Рішення № 88908126, 24.04.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2020 р.м. ХерсонСправа № 668/722/15-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Херсонської міської ради, Херсонського міського голови Миколаєнка Володимира Васильовича, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування акту ненормативного характеру, поновлення на публічній службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

23.01.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного суду м. Херсона з позовом до виконавчого комітету Херсонської міської ради, Херсонського міського голови Миколаєнка Володимира Васильовича, третя особа – ОСОБА_2 , в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 27.09.2017 року (т.1 а.с.224-227) просив:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Херсонського міського голови Миколаєнка В.В. №1017-к від 22 грудня 2014 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- зобов`язати Херсонського міського голову видати розпорядження про прийняття ОСОБА_1 на посаду керівника, шляхом переведення з 01 січня 2015 року у відповідний відділ Херсонської міської ради, утворений відповідно до рішення Херсонської міської ради №1478 від 12 вересня 2014 року після реорганізації юридичного управління Херсонської міської ради;

- стягнути з виконавчого комітету Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 січня 2015 року по день ухвалення судом рішення про задоволення позову з урахуванням середнього заробітку на період працевлаштування.

Постановою Суворовського районного суду м. Херсона від 25 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2016 року судові рішення судів попередніх інстанцій скасовано, провадження в частині стягнення з виконавчого комітету Херсонської міської ради моральної шкоди закрито, в іншій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 24 травня 2018 року, залишеним без змін, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 29.11.2019 року частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 24 травня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року, рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 24 травня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Херсонського міського суду Херсонської області.

Автоматизованою системою документообігу суду суддею у справі визначено Попова В.Ф.

Ухвалою суду від 16.01.2020 року ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 07.04.2020 року відкладено розгляд справи та здійснено перехід до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що розпорядженням Херсонського міського голови Миколаєнка В.В. №1017-к від 22 грудня 2014 року його незаконно було звільнено з посади начальника юридичного управління Херсонської міської ради на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України - у зв`язку з реорганізацією шляхом перетворення юридичного управління в юридичний відділ Херсонської міської ради. Зокрема, на його думку, відповідач не ознайомив його з переліком усіх вакантних посад за спеціальністю «юрист» у виконавчих органах міської ради, не запропонував йому жодної з вакантних посад в юридичному відділі, не отримав попередню згоду на звільнення виборного органу первинної профспілкової організації.

Відповідачами подано відзиви на позовну заяву, за змістом яких останні висловили свою незгоду з її вимогами та доводами, а також пояснили, що позивача звільнено на підставі його заяви про звільнення згідно пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Повідомили, що результати аналізу продуктивності праці позивача та ОСОБА_2 свідчать не на користь позивача.

Судами встановлено наступне.

Розпорядженням тимчасово виконуючого обов`язки Херсонського міського голови від 27 червня 2013 року №604-к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника юридичного управління Херсонської міської ради в порядку переведення з посади спеціаліста І категорії - юрисконсульта Комишанської селищної ради з 01 липня 2013 року.

Рішенням Херсонської міської ради №1478 від 12 вересня 2014 року «Про внесення змін до структури і чисельності виконавчих органів Херсонської міської ради» вирішено реорганізувати юридичне управління Херсонської міської ради в юридичний відділ Херсонської міської ради, визначивши його загальну штатну чисельність у кількості 12 одиниць, у складі: сектор претензійно-судової роботи, сектор аналітично-консультаційної роботи.

На виконання рішення Херсонської міської ради від 12 вересня 2014 року №1478, розпорядженням міського голови від 02 жовтня 2014 року №744-к попереджено працівників органів Херсонської міської ради про можливе вивільнення 31 грудня 2014 року, у зв`язку із реорганізацією, змінами штатної чисельності та організації роботи, відповідно до пункту частини першої статті 40 КЗпП України, з яким позивач під підпис ознайомлений 03 жовтня 2014 року.

Листами від 17 листопада 2014 року №9-828-5/12 Херсонським міським головою ОСОБА_3 було запропоновано позивачу зайняти вакантні посади головного спеціаліста сектора з правових питань департаменту житлово-комунального господарства Херсонської міської ради або адміністратора відділу адміністративних послуг Херсонської міської ради. Позивача проінформовано, що у разі відмови від запропонованих посад трудові відносини з ним будуть припинені за пунктом 1статті 40 КЗпП України з виплатою згідно зі статтею 44 КЗпП України вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку.

Вказані листи отримані ОСОБА_1 19 листопада 2014 року, про що свідчать підписи про отримання на листах та акт від 19 листопада 2014 року.

24 листопада 2014 року до виконавчого органу Херсонської міської ради надійшла заява ОСОБА_1 від 17 листопада 2014 року, в якій останній просив звільнити його із займаної посади начальника юридичного управління Херсонської міської ради згідно пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з додержанням гарантій та компенсацій, передбачених законодавством.

01 грудня 2014 року за вих. №9-888-5/12 Херсонський міський голова звернувся до профспілкового комітету апарату Херсонської міської ради та її виконавчих органів із поданням, в якому просив дати згоду на звільнення позивача із займаної посади з 31 грудня 2014 року у зв`язку із реорганізацією та скороченням штатів, згідно пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

За змістом витягу з протоколу №20 засідання профспілкового комітету апарату Херсонської міської ради та її виконавчих органів від 02 грудня 2014 року, ОСОБА_1 повідомив про те, що не писав заяву щодо прийняття його в члени профспілкової організації апарату Херсонської міської ради та її виконавчих органів і не є членом цієї профспілкової організації. У зв`язку з цим, вирішено інформувати міського голову про даний факт та рекомендувати розглянути питання щодо звільнення ОСОБА_1 з дотриманням норм абзацу 6 частини 1 статті 43-1 КЗпП України без попередньої згоди профспілкового комітету.

Розпорядженням Херсонського міського голови №1017-к від 22 грудня 2014 року «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з посади начальника юридичного управління Херсонської міської ради 31 грудня 2014 року в зв`язку з реорганізацією та скороченням штатів згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Підставою для прийняття вказаного розпорядження зазначено заяву ОСОБА_1 , розпорядження міського голови від 02 жовтня 2014 року №774-к «Про попередження про можливе вивільнення працівників», звітність про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці від 29 жовтня 2014 року №12/535, зареєстрована Херсонським міським центром зайнятості 30 жовтня 2014 року за №10695.

Розпорядженням Херсонського міського голови від 23 грудня 2014 року №1029-к «Про переведення ОСОБА_2 » третю особу в справі - ОСОБА_2 переведено з посади заступника начальника управління, начальника відділу претензійно-судової роботи юридичного управління Херсонської міської ради на посаду начальника юридичного управління Херсонської міської ради з 01 січня 2015 року.

Не погоджуючись зі своїм звільненням з займаної посади, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, який обґрунтовував порушенням відповідачами при його звільненні вимог частини другої статті 40, частини першої статті 42, частини першої статті 43, частин другої, третьої статті 49-2 КЗпП України щодо вивільнення працівника в зв`язку з реорганізацією.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Частиною шостою статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За правилами частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При цьому, одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці роботодавець зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

Суд встановив, що позивач до спірного звільнення обіймав посаду начальника юридичного управління Херсонської міської ради.

Підставою для звільнення позивача з займаної посади стала реорганізація, зміна штатної чисельності та організації роботи. При цьому, зокрема, юридичне управління Херсонської міської ради, штатна чисельність якого становила 23 одиниці, перетворено в юридичний відділ Херсонської міської ради, його загальну штатну чисельність визначено у кількості 12 одиниць. Ці обставини визнаються учасниками справи та не оспорюються.

Крім цього, суд встановив виконання відповідачем вимог Кодексу законів про працю України щодо попередження ОСОБА_1 за 2 місяці про наступне вивільнення та щодо пропонування йому вакантних посад в Херсонській міській раді, від зайняття яких позивач відмовився, а саме: посади головного спеціаліста сектора з правових питань департаменту житлово-комунального господарства Херсонської міської ради та посади адміністратора відділу адміністративних послуг Херсонської міської ради.

Верховним судом КАС при перегляді попередніх рішень судів у цій справі, в п.31-34 постанови дано оцінку обґрунтуванням позивача та рішенням судів щодо його заяви про звільнення від 17.11.2014 року.

Враховуючи цю позицію, та досліджені докази суд не погоджується з твердженням позивача про те, що заяву від 17 листопада 2014 року, в якій він висловив бажання про звільнення його з займаної посади начальника юридичного управління Херсонської міської ради згідно пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, ним написано під тиском заступника міського голови ОСОБА_4 , а також про те, що строк реалізації вказаної заяви сплив, оскільки частиною 2 статті 38 КЗпП України передбачено, що якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення, встановленого частиною 1 статті 38 Кодексу, не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за раніше поданою заявою з таких підстав.

Судом встановлено, що обставини написання позивачем заяви від 17 листопада 2014 року під тиском сторонніх осіб не підтверджені, з приводу цього ОСОБА_1 не звертався до правоохоронних органів, а також не звертався до роботодавця з вимогою про відкликання цієї заяви. Натомість, відповідач спростував таке твердження позивача змістом службової записки заступника міського голови Іванушкіна В.В., в якій останній заперечив висунення ним вимог ОСОБА_1 стосовно написання заяви про звільнення із займаної посади.

Окремо суд зазначає, що при звільненні працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України не вимагається отримання на це згоди останнього, в тому числі письмової, а посилання в розпорядженні №1017-к від 22 грудня 2014 року «Про звільнення ОСОБА_1 » на наявність його заяви від 17 листопада 2014 року, не є підставою для визнання звільнення незаконним та скасування вказаного наказу, оскільки факт існування цієї заяви як і обставини її написання, не впливають на спірні правовідносини.

Водночас, Верховний Суд в п.35-36 постанови від 29.11.2019 року, звернув увагу на те, що судами встановлено, що за штатним розписом на 2015 рік у юридичному відділі Херсонської міської ради заплановано 12 штатних одиниць (посад). Однак, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на цю обставину, а також не з`ясували чи пропонувалися позивачу всі наявні вакансії в структурі юридичної особи в цілому та у вказаному відділі, крім двох, що вказані вище.

Виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду та які існували на день звільнення.

Отже, звільнення через скорочення штатів допускається за умови неможливості подальшого працевлаштування такої особи, що, в свою чергу, передбачає обов`язок роботодавця запропонувати працівнику всі наявні вакансії в структурі юридичної особи.

При скасуванні судових рішень першої та апеляційної інстанції Верховний Суд в постанові від 29.11.2019 року в справі №668/722/15-а зазначив, що:

- суди дійшли передчасного висновку про те, що звільнення позивача здійснено відповідачем з дотриманням правил, що визначені законодавством про працю щодо відносин, пов`язаних із впровадженням нової структури, зміни штатної чисельності, оскільки суди не встановили вказаного факту та не перевірили доводів позивача про це на підставі належних та допустимих доказів;

- поза межами судового дослідження залишилась і вимога позивача про призначення його на новостворену посаду начальника юридичного відділу Херсонської міської ради.

Усуваючи встановленні помилки, суд враховує наступне.

Відповідачі у відзиві на позовну заяву від 05.02.2020 року визнали, що позивачу було запропоновано лише дві конкретні посади для працевлаштування, а саме: посада головного спеціаліста сектора з правових питань департаменту житлово-комунального господарства Херсонської міської ради або посада адміністратора відділу адміністративних послуг Херсонської міської ради. Інших посад позивачу запропоновано не було.

Жодної з 12 вакантних посад, які були у юридичному відділі Херсонської міської ради, позивачу запропоновано не було, що не заперечується сторонами.

Таким чином, відповідачі не виконали приписи частини першої статті 40, частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП України при звільненні позивача.

З урахуванням викладеного позовні вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядження Херсонського міського голови Миколаєнка В.В. №1017-к від 22 грудня 2014 року «Про звільнення ОСОБА_1 » та про стягнення з виконавчого комітету Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 січня 2015 року по день ухвалення судом рішення про задоволення позову підлягають задоволенню.

Втім, при обрахунку суми середнього заробітку суд враховує наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.

Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року (справа №826/808/16).

Судом встановлено, що вимушений прогул більше одного року стався не з вини позивача з огляду на тривалість судового розгляду, а відшкодуванню підлягає середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абзацом 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

В даному випадку середньомісячна заробітна плата позивача становить 4470,58 грн. (8941,16 грн. (сума виплат за два останні календарні місяці) / 2).

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу III Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року №6-648цс15.

Згідно з довідкою Виконавчого комітету Херсонської міської ради №Б-3939 від 21.04.2017 року (т.с.1, а.с. 233) середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 згідно абз.1 п.8 Порядку №100 від 08.02.1995 року складає 207,93 грн. (8941,16 грн. /43 робочі дні).

Період вимушеного прогулу з 01.01.2015 року по 23.04.2020 року становить 1326 робочих днів, як наслідок за вимушений прогул позивачу належить сплатити 275715,18 грн.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Херсонського міського голови видати розпорядження про прийняття ОСОБА_1 на посаду керівника, шляхом переведення з 01 січня 2015 року у відповідний відділ Херсонської міської ради, утворений відповідно до рішення Херсонської міської ради №1478 від 12 вересня 2014 року після реорганізації юридичного управління Херсонської міської ради, суд зазначає наступне.

На підставі рішення ХХХVI сесії VІ скликання Херсонської міської ради «Про внесення змін до структури і чисельності виконавчих органів Херсонської міської ради» №1478 від 12.09.2014 року функції юридичного управління Херсонської міської ради під час реорганізації були передані іншому органу – юридичному відділу Херсонської міської ради.

Враховуючи приписи частини 1 статті 235 КЗпП України, на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з`ясування того, що звільнення працівника відбулось незаконно, покладається обов`язок поновлення такого працівника на попередній роботі.

Відповідачі вказують, що посада, на якій працював позивач була скорочена при реорганізації юридичного управління в юридичний відділ.

Суд зазначає, що у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду, а якщо підприємство, установа реорганізовано - рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником.

Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи.

При цьому, повноваження суду при вирішенні трудового спору щодо поновлення працівника на попередній роботі не слід ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця.

Верховний Суд України у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначив, що при реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

При ліквідації підприємства (установи, організації) правила п.1 ст.40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Отже, згідно з позицією Верховного Суду України, незаконно звільнений працівник повинен бути поновлений на тому підприємстві, де зберігалося його попереднє місце роботи. І лише ліквідація підприємства з утворенням нового підприємства виключає можливість поновлення незаконно звільненого працівника на заново утвореному підприємстві.

Виходячи із положень трудового законодавства незаконно звільнений працівник не поновлюється на попередній роботі лише тоді, коли повністю ліквідоване підприємство, тобто юридична особа. Проте такі обставини у цій справі відсутні.

Приймаючи рішення в даній справі, суд також керується постановою Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.1992 року, із змінами, відповідно до якої, діяльність судів по розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.

При вирішенні питання щодо поновлення позивача на роботі суд виходить із того, що, оскільки оскаржуване розпорядження Херсонського міського голови Миколаєнка В.В. №1017-к від 22 грудня 2014 року «Про звільнення ОСОБА_1 » є протиправним та підлягає скасуванню, то, відповідно, і позивач повинен бути поновлений на посаді з якої він незаконно звільнений з 01.01.2015 року.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 07.05.2019 року №803/1157/16, якою залишено без змін постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016 року та повністю підтримано висновки викладені в апеляційним судом в даній постанові.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що, в разі відсутності посади позивача (з об`ємом повноважень, які існували на дату звільнення) роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику іншу посаду відповідно до його кваліфікації, а в разі незгоди працівника на іншу роботу, роботодавець зобов`язаний виконати судове рішення, здійснивши відповідні зміни в організації праці та поновити на тій посаді з якої протиправно його звільнив.

Такий спосіб поновлення трудових прав, а саме приведення сторін у початковий стан зобов`язує роботодавця беззаперечно та послідовно виконати всі приписи діючого законодавства при вивільненні працівника і тільки після цього, в залежності від узгодження з ним наявних посад чи створення нових, приймати рішення про призначення чи звільнення працівника.

Суд вважає недопустимим ставити в залежність поновлення порушеного права позивача із структурою чи штатним розписом роботодавця на день прийняття рішення судом та його виконанням. Поновлення на раніше займаній посаді незалежно від її існування на день прийняття рішення судом є гарантією виконання рішення суду з метою поновлення порушеного права та певною санкцією за допущені порушення роботодавцем.

Суд також вважає, що прийняття рішення суду зобов`язального характеру, як зазначає про це позивач у позовній заяві, а саме про працевлаштування без зазначення конкретної посади з якої було звільнено, ставить в подальшому його негайне виконання утрудненим або взагалі неможливим.

У зв`язку з цим суд вважає, що саме поновлення позивача на посаді начальника юридичного управління Херсонської міської ради з 01.01.2015 року є належним способом поновлення його порушених прав.

Керуючись ст. 242-246 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Херсонського міського голови Миколаєнка В.В. №1017-к від 22 грудня 2014 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного управління Херсонської міської ради з 01.01.2015 року.

Стягнути з виконавчого комітету Херсонської міської ради (73003, м. Херсон, проспект Ушакова, 37, код ЄДРПОУ 04059958) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 січня 2015 року по 23 квітня 2020 року за 1326 робочих дні з розрахунку 207,93 грн. за день в загальній сумі 275715,18 грн.

Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного управління Херсонської міської ради та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць в розмірі 4470,58 грн. - допустити до негайного виконання.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.Ф. Попов

кат. 106030000