Рішення № 88894860, 23.04.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/2460/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2020 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Арапіної Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним. Свої вимоги мотивував тим, що 16 квітня 2019 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено договір про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту № 797235, відповідно до якого позивач отримав кредитні кошти у розмірі 2000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, з метою покриття побутових потреб, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. Однак при укладенні зазначеного кредитного договору відповідачем порушено приписи ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме, відповідачем не надано інформацію про умови кредитного договору. Згідно з п.5 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими умови Договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційної суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції(послуг) у разі невиконання зобов`язань за договором. За користування спірним кредитом у розмірі 2000,00 грн. за 30 днів сплаті підлягає 6,00 грн. Відповідно до п.п.4.4.1 п.4.4 кредитного договору у випадку несвоєчасного повернення кредиту зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 3% від суми кредиту за кожній день прострочення, починаючи з 4-го дня прострочення, що складає у розмірі 1800,00 грн., тобто більше 50 %. Пункт 4.4. суперечить ч.1 ст.61 Конституції України щодо подвійної відповідальності за невиконання зобов`язання. Так, у випадку прострочення кредиту за користування позивач зобов`язаний сплатити: пеню в розмірі 3% від суми кредиту за кожний день, починаючи з 4-го дня прострочення (п.4.4.1); на 4-й день прострочення, крім пені, додатково сплачується штраф у розмірі 150,00 грн(п.4.4.2); на 30 день прострочення, крім пені додатково сплачується штраф у розмірі 300 грн.(п.4.4.3): на 90 день прострочення, крім пені додатково сплачується штраф у розмірі 500 грн. Тобто, за одне правопорушення позивач повинен сплачувати як пеню так и штрафи. Крім того, відповідно до п.6.5 кредитного договору клієнтом надана згоди на обробку персональних даних, що є порушенням вимог ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних», оскільки в договору не зазначено про право відізвати свою згоду на обробку персональних даних. У зв`язку з чим просить визнати недійсним кредитний договір № 797235 від 16 квітня 2019 року.

Згідно вимог ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

16 квітня 2019 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено договір про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту № 797235, відповідно до якого позивач отримав кредитні кошти у розмірі 2000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, з метою покриття побутових потреб, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. Відповідно до п.1.2 кредитного договору кредит видається строком на 30 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за Договором. Відповідно до п.1.3 кредитного договору сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування кредитом: п.1.3.1 знижена процентна ставка становить 0,01 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом ( 3,65%) у межах строку надання кредиту, зазначеного в п.1.2 цього договору Згідно п.1.3.2 Кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,80% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (567,00% річних). Згідно п.1.4 Кредитного договору загальна вартість кредиту за зниженою ставкою складає 100,30% від суми кредиту( в процентному виразі) або 2006,00 грн.( у грошовому виразі) та включає в себе: проценти(відсотки) за користування кредитом 0,30 % від суми кредиту(у процентному виразі) або 06,00 грн. ( у грошовому виразі) (а.с.7-8,9).

Між сторонами виникли правовідносини щодо визнання договору кредиту недійсним.

Предметом доказування є недодержання вимог, що є необхідними для чинності правочину.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на порушення приписів ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме, відповідачем не надано інформацію про умови кредитного договору.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Представник відповідача скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, та зазначив, що вся процедура укладення договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту відбувається відповідно до вимог чинного законодавства, але не виключно до Законів України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про електронну комерцію», а також відповідно до внутрішніх Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту та проходить в онлайн-режимі. Так, перед укладенням кредитного договору Товариство шляхом розміщення на власному сайті надає клієнту доступ до інформації, необхідної для укладення кредитного договору, де міститься інформація про тарифи, ціни, та умови надання фінансових послуг, порядок їх надання, розміщення Правила та примірний кредитний договір, що планується до укладення. Також міститься інформація про процентні ставки, про максимальний строк кредиту, максимальну суму кредиту тощо. Згідно кредитного договору сторони погодили істотні умови договору: строк договору- 30 днів та акційну процентну ставку кредиту на 30 днів - 0,01 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом(річна процентна ставка - 3,65% річних). Перед підписанням кредитного договору клієнт повинен знайомитися та підтвердити, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується та зобов`язується неухильно дотримуватися Правил надання коштів у позику, проставляючи відмітку в чек-боксі інформаційно-реєструючої електронної системи Товариства, за допомогою якої здійснюється оформлення кредитів. У разу прийняття позитивного рішення Товариство робить клієнту пропозицію в його особистому кабінеті укласти електронний договір(оферту) у формі кредитного договору, після погодження клієнт вводить надісланий Товариством одноразовий ідентифікатор у вигляді СМС-коду, цим підтверджено підписання кредитного договору. Отже, оспорюваний договір укладено в електронній формі. Встановлення в кредитному договору плати(процентів) за користування кредитними коштами не є компенсацією в розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів». Сукупна сума неустойки, що була нарахована за порушення клієнтом зобов`язань за кредитним договором, не перевищує п`ятдесят відсотків від «вартості продукції» у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» Дана умова договору не встановлює вимоги щодо сплати позивачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором ЇЇ наслідком не є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. До клієнта було застосовано один вид неустойки: пеня. Реєструючись на сайті позивач надав згоду на збір та обробку персональних даних шляхом проставлення відповідної відмітки

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції, яка була чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Правила надання грошових коштів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА», перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Оскільки відповідно до умов спірного кредитного договору відповідач надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Підставою для визнання договору позики недійсним позивачем зазначено про відсутність будь-якої необхідної інформації щодо умов кредитування та іншої інформації, як це передбачено Законом України «Про захист прав споживачів».

Частиною 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що перед укладанням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача в письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема, мету для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий ; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням кредиту та укладанням договору про надання споживчого кредиту; строк на який кредит може бути одержаний; варіанти повергнення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотківта про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки запропонованих схем кредитування.

Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; умови дострокового розірвання договору; інші умови, визначені законодавством.

Частинами 1, 2, 5 статті 18 Закону визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним

В п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз`яснено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18 - 19 Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, правочин завжди дійсний, але він може бути дійсним умовно. Заінтересована особа може його оспорити, і тоді він втратить силу за рішенням суду.

Згідно до вимог ст. 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні і оспорювані. Нікчемні - ті, недійсність яких прямо встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо). Оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом (ч. 2 ст. 215 ЦК).

Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред`являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Пунктом 6 зазначеної постанови встановлено, що вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину розглядаються у позовному провадженні в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК України.

Однак позивачем не доведено відсутність будь-якої необхідної щодо умов кредитування та іншої інформації, що є його обов`язком відповідно до засад змагальності процесу, чим не виконав вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Не ґрунтуються на вимогах законодавства посилання позивача на порушення вимог ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних» з огляду на таке.

Згідно ст. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.

Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження (ст. 11 Закону України «Про інформацію»).

Реєструючись на сайті позивач надав згоду на збір та обробку персональних даних шляхом накладання електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. В силу ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При укладенні договору позики сторонами додержано вимог, необхідних для чинності цього правочину і передбачених Цивільним кодексом України та Законом України «Про захист персональних даних».

Крім того, позивач як на підставу задоволення позовних вимог посилається на несправедливі умови договору, а саме: в порушення вимог п.5 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими умови Договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційної суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції (послуг) у разі невиконання зобов`язань за договором. За користування спірним кредитом у розмірі 2000,00 грн. за 30 днів сплаті підлягає 6,00 грн. Відповідно до п.п.4.4.1 п.4.4 кредитного договору у випадку несвоєчасного повернення кредиту зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 3% від суми кредиту за кожній день прострочення, починаючи з 4-го дня прострочення, що складає у розмірі 1800,00 грн., тобто більше 50 %.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, за змістом частини п`ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено, а не сам договір.

У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Проаналізувавши норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», слід дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони одночасно, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2-4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

Однак, дослідивши умови кредитного договору, судом встановлено відсутність вимоги щодо сплати споживачем непропорційної суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції (послуг) у разі невиконання зобов`язань за договором.

Щодо подвійної цивільно-правової відповідальності за невиконання зобов`язання суд вважає таке.

Відповідно до пункту 4.4. кредитного договору у випадку прострочення кредиту за користування позивач зобов`язаний сплатити: пеню в розмірі 3% від суми кредиту за кожний день, починаючи з 4-го дня прострочення (п.4.4.1); на 4-й день прострочення, крім пені, додатково сплачується штраф у розмірі 150,00 грн.(п.4.4.2); на 30 день прострочення, крім пені додатково сплачується штраф у розмірі 300 грн.(п.4.4.3): на 90 день прострочення, крім пені додатково сплачується штраф у розмірі 500 грн. Тобто, за одне правопорушення позивач повинен сплачувати як пеню так и штрафи.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 61 Конституції України визначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Отже з урахуванням викладеного суд приходить висновку про недійсність п. 4.4 Кредитного договору № 797235, укладеного 16 квітня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 .

За встановлених обставин суд приходить висновку про задоволення позовних ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним задовольнити частково: визнати п. 4.4 Кредитного договору № 797235, укладеного 16 квітня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 недійсним. В решті вимог відмовити.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" позивач звільнений від сплати судового збору.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково, тому відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 840 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 32, 129 Конституції України, ст.ст. 203, 204, 215, 626, 627, 628, 638, 341, 644 ЦК України, Законом України "Про захист прав споживачів", Законом України «Про захист персональних даних», Законом України «Про інформацію», п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним задовольнити частково.

Визнати п. 4.4 Кредитного договору № 797235, укладеного 16 квітня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 недійсним.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 41078230, адреса місцезнаходження: 03062, просп. Перемоги, 90-а, м. Київ, на користь держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.Є.Арапіна