Рішення № 88882334, 23.04.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

23 квітня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1169/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18.03.2020 на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, Рубіжанське ОУПФУ), в якому позивачка просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 03 лютого 2020 року щодо незарахування до страхового стажу позиваки періодів з 16.10.1978 по 10.03.1986 та з 01.07.1996 по 31.12.1998, та відмову в призначенні позивачці пенсії згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву від 27.01.2020, подану позивачкою, про призначення пенсії згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до трудового стажу позивачки періоди роботи з 16.10.1978 по 10.03.1986 та з 01.07.1996 по 31.12.1998.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивачка посилається на те, що має необхідний трудовий стаж для призначення їй пенсії, а тому звернулася із відповідною заявою про призначення пенсії до відповідача. Однак, Рубіжанське ОУПФУ відмовило позивачці у задоволенні її заяви, оскільки відповідачем необґрунтовано та з порушенням норм діючого законодавства не здійснено зарахування до стажу позивачки спірних періодів її роботи. Відповідач обґрунтовує відмову тим, що записи у трудовій книжці позивачки зроблено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, а саме: в записі № 3 є виправлення дати прийняття на роботу, в записі № 6 є виправлення дати звільнення з роботи, а період роботи з 01.07.1996 по 31.12.1998 не зараховано, оскільки в записі номер наказу про прийняття на роботу дописаний іншою кульковою ручкою. Позивачка не погоджується з рішенням відповідача, оскільки період роботи з 16.10.1978 по 10.03.1986 підтверджується наказом № 335 від 16.10.1978, виданим директором птахорадгоспу «Лутугинський», наказом № 47 по птахорадгоспу від 10.03.1986, а також довідкою, виданою директором СТОВ «Лісне» на підставі книг наказів 1978-1986 років, відповідно до якої позивачка дійсно працювала в птахорадгоспі «Лутугинський» з 16.10.1978 по 10.03.1986. Період роботи з 01.07.1996 по 31.12.1998 підтверджується наказом № 98 по КСП «Лутугинське» від 03.07.1996, а також довідкою, виданою директором СТОВ «Лісне» на підставі книг наказів 1996 року, згідно з якою позивачка дійсно працювала в КСП «Лутугинське» з 01.07.1996 по 10.03.2000. Вказані періоди роботи також встановлено Рубіжанським міським судом Луганської області в рішенні від 16.12.2019 (встановлювався факт належності трудової книжки позивачці). Тому вважає рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії та незарахування періодів трудового стажу незаконним, що стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду.

Ухвалою суду від 23.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

06.04.2020 відповідач на адресу суду надав відзив на позовну заяву (арк. спр. 36-40), в обґрунтування якого зазначив, що, дослідивши трудову книжку позивачки НОМЕР_1 від 10.04.1978, встановлено, що записи № 3 та № 6 за період з 01.07.1996 по 31.12.1998 зроблено з порушенням абз. 2 та абз. 3 п. 2.4 Інструкції № 58, а саме: запис № 3 - у даті зарахування на роботу до птахорадгоспу «Лутугінський» міститься виправлення; запис № 6 - у даті звільнення з роботи з птахорадгоспу «Лутугінський» міститься виправлення.

Оскільки на базі птахорадгоспу «Лутугінський» розпорядженням Голови Держадміністрації від 22.04.1994 № 244 створено КСП «Лутугинське», яке протоколом № 1 від 28.12.1999 реорганізовано в Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Лісне», яке за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань розміщується на тимчасово окупованій території, тому відповідач не може здійснити перевірку обґрунтованості видачі довідки від 04.04.2015 № 6 про підтвердження роботи позивачки в період з 16.10.1978 по 10.03.1986.

Запис № 2 містить у собі дату звільнення позивачки з роботи в Облветлабораторії 16.10.1978 (наказ від 16.10.1978 № 54), а запис 3 про прийом на роботу до птахорадгоспу «Лутугинський» 16.10.1978 (наказ від 16.10.1978 № 335). Тобто в один і той же день 16.10.1978 позивачка ще працювала в Облветлабораторії та вже працював у птахорадгоспі «Лутугинський», що є порушенням Кодексу Законів про працю України.

Запис без номеру про період роботи з 01.07.1998 в КСП «Лутугинське» до стажу не зараховано оскільки в графах 2-3 та в графі 4 записи зроблено чорнилами різного кольору.

Період роботи позивача в КСП «Лутугинське» з 01.01.1999 зараховано до стажу позивача за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином до стажу позивачки загалом не зараховано 09 років 10 місяців 25 днів - періоди роботи з 16.10.1978 по 10.03.1986 та з 01.07.1996 по 31.12.1998.

З огляду на те, що відомості про спірні періоди роботи позивачки в птахорадгоспі «Лутугінський», КСП «Лутугинське» не містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, з урахуванням неможливості перевірити достовірність довідок від 04.04.2015 № 6, від 04.04.2015 № 7, наказу від 10.03.1986 № 47, наказу від 03.07.1996 № 98, наказу від 16.10.1978 № 335 від підприємства, що розташоване на тимчасово окупованій території відповідач не зарахував ці періоди до загального стажу позивачки.

Через невідповідність трудової книжки вимогам абз. 3 п. 2.12 Інструкції № 58 до трудового стажу позивачки не можливо зарахувати 09 р. 10 міс. 25 дн., через те, що СТОВ «Лісне» знаходиться на тимчасово окупованій території, не перереєстровано на території, що контролюється українською владою, знаходиться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Відповідач не має можливості здійснити перевірку достовірності виданих ним у 2015 році довідок та копій наказів, що підтвердили б трудовий стаж позивачки.

Тому відповідач рішенням від 03.02.2020 № 13 відмовив ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 1058.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносин.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , є внутрішньо переміщеною особою, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорту громадянина України (арк. спр. 5-6), картки платника податків (арк. спр. 7), довідки від 15.07.2019 № 917-5000159407 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 8).

Трудова книжка НОМЕР_1 , видана на ім`я ОСОБА_1 10.04.1978, містить такі записи щодо спірного періоду роботи:

Птахорадгосп «Лутугинський»:

№ 3 - від 16.10.1978 - зараховано до штату нічною нянею, наказ від 16.10.1978 № 335;

№ 4 - від 20.09.1983 - переведено штукатуром будцеху, наказ від 20.09.1983 № 183;

№ 5 - від 06.02.1985 - переведено робітницею по сортуванню яйця, наказ від 06.02.1985 № 17;

№ 6 - від 10.03.1986 - звільнено зі штату за ст. 38 КЗпП УРСР за власним бажанням, наказ від 10.03.1986 № 47;

КПС «Лутугинське»:

№ 14 - від 01.07.1996 - прийнято до штату господарства помічником бригадира МТФ, наказ від 01.07.1996 № 98;

№ 15 - від 16.03.1999 - переведено бригадиром МТФ від. 2, наказ від 16.03.1999 № 49;

№ 16 - від 01.11.1999 - переведено бригадиром молодняку великої рогатої худоби, наказ від 01.11.1999 № 172;

№ 17 - від 10.03.2000 - в зв`язку з реструктуризацією КПС «Лутугинське» звільнено за переводом в СТОВ «Лутугинське», розпорядження від 10.03.2000 № 49 (арк. спр. 13-15).

27.01.2020 позивачка звернулась до Рубіжанського ОУПФУ із заявою про призначення пенсії за віком, зареєстрованою за № 320 (арк.спр. 44), до якої додано довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, заяву про призначення/перерахунок пенсії, паспорт НОМЕР_7, трудову книжку НОМЕР_1 , довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 917-5000159407 , документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 № 637: № 6, № 7, № 98, № 335, № 25, № 47, інший документ № 425/3995/19, свідоцтво про народження дитини НОМЕР_4 , свідоцтво про шлюб НОМЕР_5 , № НОМЕР_10, НОМЕР_13, № НОМЕР_14, про що свідчить розписка - повідомлення (арк. спр. 44 зв.).

Рішенням Рубіжанського ОУПФУ від 03.02.2020 № 13 про відмову в призначенні пенсії згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з недостатнім страховим стажем 21 рік 10 місяців 3 дні, при необхідному страховому стажі 26 років. Рішення обґрунтовано тим, що згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1960 року народження і старші після досягнення ними 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року за наявності страхового стажу не менше 26 років. Під час розгляду пакету документів та заяви ОСОБА_1 від 27.01.2020 про призначення пенсії за віком на підставі ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» управлінням встановлено, що записи в трудовій книжці НОМЕР_1 від 10.04.1978 зроблено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58, а саме: в записі № 3 є виправлення дати прийняття на роботу; в записі № 6 є виправлення дати звільнення з роботи. Період роботи з 01.07.1996 по 31.12.1998 не зараховано, оскільки в вищевказаному записі номер наказу про прийняття на роботу дописано іншою кульковою ручкою. Таким чином, зарахувати періоди роботи, в яких зроблено записи про прийняття/звільнення з роботи з порушенням Інструкції не має законних підстав. До стажу не зараховано періоди роботи з 16.10.1978 по 10.03.1986 та з 01.07.1996 по 31.12.1998, тобто 9 років 10 місяців 25 днів. Станом на 27.01.2020 (дата звернення) загальний страховий стаж складає 21 рік 10 місяців 3 дні, що суперечить вимогам, встановленим абз. 3 ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 (арк. спр. 62).

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Закон України "Про пенсійне забезпечення" гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових та соціальних пенсій.

Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом

Відповідно до статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно із частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до положень частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема: 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року.

Згідно з паспортом громадянина України НОМЕР_7 , виданим 20.06.1997 Лутугинським РВ УМВС України в Луганській області, дата народження ОСОБА_1 - 04.06.1960, тобто станом на 27.01.2020 (дата звернення з заявою про призначення пенсії) їй вже виповнилося 59 років.

Щодо наявності необхідного стажу тривалістю не менше 26 років, відповідачем обчислено страховий стаж у 21 рік 10 місяців 3 дні, та не зараховано періоди роботи з 16.10.1978 по 10.03.1986 та з 01.07.1996 по 31.12.1998, тобто 9 років 10 місяців 25 днів.

Надаючи оцінку доводам відповідача про неможливість зарахування до загального стажу роботи ОСОБА_1 періоду роботи з 16.10.1978 по 10.03.1986 та з 01.07.1996 по 31.12.1998 на підставі даних трудової книжки, оскільки у трудовій книжці в записі № 3 є виправлення дати прийняття на роботу, в записі № 6 є виправлення дати звільнення з роботи, а в записі в період роботи з 01.07.1996 по 31.12.1998 номер наказу про прийняття на роботу дописано іншою кульковою ручкою, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58, суд виходить з такого.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 № 110 (далі - Інструкція № 58) встановлено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Станом на час внесення спірних записів, зокрема, діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20.06.1974 № 162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі - Інструкція № 162), пункт 2.3 якої містить положення, подібні положенням пункту 2.4 Інструкції № 58.

Пунктом 1.4 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС віл 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Оглядом трудової книжки ОСОБА_1 судом встановлено, що в записі № 14 від 01.07.1996 про прийняття ОСОБА_1 до штату КПС «Лутугинське» помічником бригадира МТФ в графі «На підставі чого внесено запис (документ, його дата та номер)» номер наказу від 01.07.1996 № 98 про прийняття ОСОБА_1 на роботу виконано чорнилами різного кольору.

Суд зауважує, що в даному випадку записи у трудовій книжці виконані акуратно, без дефектів, містять печатки та підписи посадових осіб, при цьому виконання деяких записів у трудовій книжці чорнилами різного кольору не є тим недоліком, який може мати наслідком порушення конституційного права позивачки на пенсійне забезпечення, тому спірний період роботи з 01.07.1996 по 31.12.1998 має бути зарахований позивачці до загального страхового стажу.

Такий правовий висновок в повній мірі узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, згідно із яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

Щодо незарахування відповідачем періоду роботи позивачки з 16.10.1978 по 10.03.1986, суд зазначає таке.

Оглядом трудової книжки позивачки судом встановлено, що запис № 3 від 16.10.1978 має незначні виправлення в даті зарахування ОСОБА_1 до штату нічною нянею; запис № 6 від 10.03.1986 також має незначні виправлення в даті звільнення позивачки зі штату.

Судом встановлено, що рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 16.12.2019 у справі № 425/3995/19 встановлено факт належності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) трудової книжки серія НОМЕР_1 , заведеної 10.04.1978 . Судом, зокрема, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася (згідно російської мови): ОСОБА_1 , батьками якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , та яка 15.08.1981 уклала шлюб з ОСОБА_6 , змінивши прізвище на « ОСОБА_1 », 27.02.1986 зазначений шлюб розірвано та ОСОБА_1 відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_1 », що підтверджується свідоцтвом про народження від 30.06.1960, відповідний запис № 106 , серія НОМЕР_9 , витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 03.09.2019 № НОМЕР_10 та свідоцтвом про розірвання шлюбу від 20.09.2019, актовий запис № 54, серія НОМЕР_11 . 03.11.1987 ОСОБА_10 та ОСОБА_1 уклали шлюб, у зв`язку з чим остання змінила прізвище на « ОСОБА_1 », та який було розірвано 18.05.2000, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 03.11.1987, відповідний запис № 64 , Серія НОМЕР_13 , та свідоцтвом про розірвання шлюбу від 19.07.2005, відповідний актовий запис № 105. серія НОМЕР_14 (арк. спр. 22-23).

Також на підтвердження спірних періодів роботи з 16.10.1978 по 10.03.1986 позивачкою надано такі докази: наказ № 335 від 16.10.1978, виданий директором птахорадгоспу «Лутугинський», згідно з яким ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_1 , арк. спр. 9, 11) зараховано до штату птахорадгоспу нічною нянею дитяслів з 16.10.1978 (арк. спр. 16-17); наказ № 47 по птахорадгоспу «Лутугинський» від 10.03.1986, згідно з яким ОСОБА_1 (після розірвання шлюбу ОСОБА_1 , арк. спр. 10) звільнено зі штату птахорадгоспу «Лутугинський» за власним бажанням з 10.03.1986 (арк. спр. 18); довідку СТОВ «Лісне», згідно з якою позивачка дійсно працювала в птахорадгоспі «Лутугинське» з 16.10.1978 по 10.03.1986 (арк. спр. 19).

Згідно із статтею 14 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.06.2014) у районі проведення АТО можуть вводитися тимчасові обмеження прав і свобод громадян.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р Лутугинський район належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Закон України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" від 18.01.2018 № 2268-VIII (далі - Закон № 2268-VIII) має на меті визначити особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.

У межах тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях діє особливий порядок забезпечення прав і свобод цивільного населення, визначений цим Законом, іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі "Ковач проти України" від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивачка опинилася в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Також суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), а також Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v. the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Застосовуючи "намібійський виняток" у справі "Кіпр проти Туреччини", ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і за обставин, що склались у зв`язку з тимчасовою окупацією певних територій Луганської області, інформація, викладена в наказах № 335 від 16.10.1978, № 47 від 10.03.1986 та в довідці СТОВ «Лісне», є належними доказами на підтвердження періоду роботи ОСОБА_1 з 16.10.1978 по 10.03.1986, який має бути зарахований до загального страхового стажу.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.10.2018 у справі № 235/2357/17.

З огляду на вищевикладене оскаржене рішення не відповідає критеріям обґрунтованості, пропорційності, добросовісності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, відповідно, є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується обраного позивачкою способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Окрім того, суд звертає увагу відповідача на те, що частиною третьою статті 245 КАС України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивач, за захистом яких він звернувся до суду.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивачки відбулося внаслідок прийняття відповідачем протиправного рішення від 03.02.2020 № 13 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , тому позивачкою обрано правильний та ефективний спосіб захисту порушеного права шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 03.02.2020 № 13 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.01.2020 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 16.10.1978 по 10.03.1986 в птахорадгоспі «Лутугинський», з 01.07.1996 по 31.12.1998 в КПС «Лутугинське», та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, які слід задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з матеріалами справи позивачка при зверненні до суду з позовом сплатила 840,80 грн судового збору (арк. спр. 4).

У зв`язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі суд дійшов висновку, що всі судові витрати в сумі 840,80 грн, понесені позивачкою, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (Луганська область, м. Рубіжне, вул. Студентська, 35А, код за ЄДРПОУ 41245565) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 03 лютого 2020 року № 13 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до абзацу 2 частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 січня 2020 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 16.10.1978 по 10.03.1986 в птахорадгоспі «Лутугинський», з 01.07.1996 по 31.12.1998 в КПС «Лутугинське», та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України строк оскарження судового рішення продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя І.О. Свергун