Рішення № 88881356, 23.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2020 року Справа № 160/2056/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

20.02.2020 ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в процесі обчислення ОСОБА_1 трудового стажу та відмови у нарахуванні та виплаті грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років період роботи з 01.01.1992 року по 11.04.2018 року на посаді викладача по класу з теоретичних дисциплін у Нікопольський районній дитячий музичній школі;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі 10 пенсій за віком станом на день призначення пенсії, починаючи з 12.04.2018 року.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 12.04.2018 перебуває на пенсії за віком та за даними його трудової книжки загальний трудовий стаж становить понад 39 років. При цьому, більшість трудового стажу складається з викладацького стажу на посадах учителя, викладача музики у музичних школах, що дає право на пенсію за вислугу років. У відповідності до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та постанови КМУ від 23.11.2011 №1191, позивач вважає, що має право на отримання грошової допомоги. Вказана грошова допомога має виплачуватись відповідачем при призначенні пенсії за віком у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення. Однак, при отриманні першої пенсії, позивачем не було отримано грошової допомоги.

16.01.2020 позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою, якою просив нарахувати та виплатити йому грошову допомогу відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058 та постанови КМУ від 23.11.2011 №1191. На що Листом № 547-363/Ф-03/8-0400/20 від 10.02.2020 відповідач повідомив про те, що права на грошову допомогу позивач не має, оскільки не вистачає стажу на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Тобто, у зв`язку з неврахуванням певних періодів роботи позивача до спеціального стажу, що дають право на грошову допомогу, посилаючись на недоведеність того, що посада викладача була основною та музична школа була загальноосвітньою, відповідач нарахував лише 10 років 11 місяців 22 дня.

Такі дії відповідача по обчисленні стажу та фактичній відмові у виплаті грошової допомоги позивач вважає протиправними, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом свої порушених прав та законних інтересів.

Ухвалою суду від 25.02.2020 було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.

19.03.2020 до суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив суд відмовити у їх задоволенні.

В обгрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив, що період роботи позивача з 01.01.1992 по 11.04.2018 на посаді викладача по класу теоретичних дисциплін у Нікопольській районній дитячій музичній школі не можливо зарахувати до спеціального стажу, так як не має підтвердження того, що ця музична школа є загальноосвітнім навчальним закладом, а посада викладача була основною роботою.

Отже, стаж за вислугу років ОСОБА_1 на час призначення пенсії за віком складав 10 років 11 місяців 22 дня при необхідних 30 років, тому права на виплату 10-ти пенсії позивач не має.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, відповідно до вимог ст. ст. 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як отримувач пенсії за віком, призначеної з 12.04.2018 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За даними трудової книжки позивача, періоди її трудової діяльності і займаним посадам, які дають право на грошову допомогу відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 та постанови КМУ від 23.11.2011 року №1191, такі: 01.10.1978 року по 20.08.1981 року - на посаді викладача по фортепіано у Нікопольській районній дитячий музичній школі; з 17.09.1981 року по 03.11.1981 року - на посадах вихователя дитячого садочку; з 14.12.1981 року по 06.05.1982 року - на посаді в.о. вихователя ясельної групи дитячого садка; 20.08.1983 року по 23.10.1984 року - на посаді викладача музики та співу у Беличанскій восьмирічній школі; з 11.01.1985 року по 12.03.1985 року - на посаді викладача Беличанскої восьмирічній школі; з 06.09.1985 року по 01.12.1985 року - на посаді керівника вокального кружка у Нікопольський міський будинок культури; з 02.01.1986 року по день звернення до суду на посаді викладача по класу теоретичних дисциплін у дитячій музичній школі.

31.12.1991 Нікопольська районна дитяча музична школа перейменована на Комунальний заклад «Нікопольська районна дитяча школа естетного виховання Нікопольської районної ради», яка з 31.08.2018 року змінила назву на Комунальний заклад «Дитяча музична школа Червоногригорівської селищної ради» Нікопольського району Дніпропетровської області.

Таким чином, майже весь трудовий стаж за даними трудової книжки позивача є стажем учителя, викладача, та становить більше 39 років.

16.01.2020 позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою, якою просив нарахувати та виплатити йому грошову допомогу відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058 та постанови КМУ від 23.11.2011 №1191.

Листом № 547-363/Ф-03/8-0400/20 від 10.02.2020 відповідач повідомив про те, що права на грошову допомогу позивач не має, оскільки не вистачає стажу на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Період роботи з 01.01.1992 по 11.04.2018 на посаді викладача по класу теоретичних дисциплін у Нікопольській районній дитячій музичній школі, можливо буде зарахувати до спеціального стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, за умови, підтвердження того, що ця музична школа є загальноосвітнім навчальним закладом і при цьому, посада викладача була основною

Тобто, у зв`язку з неврахуванням певних періодів роботи позивача до спеціального стажу, що дають право на грошову допомогу, посилаючись на недоведеність того, що посада викладача була основною та музична школа була загальноосвітньою, відповідач нарахував лише 10 років 11 місяців 22 дня.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003 та пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України №1191 від 23.11.2011 «Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, працювали у закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок-30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Постановою КМУ від 23.11.2011 за №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати.

Відповідно до п. 2 вказаного Порядку, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 за №» 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Відповідно до п. 5 вказаного порядку грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 означеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Відповідно до п. 6 вказаного порядку, для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про позашкільну освіту», педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугу років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років. Перелік посад педагогічних працівників системи позашкільної освіти встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією країни, Законом України «Про освіту» і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні ст. 4 Закону України «Про позашкільну освіту».

Початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші), відносяться до позашкільних навчальних закладів (п. 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №433 від 06.05.2001 року).

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» встановлено, що в позашкільних навчальних закладах право на пенсію за вислугу років мають право громадяни, які працювали на таких посадах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідувачі відділами лабораторіями, кабінетами), художні керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

При цьому, даною постановою посада викладача не була передбачена.

Втім, постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 року №963 затверджено перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, до яких віднесено, зокрема, посади педагога, викладача.

Таким чином, оскільки позивач, як викладач позашкільного навчального закладу є педагогічним працівником, його право на пенсію за вислугу років передбачено Законом України «Про позашкільну освіту», який має вищу юридичну силу над постановами Кабінету Міністрів України.

З огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, визначених у Конвенції, а також з метою реалізації положень ст. 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, Велика Палата Верховного Суду в постановах від 13.02.2019 в справі №233/4308/17 та від 30.01.2019 у справі № 442/456/17 дійшла висновку, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років.

Оскільки, відповідно до п. 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, постанови Кабінету Міністрів України №433 від 06.05.2001 року Нікопольська районна дитяча музична школа (яка у зв`язку зі зміною назви з 31.12.1991 року називалася Комунальний заклад «Нікопольська районна дитяча школа естетного виховання Нікопольської районної ради», а з називалася 31.08.2018 року Комунальний заклад «Дитяча музична школа Червоногригорівської селищної ради» Нікопольського району Дніпропетровської області), є позашкільним навчальним закладом, то відмова відповідача зарахувати періоди роботи позивача з 01.01.1992 року по 11.04.2018 року на посаді викладача по класу з теоретичних дисциплін у Нікопольський районній дитячий музичній школі з посиланням на необхідність підтвердження того, що ця музична школа є загальноосвітнім навчальним закладом є протиправною.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також за змістом п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Так, з наданої відповідачу трудової книжки позивача вбачається, що зазначені заклади та займані посади позивачем відносяться до переліку, що надають можливості щодо врахування пільгового стажу, відтак зазначені періоди відповідачем безпідставно не зараховано до стажу роботи за вислугу років.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20.03.2018 року по справі №425/1926/17, від 13.02.2018 року по справі №686/13293/17, від 27.02.2018 року по справі №470/402/17.

Крім того у постанові від 02.04.2019 року по справі №820/503/18, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що з огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти викладач в позашкільних закладах освіти є працівником освіти, а тому стаж роботи на посаді викладача позашкільного закладу повинен зараховуватися до пільгового стажу у розумінні пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.

До аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року по справі №876/5312/17, зазначивши, що викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909. За таких обставин, з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 25 травня 2016 року у справі № 419/794/15-а щодо відсутності у викладачів музичних шкіл, які відносяться до закладів позашкільної освіти, права на отримання пенсії за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відмова відповідача зарахувати періоди роботи позивача з 01.01.1992 року по 11.04.2018 року на посаді викладача по класу з теоретичних дисциплін у Нікопольський районній дитячий музичній школі з посиланням на необхідність доведення відповідачу, що основною посадою була саме посада викладача, є протиправною.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позивачем доведено, що в спірний період він працював педагогом (викладачем), оскільки у трудовій книжці не зазначено, що позивач працював за сумісництвом, ця посада віднесена до посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, а тому позивач має страховий стаж не менше 30 років, що надає правову можливість на застосування до нього п. 7-1 розділу XV прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до звернення до відповідача не отримував пенсію, а тому має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення адміністративного позову, суд доходить висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача здійснених ним судових витрат у розмірі 840,80 грн., відповідно до квитанції № MP_AB130686SJJ_12503619 від 18.02.2020, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області.

Керуючись ст. ст. 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в процесі обчислення ОСОБА_1 трудового стажу та відмови у нарахуванні та виплаті грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років період роботи з 01.01.1992 року по 11.04.2018 року на посаді викладача по класу з теоретичних дисциплін у Нікопольський районній дитячий музичній школі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі 10 пенсій за віком станом на день призначення пенсії, починаючи з 12.04.2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) відповідно до квитанції № MP_AB130686SJJ_12503619 від 18.02.2020, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко