Постанова № 8888044, 30.03.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2010 р.                                                                       справа № 2а-2990/10/0570

час прийняття постанови: 14-3

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Соколової О.А.

при секретарі                                                  Шмітько А.В.

за участю представника позивача - Дзими О.Г., за довіреністю від 11.03.10,

представника відповідача – Фролової Є.В., за довіреністю від 08.02.10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Донецьквантажтранс» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання не дійсним повідомлення про перерозподіл сплачених сум на сплату податку на додану вартість та пені від 30 грудня 2009 року № 105660016476626, зобов’язання внести зміни до картки обліку особливого рахунку шляхом виключення суми нарахованої пені в розмірі 12700,70 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Донецьквантажтранс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсним повідомлення про перерозподіл сплачених сум на сплату податку на додану вартість та пені від 30 грудня 2009 року № 105660016476626, зобов’язання внести зміни до картки обліку особливого рахунку шляхом виключення суми нарахованої пені в розмірі 12700,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що сума пені, яка оскаржується, утримана з платежу, яким підприємство сплачує податок на додану вартість у сумі 105620,00грн. згідно декларації, поданої підприємством за листопад 2009 року.

Позивач зазначає, що ним в кожному платіжному дорученні зазначалось призначення платежу, проте відповідач на це не звернув уваги та сформував повідомлення про перерозподіл сплачених сум на сплату податку на додану вартість та пені.

Також, позивач зазначив, що податкове законодавство України не має положення щодо права податкового органу змінювати призначення платежу, яке визначено платником податку в платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попереднього періоду при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Тому просить суд визнати не дійсним повідомлення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про перерозподіл сплачених сум на сплату податку на додану вартість та пені від 30 грудня 2009 року № 105660016476626, зобов’язання внести зміни до картки обліку особливого рахунку державного підприємства “Донецьквантажтранс” шляхом виключення суми нарахованої пені в розмірі 12700,70 грн.

Відповідач у судовому засіданні 11.03.10 надав суду заперечення проти позову, в якому зазначив, що відповідно до п.п 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було здійснено розподіл сплаченої позивачем суми в розмірі 105620,00 грн. (сплаченої згідно платіжного доручення №5921 від 30.12.09), з яких 92919,30 грн. – були зараховані на погашення боргу та 12700,00 грн. –на погашення пені (податкове повідомлення № 105660016476626 від 30.12.09).

Також, згідно п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181-ІІІ податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а вразі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) – у рівних пропорціях. На підставі цього, вважає свої дії щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення правомірними та обґрунтованими. Тому просить у задоволенні позову відмовити.

Під час судового розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним в позові. Просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала суду пояснення аналогічні запереченням проти позову. Просила відмовити у задоволені позову.

Розгляд справи здійснювався за допомогою автоматизованої системи звукозапису та протоколювання судових засідань “Камертон”.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Державне підприємство “Донецьквантажтранс” (код ЄДРПОУ 34828840) є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ, є платником податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі м. Донецька 30.12.09 стосовно позивача прийняте повідомлення №105660016476626, яким зарахування сплачених підприємством 30.12.09 сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість на погашення податкового боргу та пені відповідно до абз. 2 п.п. 16.3.3 ст. 16 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Так, відповідно до повідомлення №105660016476626 відповідач здійснив перерозподіл сплаченої позивачем суми в розмірі 105620,00 грн. на погашення податкового боргу з податку на додану вартість – 92919,30 грн. та на погашення пені –12700,70 грн. (а.с.6).

Відповідно до підпункту 11 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.00 (далі законом №2181) податкова декларація, розрахунок (далі –податкова декларація) –документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Як вбачається з матеріалів справи, державним підприємством «Донецьквантажтранс» подана податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2009 року, згідно з якої сума податку на додану вартість, яка підлягає до сплати в бюджет складає 105620,00 грн. (а.с.8-9).

Згідно з п. 1 ст.5 Закону № 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 наведеного Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4 пункту 1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону №2181 узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків в строки, встановлені статтею 5 цього Закону визнається сумою податкового боргу платника податків.

Позивачем, згідно платіжного доручення № 5921 від 30.12.09, в якому чітко зазначено призначення платежу, сплачено податок на додану вартість за листопад 2009 року у сумі 105620,00 грн. (а.с.7).

В силу п. 1.2 ст.1 Закону №2181, податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону № 2181 передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Підпунктом 16.3.3 п.16.3 ст. 16 Закону № 2181 визначено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково і сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Виходячи із аналізу вказаних нормативних положень суд дійшов висновку, що норми Закону №2181 дійсно передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, зазначені вище норми цього ж Закону не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

При цьому слід звернути увагу на те, що нормами пп. 16.3.3 п.16.3 ст. 16 Закону № 2181 податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п. 1.3 Закону включає суму пені), на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовуються на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу, або якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

Зазначене свідчить про те, що податковий орган не мав права розділяти суму, яка позивачем призначалась на погашення податку на додану вартість по декларації за листопад 2009 року, на погашення боргу попереднього періоду, оскільки підприємством у платіжному дорученні №5921 від 30.12.09 чітко вказано призначення платежу, та крім того, сума з платіжного доручення в повній мірі підтверджує своєчасну та повну сплату самостійно визначеного податкового зобов’язання підприємством по декларації за листопад 2009 року.

Також, суд дійшов висновку про те, що жодною нормою Закону не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення за відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу. При цьому відповідно до пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону № 2181 передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення його податкового боргу - виключно за рішенням суду.

Крім того, дійсно норми пп. 8.6.2 п.8.6 ст. 8 Закону № 2181 з урахуванням положень пп. "б" пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 цього ж Закону не встановлюють заборону для платника податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобов'язань.

Таким чином, у будь-якому випадку відповідач не мав права скерувати зазначені кошти в рахунок сплати податкових зобов’язань інших податкових періодів.

Крім того, відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Так, в платіжних дорученнях, наданих позивачем, в графі “призначення платежу”зазначено –“податок на додану вартість”та періоди, за які проводилася сплата податкового зобов’язання.

Суд не приймає посилання відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 ст.7 Закону №2181.

Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов’язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов’язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу (у даному випадку –органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” або іншими законами з питань оподаткування.

Статтею 3 Закону України “Про Державну податкову службу в Україні” встановлено, що Державні податкові інспекції у своїй діяльності керуються Конституцією і законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, рішеннями Верховної Ради Республіки Крим і місцевих Рад народних депутатів.

Також, при дослідженні судом зворотного боку облікової картки платника з податку на додану вартість було встановлено, що нарахована позивачу пеня у зв’язку із здійсненням Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі м. Донецька перерозподілу платежів міститься в обліковій картці Державного підприємства “Донецьквантажтранс”, що є суттєвим порушенням прав та законних інтересів Державного підприємства “Донецьквантажтранс”.

Згідно з ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення на суму 105620,00 грн. відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Позов державного підприємства «Донецьквантажтранс» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсним повідомлення про перерозподіл сплачених сум на сплату податку на додану вартість та пені від 30 грудня 2009 року № 105660016476626, зобов’язання внести зміни до картки обліку особливого рахунку шляхом виключення суми нарахованої пені в розмірі 12700,70 грн. - задовольнити повністю.

Визнати недійсним повідомлення про перерозподіл сплачених сум на сплату податку на додану вартість та пені від 30 грудня 2009 року № 105660016476626.

Зобов’язати Державну податкову інспекцію в Куйбишевському районі м. Донецька внести зміни до картки особового рахунку з податку на додану вартість державного підприємства “Донецьквантажтранс” шляхом виключення сум нарахованої пені у розмірі 12700 (дванадцять тисяч сімсот) гривень 70 копійок.

Стягнути з державного бюджету України на користь державного підприємства “Донецьквантажтранс” (83012, м. Донецьк, вул. Словацька, 12, р/р 260069800418 у філії № 2 ВАТ АКБ “Капітал” м. Донецька, МФО 335656, код ЄДРПОУ 34828840) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 30 березня 2010 року в присутності представників сторін. Повний текст постанови складений та підписаний 2 квітня 2010 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                       Соколова О. А.