Рішення № 88907272, 22.04.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 квітня 2020 року Справа № 280/658/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Собориий, 166, код ЄДРПОУ 43143945)

про визнання протиправної та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-114697-56 від 18 листопада 2019 року винесену Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Ухвалою суду від 03 лютого 2020 року зазначену позовну заяву було залишено без руху, в зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам КАС України та позивачеві був наданий строк для усунення недоліків. Так, на виконання вимог зазначеної ухвали 21 лютого 2020 року на адресу суду надійшла заява від позивача з виправленими недоліками.

26 лютого 2020 року ухвалою суду відкрито провадження по справі та призначено судове засідання на 23 березня 2020 року, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позовну заяву обґрунтовано з підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив (вх.№15417 від 01 квітня 2020 року) вказавши, що ОСОБА_1 не погоджується із спірною вимогою відповідача від 18 листопада 2019 року №Ф-114697-56, якою визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску станом на 31 жовтня 2019 року, оскільки позивач сплачує єдиний внесок, що підтверджується платіжними документами. Заперечуючи проти вимоги звернувся до ДПС України із скаргою та з рішення дізнався, що у звіті про суми нарахування доходу зареєстрованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску помилково нараховано єдиний внесок за період по червень 2018 року. Розмір помилково нарахованого доходу, ЄСВ різниться із сумою недоїмки вказаної у вимозі про сплату боргу. Відповідач проігнорував заяву від 15 січня 2020 року про проведення перевірки. Отже, відповідно до норм чинного законодавства, то й оскаржувану податкову вимогу за нарахування зобов`язань зі сплати єдиного внеску, вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

В позовній заяві просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№13742 від 23 березня 2020 року), відповідно до якого зазначено, що з 01 січня 2017 року, у зв`язку зі змінами внесеними до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” у фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, у тому числі і позивача, виник обов`язок визначати базу нарахування та сплачувати єдиний внесок. Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону № 2464 (у редакції чинній протягом 2017 року) платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії” внесено зміни до частини 8 статті 9 Закону № 2464. Для фізичних осіб - підприємців, які застосовують загальну систему оподаткування встановлено нові строки сплати єдиного внеску. Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону № 2464 (у редакції чинній станом на 01 січня 2018 року) платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Відповідач вважає, що позивачу відповідно до вимог чинного законодавства здійснено нарахування.

У відзиві просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 з 05 липня 2018 року зареєстрований, як самозайнята особа і перебуває на обліку у Мелітопольському управлінні ГУ ДПС у Запорізькій області.

23 квітня 2019 року позивачем подано до відповідача Звіт про нарахування суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за звітний період 2018 рік. Відповідно до якого позивачем самостійно зазначено суму нарахованого єдиного внеску за період з квітня по грудень 2018 року по 819,06 грн. щомісячно та у загальному розмірі 7371,54 грн.

Також 24 квітня 2019 року позивачем до відповідача подано податкову декларацію про майновий стан і доходи, звітну за 2018 рік, в якій самостійно визначив загальну суму річного доходу в розмірі 87059,26 грн., з яких 15670,67 грн. податок на доходи фізичних осіб.

Судом встановлено, що позивачем сплачувався єдиний внесок, про що в матеріалах справи наявні платіжні доручення від 18 липня 2018 року №1-175 к на суму 819,60 грн., від 17 жовтня 2018 року №201 на суму 2457,18 грн., від 16 січня 2019 року №307 на суму 2457,18 грн., від 17 квітня 2019 року №156 на суму 2754,18 грн., від 16 липня 2019 року №0.0.1410393174.1 на суму 2754,18 грн., від 16 жовтня 2019 року №0.0.1494983347.1 на суму 2754,18 грн., від 17 січня 2020 року №42 на суму 2875,20 грн.

Головним управлінням ДПС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18 листопада 2019 року №Ф-114697-56, відповідно до якого станом на 31 жовтня 2019 року позивач має заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 3687,76 грн. Вимога сформована на підставі статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Позивач не погодившись з сформованою Головним управлінням ДПС у Запорізькій області вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 18 листопада 2019 року №Ф-114697-56, подав скаргу від 05 грудня 2019 року.

Так, рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 09 січня 2020 року №991/699-00-08-06-01-06, вирішив вимогу залишити без змін, а скаргу позивача, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвоката) без задоволення.

Позивач 15 січня 2020 року звернувся до Мелітопольського управління ГУ ДПС у Запорізькій області із заявою, в якій зазначив, що помилково нарахований єдиний внесок за період з квітня по червень 2018 року. Та просив провести перевірку.

Не погоджуючись з спірною вимогою відповідача, позивач звернулася до суду з позовною заявою.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 41.1. статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Згідно частини 1 та 2 статті 12 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” №2464-VI від 08 липня 2010 року, завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

За визначенням, яке міститься в підпункті 14.1.226 пункті 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. В свою чергу, незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” №2464-VI від 08 липня 2010 року, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно пункту 3 цієї ж частини, застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Відповідно до статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску, зокрема, є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (база нарахування єдиного внеску), єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Підставою для нарахування єдиного внеску в інтегрованій картці фізичної особи-підприємця є наданий Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі - Звіт).

Відповідно до пункту 4 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками Звіту про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15 травня 2018 року № 511), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт один раз на рік до 01 травня року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.

Так, судом з поданого позивачем 23 квітня 2019 року до відповідача Звіту про нарахування суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік вбачається, що позивач є самозайнятою особою, що провадить незалежну професійну (адвокатську) діяльність. В Звіті позивачем самостійно зазначено суму нарахованого єдиного внеску за період з квітня по грудень 2018 року по 819,06 грн. щомісячно та у загальному розмірі 7371,54 грн., а отже є узгодженим.

Відповідно до пункту 16 розділу ІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 14 квітня 2015 року № 435, відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Щодо посилання позивача, що Звіт відносно нарахування єдиного внеску за період з квітня по червень 2018 року суперечить інформації зазначеній у податковій декларації про майновий стан та доходи, суд зазначає наступне.

Інформація зазначена у звіті не суперечить інформації зазначеній у поданій позивачем декларації про майновий стан та доходи, оскільки вказана декларація позивачем подана за звітний період 2018 року.

Щодо посилань позивача, що перебуває на обліку у Мелітопольському управлінні ГУ ДПС Запорізької області з 05 липня 2018 року, а не з 01 квітня 2018 року, як зазначено у Звіті.

Суд вважає слід зазначити, що перебування позивача на обліку у Мелітопольському управлінні ГУ ДПС Запорізької області з 05 липня 2018 року не спростовує інформації самостійно визначеної у звіті стосовно проведення незалежної діяльності з 01 квітня 2018 року.

Також щодо відсутності відповіді на звернення позивача від 15 січня 2020 року, суд зазначає, що відсутність відповіді на вищевказане звернення позивача, в якому просив провести перевірку, не є окремою достатньою підставою яка свідчить про протиправність податкової вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-114697-56 від 18 листопада 2019 року.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах “Спорронґ і Льоннрот проти Швеції” від 23 вересня 1982 року, “Джеймс та інші проти Сполученого Королівства” від 21 лютого 1986 року, “Щокін проти України” від 14 жовтня 2010 року, “Сєрков проти України” від 7 липня 2011 року, “Колишній король Греції та інші проти Греції” від 23 листопада 2000 року, “Булвес”АД проти Болгарії” від 22 січня 2009 року, “Трегубенко проти України” від 2 листопада 2004 року, “East/West Alliance Limited” проти України” від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті “суспільний”, “публічний” інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення “суспільного”, “публічного” інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття “суспільний інтерес” має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі “Колишній король Греції та інші проти Греції”). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить “суспільний інтерес” (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі “Трегубенко проти України”).

Критерій “пропорційності” передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. “Справедлива рівновага” передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе “індивідуальний і надмірний тягар”. При цьому з питань оцінки “пропорційності” ЄСПЛ, як і з питань наявності “суспільного”, “публічного” інтересу, визнає за державою досить широку “сферу розсуду”, за винятком випадків, коли такий “розсуд” не ґрунтується на розумних підставах.

Отже, з огляду на практику ЄСПЛ оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-114697-56 від 18 листопада 2019 року відповідає критерію “пропорційності”, адже дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи - позивача, оскільки мета сплати єдиного внеску - страхування особи, в даних правовідносинах досягається сплатою єдиного внеску роботодавцем.

Зважаючи на викладене, обставини справи, суд вважає, що Вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-114697-56 від 18 листопада 2019 року є правомірною і скасуванню не підлягає.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Приписами статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

В зв`язку з відмовою в адміністративному позові, відповідно до вимог статті 139 КАС України, питання щодо судових витрат судом не вирішувалось.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Собориий, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправної та скасування вимоги – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуваннями доповненнь пункту 3 розділу VІ «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України до закінчення карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 22 квітня 2020 року.

Суддя Д.В. Татаринов