Постанова № 8887925, 24.03.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2010 р. м. Вінниця                    Справа № 2-а-824/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи за позовом прокурора Іллінецького району Вінницької області в інтересах держави в особі Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області до Споживчого товариства «Гарант К»про стягнення суми штрафної (фінансової) санкції

ВСТАНОВИВ :

01 березня 2010 року прокурор Іллінецького району Вінницької області в інтересах держави в особі Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області (Іллінецька МДПІ) звернувся в суд з позовом до Споживчого товариства «Гарант К» (СТ «Гарант К», Товариство) про стягнення суми штрафної (фінансової) санкції.

Зазначав, що за результатами проведеної перевірки щодо дотримання СТ «Гарант К» вимог податкового, валютного та іншого законодавства, встановлено порушення відповідачем підпункту 2.6. пункту 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Правлінням Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320 (Положення №637), а відтак, податковим органом прийнято рішення від 27 січня 2010 року №0000072320 про застосування до нього штрафної санкції в сумі 37500 грн.

Рішення Іллінецької МДПІ Товариством в установленому законодавством порядку не осаджувалось, а навпаки, штрафна санкція частково, в розмірі 340 грн погашена. Таким чином, на момент звернення до суду, сума заборгованості СТ «Гарант К» перед Державним бюджетом України склала 37160 грн.

Посилаючись на те, що для належного виконання обов’язків, будучи державним органом та виконуючи завдання держави, податкова служба має право на захист інтересів держави щодо погашення існуючої заборгованості в органах судової влади, - прокурор Іллінецького району просив стягнути з відповідача фінансову санкцію в сумі 37160 грн.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2010 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.

24 березня 2010 року до початку судового засідання, через канцелярію суду за вхідними №5813, №5871, №5870 від представника прокуратури Вінницької області - прокурора відділу представництва інтересів громадян і держави в судах управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури Вінницької області В.І.Олексюка, представника Іллінецької МДПІ - завідувача юридичним сектором Ю.М.Данільцева (довіреність на а.с. 26) та СТ «Гарант К» за підписом голови О.О.Кружільного скріпленого печаткою надійшли заяви з проханням розглянути справу у їх відсутність.

При цьому, прокурор та позивач позовні вимоги підтримали повністю, а відповідач визнав заявлену до стягнення суму (а.с. 23-25).

За таких обставин, слід зазначити, що за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) розгляд і вирішення справи в судах першої та апеляційної інстанцій здійснюється у двох формах: у судовому засіданні та в порядку письмового провадження.

Відповідно до пункту 10 статті 3 КАС України письмове провадження – це розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, цією процесуальною нормою встановлено те, що судовий розгляд справи в порядку письмового провадження здійснюється: без виклику осіб, які беруть участь у справі; на основі наявних у суду матеріалів; без проведення судового засідання, передбаченого главою третьою розділу третього КАС України.

За правилами частини третьої статті 122 КАС України та частини першої статті 197 КАС України підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження, зокрема, в суді першої інстанції є клопотання усіх осіб, які беруть участь у розгляді справи, про розгляд справи за її відсутності. Тобто розгляд і вирішення справи в суді першої інстанції у порядку письмового провадження можливий лише за наявності такого клопотання.

Оскільки учасниками процесу подано клопотання про розгляд справи за їх відсутності, то дану справу можливо розглянути та вирішити в порядку письмового провадження.

Суд повно, всебічно, об’єктивно дослідив надані у справу докази та надав їм юридичну оцінку.

Зокрема, суд встановив, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, СТ «Гарант К» зареєстроване Іллінецькою районною державною адміністрацією Вінницької області 31 грудня 2004 року, про що зроблено запис за №11521020000000031 (а.с. 6).

Згідно з довідкою відділу статистики в Іллінецькому районі Вінницької області від 19 січня 2010 року Серії АБ №195571, Товариство включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за видами діяльності: роздрібна торгівля фармацевтичними товарами; медична практика; інша діяльність у сфері охорони здоров’я людини; діяльність спортивних об’єктів; інша діяльність у сфері спорту; роздрібна торгівля косметичними та парфумерними товарами (а.с. 5).

На облік як платник податків СТ «Гарант К» взяте у міжрайонній державній податковій інспекції в Іллінецькому районі Вінницької області 18 січня 2005 року (а.с. 7).

15 січня 2010 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб Іллінецької МДПІ О.А.Лисенко та начальником відділу оподаткування фізичних осіб Іллінецької МДПІ Л.Л.Бондар проведена планова виїзна перевірка СТ «Гарант К» з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15 січня 2005 року по 01 жовтня 2009 року.          

За результатами проведеної перевірки складено акт від 15 січня 2010 року №7/23/33280008, у якому встановлено порушення відповідачем підпункту 2.6. пункту 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме: несвоєчасне оприбуткування надходжень готівки в касу підприємства в сумі 7500 грн (а.с. 8-11).

В своїх поясненнях голова СТ «Гарант К» З.С.Кружільна та головний бухгалтер Р.О.Івашківська зазначили, що несвоєчасне оприбуткування готівки в сумі 7500 грн допущено в результаті недосконалого вивчення законодавчих документів. Крім того, вони вважали, якщо кошти проходять через реєстратор розрахункових операцій, то вони є оприбуткованими (а.с. 12, 13).

Таким чином, 27 січня 2010 року податковим органом прийнято рішення №0000072320, яким до СТ «Гарант К» застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 37500 грн.

З наданого податковим органом розрахунку вбачається, що готівкові кошти в касі підприємства склали 7500 грн, а з урахуванням статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» щодо п’ятикратного розміру, сума штрафної санкції розрахована у 37500 грн (а.с. 14).

Рішення від 27 січня 2010 року цього ж дня отримане відповідачем, про що свідчить підпис голови СТ «Гарант К» на корінці рішенні.

В подальшому, в установленому законом порядку рішення Товариством не оскаржувалось, тобто є узгодженим.

Із витягу картки особового рахунку платника вбачається, що відповідачем частково сплачена сума штрафної санкції в розмірі 340 грн і таким чином заборгованість на час звернення до суду СТ «Гарант К» склала 37160 грн (а.с. 16).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до статті 15 Закону №265 та пункту 3.1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2008 року №355, контроль за здійсненням суб’єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій здійснюють органи державної податкової служби шляхом проведення відповідно до щомісячних планів податкового органу планових перевірок та позапланових перевірок у випадках, передбачених законодавством, на підставі рішення керівника органу державної податкової служби.

Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327 (Порядок).

Згідно з пунктом 1.3 розділу І Порядку, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

В цьому ж пункті визначено, що акт – це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання.

На підставі виявлених та викладених в акті перевірки порушень, податковим органом застосовуються до суб’єкта підприємницької діяльності штрафні санкції в порядку та розмірах, передбачених чинним законодавством України.

Зокрема, керуючись пунктом 11 статті 11 Закону України від 04 грудня 1990 року №509 «Про державну податкову службу України», згідно з яким, органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, та відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 16 червня 1995 року №436/95, за виявлені порушення до суб’єктів підприємницької діяльності, відповідні органи державної податкової служби України приймають рішення про застосування фінансових санкцій.

Згідно підпункту 2.6 пункту 2 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Готівкові розрахунки СТ «Гарант К» проводяться з використанням реєстратора розрахункових операцій, готівкові кошти за 07 березня 2009 року в сумі 2500 грн, за 08 березня 2009 року в сумі 2500 грн та за 09 березня 2009 року в сумі 2500 грн з касової скриньки РРО (місця проведення розрахунків) вилучені за операцією «службова видача», однак в касу підприємства оприбутковано приходним ордером від 10 березня 2009 року №179.

Згідно із статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами-громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за не оприбуткування (неповне та /або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п’ятикратному розмірі не оприбуткованої суми (7500*5=37500).

Суми зазначених фінансових санкцій, підлягають перерахуванню суб’єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких санкцій (ст. 25 Закону №265).

У випадку незгоди суб’єкта підприємницької діяльності з прийнятим рішенням, він може оскаржити його до суду.

За своєю суттю штрафна санкція, застосована Іллінецькою МДПІ до відповідача за порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні відповідає визначенню адміністративно-господарської санкції, даному в статті 238 Господарського кодексу України (ГК України).

Згідно із статтею 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Стаття 239 ГК України у якості однієї із адміністративно-господарських санкцій визначає адміністративно-господарський штраф.

Статтею 241 ГК України визначено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб’єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб’єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.

Штрафи, що передбачені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», є заходами майнового характеру, які спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, що застосовуються органами державної податкової служби за порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, тобто підпадають під законодавче визначення адміністративно-господарських санкцій та є такими за своєю юридичною суттю.

При цьому слід зазначити, що Державна податкова інспекція, відповідно до Закону України «Про державну податкову службу України», є органом державної податкової служби і суб’єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, що тягне за собою розгляд цього спору за правилами Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до положень пункту 4 частин першої статті 17.

Так, згідно з пунктом 6 частини першої статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» до функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об’єднаних державних податкових інспекцій належить виконання таких функцій, як, зокрема, забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами.

Пункт 11 цієї статті передбачає, що органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними та такими угодами, а в інших випадках – коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Тобто, стягнення суми заборгованості, в разі недостатності коштів у відповідача, можливе за рахунок його майна.

У наведеній нормі концентрована чітко визначена законом правова підстава можливості звернення з позовом, що відповідає частині четвертій статті 50 КАС України, відповідно до якої громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

В таких адміністративних справах за зверненням суб’єкта владних повноважень з позовом до фізичної чи юридичної особи у випадках, визначених законом, адміністративний суд надає упереджувальний захист правам, свободам та інтересам особи. При цьому, щоб не допустити зловживань суб’єкта владних повноважень та можливих порушень прав, свобод чи інтересів, Конституцією та законами України встановлено судовий контроль за вжиттям таких заходів. Адміністративний суд у зазначених справах, згідно з частиною першою статті 2 КАС України, перевіряє, зокрема, чи не буде порушено (у тому числі безпідставно обмежено) права, свободи та інтереси осіб у разі задоволення адміністративного позову суб’єкта владних повноважень.

В даному позові прокурором Іллінецького району заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми штрафної (фінансової) санкції. При цьому, у межах заявленого позову правомірність прийнятого рішення про її застосування судом не досліджується, оскільки такі дії свідчили б про вихід за межі позовних вимог.

В силу частини першої статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що СТ «Гарант К» не сплатило суму фінансової санкції в розмірі 37160 грн. що підтверджується витягом із картки особового рахунку платника податків та визнанням відповідачем даної суми заборгованості.

Оскільки заборгованість зі сплати штрафних санкцій за порушення в сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій не є узгодженою сумою податкового зобов’язання, то відповідно на неї не поширюються норми Закону України від 21 грудня 2000 року №2181 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо узгодження боргу.

Слід також зазначити, що на заборгованість по фінансовим санкціям, яка є предметом спору, не поширюються норми Закону №2181 і стосовно надіслання податкових вимог (ст. 6), відтак, податковою інспекцією не вживаються заходи по погашенню заборгованості по штрафній санкції, права виникнення податкової застави (ст. 8), адміністративного арешту активів (ст. 9), продажу активів, що перебувають у податкові заставі (ст. 10) тощо.

Вказана ситуація має місце у зв’язку з тим, що перераховані процедури стосуються виключно податкового боргу та узгодженої суми податкового зобов’язання, а санкції, нараховані за порушення Закону №265, не є податковим зобов’язанням у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За таких обставин, та враховуючи, що заборгованість в добровільному порядку не сплачена, що тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України та суттєво порушує інтереси держави, то вказана заборгованість підлягає стягненню лише в судовому порядку.

При цьому, така несплата ставить під загрозу своєчасне виконання державною економічних, соціальних, політичних й інших функцій та суттєво порушує інтереси держави, що покладає на прокуратуру обов’язок представництва, як це передбачено статтею 121 Конституції України.

Згідно із статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, підставою представництва прокурором у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Відповідно до статей 11, 86, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої статті 136 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач – визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Відповідно до частини третьої статті 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Враховуючи те, що вимоги прокурора Іллінецького району та Іллінецької МДПІ є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, оскільки встановлене перевіркою порушення підпункту 2.6. пункту 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні зафіксоване в акті перевірки, рішення про застосування за нього штрафної (фінансової) санкції винесене податковим органом в межах наданих законом повноважень та з урахуванням розрахунку санкції, в установленому законом порядку не оскаржено, частково Товариством сплачено та повністю визнається, а також враховуючи те, що на час вирішення справи, докази про сплату відповідачем решти заборгованості по фінансовій санкції відсутні, Іллінецька МДПІ має право звернутися до суду про стягнення заборгованості за рахунок майна, а суд наділений повноваженнями на таке стягнення, суд вважає за доцільне позов задовольнити.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача – суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статями 8-12, 17, 69-71, 94, 122, 128, 158-163, 167, 186, 255 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Споживчого товариства «Гарант К» (вул. К.Маркса, 13, м. Іллінці, Іллінецький район, Вінницька область, 22700, р/р 26008140302 Райффайзен банк «Аваль» у м. Києві, МФО 380805, код ЄДРПОУ 33280008) в дохід Державного бюджету України (державний бюджет Іллінецького району, р/р 31116104700162 ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, платіж 21080900, код одержувача 34701298) заборгованість по сплаті фінансової санкції в розмірі 37160 грн (тридцять сім тисяч сто шістдесят гривень) за рахунок майна.

Відповідно до статті 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя          Чудак Олеся Миколаївна

24.03.2010