Ухвала суду № 88902926, 23.04.2020, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/149/20

Провадження № 2/727/464/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2020 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:

головуючої судді - Кодрян Л.І.

за участю секретаря Кицинюка С.В.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

третьої особи ОСОБА_3

відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4

розглянувши в підготовчому провадженні заяву ОСОБА_5 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу удаваним правочином, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернулася в Шевченківський районний суд м. Чернівці з позовом до ОСОБА_2 в якому просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 870670,45 грн., а саме 856936 грн. - отриманих від продажу автомобіля та 13734,45 грн. – три проценти річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання.

24.01.2020 року ОСОБА_5 подано заяву про забезпечення позову відповідно до якої вона просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на житловий будинок, розташований на земельній ділянці площею 0,0700 га кадастровий номер 73101136300:20:002:0182 по АДРЕСА_1 , а також заборонити вчиняти щодо даного будинку будь-які дії, в тому числі пов`язані з реєстрацією права власності. Згідно поданого 24.01.2020 року клопотання просила розглянути заяву про забезпечення позову в підготовчому провадженні після витребування судом додаткових доказів здачі в експлуатацію будинку відповідачем.

Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначила, що відповідач протиправно відмовляється передати їй кошти, отримані від продажу автомобіля на підставі довіреності. Відповідачем побудовано та здано в експлуатацію житловий будинок на орендованій нею земельній ділянці по АДРЕСА_1 , про що надала відповідні докази. Вказує, що відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Вважає, що наведені нею докази підтверджують наявність у відповідача майнових прав на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає що існує реальна загроза невиконання відповідачем рішення суду в разі задоволення позову, враховуючи великий розмір позовних вимог та вважає, що наявні правові підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищевказаний житловий будинок, також заборони вчиняти щодо даного будинку будь-які дії, в тому числі пов`язані з реєстрацією права власності.

Ухвалою суду від 24 січня 2020 року у даній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 13 лютого 2020 року клопотання позивача про витребування доказів - задоволено. Витребувано з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради: інформацію щодо прийняття в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136300:20:002:0182; копію поданої ОСОБА_2 декларації ЧВ 182152582111, яка була зареєстрована 15.09.2015 року про готовність житлового будинку по АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136300:20:002:0182, яка орендувалася ОСОБА_2 на підставі договору оренди від 22.04.2009 року №5793, з усіма доданими до декларації додатками.

27.02.2020 року на адресу суду надійшла інформація з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради на ухвалу суду від 13.02.2020 року.

Ухвалою суду від 18 березня 2020 року залучено в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 . Прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу удаваним правочином та зустрічний позов об`єднано в одне провадження з первісним позовом у даній справі. За клопотанням представника позивача ОСОБА_1 витребувано з Управління державної архітектурно-будівельної інспекції України у Чернівецькій області (м.Чернівці, вул.Целана,11) інформацію про здачу в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_1 та завірену копію декларації про готовність об`єкта – житлового будинку по АДРЕСА_1 , подану ОСОБА_6

21.04.2020 року на виконання ухвали суду від 18 березня 2020 року Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції України у Чернівецькій області надано копію декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 15.09.2015 року на об`єкт по АДРЕСА_1 (замовник – ОСОБА_2 ).

21 квітня 2010 року ОСОБА_5 подано заяву про уточнення способу забезпечення позову. В обґрунтування вказаної заяви ОСОБА_5 зазначає, що додані до заяви докази та витребувані судом відомості підтверджують, що відповідачем ОСОБА_2 було орендовано земельну ділянку кадастровий номер 73101136300:20:002:0182 по АДРЕСА_1 на якій було побудовано та здано в експлуатацію житловий будинок. Проте, після здачі в експлуатацію житлового будинку право власності на вказаний будинок ОСОБА_2 як забудовник не зареєструвала з метою уникнення своїх боргових зобов`язань. ОСОБА_5 , посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.02.2018 року по справі № 352/626/13-ц, зазначає, що вищевказане нерухоме майно, як об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки. Вважає, що оскільки наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що власником вказаних будівельних матеріалів є ОСОБА_2 , відповідач є забудовником орендованої земельної ділянки та є суб`єктом здачі завершеного будівництвом житлового будинку в експлуатацію, а право власності на вказаний будинок не зареєстроване, то слід уточнити спосіб забезпечення позову. Просить забезпечити поданий нею позов шляхом накладення арешту на будівельні матеріали, використані при будівництві житлового будинку, які розташовані на земельній ділянці площею 0,0700 га, кадастровий номер 73101136300:20:002:0182 по АДРЕСА_1 .

Представник позивача Байцар І.Б. в судовому засіданні підтримав вимоги заяви про забезпечення позову, просив заяву про забезпечення позову задовольнити з підстав вказаних в заяві.

Відповідач ОСОБА_2 заперечила щодо задоволення заяви про забезпечення позову. Зазначила, що житловий будинок на земельній ділянці по АДРЕСА_1 вона будувала 12 років. Кошти, які вона використовувала при будівництві будинку належали також її покійній матері. Вказала, що майно є спільною власністю її та її чоловіка ОСОБА_3 , оскільки він приймав участь у будівництві будинку. Вважає, що в задоволенні клопотання слід відмовити.

Третя особа ОСОБА_3 заперечив щодо задоволення клопотання про забезпечення позову. Зазначив, що доводи позивача про те, що житловий будинок на земельній ділянці по АДРЕСА_1 є будівельними матеріалами суперечать зібраним доказам, які свідчать, що вказаний житловий будинок готовий до експлуатації та що підтверджується відповідною декларацією. Вказав, що вищезазначене нерухоме майно вважає спільною сумісною власністю його та відповідача ОСОБА_2 , як подружжя, оскільки він брав участь в будівництві будинку, витрачав кошти на будівельні матеріали. Просив в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити, оскільки вважає, що його права будуть порушені у зв`язку із застосуванням заходів забезпечення позову.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_4 заперечив щодо задоволення клопотання про забезпечення позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши додані до заяви докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити з огляду на наступне.

Як передбачено ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.п.1, 2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Згідно роз`яснень, що надані в п.4 постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та реально існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову ОСОБА_5 зазначає, що відповідачем ОСОБА_2 побудовано та здано в експлуатацію житловий будинок на орендованій нею земельній ділянці по АДРЕСА_1 та вважає, що наведені нею та зібрані судом докази підтверджують наявність у відповідача прав на вказаний об`єкт незавершеного будівництва, який є сукупністю будівельних матеріалів.

Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ч.3 ст.331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають: право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва; речові права на нерухоме майно, похідні від права власності; обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, зокрема, арешт.

Аналіз вищенаведених норм права свідчить про те, що право власності на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, а також обтяження речових прав на вказане майно підлягають державній реєстрації.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що за відповідачем ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нерухоме майно або об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться на земельній ділянці по АДРЕСА_1 .

Крім того, як встановлено з рішень сесій Чернівецької міської ради від 28 січня 2016 року № 88, від 29.10.2018 року № 1480, від 05.03.2019 року № 1676 між Чернівецькою міською радою та ОСОБА_2 припинено договір оренди земельної ділянки площею 0,0700 га, за адресою по АДРЕСА_1 , яку зараховано до земель запасу міста та відповідачу відмовлено у передачі безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за вказаною адресою (а.с.17-19).

Суд вважає, що ОСОБА_5 при зверненні з заявою про забезпечення позову не наводить достатньо обґрунтованих аргументів про те, що накладення арешту на нерухоме майно, яке не зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 на праві власності або як об`єкт незавершеного будівництва, як захід спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а також не наводить обґрунтованих доводів імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття такого заходу.

Разом з тим, позивач, обґрунтовуючи заяву про уточнення способу забезпечення позову вважає, що вищевказане нерухоме майно є сукупністю будівельних матеріалів та просить забезпечити поданий нею позов шляхом накладення арешту на будівельні матеріали.

Проте, відповідно до інформації, наданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради від 21.02.2020 року № 18-01/9-89 встановлено, що 15.09.2015 року за № ЧВ 182152582111 Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації на об`єкт «Будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1 » (а.с.62-63).

Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції України у Чернівецькій області надано копію декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 15.09.2015 року на об`єкт по АДРЕСА_1 (замовник – ОСОБА_2 ) (а.с.135-137).

Отже, твердження позивача, що побудований відповідачем об`єкт нерухомого майна є сукупністю будівельних матеріалів є помилковимз огляду на положення ч.3 ст.331 ЦК України, оскільки відповідно до вказаної норми права особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) до завершення будівництва (створення майна), однак декларацію про готовність об`єкта до експлуатації по АДРЕСА_1 зареєстровано відповідним органом, що підтверджено вищевказаними доказами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності (п.77).

Обґрунтовуючи доцільність вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_5 не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких вона звернулася.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149-153, 260, 353, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_5 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу удаваним правочином - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Чернівці шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 23.04.2020 року.

Суддя Л.І.Кодрян