5 , згідно якого територія домоволодіння огороджена парканом у вигляді дерев`яного штахетника зі сторони АДРЕСА_5 та сітки «рабиця» зі сторони залізничної колії, вхід на територію домоволодіння здійснюється через металеві ворота з хвірткою, які закриті на навісний замок зі сторони двору, та зі сторони залізничної колії через хвіртку із сітки рабиця, яка не має замків. Вхід до будинку здійснюється через одностворчаті дерев`яні двері, які мають врізний замок, який на момент огляду пошкоджень не має /том 2 а.с. 9-16/.

-протоколом проведення слідчого експерименту від 28.12.2018 року, з відеозаписом на DVD-R диску, в вході якого обвинувачений ОСОБА_2 , знаходячись на території домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , розказав та показав про обставини вчинення ним разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кримінального правопорушення - відкритого викрадення грошових коштів ОСОБА_1 /том 2 а.с. 17-20/.

-протоколом проведення слідчого експерименту від 27.12.2018 року з відеозаписом на DVD-R диску, в ході якого потерпіла ОСОБА_1 розказала та показала про обставини відкритого викрадення її грошових коштів, яке мало місце 26.12.2018 року за адресою: АДРЕСА_5 /том 2 а.с. 21-24/.

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.12.2018 року з додатком до протоколу, в якому зазначено чотири фотокартки різних чоловіків, де потерпіла ОСОБА_1 вказала, що впізнала чоловіка, який 26.12.2018 року проник на територію її домоволодіння та відкрито викрав її грошові кошти, який зображений на фото під № 2. В протоколі про пред`явлення особи для впізнання на фото № 2 зображений ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . На фото № 1,3,4 зображено сторонніх осіб /том 2 а.с. 25-26/.

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.12.2018 року з додатком до протоколу, в якому зазначено чотири фотокартки різних жінок, де потерпіла ОСОБА_1 вказала, що впізнала жінку, яка 26.12.2018 року проникла на територію її домоволодіння та відкрито викрала її грошові кошти, яка зображена на фото під № 3. В протоколі про пред`явлення особи для впізнання на фото № 3 зображена ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На фото № 1,2,4 зображено сторонніх осіб /том 2 а.с. 27-28/.

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.12.2018 року з додатком до протоколу, в якому зазначено чотири фотокартки різних жінок, де потерпіла ОСОБА_1 вказала, що впізнала жінку, яка 26.12.2018 року проникла на територію її домоволодіння та відкрито викрала її грошові кошти, яка зображена на фото під № 2. В протоколі про пред`явлення особи для впізнання на фото № 2 зображена ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . На фото № 1,3,4 зображено сторонніх осіб /том 2 а.с. 29-30/.

-протоколом проведення слідчого експерименту від 28.12.2018 року, з відеозаписом на DVD-R диску, в вході якого обвинувачена ОСОБА_3 знаходячись на території домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , розказала та показала про обставини вчинення нею разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 кримінального правопорушення - відкритого викрадення грошових коштів ОСОБА_1 /том 2 а.с. 59-62/.

-протоколом проведення слідчого експерименту від 28.12.2018 року, з відеозаписом на DVD-R диску, в вході якого обвинувачена ОСОБА_4 знаходячись на території домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , розказала та показала про обставини вчинення нею разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кримінального правопорушення - відкритого викрадення грошових коштів ОСОБА_1 /том 2 а.с. 83-86/.

-протоколом огляду предмету від 29.12.2019 року, з ксерокопіями грошових купюр, в ході якого в приміщенні кабінету № 4 Лозівського ВП ГУНП в Харківській області було оглянуто грошові кошти національної валюти України - гривні, у розмірі 9066 гривень купюрами номіналами 100, 50, 20, 10, 5, 1 гривня та грошові кошти в сумі 70500 гривень купюрами номіналами 500 та 200 гривень, які було вилучено 26.12.2018 року, під час особистого обшуку ОСОБА_3 / том 2 а.с. 91-134/.

-рапортом старшого інспектора-чергового Лозівського ВП ГУНП в Харківській області від 26.12.2018 року про надходження повідомлення ОСОБА_1 , мешканки АДРЕСА_5 про те, що за вказаною адресою зайшли в будинок двоє жінок та один чоловік ромської національності та після їхнього візиту з будинку зникли гроші /том 2 а.с.188/.

Сторона захисту відмовилася від допиту свідка захисту ОСОБА_13 , прокурор, потерпіла не просили допитати свідка, не наполягали на його допиті, що було з`ясовано судом в судовому засіданні. З огляду на вимоги ст. 22 КПК України, забезпечивши право сторони захисту на свободу в поданні ними суду своїх доказів, суд прийняв відмову сторони захисту від допиту свідка захисту ОСОБА_13 безпосередньо судом.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності в їх сукупності вважає їх достатніми для прийняття відповідного рішення по справі.

Таким чином, аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, суд приходить до переконання, що у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень вина ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом» (ст. 17 КПК України). Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за епізодом від 11.02.2018 року за ч. 1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), за епізодом від 26.12.2018 року за ч. 3 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднане з проникненням у житло. Дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд кваліфікує за епізодом від 26.12.2018 року за ч. 3 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло.

Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Поширеною в юридичній літературі є позиція, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматись від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Оцінивши усі зібрані докази відповідно до ст. 94 КПК України з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд доходить висновку про доведеність винуватості обвинувачених в інкримінованих їм діяннях, оскільки ці докази доповнюють один одного та у своїй сукупності разом з іншими доказами є достатніми для висновку про доведеність обвинувачення поза розумним сумнівом.

Так, в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» роз`яснено, що грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, котра у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені й оцінюються як викрадення.

При вирішенні питання про застосування кваліфікуючої ознаки «проникнення у житло, інше приміщення чи сховище» в складі кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 186 КК України, вирішальне значення мають режим доступу до приміщення (вільний/обмежений) під час вчинення грабежу та наявність у особи умислу на незаконне входження (потрапляння) до приміщення або незаконне перебування в ньому з метою заволодіння чужим майном.

Щодо епізоду від 26.12.2018 року суд зауважує, що в судовому засіданні встановлено та підтверджено сукупністю доказів у справі, показами потерпілої, і узгоджується з показами обвинувачених, що обвинувачені потрапили у житло потерпілої незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно, у обвинувачених був наявним умисел на незаконне входження (потрапляння) до житла потерпілої та незаконне перебування в ньому з метою викрадення її майна. Вони розуміли, що їх дії є відкритими, на прохання потерпілої припинити незаконні дії не відреагували, заволоділи майном та покинули місце злочину.

Враховуючи час, спосіб, місце вчинення відкритого викрадення майна, проникнення у житло, застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, дії обвинувачених під час вчинення злочину, наступні дії обвинувачених після його вчинення, щодо перенесення викраденого майна і розпорядження ним, суд вважає, що всі ці обставини свідчать про наявність попередньої змови і єдиного умислу групи осіб, а саме, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , спрямованого на вчинення відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, поєднаного з проникненням у житло. Перевірені в судовому засіданні докази в повному обсязі підтверджують, що умисел на відкрите викрадення чужого майна у групи осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 був загальним, їх спільні дії були спрямовані на відкрите викрадення майна потерпілої ОСОБА_1 .

При цьому суд вважає обвинувачення доведеним та підтвердженим сукупністю зібраних по справі та досліджених в судовому засіданні доказів щодо суми викрадених грошових коштів у ОСОБА_1 у розмірі 79566 гривень. Суд звертає увагу на те, що у відповідності до вимог ч. 3 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. За статтею 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Обвинувачені показували, що дійсно відкрито викрали у потерпілої грошові кошти, гроші у будинку потерпілої знайшла ОСОБА_3 , всі гроші ОСОБА_3 поклала та тримала при собі у одежі, після вчинення правопорушення вони не перераховували суму грошей, які відкрито викрали у ОСОБА_1 , а покинувши будинок потерпілої, вони направилися у напрямку вокзалу м. Лозова. Пройшовши невелику відстань від будинку потерпілої, вони були затримані працівниками поліції. Після затримання всі викрадені гроші були вилучені працівниками поліції, їх сума склала 79566 грн.

В обвинувальному акті сума викраденого стороною обвинувачення визначена у 170000 грн.

Потерпіла показала, що обвинувачені викрали грошові кошти, які вона накопичувала напротязі 19 років, заощаджуючи з пенсії, отримуючи допомогу від її сина.

Пояснення потерпілої підтверджуються сукупністю зібраних по справі та досліджених в судовому засіданні доказів щодо суми викраденого майна - грошових коштів у розмірі суми у 79566 гривень.

Суд вказує, що однією з обставин, яка підлягає доказуванню, зокрема, є розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням/ст. 91 КПК України/. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

При цьому стаття 92 КПК України покладає обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Суд підкреслює, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому КПК України.

Однак в судовому засіданні суду не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеної в обвинувальному акті суми викрадених грошових коштів саме у 170000 грн. Стороною обвинувачення не було надано будь-яких доказів щодо часу, з якого потерпіла знаходиться на пенсії, щодо розміру її пенсії, щодо витрат потерпілої, щодо наявності у потерпілої сина, щодо наявності у її сина доходу/матеріальної можливості надавати допомогу потерпілій, доказів щодо відвідування потерпілої її сином, перетину ним кордонів з Україною, щодо отримання потерпілою грошових переказів, наявності інших джерел надходження коштів, тощо.

Поняття доказів та доказування відображено в главі 4 КПК України. Поняття доказів визначено в статті 84 КПК України, за якою доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Ці дані встановлюються певними засобами доказування, які передбачив законодавець у вищевказаній главі КПК України.

Разом з цим, вищевказаних вимог закону не було дотримано під час досудового розслідування. Фактичних даних, на підставі яких суд міг встановити наявність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження щодо визначення розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у сумі, зазначеній в обвинувальному акті, не було надано суду та не встановлено при судовому розгляді.

Суд нагадує, що статтею 17 КПК України визначено таку загальну засаду кримінального провадження як презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, згідно частини 4 якої законодавець обумовив, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

При призначенні покарання відповідно до статей 65-69 КК України суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до невеликого ступеню тяжкості та тяжкий злочин (ст. 12 КК України).

Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скоїли тяжкий злочин.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він раніше не судимий, не одружений, має доньку, має середню спеціальну освіту, не працює, військовозобов`язаний, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, проживає за постійним місцем проживання, де характеризується формально позитивно /том 2 а.с. 31-42, т. 3 а.с. 9/. Згідно висновку, викладеного в досудовій доповіді про обвинуваченого ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, ризики вчинення повторного кримінального правопорушення, небезпеки для суспільства у т.ч. для окремих осіб, оцінюються як середні, відділ з питань пробації вважає, що виправлення особи можливе без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк /том 1 а.с. 106-108/.

Дослідженням особи обвинуваченої ОСОБА_3 встановлено, що вона раніше не судима, не заміжня, без освіти, не працює, на обліку у лікарів психіатра, нарколога не перебуває, проживає за постійним місцем проживання, де характеризується формально /том 2 а.с. 47-53/. Згідно висновку, викладеного в досудовій доповіді про обвинувачену ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, ризики вчинення повторного кримінального правопорушення, небезпеки для суспільства у т.ч. для окремих осіб, оцінюються як середні, відділ з питань пробації вважає, що виправлення особи можливе без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк /том 1 а.с. 110-112/.

Дослідженням особи обвинуваченої ОСОБА_4 встановлено, що вона раніше не судима, без освіти, не заміжня, є одинокою матір`ю, має та виховує шістьох малолітніх дітей, з яких троє дітей шкільного віку відвідують Караванськую ЗОШ І-ІІІ ступенів Люботинської міської ради Харківської області, не працює, перебуває по догляду за дитиною до 3-х років, отримує соціальну допомогу малозабезпеченій сім`ї, допомогу одинокій матері, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, проживає за постійним місцем проживання, де характеризується позитивно, /том 2 а.с. 63-76, т. 3 а.с. 139-143/. Згідно висновку, викладеного в досудовій доповіді про обвинувачену ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінюються як середній, відділ з питань пробації вважає, що виправлення особи можливе без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк /том 1 а.с. 106-108/.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинувачених, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, про що вказано в обвинувальному акті та знайшло своє підтвердження під час судового розгляду. Обвинувачені засуджували свою поведінку, принесли вибачення потерпілій, вказували про прийняття рішення більше не вчиняти злочинів. Крім того, основною формою прояву щирого каяття проявилося повне визнання обвинуваченими своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їм обставини вчиненого злочину, спрямовані в тому числі на сприяння розкриттю злочину під час досудового розслідування. Матеріали кримінального провадження містять обставини активного сприяння розкриттю злочину - дій обвинувачених, спрямованих на те, щоб надати допомогу слідчим органам у з`ясуванні тих фактичних обставин, які мають істотне значення для розкриття злочину, повідомленні про всі відомі обставини злочинного діяння, надання органам досудового слідства допомоги в установленні невідомих їм обставин справи під час досудового розслідування.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинувачених, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, і при цьому звертає увагу на те, що вчинення злочину щодо особи похилого віку відноситься до обставин, що обтяжують покарання, оскільки похилий вік особи зумовлений певними особливостями цього віку. Слід зауважити, що старіння є важливим процесом в організмі людини, коли відбуваються суттєві фізіологічні та психологічні зміни. В процесі старіння поступово втрачається фізична сила, психологічна гнучкість та здатність до адаптації, слабшають інтелектуальні можливості. Суд вважає доведеним те, що обвинувачені з урахуванням їх розвитку, відсутності даних щодо відхилень у їх мислені, усвідомлювали, що вчиняють кримінальне правопорушення щодо особи похилого віку, усвідомлювали відповідний віковий стан потерпілої, яка під час вчинення злочинів щодо неї була у віці 78 років, мала відповідний зовнішній вигляд, тощо. Під час надання своїх показів обвинувачені також назвали потерпілу «бабусею».

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу обвинуваченого, що він раніше не судимий, розлучений, має доньку, яка проживає з матір`ю, не працює, має слабкі соціальні зв`язки, обвинувачується у вчиненні двох епізодів кримінальних правопорушень, діяв умисно, з корисливих мотивів, за висновком, викладеним в досудовій доповіді про обвинуваченого ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, ризики вчинення повторного кримінального правопорушення, небезпеки для суспільства у т.ч. для окремих осіб, оцінюються як середні, з огляду на встановлені судом обставини, що пом`якшують, обтяжують покарання, а тому, суд призначає обвинуваченому покарання в межах санкцій ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 186 КК України, після чого за ч. 1 ст. 70 КК України призначає покарання за сукупністю злочинів.

При цьому суд не убачає достатніх підстав для можливості застосування у відношенні ОСОБА_2 ст. 75 КК України. Суд бере до уваги, що ОСОБА_2 раніше не судимий, розлучений, має доньку, яка проживає з матір`ю, не працює, має слабкі соціальні зв`язки, обвинувачується у вчиненні двох епізодів кримінальних правопорушень, діяв умисно, з корисливих мотивів, що він ініціював вчинення злочину, запропонувавши ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заробити грошей, вчинити злочин, повідомив про те, що знає особу похилого віку, у відношенні якої можна вчинити злочин, проникнувши в житло під приводом перевірки наявних у неї в будинку лічильників та викрасти у неї грошові кошти. Показав, що за місяць до вказаних подій, він був в м. Лозова, та навідувався до домоволодіння потерпілої, де розмовляв з потерпілою, з тим, щоб в подальшому мати можливість вчинити у неї крадіжку, дії ОСОБА_2 після вчинення злочину, який після того, як ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покинули будинок потерпілої, зачинив за собою вхідні двері у будинок та повісив навісний замок, не замикаючи його. Посилання обвинуваченого на важкий стан здоров`я його матері, яка потребує його піклування, також не є беззаперечною підставою для для застосування ст. 75 КК України. Суд не убачає можливості виправлення засудженого без відбування покарання у відповідності до ст. 75 КК України і доходить висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства на певний строк, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Підстав для застосування у відношенні обвинуваченого ст. 69 КК України судом не встановлено, оскільки встановлені вище обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості вчинених ним злочинів.

Міру запобіжного заходу, у вигляді тримання під вартою, суд залишає до вступу вироку в законну силу, але не більш ніж на 60 днів, тобто - до 22 червня 2020 року.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 рахувати з 26.12.2018 року /том 2 а.с.43-46/.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченої, що вона раніше не судима, не заміжня, не працює, має слабкі соціальні зв`язки, діяла умисно, з корисливих мотивів, з огляду на встановлені судом обставини, що пом`якшують, обтяжують покарання, суд призначає обвинуваченій покарання в межах санкцій ч. 3 ст. 186 КК України.

При цьому суд не убачає достатніх підстав для можливості застосування у відношенні ОСОБА_3 ст. 75 КК України. Суд бере до уваги, що ОСОБА_3 не заміжня, не працює, має слабкі соціальні зв`язки, діяла умисно, з корисливих мотивів, аналізує вчинене обвинуваченою, обставини вчинення злочину, за висновком, викладеним в досудовій доповіді про обвинувачену ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, ризики вчинення повторного кримінального правопорушення, небезпеки для суспільства у т.ч. для окремих осіб, оцінюються як середні, за постійним місцем проживання характеризується формально, та доходить висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства на певний строк, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів. Посилання обвинуваченої на страждання підвищеним тиском також не є беззаперечною підставою для застосування ст. 75 КК України. Підстав для застосування у відношенні обвинуваченої ст. 69 КК України судом не встановлено, оскільки встановлені вище обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченої, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості вчиненого нею злочину.

Міру запобіжного заходу, у вигляді тримання під вартою, залишити до вступу вироку в законну силу, але не більш ніж на 60 днів, тобто - до 22 червня 2020 року.

Початок строку відбування покарання обвинуваченій ОСОБА_3 рахувати з 26.12.2018 року /том 2 а.с.54-58/.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, даних про особу обвинуваченої, що вона раніше не судима, не заміжня, має на утриманні шістьох малолітніх дітей, висновок органу пробації про те, що у відношенні обвинуваченої ризики вчинення повторного кримінального правопорушення, небезпеки для суспільства у т.ч. для окремих осіб, оцінюються як середні, обставини вчинення злочину і ставлення обвинуваченої до вчиненого, зміст характеристик обвинуваченої за місцем проживання про те, що вона зарекомендувала себе з позитивного боку, спокійна, врівноважена, доброзичлива, чуйна, не має шкідливих звичок, користується повагою серед мешканців кварталу, завжди приходить на допомогу оточуючим, скарг не має, є одинокою матір`ю, хороша матір, яка виховує шістьох дітей, з яких троє дітей шкільного віку відвідують Караванськую ЗОШ І-ІІІ ступенів Люботинської міської ради Харківської області, перебуває по догляду за дитиною до 3-х років, отримує соціальну допомогу малозабезпеченій сім`ї, допомогу одинокій матері, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, що вона докладає зусиль для свого виправлення, належно виконує батьківські обов`язки, не маючи освіти забезпечує отримання освіти своїм дітям, має міцні соціальні зв`язки, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченої можливо без ізоляції від суспільства, із застосуванням ст.75 КК України - звільнення від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов`язків, які сприятимуть її виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нового злочину.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Питання щодо речових доказів суд вирішує в поряду ст. 100 КПК України.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_2 витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 773 від 28.02.2018 року в сумі 572 гривні 00 копійок.

Керуючись ст.ст. 331, 349, 369, 370, 373, 374, 395 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 190 КК України, та призначити покарання:

-за ч. 1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі строком на ТРИ роки.

-за ч. 3 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на ЧОТИРИ роки

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити покарання у виді ПОЗБАВЛЕННЯ волі строком на ЧОТИРИ роки.

Запобіжний захід ОСОБА_2 у виді тримання під вартою, залишити до вступу вироку в законну силу, продовживши його дію, але не більш ніж на 60 днів, тобто - до 22 червня 2020 року. Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з 26.12.2018 року.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, та призначити покарання у виді ПОЗБАВЛЕННЯ волі строком на ЧОТИРИ роки.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у виді тримання під вартою, залишити до вступу вироку в законну силу, продовживши його дію, але не більш ніж на 60 днів, тобто - до 22 червня 2020 року. Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 26.12.2018 року.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на ЧОТИРИ роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком на ТРИ роки.

Відповідно до ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.

Речові докази: сім-картку оператора мобільно зв`язку ВФ України № НОМЕР_1 , грошові кошти у розмірі 73,00 гривні, купюрами: 50 гривень СР8775157, 20 гривень ТН 0492288, 2 гривні СЖ 3155726, 1 гривня ПН 2348236, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження - повернути ОСОБА_2 .

- господарчу сумку, куртку чорного кольору, коричневі штани, зарядний пристрій, шкарпетки бавовняні, папку рожевого кольору, пігулки, які передані під зберігальну розписку ОСОБА_4 - залишити їй же.

-куртку чорного кольору, пуховий шарф сірого кольору, флеш карти у кількості 4 шт, «блютуз-віхо» сріблястого кольору, викрутку, мобільний телефон «S-tell S1-08» з двома сім-картами, які передані під зберігальну розписку ОСОБА_3 - залишити їй же.

-грошові кошти в сумі 81560 гривень, які передані під зберігальну розписку потерпілій ОСОБА_1 - залишити їй же.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення товарознавчої експертизи № 773 від 28.02.2018 року у розмірі 572 гривні 00 копійок, які необхідно стягнути на наступні реквізити: отримувач УК Слобідсь/мХар Слобідськи/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ) 37999680, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), номер рахунку UA548999980000031116115020005, код класифікації доходів бюджету 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету інші надходження.

Долю речових доказів вирішити по вступу вироку в законну силу.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим який знаходиться під вартою, в той же строк, з дня отримання копії даного вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя К.Ш.Харабадзе