Ухвала суду № 8888546, 19.08.2008, Апеляційний суд Вінницької області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2008 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду

Вінницької області в складі:

Головуючого Іващука В.А.,

суддів: Ковальчука О.В., Денишенко Т.О.,

при секретарі: Шевчук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором у солідарному порядку, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 4 червня 2008 року,

установила:

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 4 червня 2008 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції (рахунок 3619711, МФО 302247, код 20097421) заборгованість ОСОБА_2 по кредиту у сумі 10289 грн. 37 коп., заборгованість по відсотках за користування кредитом 711 грн. 47 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 4290 грн. 67 коп., а всього на суму 15291 грн. 51 коп. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 судовий збір у сумі 152 грн. 92 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн. на користь ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції (рахунок 3619711, МФО 302247, код 20097421) -солідарно.

Справа №22 - 1871 2008р. Категорія: 27

Головуючий у суді першої інстанції Єрмічова В.В. Суддя - доповідач Іващук В.А. У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.

Представник позивача заперечував доводи апеляційної скарги посилаючись на їх безпідставність. Просив апеляційну скаргу відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно п. 1 кредитного договору № 013/035-03/30433 від 23 червня 2005 року ОСОБА_2 отримав в Акціонерному поштово-пенсійному банку "Аваль" споживчий кредит у сумі 15000 грн. строком на 36 місяців у період з 23 червня 2005 року по 22 червня 2008 року із сплатою кредиту щомісячно у розмірі 1/36 від суми отриманого кредиту із щомісячним погашенням відсотків за користування кредитом. Процентна ставка за користування кредитом складає 16% відсотків річних.

23 червня 2005 року у забезпечення повернення ОСОБА_2 кредиту та відсотків за користування ним, між позивачем та відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено договори поруки. Згідно п.1.2 вказаних договорів поруки ОСОБА_3, ОСОБА_4 на добровільних засадах взяли на себе зобов'язання перед позивачем відповідати по зобов'язанням ОСОБА_2, які виникають з умов кредитного договору № 013/035-03/30433 у повному обсязі.

Пунктами 2.1, 3.2 договору поруки передбачено, що у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, вони несуть солідарну відповідальність перед позивачем за зобов'язанням ОСОБА_2 по поверненню основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки. Згідно п. 3.1 договорів поруки, у випадку невиконання або неналежного виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 несуть солідарну відповідальність перед позивачем на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги.

Згідно розрахунку пені по кредитному договору № 013/035-03/30433 від 23 червня 2005 року затвердженого заступником директора з питань безпеки та правового захисту ВОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", загальна сума пені складає 4290 грн.67 коп., заборгованість по відсоткам 711 грн.47 коп., заборгованість по кредиту 10289 грн.37 коп.

Пунктом 9.1 кредитного договору передбачено, що за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом встановлених положеннями цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі 0, 5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Встановивши такі обставини, враховуючи що за кредитним договором Боржник не виконав умови цього договору, тому суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову, стягнення солідарно з відповідачів суми неповернутого боргу по кредиту, заборгованості по відсотках за користування кредитом, а також пені.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає Підстав' для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Суд першої інстанції, розглянув справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, дійшов вірного висновку та підставно задовольнив позов.

Переконливих доводів у обґрунтування своїх заперечень проти позову в суді першої інстанції, відповідач не навів.

Відповідно правил ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд розглядає цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вирішуючи спір суд першої інстанції правильно виходив із встановлених обставин про порушення прав позивача неналежним виконанням зобов'язань відповідачем ОСОБА_2 за укладеним кредитним договором з позивачем у строки визначені цим договором, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі, а також правильно виходив із умов укладеного договору поруки відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно якого останні солідарно з боржником ОСОБА_2 відповідають за невиконання умов кредитного договору.

Доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права не можна визнати такими, що спростовують висновки суду. Такі доводи не дають підстав для скасування чи зміни судового рішення.

Так посилання апелянта на те, що дія кредитного договору не закінчена, що останній платіж згідно графіку мав відбутися 22 червня 2008 року не є обставиною, яка дає підстави для скасування судового рішення.

Також не можна визнати обґрунтованими доводи апеляційної скарги про безпідставне нарахування пені та не з'ясування судом правильності її нарахування, оскільки із кредитного договору №013/035-03/30433 від 23 червня 2005 року (а.с.3) такого не вбачається.

Згідно п.5.1 кредитного договору ОСОБА_2 зобов'язався здійснювати безготівковим платежем або готівкою в касу Кредитора щомісячно, до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, часткове погашення кредиту згідно п.1.3 цього Договору та остаточне погашення отриманого кредиту до 22 червня 2008 року. Щомісячно, до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, та при остаточному погашенні кредиту сплату відсотків за фактичне використання кредитних коштів.

Відповідно п.1.3 кредитного договору сплата кредиту здійснюється щомісячно в розмірі 1/36 від суми отриманого кредиту; погашення відсотків також здійснюється щомісячно.

Виходячи із зазначених умов договору, повернення кредитних коштів та відсотки за користування ним здійснюється щомісячно, у строк до 15 числа кожного місяця, зокрема борг за кредитним договором мав бути сплаченим кожного місяця у вказаний строк в розмірі 1/36 від всієї суми, а тому доводи щодо ненастання строку оплати та безпідставності нарахування пені за прострочення оплати кредиту не можна визнати обґрунтованими.

Виходячи із зазначеного вище доводи апеляційної скарги не можна визнати такими, що дають підстави для скасування судового рішення.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно ч.3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції є правильним та справедливим і ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому зміні або скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 4 червня 2008 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України.