Рішення № 88883032, 23.04.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1702/20

РІШЕННЯ

іменем України

23 квітня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області в якому просить визнати відмову у наданні санаторно-курортного лікування ОСОБА_1 протиправною (незаконною) та скасувати, зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області, взяти ОСОБА_1 на облік для одержання путівки на санаторно-курортне лікування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 29 жовтня 1985 року з ним стався нещасний випадок на виробництві. У квітні 2005 року було проведено розслідування нещасного випадку, та 19 квітня 2005 року складені акт про нещасний випадок на виробництві, акт розслідування нещасного випадку на виробництві, на підставі яких позивачу було встановлено ступінь втрати професійної працездатності у зв`язку з виробничою травмою - 35 %, а також встановлена необхідність у додаткових видах допомоги: палиця, санаторно-курортне лікування опорно-рухового апарату. Звернувся до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Славутському районі Хмельницької області із листом, в якому просив забезпечити його санаторно-курортним лікуванням, однак отримав відмову у наданні путівки на санаторно-курортне лікування опорно-рухового апарату з посиланням на те, що він не підпадає під дію Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23 вересня 1999 року в редакції від 01 січня 2015 року в частині забезпечення санаторно-курортним лікуванням, а підпадає під дію Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів". Вважаючи таку відмову протиправною позивач звернувся до суду з позовом. За результатами розгляду справи Хмельницький окружний адміністративний суд виніс рішення яким визнав протиправною та скасував відмову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Славутському районі Хмельницької області, викладену в листі № 80 від 25.03.2015 року, якою ОСОБА_1 відмовлено у забезпеченні санаторно-курортним лікуванням. Рішення суду набрало законної сили 31 жовтня 2019 року.

Хмельницькою міжрайонною травматолого-офтальмологічною медико-соціальною комісією позивачу 04.12.2019 видана Індивідуальна програма реабілітації інваліда № 1552 на підставі якої позивачу видано довідку № 435 для одержання путівки на санаторно-курортне лікування (за формою 070/о). Позивач в січні 2020 року, звернувся для взяття на облік для одержання путівки на санаторно-курортне лікування в Славутське відділення УВД ФСС в Хмельницькій області та подав заяву встановленого зразку та додав усі необхідні документи, однак листом відповідача від 24.02.2020 № 79 у взятті на облік для одержання путівки на санаторно-курортне лікування позивачу було відмовлено без роз`яснення підстав.

Позивач вважає дії відповідача такими, що порушують його права на реабілітацію, встановлені Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та підтверджені висновками МСЕК.

Ухвалою суду від 26 березня 2020 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Від представника відповідача на адресу суду 09.04.2020 надійшов відзив на позовну заяву в якому останній зазначає, що відповідно до Витягу із акту огляду МСЕК № 124407 під час переогляду 14.02.2008 року позивачу довічно підтверджено другу (2-гу) групу інвалідності, причина інвалідності загальне захворювання. Славутським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області листом від 28.12.2019 № 396 був здійснений запит на адресу Хмельницької обласної МСЕК щодо роз`яснення змісту індивідуальної програми реабілітації ОСОБА_1 .. Розглянувши запит, листом від 27.01.2020 року №45 Хмельницька обласна МСЕК надіслала відповідь, та копію індивідуальної програми реабілітації ОСОБА_1 в якій зазначено дата заповнення - 04.12.2019; номер ІПР - 1552; група інвалідності - друга (2-га); причина - загальне захворювання; загальна тривалість перебування на інвалідності - з 2008 року. Відповідач зазначає, що важливим є той факт, що одним із видів та форм реабілітаційних заходів ІПР ОСОБА_1 - є санаторно-курортне лікування, однак в графі відмітки про виконання зазначено - УПСЗН тобто Управління праці соціального захисту населення.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що наявність індивідуальної програми реабілітації позивача в якій зазначено причину інвалідності загальне захворювання, а також той факт, що потребу санаторно-курортного лікування передбачено за рахунок коштів Управління праці соціального захисту населення, а тому у відповідача відсутні правові підстави щодо взяття на облік ОСОБА_1 для одержання путівки за рахунок коштів відповідача.

Відповідач просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Від позивача на адресу суду 22.04.2020 надійшли заперечення в яких зазначає, що в матеріалах справи №560/889/19 були відсутні такі докази, як індивідуальна програма реабілітації інваліда, та Довідка №435 для одержання путівки на санаторне-курортне лікування (за формою 070/о), що видана спеціальною медико-санітарною частиною м.Нетішин.

Дослідивши позовну заяву відзив на позов, а також оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 з 2005 року є потерпілім внаслідок нещасного випадку на виробництві і згідно довідки серії МСЕ № 068093 від 07.12.2005 йому встановлено другу групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва довічно, ступінь втрати професійної працездатності 35%.

Відповідно до довідки серії № 054613 підтверджено потребу ОСОБА_1 за станом здоров`я внаслідок виробничої травми у санаторно-курортному лікуванні опорно-рухового апарату.

Згідно витягу з акта огляду у МСЕК до довідки серії МСЕ № 124407 від 14.02.2008 року, в результаті переогляду ОСОБА_1 з 14.02.2008 року встановлено другу групу інвалідності внаслідок загального захворювання довічно (за його заявою).

Вказані відомості встановлено рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року у справі №560/889/19, яке набрало законної сили, а отже обставини встановлені у ньому не підлягають доказуванню.

Згідно вказаного вище судового рішення визнано протиправною та скасовано відмову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Славутському районі Хмельницької області, викладену в листі № 80 від 25.03.2015, якою ОСОБА_1 відмовлено у забезпеченні санаторно-курортним лікуванням.

Суд встановив, що ОСОБА_1 Хмельницькою міжрайонною травматолого-офтальмологічною медико-соціальною комісією 04.12.2019 видано Індивідуальну програму реабілітації інваліда № 1552 (копія якої міститься в матеріалах справи).

Також, позивачу 18.12.2019 було видано довідку № 435 для одержання путівки на санаторно-курортне лікування (за формою 070/о).

Позивач на підставі наявних документів та права на отримання путівки на санаторно-курортне лікування звернувся до Славутського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Хмельницькій області з заявою про взяття на облік для одержання путівки на санаторно-курортне лікування до якої додав необхідні документи.

На подану заяву ОСОБА_1 отримав від Славутського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Хмельницькій області листа від 24.02.2020 №79 яким позивачу було відмовлено у наданні путівки на санаторно-курортне лікування.

В обґрунтування вказаної відмови зазначено, що оскільки у індивідуальній програмі реабілітації причина інвалідності ОСОБА_2 з 2008 року - загальне захворювання і ОСОБА_1 потребує санаторно-курортного лікування згідно довідки ф.№070 через управління соціального захисту населення, тому для отримання санаторно-курортного лікування рекомендуємо звернутись в управління соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом за для захисту його порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до абз. 9 ст. 1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 06.10.2005 № 2961-IV медико-соціальна експертиза - визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

Згідно статті 7 Закон України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 затверджено Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Згідно ч.6 цього Положення встановлено, що Висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, обов`язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває особа з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

Частиною 20 Положення комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Відповідно до частини 24 цього Положення комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Загальні критерії встановлення інвалідності визначені частинами 26 та 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, зокрема, згідно яких особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності.

Відповідно до п.2.4 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої Наказом МОЗ України від 05.09.2011 N 561 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 р. за N 1295/20033) причини інвалідності встановлюються згідно з п.26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

При підвищенні груп інвалідності внаслідок загального захворювання, нещасного випадку на виробництві, професійного захворювання, поранення, контузії, каліцтва та іншого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір хворого.

Згідно ст.23 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" передбачено, що індивідуальна програма реабілітації інваліда є обов`язковою до виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами, установами, організаціями, в яких працює або перебуває інвалід, дитина-інвалід, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті.

Соціальний захист інвалідів є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей інвалідів нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду.

Відповідно до ч.3 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, медичну реабілітацію, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації інваліда (у разі її складення). Фонд організовує цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров`я застрахованого.

Частиною 4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що потерпілому, який став інвалідом, періодично, але не рідше одного разу на три роки, а інвалідам I групи щорічно безоплатно за медичним висновком надається путівка для санаторно-курортного лікування.

Згідно п.п. 2.1, 2.5, 2.6 глави 2 Положення "Про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання путівками для санаторно-курортного лікування" від 31.10.2007 року №49, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.12.2007 року за №1400/14667, підставою для забезпечення потерпілих санаторно-курортним лікуванням є документи, зазначені в пункті 2.5 цього Положення, та висновок медико-соціальної експертної комісії, індивідуальна програма реабілітації інваліда (у разі наявності). Відповідно до висновку МСЕК потерпілі забезпечуються санаторно-курортним лікуванням за прямими наслідками виробничої травми чи професійного захворювання.

Для взяття на облік для санаторно-курортного лікування потерпілі (або уповноважені ними особи) подають до робочих органів такі документи: - заяву за встановленою формою (додаток 1); - висновок МСЕК про потребу потерпілого в санаторно-курортному лікуванні; - медичну довідку лікувальної установи за формою N 070/о; - індивідуальну програму реабілітації (у разі наявності).

Заява реєструється в журналі обліку (додаток 2). Датою взяття на облік потерпілого вважається дата подання заяви.

Суд звертає увагу відповідача, що вказані документи були подані ОСОБА_1 для взяття на облік для санаторно-курортного лікування, однак відповідач не дивлячись на це відмовив позивачу у взятті його на облік.

Робочі органи виконавчої дирекції Фонду надсилають потерпілому повідомлення (додаток 3), за яким він (або уповноважена ним особа) має отримати путівку впродовж строку, зазначеного у повідомленні, або подати заяву про відмову від санаторно-курортної путівки. Факт санаторно-курортного лікування зазначається у заяві за формою, визначеною в додатку 1 до Положення.

У разі небажання або неможливості потерпілого оформити свою відмову, відповідальною особою робочих органів виконавчої дирекції Фонду складається акт про відмову за підписами: відповідальної особи, яка склала акт, начальника Відділення. Письмова відмова або акт вкладається в особову справу потерпілого. Ця путівка надається наступному за чергою потерпілому. Потерпілі, які стали інвалідами, забезпечуються санаторно-курортним лікуванням періодично згідно з рішенням МСЕК, а саме: інваліди I групи щороку; інваліди II групи один раз на два роки або щороку на підставі індивідуальної програми реабілітації; інваліди III групи один раз на три роки, один раз на два роки або щороку на підставі індивідуальної програми реабілітації.

Пунктом 3.1 Положення, передбачено облік потерпілих, які потребують забезпечення путівками відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Такий облік здійснюється робочими органами виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням особової справи на підставі висновку МСЕК та заяви потерпілого. Відділення на підставі даних обліку потерпілих, які потребують санаторно-курортного лікування, до 15 листопада поточного року надсилають управлінню виконавчої дирекції Фонду річні заявки на путівки на наступний рік згідно з медичними рекомендаціями щодо відповідного профілю санаторно-курортного закладу. Управління виконавчої дирекції Фонду до 30 листопада поточного року надають виконавчій дирекції Фонду річні заявки на путівки для санаторно-курортного лікування у відповідному році (додаток 4).

Відповідно до пункту 3.2 Положення, забезпечення потерпілих санаторно-курортним лікуванням здійснюється відповідно до заявок потерпілих згідно з довідками за формою № 070/о.

Суд звертає увагу, що Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" чітко вказано зокрема у статті 42, що Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на санаторно-курортне лікування.

При цьому, згідно пунктів 2, 3, 5, 9 Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських рад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 22.02.2006 року (далі - Порядок №187), структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчі органи міських рад забезпечують за рахунок коштів державного бюджету безплатними путівками до санаторно-курортних закладів інвалідів усіх категорій за рахунок коштів, передбачених Мінсоцполітики.

Особи, зазначені у пункті 2 цього Порядку, повинні за зареєстрованим місцем проживання перебувати на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у мм.Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органах міських рад для санаторно-курортного лікування.

Осіб, інвалідність яких пов`язана з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, забезпечує путівками Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, на підставі висновку МСЕК про необхідність лікування за прямими наслідками виробничої травми чи професійного захворювання.

Суд зазначає, що згідно рішення Хмельницького окружного адміністративного суду, яке набрало законної сили від 16 липня 2019 року у справі №560/889/19 встановлено, що обставина того, що 14.02.2008 року, за згодою позивача, йому змінено категорію (причину) інвалідності та встановлено, що він є інвалідом ІІ групи внаслідок загального захворювання, не встановлює втрати права позивача на отримання додаткових видів допомоги, передбачених Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", зокрема, санаторно-курортного лікування, яке надається потерпілим, які стали інвалідами унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, оскільки акт про нещасний випадок на виробництві, та акт розслідування нещасного випадку від 19.04.2005 року не скасовані, позивач перебуває на обліку у відповідача, продовжує отримувати страхові виплати від Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області, та до 2012 року забезпечувався відповідачем путівками на санаторно-курортне лікування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.78 КАС України).

Суд звертає увагу на те, що згідно доказів, що містяться в матеріалах справи встановлено, що інвалідність позивачу була встановлена на підставі акту про нещасний випадок на виробництві, та акту розслідування нещасного випадку від 19.04.2005, які є чинними на момент розгляду справи, а тому забезпечення путівками на санаторно-курортне лікування позивача забезпечує Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а тому відмова Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області про взяття на облік ОСОБА_1 для одержання путівки на санаторно-курортне лікування є протиправною та підлягає скасуванню.

Крім того, згідно пункту 2.3 Положення про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання санаторно-курортним лікуванням, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 49 від 31.10.2007 року якщо потерпілий одночасно має право на забезпечення санаторно-курортним лікуванням згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та іншими нормативно-правовими актами, йому надається право вибору за однією з підстав. Оскільки позивач продовжує отримувати страхові виплати від Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області, та при цьому до 2012 року забезпечувався відповідачем путівками на санаторно-курортне лікування, а тому, твердження відповідача стосовно того, що позивач не підпадає під дію Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не приймається судом.

Суд звертає увагу, що позивач виконав необхідний ним обов`язок стосовно подання усіх документів для взяття його на облік для одержання путівки на санаторно-курортне лікування, та при цьому не має жодних обмежень згідно норм чинного законодавства для перебування на такому обліку та отримання путівки на санаторно-курортне лікування, а тому для повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області, взяти ОСОБА_1 на облік для одержання путівки на санаторно-курортне лікування на підставі поданих ним документів.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати відмову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області від 24.02.2020 №79 про взяття ОСОБА_1 на облік для одержання путівки на санаторно-курортне лікування.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області ОСОБА_1 на облік для одержання путівки на санаторно-курортне лікування.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області (вул. Подільська, 3, корпус 1 А,Хмельницький,Хмельницька область,29013 , ідентифікаційний код - 41316723) Головуючий суддя О.П. Шевчук