Рішення № 88907273, 15.04.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2020 року Справа № 280/6033/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень,

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер» (далі – позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення від 25.07.2019 №0010961402 та №0010971402.

Ухвалою суду від 10.12.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче провадження на 14.01.2020.

Ухвалою суду від 14.01.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а підготовче засідання відкладено на 25.02.2020.

25.02.2020 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 25.03.2020.

Ухвалою суду від 25.03.2020 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі. Крім того, зазначеною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено розгляд адміністративної справи по суті на 15.04.2020.

Ухвалою суду від 15.04.2020 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач за результатами проведеної перевірки дійшов хибних висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій, та відповідно понесення витрат, по господарським операціям з ТОВ «Еко-Фабрика». Також, представник позивача зазначив, що під час перевірки контролюючому органу було надано всі первинні документи, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з вищевказаним контрагентом, проте, вказані документи не були враховані при прийнятті оскаржуваних рішень. Позивач вказує на те, що контрагент з яким позивач мав господарські взаємовідносини протягом перевіряємого періоду був зареєстрований як платник податку на додану вартість та жодних сумнів, що можливості виконання вказаним підприємством господарських операцій не виникало ані у позивача, ані у контролюючих органів. Вважає, що позивачем правомірно сформовано показники бухгалтерської та податкової звітності по взаємовідносинам з ТОВ «Еко-Фабрика».

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, а адміністративну справу просив розглядати в порядку письмового провадження.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Еко-Фабрика». Відповідач зазначає, що під час перевірки було встановлено недоліки в первинній документації, які свідчать про нереальність проведених господарських операцій, а саме надані до перевірки товарно-транспортні накладні не містили конкретизованої назви пункту навантаження, не вказана вулиця, номер будинку, тощо. Також, відповідач вказував на те, що до перевірки позивачем не було надано сертифікатів якості та/або інших документів з яких можливо встановити походження товару, його якість та фізичні характеристики. Крім того, відповідач вказував на те, що за результатами проведеної перевірки не встановлено походження товару, оскільки відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру податкових накладних у ТОВ «Еко-Фабрика» відсутні операції з придбання біогумусу. Також, відповідач вказував і на те, що контрагент позивача ТОВ «Еко-Фабрика» не має достатніх трудових та виробничих ресурсів для проведення відповідної господарської діяльності. Відповідач також посилався і на наявність кримінального провадження №62018000000000022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205, ч.2 ст.364 КК України. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що у період з 10.06.2019 по 14.06.2019 співробітниками ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Лідер», за результатами якої складено Акт перевірки від 24.06.2019 №385/08-01-14-02/30710162.

В Акті перевірки від 24.06.2019 №385/08-01-14-02/30710162 контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем, зокрема п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 269547,00 грн., в тому числі за лютий 2019 р. на суму 269547,00 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 380963,00 грн.

Не погодившись з висновками Акту перевірки позивач подав на них письмові заперечення від 16.07.19. Разом з тим, листом ГУ ДФС у Запорізькій області від 24.07.2019 №42955/10/08-01-14-02-08 заперечення позивача залишено без задоволення, а висновки Акту перевірки – без змін.

На підставі висновків Акту перевірки від 24.06.2019 №385/08-01-14-02/30710162 контролюючим органом прийнято:

податкове повідомлення – рішення №0010461402 від 25.07.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 336967,50 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням – 269574,00 грн. та 67393,5 грн. – за штрафними санкціями;

податкове повідомлення – рішення №0010971402 від 25.07.2019, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 380963,00 грн.

Не погодившись з правомірністю прийняття спірних податкових повідомлень – рішень позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДФС України. Рішенням ДПС України 10.10.2019 №5002/6/99-00-08-05-01 спірні податкові повідомлення – рішення залишено без змін, а скаргу платника податків – без задоволення.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень – рішень, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки від 24.06.2019 №385/08-01-14-02/30710162, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованість таких висновків контролюючого органу.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень – рішень стали висновки контролюючого органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Еко-Фабрика».

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України, визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу –

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи судом встановлено, що 16.10.2018 між ТОВ «Еко-Фабрика» - Постачальник та ТОВ «Лідер» - Покупець укладено договір поставки №16.10-18-2, відповідно до пункту 1.1. якого, Постачальник зобов`язується протягом терміну дії Договору поставляти й передавати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати Біогумус (добрива) (далі - Товар), перелік і кількість якого визначаються Специфікаціями та з моменту підписання Сторонами й проставляння печаток Сторін, є невід`ємною частиною цього Договору (а.с.110-113, т.1).

Крім того, 16.10.2018 сторонами погоджено Специфікацію №1 до договору поставки №16.10-18-2 від 16.10.2018, відповідно до якої обумовлено постачання товару – Біогумус (Добрива), 929,300 т. (а.с.5, т.1).

На виконання умов вказаного Договору, відповідно до Специфікації №1 від 16.10.2018, а також на підставі видаткових накладних: №530 від 16.10.2018; №531 від 16.10.2018; №532 від 16.10.2018; №533 від 16.10.2018; №534 від 16.10.2018; №535 від 17.10.2018; №536 від 17.10.2018; №537 від 17.10.2018; №538 від 17.10.2018; №539 від 17.10.2018; №540 від 18.10.2018; №541 від 18.10.2018; №542 від 18.10.2018; №543 від 18.10.2018; №544 від 18.10.2018; №551 від 19.10.2018; №552 від 19.10.2018; №553 від 19.10.2018; №554 від 19.10.2018; №555 від 19.10.2018; №556 від 22.10.2018; №556 від 22.10.2018; №557 від 22.10.2018; №558 від 22.10.2018; №559 від 22.10.2018; №560 від 22.10.2018; №561 від 23.10.2018; №562 від 23.10.2018; №563 від 23.10.2018; №564 від 23.10.2018; №565 від 23.10.2018; №566 від 24.10.2018; №567 від 24.10.2018; №568 від 24.10.2018; №569 від 24.10.2018; №570 від 24.10.2018; №571 від 25.10.2018; №572 від 25.10.2018; №586 від 25.10.2018; №587 від 25.10.2018; №588 від 25.10.2018; №589 від 26.10.2018; №590 від 26.10.2018 здійснено постачання товару Біогумусу (добрива) у кількості 929,300 т. на загальну суму 3 903 060,00 грн., в тому числі ПДВ 650 510,00 грн.

Розрахунки між ТОВ «Лідер» та ТОВ «Еко-Фабрика» проведено у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, на підставі рахунків на оплату за №27 від 29.10.2018 у розмірі 3 502 800,00 грн. та №30 від 31.10.2018 у розмірі 400260,00 грн.

Також, судом встановлено, що транспортування придбаного товару здійснювалось ТОВ «Укр Веб Партнер» на підставі укладеного Договору перевезення вантажу автомобільним транспортом з ТОВ «Лідер» за №01.10-18-9 від 01.10.2018 року. Перевезення придбаного товару підтверджується товарно-транспортними накладними №530 від 16.10.2018; №531 від 16.10.2018; №532 від 16.10.2018; №533 від 16.10.2018; №534 від 16.10.2018; №535 від 17.10.2018; №536 від 17.10.2018; №537 від 17.10.2018; №538 від 17.10.2018; №539 від 17.10.2018; №540 від 18.10.2018; №541 від 18.10.2018; №542 від 18.10.2018; №543 від 18.10.2018; №544 від 18.10.2018; №551 від 19.10.2018; №552 від 19.10.2018; №553 від 19.10.2018; №554 від 19.10.2018; №555 від 19.10.2018; №556 від 22.10.2018; №556 від 22.10.2018; №557 від 22.10.2018; №558 від 22.10.2018; №559 від 22.10.2018; №560 від 22.10.2018; №561 від 23.10.2018; №562 від 23.10.2018; №563 від 23.10.2018; №564 від 23.10.2018; №565 від 23.10.2018; №566 від 24.10.2018; №567 від 24.10.2018; №568 від 24.10.2018; №569 від 24.10.2018; №570 від 24.10.2018; №571 від 25.10.2018; №572 від 25.10.2018; №586 від 25.10.2018; №587 від 25.10.2018; №588 від 25.10.2018; №589 від 26.10.2018; №590 від 26.10.2018 року.

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з ТОВ «Еко-Фабрика» у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Еко-Фабрика».

Контролюючим органом також надано до матеріалів справи доказів на підтвердження визнання в судовому порядку угод між позивачем та ТОВ «Еко-Фабрика» не дійсними.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов`язковим для правозастосування органами правосуддя.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Еко-Фабрика» спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо посилань контролюючого органу на не зазначення в товарно-транспортних накладних конкретного пункту навантаження/розвантаження товару, суд зазначає, що в наданих ТТН у графі «Пункт навантаження» зазначено: «Миколаївська області, Березанський район, с.Чапаєва», а у графі «Пункт розвантаження» зазначено: «Запорізька область, Новомиколаївський район, с. Веселий Гай», що в повній мірі надає можливість встановити шлях переміщення товарно-матеріальних цінностей.

Більш того, суд зазначає, що для даних господарських операцій товарно-транспортні накладні не є тим первинним документом на підставі якого формуються показники податкового та бухгалтерського обліку, оскільки ТТН є таким документом виключно для питання оподаткування господарських операцій щодо надання послуг з транспортування товару, проте, в даному випадку господарські операції стосувались купівлі-продажу товару.

Так само суд відхиляє доводи контролюючого органу на ненадання під час проведення перевірки сертифікатів якості та інших документів, які характеризують поставлений товар, оскільки такі документи також не впливають на правомірність формування показників податкового та бухгалтерського обліку.

Крім того, суд відхиляє посилання контролюючого органу про не підтвердження постачання товару по ланцюгу постачання, оскільки для позивача визначальним є саме факт отримання товару від ТОВ «Еко-Фабрика» та понесення витрат за такою операцією, а у разі допущення порушень податкового законодавства ТОВ «Еко-Фабрика», то відповідальність повинна застосовуватись саме до таких платників податків, а не до позивача, який є сумлінною стороною господарської операції.

Суд зазначає, що позивач, як учасник господарської операції, не має об`єктивної можливості та не зобов`язаний відслідковувати та перевіряти весь ланцюг постачання, виявляти хто є виробником товару та хто ввів його в обіг, тощо, оскільки визначальним є факт отримання ТМЦ та понесення витрат таким платником податків.

Посилання відповідача на те, що у штаті підприємства станом на жовтень 2018 року працювала одна особа, суд відхиляє та зазначає, що операції, які були предметом податкової перевірки, зводились до купівлі-продажу товару, що не потребує значної кількості працівників, спеціального обладнання, тощо.

Контролюючий орган не зазначає в поданих запереченнях і того скільки на його думку працівників необхідно для здійснення постачання біогумусу та чим обґрунтована саме така кількість персоналу.

Так само суд відхиляє посилання відповідача і на наявність кримінального провадження №62018000000000022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205, ч.2 ст.364 КК України, оскільки з наданого відзиву не можливо встановити кого конкретно стосується зазначене кримінальне провадження, як і не надано відповідачем доказів, що зазначене кримінальне провадження стосується господарських операцій між позивачем та ТОВ «Еко-Фабрика».

Більш того, суд зазначає, що належним доказом порушення податкового законодавства України може бути вирок суду, в якому надана оцінка об`єктивній складовій складу злочину, проте, доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових осіб ТОВ «Лідер» та/або ТОВ «Еко-Фабрика» матеріали адміністративної справи не містять.

Суд зауважує, що у пункті 110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Європейський Суд з прав людини визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Контролюючим органом не надано належних доказів на підтвердження здійснення податкової перевірки/звірки ТОВ «Еко-Фабрика» для встановлення дійсних речей господарських операцій позивача з контрагентом.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень – рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, у зв`язку з чим такі рішення підлягають скасуванню, а позовні вимоги – задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер» (70120, Запорізька область, Новомиколаївський район, с.Веселий Гай, вул.Набережна, 54, код ЄДПРОУ 30710162) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 25.07.2019 №0010961402 та №0010971402.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер» судовий збір в розмірі 10768,97 грн. (десять тисяч сімсот шістдесят вісім гривень 97 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України у перебіг установленого судом строку для подання апеляційної скарги не враховується строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), запроваджений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (із змінами та доповненнями).

Суддя І.В. Новікова